Постанова

від 16.03.2018 по справі 808/273/17

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

Іменем України

16 березня 2018 року

Київ

справа №808/273/17

адміністративне провадження №К/9901/1000/17

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Гончарової І.А.,

суддів - Ханової Р.Ф., Олендера І.Я.

здійснивши попередній розгляд касаційної скарги Вільнянської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Запорізької області на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 22.05.2017 (суддя Лазаренко М.С.) та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 23.11.2017 (судді Лукманова О.М., Божко Л.А., Круговой О.О.) у справі №808/273/17

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Віола+

до Вільнянської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Запорізької області

про визнання протиправними та скасування рішення та вимоги, -

ВСТАНОВИВ

У січні 2017 року Товариство з обмеженою відповідальністю Віола+ (далі Товариство) звернулось до суду з позовом про визнання протиправними та скасування рішення Вільнянської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Запорізької області (далі ОДПІ) та вимоги про сплату боргу.

Свої вимоги позивач обґрунтував тим, що Товариство несвоєчасно подало до ДФС Звіти про суми нарахованої заробітної плати та суми нарахованого єдиного внеску за періоди серпень 2015 року та червень 2016 року. Проте, за вказані періоди єдиний внесок було своєчасно сплачено позивачем, а тому заборгованість перед бюджетом по нарахованим та виплаченим сумам єдиного соціального внеску на час перевірки ОДПІ була відсутня. З огляду це у ОДПІ не було підстав для прийняття оскаржуваного рішення та вимоги про сплату боргу.

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 22.05.2017, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 23.11.2017, позов задоволено : визнано протиправним та скасовано рішення ОДПІ від 06.01.2017 №0000061300 в сумі 14 728, 94 грн. та вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ю-1-13 від 06.01.2017 в сумі 29 457, 87 грн.; стягнуто на користь позивача судовий збір в сумі 1 600 грн.

Не погодившись з судовими рішеннями ОДПІ звернулась до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального та процесуального права, просила їх скасувати та відмовити в задоволенні позову. При цьому скаржник зазначив, що суди дійшли помилкового висновку про обґрунтованість позовних вимог невірно оцінивши залучені до справи докази та неправильно застосувавши при цьому норми матеріального і процесуального права.

Підприємство відзиву на касаційну скаргу не надало.

20.12.2017 справу, в порядку передбаченому Розділом VІІ Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, що діє з 15.12.2017), передано до Верховного Суду.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.

З матеріалів справи вбачається, що за наслідками проведеної документальної планової перевірки Товариства з питань дотримання законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками, своєчасності, достовірності, повноти нарахування, утримання та сплати до бюджету податку на доходи фізичних осіб при виплаті доходів на користь платників податків - фізичних осіб за період 01.07.2013 -30.06.2016, правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного соціального внеску за період з 01.01.2011 по 30.06.2016, складено акт № 59/1300/31734493 від 06.09.2016.

В акті, крім іншого, викладено висновок ОДПІ про те, що Товариством в порушення ч.2 ст.6, ст. 7 та 8 Закону України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування несовечасно нараховано суми єдиного внеску за серпень 2015 року і червень 2016 року, та несовечасно подано до органу фіскальної служби таблиці 1 та 4 додатка 4 за ці періоди (фактично звіти подано 02.09.2016 року).

На цій підставі ОДПІ прийнято рішення №0006931300 від 11.10.2016 про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним фіскальним органом або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску.

Товариство неодноразово оскаржувало дії ОДПІ з цього приводу в адміністративному порядку.

Внаслідок часткового задоволення скарг Товариства відповідач скасовував свої рішення та вимоги про сплату боргу.

06.01.2017 ОДПІ направлено на адресу позивача рішення №0000161300 від 06.01.2017 про застосування штрафних санкцій за донарахування територіальним органом ДФС або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску на суму 14 728, 94 грн. та вимогу про сплату боргу № Ю-1-13 від 06.01.2017.

Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку визначається Законом України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі Закон №2464-VI).

Обов'язок платника єдиного внеску своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок встановлено частиною другою статті 6 Закону№2464-VI.

Порядок обчислення та строки сплати єдиного внеску передбачені статтею 9 Закону №2464-VІ.

Заходи впливу у разі виявлення своєчасно не сплачених сум страхових внесків платники єдиного внеску та порядок стягнення недоїмок зі сплати єдиного внеску визначено положеннями статті 25 Закону №2464-VІ.

Матеріалами справи встановлено, що Звіти про суми нарахованої заробітної плати застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за серпень 2015 року та за червень 2016 року Товариством подано 02.09.2016, тобто з порушенням встановленого Порядком формування та подання страхувальниками звіту щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (затв. Наказом Міністерства фінансів України 14 квітня 2015 року N435) строку, і ця обставина не заперечується самим позивачем.

В той же час, оцінивши залучені до справи докази та обставини справи, суди першої та апеляційної інстанції дійшли висновку про те, що несвоєчасно подавши Звіти про суми нарахованої заробітної плати застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за серпень 2015 року та за червень 2016 року, Товариство своєчасно сплачувало разом з нарахуванням та виплатою заробітної плати найманим працівникам суми єдиного внеску за ці періоди.

Вказаний висновок підтверджено матеріалами справи, а саме: наданими позивачем документами бухгалтерської звітності щодо нарахування єдиного внеску; відомостями з виплати грошових коштів; платіжними дорученнями та виписками банку, відповідно до яких нарахування заробітної плати та єдиного соціального внеску за серпень 2015 року та червень 2016 року здійснено Товариством своєчасно та в повному обсязі, а заробітну плату та єдиний соціальний внесок за вказані періоди сплачено своєчасно та в повному обсязі.

Відтак, судами попередніх інстанцій зроблено правильний висновок про те, що ненадання своєчасно у встановлені терміни звітів про суми нарахованої заробітної плати застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування не означає та не свідчить, що Товариство не сплатило єдиних внесків разом з виплатою заробітної плати за серпень 2015 року та червень 2016 року.

Оскільки відповідач не довів належними, достатніми та беззаперечними доказами протилежне, суди першої та апеляційної інстанції, здійснивши системний аналіз долучених до справи доказів та надавши їм правильну оцінку, дійшли вірного висновку щодо відсутності у ОДПІ передбачених статтею 25 Закону №2464-VI підстав для прийняття рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску та направлення вимоги про сплату боргу.

Доводи касаційної скарги ОДПІ не спростовують правильність доводів якими мотивовано судові рішення, ґрунтуються на неправильному тлумаченні законодавства, що регламентує спірні правовідносини, не дають підстав вважати висновки судів першої та апеляційної інстанцій помилковими, а застосування судами норм матеріального та процесуального права - неправильним.

Згідно з частиною 1 статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Відповідно до частини 3 статті 343 КАС України суд касаційної інстанції, здійснивши попередній розгляд справи, залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Керуючись статтями 343, 350, 356 Кодексу адміністративного судочинства України, -

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу Вільнянської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Запорізької області залишити без задоволення, постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 22.05.2017 та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 23.11.2017 - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач І.А. Гончарова

Судді Р.Ф. Ханова

І.Я. Олендер