Постанова

від 14.03.2018 по справі 826/27177/15

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 826/27177/15 Суддя (судді) першої інстанції: Качур І.А.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 березня 2018 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Карпушової О.В., суддів: Безименної Н.В., Епель О.В., секретар судового засідання Харитонова Х.Б., за участі представника позивача ОСОБА_2, розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_3 на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 12 липня 2017 р. у справі за адміністративним позовом ОСОБА_3 до Приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Чорноног Лариси Віталіївни, за участю третіх осіб - товариства з обмеженою відповідальністю "Фарес-Груп", товариства з обмеженою відповідальністю "Лагранд Інвестмент", товариства з обмеженою відповідальністю "ОСВ Стрімтек", про скасування рішень, -

В С Т А Н О В И В :

15.12.2015р. ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Чорноног Л.В., треті осіби Товариство з обмеженою відповідальністю Фарес-Груп (надалі - ТОВ Фарес-Груп ), Товариство з обмеженою відповідальністю Лагранд Інвестмент (надалі - ТОВ Лагранд Інвестмент ), Товариство з обмеженою відповідальністю ОСВ Стрімтек (надалі - ТОВ ОСВ Стрімтек ), про визнання протиправними дії щодо здійснення державної реєстрації права власності за ТОВ Фарес-Груп на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер 24613853 від 21.09.2015, номер запису про право власності 11264907, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 730313880000 та про визнання протиправним та скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер 24613853 від 21.09.2015, номер запису про право власності 11264907, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 730313880000.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що приватний нотаріус при вчиненні нотаріальних дій діяв з порушенням норм чинного законодавства, оскільки державну реєстрацію права власності на об'єкт нерухомого майна АДРЕСА_1, вчинено за ТОВ Фарес-Груп на підставі судового рішення, яке було скасоване на час проведення реєстраційної дії.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 17.07.2017 р. у задоволені позовних вимог відмовлено.

Суд першої інстанції виходив з того, що позивач звертаючись до суду з такими позовними вимогами обрав неправильний спосіб захисту права, оскільки позивач є власником металевої конструкції за адресою АДРЕСА_1, а спірна реєстраційна дія стосується реєстрації права власності на нежитлову будівлю - павільйон поліфункціонального призначення, що розташований за адресою: АДРЕСА_1, отже, відповідач не здійснював реєстраційних дій відносно нерухомого майна позивача.

Позивач, не погодився з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 12.07.17 р. як таку, що прийнято з порушенням норм матеріального права та прийняти нову постанову, якою позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

Доводи апеляційної скарги аналогічні доводам позовної заяви.

В судовому засіданні представник позивача підтримав доводи апеляційної скарги.

Інші особи, які беруть участь у справі в судове засідання не з'явилися, про час, дату та місце слухання справи повідомлялися належним чином.

Відповідно до ч.2 ст.313КАС України неявка сторін не перешкоджає розгляду справи.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника апелянта, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що 21.09.2015р. представник ТОВ Фарес-Груп звернувся до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу державного реєстратора Чорноног Л.В. із заявою про державну реєстрацію прав та їх обтяжень відносно нерухомого майна павільйон поліфункціонального призначення, який знаходиться за адресою АДРЕСА_1, підставою для реєстрації було рішення Господарського суду м.Києва від 30.08.2013р. у справі № 910/14101/13, з відміткою про набрання 12.09.2013р. судового рішення законної сили.

Вказане підтверджено матеріалами реєстраційної справи № 13399637, 13401442, отримані судом апеляційної інстанції (т.2 а.с.140-202).

Отже, ТОВ Фарес-Груп з 21.09.2015р. у встановленому порядку зареєстрував і став власником нерухомого майна павільйон поліфункціонального призначення, який знаходиться за адресою АДРЕСА_1.

Позивач ОСОБА_3 на підставі договору купівлі-продажу від 27.10.2015р., укладеного на підставі протоколу аукціону від 23.10.2015р., став власником майна металевої конструкції, яке знаходиться за адресою АДРЕСА_1 (т.1 а.с.11-12).

Отже, позивач ОСОБА_3 з 27.10.2015р. є власником нерухомого майно металевої конструкції, яка знаходиться за адресою АДРЕСА_1.

Вказані обставини підтверджені відповідними доказами, і апелянтом не спростовані.

Стаття 19 Конституції України передбачає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Законом України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" (надалі - Закон № 1952 в редакції на день прийняття відповідачем спірного рішення 21.09.2015р.) визначені правові, економічні, організаційні засади проведення державної реєстрації речових та інших прав, які підлягають реєстрації за цим Законом, та їх обтяжень і спрямований на забезпечення визнання та захисту державою цих прав, створення умов для функціонування ринку нерухомого майна.

Згідно ст.2 Закону №1952 державна реєстрація речових прав на нерухоме майно - офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Крім того, згідно цієї ж статті, державний реєстр речових прав на нерухоме майно (далі - Державний реєстр прав) - єдина державна інформаційна система, що містить відомості про права на нерухоме майно, їх обтяження, а також про об'єкти та суб'єктів цих прав;

Частиною 5 ст. 3 Закону №1952 передбачено, що державна реєстрація прав є публічною, проводиться органом державної реєстрації прав, який зобов'язаний надавати інформацію про зареєстровані права та їх обтяження в порядку, встановленому цим Законом. Державна реєстрація прав та їх обтяжень проводиться в порядку черговості надходження заяв.

Державна реєстрація прав та їх обтяжень проводиться у порядку встановленому ч. 1 ст. 15 Закону №1952, а саме:

1) прийняття і перевірка документів, що подаються для державної реєстрації прав та їх обтяжень, реєстрація заяви;

2) встановлення факту відсутності підстав для відмови в державній реєстрації прав та їх обтяжень, зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та/або їх обтяжень;

3) прийняття рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, відмову в ній або зупинення державної реєстрації;

4) внесення записів до Державного реєстру прав;

5) видача свідоцтва про право власності на нерухоме майно у випадках, встановлених статтею 18 цього Закону;

6) надання витягів з Державного реєстру прав про зареєстровані права та/або їх обтяження.

Абзацом 2 частиною 2 цієї статті встановлено, що перелік документів для здійснення державної реєстрації прав визначається Кабінетом Міністрів України у Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень.

Частиною 4 вказаної статті визначено, що державній реєстрації підлягають виключно заявлені права та їх обтяження за умови їх відповідності законодавству і поданим документам.

Частиною 2 статті 9 Закону № 1952 визначені повноваження державного реєстратора, зокрема:

1) встановлює відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями, зокрема: відповідність обов'язкового дотримання письмової форми правочину та його нотаріального посвідчення (у випадках, встановлених законом); відповідність повноважень особи, яка подає документи на державну реєстрацію прав та їх обтяжень; відповідність відомостей про нерухоме майно, наявних у Державному реєстрі прав та поданих документах; наявність обтяжень прав на нерухоме майно, зареєстрованих відповідно до вимог цього Закону; наявність факту виконання умов правочину, з якими закон та/або договір (угода) пов'язує можливість проведення державної реєстрації виникнення, переходу, припинення прав на нерухоме майно або обтяження таких прав;

2) приймає рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, про відмову в державній реєстрації, про її зупинення, внесення змін до Державного реєстру прав;

3) відкриває і закриває розділи Державного реєстру прав, вносить до них відповідні записи;

4) веде реєстраційні справи щодо об'єктів нерухомого майна;

5) присвоює реєстраційний номер об'єкту нерухомого майна під час проведення державної реєстрації;

6) видає свідоцтво про право власності на нерухоме майно у випадках, встановлених статтею 18 цього Закону;

7) надає інформацію з Державного реєстру прав або відмовляє у її наданні у випадках, передбачених цим Законом;

8) у разі потреби вимагає подання передбачених законодавством додаткових документів, необхідних для державної реєстрації прав та їх обтяжень;

8 -1) під час проведення державної реєстрації прав, які виникли та зареєстровані в установленому порядку до 1 січня 2013 року, запитує від органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, які відповідно до чинного на момент реєстрації законодавства проводили таку реєстрацію, інформацію (довідки, копії документів тощо), необхідну для реєстрації прав та їх обтяжень, якщо такі документи не були подані заявником або якщо документи, подані заявником, не містять передбачених цим Законом відомостей про правонабувача або про нерухоме майно. Органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування, підприємства, установи та організації, до яких надійшов запит, зобов'язані безоплатно в установленому законодавством порядку протягом трьох робочих днів надати державному реєстратору відповідну інформацію, зокрема щодо зареєстрованих речових прав на нерухоме майно, у тому числі земельні ділянки;

9) здійснює інші повноваження, передбачені цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.

Статтею 19 Закону №1952 передбачений перелік підстав для державної реєстрації прав та їх обтяжень. Державна реєстрація прав проводиться на підставі: 1) договорів, укладених у порядку, встановленому законом, та актів прийому-передачі активів та/або зобов'язань неплатоспроможного банку приймаючому або перехідному банку, крім випадків, визначених законом; 2) свідоцтв про право власності на нерухоме майно, виданих відповідно до вимог цього Закону; 3) свідоцтв про право власності, виданих органами приватизації наймачам житлових приміщень у державному та комунальному житловому фонді; 4) державних актів на право власності або постійного користування на земельну ділянку у випадках, встановлених законом; 5) рішень судів, що набрали законної сили; 6) інших документів, що підтверджують виникнення, перехід, припинення прав на нерухоме майно, поданих органу державної реєстрації прав разом із заявою.

Орган державної реєстрації прав проводить державну реєстрацію прав та їх обтяжень або відмовляє у їх реєстрації (п. 1 ч. 1 ст. 8 Закону № 1952).

Відповідно до частини першої статті 24 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" передбачено, що у державній реєстрації прав та їх обтяжень може бути відмовлено у разі, якщо: 1) заявлене право, обтяження не підлягає державній реєстрації відповідно до цього Закону; 2) об'єкт нерухомого майна розміщений на території іншого органу державної реєстрації прав; 3) із заявою про державну реєстрацію прав та їх обтяжень звернулася неналежна особа; 4) подані документи не відповідають вимогам, встановленим цим Законом, або не дають змоги встановити відповідність заявлених прав документам, що їх посвідчують; 5) заяву про державну реєстрацію прав, пов'язаних з відчуженням нерухомого майна, подано після державної реєстрації обтяжень, встановлених щодо цього майна, крім випадків, встановлених частиною дев'ятою статті 15 цього Закону; 5-1) заяву про державну реєстрацію обтяжень речових прав на нерухоме майно щодо попереднього правонабувача подано після державної реєстрації права власності на таке майно за новим правонабувачем; 5-2) заяву про державну реєстрацію речових прав, похідних від права власності, подано за відсутності державної реєстрації права власності, крім випадків, установлених частиною дев'ятою статті 15 цього Закону; 5-3) під час подання заяви про державну реєстрацію права власності на підприємство як єдиний майновий комплекс, житловий будинок, будівлю, споруду (їх окремі частини), що виникло на підставі документа, за яким правонабувач набуває також право власності на земельну ділянку, не подано заяву про державну реєстрацію права власності на земельну ділянку; 5-4) після завершення п'ятиденного строку з дня отримання заявником письмового повідомлення про зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав не усунено обставин, що були підставою для прийняття такого рішення; 5-5) заяву про державну реєстрацію прав та їх обтяжень під час вчинення нотаріальної дії з нерухомим майном, об'єктом незавершеного будівництва подано не до нотаріуса, який вчинив таку дію; 56) заяву про державну реєстрацію прав та їх обтяжень в електронній формі подано особою, яка не є державним кадастровим реєстратором або державним виконавцем; 6) заявником подано ті самі документи, на підставі яких заявлене право та обтяження такого права вже зареєстровано у Державному реєстрі прав.

Згідно з частиною другою статті 24 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" за наявності підстав для відмови в державній реєстрації державний реєстратор приймає рішення про відмову в державній реєстрації прав та їх обтяжень.

Постановою Кабінету Міністрів України від 17.10.2013 №868 затверджено Порядок державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі - Порядок №868 в редакції на день прийняття відповідачем спірного рішення).

Абзацом 7 пункту 2 Порядку № 688 встановлено, що нотаріус, яким вчинено нотаріальну дію з нерухомим майном, проводить державну реєстрацію прав, набутих виключно у результаті вчинення такої дії, крім випадків, визначених Законом України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень .

З матеріалів справи вбачається, що відповідач - приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Чорноног Л.В. прийняв спірне рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень 21.09.2015р., до того часу як позивач став власником свого майна 27.10.2015р., і реєстрація права власності стосувалась іншого майна (за різними адресами), що відповідно до договору купівлі-продажу від 27.10.2015р. належить позивачу.

Вказане апелянтом не спростовано.

Таким чином, враховуючи вищенаведені норми закону та встановлені обставини, колегія суддів вважає вірним висновок суду першої інстанції, що позивач звертаючись до суду з такими позовними вимогами обрав неправильний спосіб захисту права, оскільки позивач є власником металевої конструкції за адресою АДРЕСА_1, а спірна реєстраційна дія стосується реєстрації права власності на нежитлову будівлю - павільйон поліфункціонального призначення, що розташований за адресою: АДРЕСА_1, тобто, відповідач не здійснював реєстраційних дій відносно нерухомого майна позивача, внаслідок чого у позивача відсутній об'єкт судового захисту.

Крім того, колегія суддів, дослідивши матеріали реєстраційної справи, відповідно до ч.4 ст.308 КАС України, вважає необхідним зазначити, що відповідачем доведено правомірність прийнятого рішення, оскільки у відповідача на день подачі ТОВ Фарес-Груп заяви про державну реєстрацію прав 21.09.2015р. законних підстав для прийняття рішення щодо відмови у реєстрації права власності не було.

Колегія суддів дійшла висновку, що всі наведені апелянтом аргументи є такими, що не заслуговують уваги, оскільки вони не спростовують вірних висновків суду першої інстанції.

Стаття 77 КАС України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

На підставі вищезазначеного, судова колегія вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив постанову з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому відсутні підстави для її скасування.

Повний текст постанови виготовлено 19.03.2018 р.

Керуючись статтями 308, 309, 310, 313, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційний суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 12 липня 2017 р. - залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 12 липня 2017 р. у справі за адміністративним позовом ОСОБА_3 до Приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Чорноног Лариси Віталіївни, за участю третіх осіб - товариства з обмеженою відповідальністю "Фарес-Груп", товариства з обмеженою відповідальністю "Лагранд Інвестмент", товариства з обмеженою відповідальністю "ОСВ Стрімтек", про скасування рішень - залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Колегія суддів: О.В. Карпушова

Н.В. Безименна

О.В. Епель