Рішення

від 16.03.2018 по справі 187/424/17

ПЕТРИКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ПЕТРИКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 187/424/17

2/0187/83/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"16" березня 2018 р. смт Петриківка

Петриківський районний суд Дніпропетровської області у складі: головуючого судді Караул О.А., за участю секретаря судового засідання Дудки В.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження в смт. Петриківка у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю Хутірське про визнання договору оренди земельної ділянки недійсним , -

В С Т А Н О В И В :

Позивач ОСОБА_1 звернувся до Петриківського районного суду Дніпропетровської області з позовною заявою до СТОВ "Хутірське" в якій просить суд визнати договір оренди земельної ділянки від 27.10.2015 року за № 576, зареєстрований в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за № 12164615, складеного СТОВ "Хутірське" відносно земельної ділянки (паю) розташованої на території Петриківської селищної ради, площею 3.1089 га, призначеної для ведення товарного сільськогоспо дарського виробництва та належної на праві власності ОСОБА_1, недійсним.

Обгрунтовуючи свої позовні вимоги, позивач зазначив, що йому на праві приватної власності, належить земельна ділянка (пай), яка розташована на території Петриківської селищної ради, площею 3.1089 га і призначеная для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

26.10.2012 року він уклав договір оренди земельної ділянки з сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю " Хутірське". Договір був підписаний обома сторонами і зареєстрований у відділі Держкомзема Петриківського району Дніпропетровської області за № 122370004000881. Цей договір укладався на три роки і термін його дії сплив в 2015 році. Усі умови за договором були виконані і претензії у сторін по його виконанню немає, дія договору не подовжувалася.

27. 10. 2015 року до нього звернувся представник СТОВ "Хутірське" з пропозицією про укладення нового договору оренди земельної ділянки (паю) строком на сім років, на що він відмовився від цієї пропозиції, оскільки запропонований представником Відповідача проект договору оренди земельної ділянки (паю) був складений в порушенні вимог Закону "про оренду землі" і Указу Презедента України від 02.02.2002 року, так як передбачав інтереси тільки однієї сторони - Орендаря. Фактично новий проект договору дублював старий договір оренди землі від 2012 року, без поліпшення договірних умов для Орендодавця.

Запропонований представником Орендаря проект договору оренди землі від 2015 року складений в односторонньому порядку, без урахування прав і інтересів Орендодавця. На пропозицію позивача переглянути окремі пункти цього договору (зокрема пункт 7, термін оренди земельної ділянки і пункт 9, розмір орендної плати) представник Орендаря відмо вився заявивши, що договір типовий і узгодженню з Орендодавцем ці пункти не підля гають.

Зважаючи на вищевикладене, позивач відмовився від підписання запропонованого дого вору оренди земельної ділянки, оскільки він був складений без урахування його прав і інтересів як Орендодавця, крім того позивач планував самостійно обробляти ділянку землі, що йому належить.

14.04.2017 року позивач направив на адресу Відповідача письмове повідомлення про те, щоб він не проводив на його земельній ділянці, весняно-польових робіт (оранка, культивація, посів та інші роботи) оскільки має намір обробляти його самостійно.

24.04.2017 року на адресу позивача прийшов лист від Відповідача де повідомляється, що 27.10.2015 року позивач нібито підписав із СТОВ "Хутірське" договір оренди земельної ділянки (паю), і цей договір зареєстрований 17.11.2015 року в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за№ 12164615. Крім того, в цьому листі по відомляється, що позивач отримав орендну плату за 2016 рік в повному об'ємі і заборгованість СТОВ "Хутірське" по орендній платі відсутня.

Позивач вважає, що вказані в листі обставини є надуманими і не відповідають дійсним обставинам справи. Так, в договорі оренди земельної ділянки від 27 жовтня 2015 року стоїть не його підпис оскільки позивач його не підписував і не мав таких намірів з вищезгаданих причин.

Також слід зазначити, що отримана в 2016 році плата не є орендною платою, а компенсацією за заподіяну позивачу шкоду, оскільки Відповідач самовільно, без його згоди, викори стовував земельну ділянку (пай) у своїх інтересах. В цілях мирного врегулювання конфлікту Відповідач запропонував позивачу добровільно компенсувати заподіяний йому зби ток за незаконне користування його земельною ділянкою. Таким чином те, що Відповідач називає в листі орендною платою за 2016 рік, є компенсацією за незаконне користування земельною ділянкою.

Представником відповідача були надані письмові заперечення, відповідно до яких 27.10.2015 між ОСОБА_1 та СТОВ Хутірське укладено договір оренди земельної ділянки №576.

Відповідно до умов договору ОСОБА_1 передано в оренду СТОВ Хутірське земельну ділянку (пай) площею 3,1089 га, кадастровий номер 1223755100:01:033:0029, яка знаходиться на території Петриківської селищної ради у контурі №33. Договір укладено на 7 років.

Вищевказаний договір, 17.11.2015 зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, номер запису про реєстрацію іншого речового права 12164615.

Оренду плату за 2015-2016 роки ОСОБА_1 нараховано та виплачено у повному обсязі. Факт отримання орендної плати підтверджується наявністю його особистого підпису на бухгалтерських документах.

За час дії договору оренди землі питання щодо визнання недійсним договору оренди землі чи його розірвання не ставилося, належних та допустимих доказів Позивачем не надано.

Згідно вимог спірного договору розірвання договору оренди землі в односторонньому порядку не допускається.

Звертаючись до суду з даним позовом, ОСОБА_1 посилається на недійсність договору оренди земельної ділянки, укладеного між ним та відповідачем СТОВ Хутірське .

Зважаючи на те, що ОСОБА_1 не надав суду доказів на підтвердження того, що сторонами договору - ОСОБА_1 і відповідачем - СТОВ Хутірське в момент вчинення договору оренди земельної ділянки не були додержані вимоги, встановлені ч.1 - 3, 5, 6 ст. 203 ЦК України, або що укладенням цього правочину були порушені законні права та інтереси самого позивача, таким чином відсутні підстави для задоволення його позовних вимог щодо визнання цього договору недійсним.

Позивач та його представники ОСОБА_2, ОСОБА_3 в судовому засіданні позовні вимоги підтримали в повному обсязі та посилалися на обставини, що зазначені в позовній заяві. Крім того пояснили, що в 2016 році коли позивач дізнався, що відповідач засіяв його земельну ділянку між сторонами виник конфлікт, оскільки позивач будучи впевненим, що строк дії договору оренди землі сплинув у 2015 році, мав на мір у 2016 році самостійно обробляти свою земельну ділянку. Однак, сторони вирішили цей конфлікт мирно, домовившись, що в 2016 році відповідач збере врожай та компенсує позивачу збитки, а вже у 2017 році позивач буде обробляти свою землю самостійно. Однак, коли у 2017 році виявилося, що відповідач повторно засіяв його земельну ділянку, позивач вже в письмовій формі звернувся до нього з вимогою, щоб земельна ділянка ним не оброблялася, на що отримав відмову та йому був наданий договір оренди від 2015 року нібито підписаний позивачем, який насправді ним ніколи не підписувався, у зв'язку з чим вказаний договір має бути визнаний судом недійсним через відсутність волевиявлення на його укладення.

Представник відповідача ОСОБА_4 проти задоволення позовних вимог заперечував з підстав, що зазначені в письмових запереченнях. Крім того суду пояснив, що позивачу договір оренди передавався особисто. При цьому він взяв його для ознайомлення, а на наступний день передав з підписом. Вказаний договір міг бути підписаний будь-ким із сімї позивача. Після цього він вимагав у відповідача більше коштів за оренду землі, а в іншому випадку погрожував визнати договір недійсним через суд. При цьому в 2016 році він отримав орендну плату, а не відшкодування за отримані збитки, оскільки сума збитків в даному випадку мала бути розрахована за спеціальною методикою уповноваженим на те органом. Відповідач, використовуючи вказану земельну ділянку на підставі зареєстрованого договору сплачував відповідні податки. Також повідомив, що відповідно до умов договору 2012 року позивач в разі не згоди продовжувати дію договору мав за три місяці до закінчення строку його дії письмово повідомити про це відповідача, що ним зроблено не було. В разі задоволення позову просив суд застосувати наслідки реституції, стягнувши з позивача понесені збитки.

Суд, заслухавши пояснення сторін, свідків, дослідивши письмові докази вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що згідно державного акту на право власності на земельну ділянку ОСОБА_5 Р2 № 169630, зареєстрований в Книзі записів державних актів за № 531 від 29.10.2002 року позивачу ОСОБА_1 належить на праві приватної власності земельна ділянка (пай), яка розташована на території Петриківської селищної ради, площею 3.1089 га і призначена для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

Згідно договору оренди земельної ділянки, зареєстрованого 26.10.2012 року у відділі Держкомзему Петриківського району Дніпропетровської області за № 122370004000881 ОСОБА_1 передав а СТОВ Хутірське в особі генерального директора ОСОБА_5 прийняв в оренду строком на 3 роки земельну ділянку (пай) площею 3.1089 га в платне користування для товарного сільськогосподарського виробництва.

Згідно договору оренди земельної ділянки №576 від 27.10.2015, зареєстрованого 17.11.2015 року у відділі Держкомзему Петриківського району Дніпропетровської області за № 12164615 ОСОБА_1 передав а СТОВ Хутірське в особі генерального директора ОСОБА_5 прийняв в оренду строком на 7 років земельну ділянку (пай) площею 3.1089 га кадастровий номер 1223755100:01:033:0029 в платне користування для товарного сільськогосподарського виробництва.

Згідно листа ОСОБА_1 на адресу СТОВ Хутірське від 14.04.2017 року, ОСОБА_1 ставить до відома відповідача, що він має намір обробляти свій пай самостійно та вимагає не проводити на його земельній ділянці, весняно-польових робіт (оранка, культивація, посів та інші роботи).

Згідно відповіді СТОВ "Хутірське" від 24.04.2017 року відповідач ставить до відома, що 27.10.2015 року позивач підписав із СТОВ "Хутірське" договір оренди земельної ділянки (паю), і цей договір зареєстрований 17.11.2015 року в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за № 12164615, у зв'язку з чим СТОВ "Хутірське" користується земельною ділянкою законно. Крім того, в цьому листі по відомляється, що позивач отримав орендну плату за 2015-2016 рік в повному об'ємі і заборгованість СТОВ "Хутірське" по орендній платі відсутня.

Згідно списків пайщиків СТОВ "Хутірське" на видачу сільськогосподарської продукції за 2016 рік ОСОБА_1 отримав від СТОВ "Хутірське" за 2016 рік 500 кг. пшениці, 1300 кг. кукурудзи, 200 кг. соняшника.

Ухвалою суду від 13.06.2017 року за клопотанням позивача була призначена судова почеркознавча експертиза з метою встановлення належності позивачу підпису у оригіналі договору оренди земельної ділянки від 27.10.2015 року.

Відповідно до висновку експерта № 3148-17 від 02.11.2017 року встановлено, що Підпис від імені ОСОБА_1 в графі Підпис зі сторони Орендодавця договору оренди земельної ділянки № 576 від 27.10.2015, укладеного між ОСОБА_1 та СТОВ "Хутірське", щодо оренди земельної ділянки (паю) площею 3,1089 га, кадастровий номер 1223755100:01:033:0029 - виконаний не ОСОБА_1, а іншою особою з наслідуванням його справжнього підпису.

Свідок на стороні позивача ОСОБА_6 суду пояснила, що вона є дружиною позивача. У 2015 році працівник відповідача ОСОБА_7 привозив зерно як плату за договором оренди від 2012 року при цьому будь-яких договорів про аренду на наступний період не привозив, оскілки її чоловік - позивач по справі повідомив, що не бажає продовжувати оренду землі. У 2016 році виявилося, що їхня земельна ділянку вже оброблена відповідачем. Щоб уникнути скандалу сторони домовилися, що відповідач буде користуватися землею рік, однак він має компенсувати збитки позивачу у розмірі, що передбачений розміром орендної плати договору від 2012 року. Однак у 2017 році відповідач знову обробив їхню землю без згоди позивача зазначивши, що існує договір оренди підписаний ним у 2015 році і тепер всі стосунки мають вирішуватися через суд.

Свідок на стороні позивача ОСОБА_8 суду надав пояснення аналогічні поясненням свідка ОСОБА_6

Свідок на стороні відповідача ОСОБА_7 суду пояснив, що він працює в СТОВ Хутірське на посаді агронома. У 2015 році він привіз позивачу зерно як плату за оренду землі та надав для підпису новий договір оренди на землю в трьох екземплярах, який позивач попросив взяти для ознайомлення. Через два дні він знову заїхав до позивача та забрав підписаний договір. В 2016 році він відвозив позивачу зерно як плату за оренду за новим договором, при цьому позивач розписувався в отриманні плати та ніяких претензій не висловлював. У 2017 році також привозив зерно, однак позивач відмовився його брати.

Свідок на стороні відповідача ОСОБА_9 суду пояснив, що він працює в СТОВ Хутірське на посаді водія та підтвердив свідчення ОСОБА_7, що у 2015 році ОСОБА_7 передавав позивачу договір оренди за 2015 рік, які останній залишив у себе для ознайомлення.

Згідно із частиною першою статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до частини другої статті 203 ЦК України особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.

Частиною третьою статті 203 ЦК України передбачено, що волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

За змістом наведених правових приписів як вольова дія, правочин являє собою поєднання волі та волевиявлення. Воля сторін полягає в їхній згоді взяти на себе певні обов'язки, вона повинна бути взаємною, двосторонньою і спрямованою на досягнення певної мети. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності, а волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Відповідно до частини першої статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Частиною першою статті 638 ЦК України передбачено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Згідно положень статей 125, 126 ЗК України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав. Право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень .

Частиною п'ятою статті 6 Закону України Про оренду землі визначено, що право оренди земельної ділянки підлягає державній реєстрації відповідно до закону.

На підставі статті 20 Закону України Про оренду землі укладений договір оренди землі підлягає державній реєстрації. Право оренди земельної ділянки виникає з дня державної реєстрації цього права відповідно до закону, що регулює державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень.

Відповідно до висновку Верховного Суду України, який міститься в постанові суду від 25 грудня 2013 року №6-118цс13 аналіз наведених норм дає підстави для висновку про те, що при вирішенні судом спору про визнання договору недійсним з підстав відсутності у сторони волі на його укладення правове значення має наявність такої волі на момент досягнення сторонами договору згоди в належній формі з усіх істотних умов договору, а не момент його державної реєстрації.

Оскільки в ході судового розгляду встановлено, що позивач оспорюваний договір оренди не укладав, наміру укладати вказаний договір і набути певні права та брати на себе відповідні обовязки за ним для досягнення певної мети не мав, що в свою чергу свідчить про відсутність у позивача волевиявлення на укладення цього договору, суд приходить до висновку про необхідність визнання недійсним договору оренди земельної ділянки від 27.10.2015 року за № 576.

Посилання представника відповідача на отримання позивачем орендної плати за укладеним у 2015 році договором оренди за 2016 рік не є доказом фактичного прийняття позивачем умов цього договору, оскільки отримання відповідачем орендної плати за використання земельної ділянки, враховуючи, що договір оренди землі ним не підписувався, говорить лише про досягнення згоди між сторонами про тимчасове користування земельної ділянки. Крім того як встановлено судом в 2017 році позивач взагалі відмовився отримувати плату від відповідача за користування останнім земельною ділянкою.

Суд також не приймає пояснення свідків на стороні відповідача ОСОБА_7, ОСОБА_9 як докази, що підтверджують укладання договору оренди землі від 27.10.2015 року, оскільки відповідно до вимог ч. 1 ст. 218 ЦК України заперечення однією із сторін факту вчинення правочину або оспорювання окремих його частин може доводитися письмовими доказами, засобами аудіо-, відеозапису та іншими доказами. Рішення суду не може грунтуватися на свідченнях свідків.

Не заслуговують також на увагу посилання представника відповідача про відсутність за три місяці до закінчення дії договору оренди від 2012 року письмового повідомлення позивача про його незгоду продовжувати дію договору, оскільки як встановлено судом у зв'язку зі зміною законодавства, зокрема щодо нових строків дії договору у 2015 році укладався саме новий договір, який не був пов'язаний з умовами дії договору 2012 року.

Крім того задовольняючи даний позов, суд не вбачає підстав для застосування реституції, шляхом стягнення з позивача понесених відповідачем збитків, про застосування якої просив представник відповідача, виходячи з наступного.

Відповідно до ч., 1, ч. 5 ст.. 216 ЦК України, недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину може бути пред'явлена будь-якою заінтересованою особою. Суд може застосувати наслідки недійсності нікчемного правочину з власної ініціативи.

З аналізу вищезазначених норм вбачається, що для відшкодування збитків сторін недійсного правочину, його учасник зобов'язаний звернутися до іншого учасника правочину з відповідною вимогою, і лише в разі встановлення в судовому засіданні ознак нікчемності недійсного правочину у суду є право застосувати його наслідки без відповідного звернення сторони, тобто навіть тоді коли відповідні вимоги не містяться в позові.

Зважаючи, що відповідачем зустрічної позовної вимоги про стягнення збитків не заявлено, а під час розгляду справи ознак нікчемності договору оренди судом не встановлено, у суду відсутні підстави для розгляду питання щодо наявності чи відсутності збитків відповідача за оспорюваним договором оренди та вирішення питання щодо стягнення таких збитків.

Позивачем при подачі до суду позову було сплачено судовий збір у розмірі 782 грн. та понесені витрати на проведення судової почеркознавчої експертизи у розмірі 3961 грн. 60 коп. У зв'язку з задоволенням позовних вимог суд вважає за необхідне у відповідності до вимог ст.. 141 ЦПК України понесені позивачем судові витрати стягнути з відповідача.

Керуючись ст. ст. 4, 5, 18, 43, 49, 76-81, 89, 141, 258, 259, 263-265, 268 ЦПК України, суд ,-

В И Р І Ш И В :

Позовну заяву ОСОБА_1 до Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю Хутірське про визнання договору оренди земельної ділянки недійсним задовольнити .

Визнати недійсним Договір оренди земельної ділянки від 27.10.2015 року за № 576, зареєстрованого в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за № 12164615, укладеного між сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю "Хутірське" (код ЗКПО 30824114) та ОСОБА_1 (ІН НОМЕР_1) відносно земельної ділянки (паю) розташованої на території Петриківської селищної ради, площею 3.1089 га, призначеної для ведення товарного сільськогоспо дарського виробництва та належної на праві власності ОСОБА_1.

Стягнути з сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Хутірське" (код ЗКПО 30824114) на користь ОСОБА_1 (ІН НОМЕР_1) судові витрати по справі: судовий збір у розмірі 782 (сімсот вісімдесят дві) гривень та витрати на проведення судової почеркознавчої експертизи № 3148-17 від 02.11.2017 року у розмірі 3961 (три тисячі дев'ятсот шістдесят одна) гривень 60 копійок.

Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Дніпропетровської області через Петриківський районний суд Дніпропетровської області шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя: ОСОБА_10