Постанова

від 14.03.2018 по справі 814/1972/17

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 березня 2018 р. м.ОдесаСправа № 814/1972/17

Категорія: 10.1 Головуючий в 1 інстанції: Лісовська Н. В. Одеський апеляційний адміністративний суд в складі колегії:

судді - доповідача Косцової І.П. суддів Стас Л.В. Турецької І.О. розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Інгульського об'єднаного управління Пенсійного фонду України м. Миколаєва Миколаївської області на постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 02 листопада 2017 року по справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Миконт" до Управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі м. Миколаєва про визнання протиправним та скасування рішення,-

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Миконт" звернулось до суду першої інстанції з позовом, в якому просило визнати протиправним та скасувати рішення управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі м. Миколаєва від 09.04.2013 року № 1938 про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що оскаржуване рішення є протиправним та підлягає скасуванню, оскільки Товариством вчасно сплачено єдиний внесок, однак на інший рахунок. Проте Управління не врахувало вказані обставини та застосувало до позивача штрафні санкції та пеню за несвоєчасну сплату єдиного внеску.

Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 02 листопада 2017 року позов задоволено.

Не погодившись з судовим рішенням, Інгульське об'єднане управління Пенсійного фонду України м. Миколаєва Миколаївської області подало апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати його та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову.

Обґрунтовуючи свої доводи, апелянт, зокрема, зазначив, що при прийнятті оскаржуваного рішення Управління діяло в межах своїх повноважень та у спосіб, визначений законодавством України. Стягнення судом першої інстанції судового збору зі сторони, яка звільнена від його сплати, суперечить правовій позиції Верховного суду України, викладеній у постанові №6-152цс17 від 01.03.2017 року.

Справу розглянуто в порядку письмового провадження відповідно до приписів п.1 ч.1 ст. 311 КАС України, враховуючи достатність доказів для її вирішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах заявлених вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено матеріалами справи, Товариство з обмеженою відповідальністю "Миконт" з 27.12.2007 року перебуває на обліку в органах пенсійного фонду, як платник єдиного внеску (а.с.11).

11 січня 2013 року позивач перерахував на рахунок Управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі м. Миколаєва єдиний внесок у сумі 175468,18 грн. (а.с. 12).

Листом від 30 січня 2013 року Товариство повідомило відповідача, що кошти зі сплати єдиного внеску помилково перераховані на інший рахунок Управління, у з в'язку з чим просило перерахувати їх на вірний рахунок (а.с. 13).

09 квітня 2013 року Управлінням Пенсійного фонду України в Ленінському районі м. Миколаєва прийнято постанову №1938 про застосування до ТОВ "Миконт" штрафних санкцій та пені за несплату несвоєчасну сплату єдиного внеску (а.с. 14).

Вирішуючи спір по суті, суд першої інстанції виходив з того, що оскільки сплачені позивачем кошти на оплату єдиного внеску зараховані на рахунок відповідача іншого призначення, вказані обставини не є підставою для висновку про несплату (несвоєчасну сплату) єдиного внеску.

Колегія суддів вважає такий висновок суду першої інстанції вірним, з огляду на наступне.

Статтею 67 Конституції України встановлений обов'язок кожного сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Законом України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування №2464-VI від 08.07.2010 року (в редакції чинній в період виникнення спірних правовідносин) (далі - Закон №2464-VI) встановлені правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку

Згідно п. 1 ч. 1 ст. 4 Закону №2464-VI підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми

власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних

осіб - підприємців), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами.

Пунктом 8 ст. 9 Закону №2464-VI передбачено, що платники єдиного внеску, крім платників, зазначених у пунктах 4 і 5 частини першої статті 4 цього Закону, зобов'язані

сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 20 числа наступного місяця.

Підпунктом 2 п. 11 ст. 25 Закону №2464-VI за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату(несвоєчасне перерахування) єдиного внеску накладається штраф у розмірі 10 відсотків своєчасно не сплачених сум.

Згідно п. 1 ч. 10 ст. 9 Закону №2464-VI днем сплати єдиного внеску вважається у разі перерахування сум єдиного внеску з рахунку платника на відповідні рахунки Пенсійного фонду - день списання банком або центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну

політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, суми платежу з рахунку платника незалежно від часу її зарахування на рахунок Пенсійного фонду.

Як вбачається з матеріалів справи, грошове зобов'язання зі сплати єдиного внеску за грудень 2012 року було сплачено Товариством 11 січня 2013 року, тобто у строк, визначений частиною 8 статті 9 Закону України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування . Разом з тим, у зв'язку з помилкою у зазначенні в платіжному дорученні розрахункового рахунку, грошові кошти були помилкового зараховані на інший рахунок.

Судова колегія вважає, що здійснення помилки під час перерахування суми зобов'язання до державного бюджету в строк, встановлений частиною 8 статті 9 Закону України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування , має кваліфікуватися як дія, хоча й помилкова. Відтак дії, які не містять ознак бездіяльності платника при сплаті єдиного соціального внеску, не можуть бути підставою для застосування штрафів та пені, передбачених статтею 25 Закону України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування .

Крім того, судова колегія вважає необхідним зазначити, що для підтвердження факту несплати єдиного внеску необхідно встановити, що у строк, передбачений частиною 8 статті 9 Закону України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування , платник не вчиняв дії, спрямовані на перерахування єдиного внеску до державного бюджету. А оскільки такі суми зараховуються на єдиний казначейський рахунок, то помилкове визначення розрахункового рахунку у платіжному дорученні під час сплати суми зобов'язання не є достатньою правовою підставою для висновку про несплату/несвоєчасну сплату єдиного внеску у визначений законом строк, а відтак і для застосування на його підставі штрафних (фінансових) санкцій та пені.

Аналогічна за змістом позиція викладена Верховним Судом України у постанові від 16 червня 2015 року по справі №21-377а15.

Також судова колегія вважає необґрунтованими доводи апелянта про безпідставність стягнення судом першої інстанції з Управління судового збору, посилаючись на постанову Верховного суду України у справі №6-152цс17 від 01.03.2017 року, оскільки у вказаній справі стягнуто судовий збір з інваліда II групи, а не з суб'єкта владних повноважень.

Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції належним чином з'ясовані всі обставини справи, їм надано правильну юридичну оцінку, порушень норм матеріального та процесуального права, які могли б призвести до зміни чи скасування рішення суду, не встановлено. Постанова суду першої інстанції викладена достатньо повно, висновки обґрунтовані з посиланням на конкретні норми Законів України та відповідають чинному законодавству, доводи апеляційної скарги цих висновків суду не спростовують.

За таких обставин підстави для скасування постанови суду першої інстанції та задоволення апеляційної скарги відсутні.

Керуючись ст.ст. 308, 315, 316, 321, 322, 329 КАС України, суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Інгульського об'єднаного управління Пенсійного фонду України м. Миколаєва Миколаївської області - залишити без задоволення.

Постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 02 листопада 2017 року по справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Миконт" до Управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі м. Миколаєва про визнання протиправним та скасування рішення - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом 30 днів з дня складання тексту в повному обсязі.

Головуючий суддя Косцова І.П. Судді Турецька І.О. Стас Л.В.