Ухвала

від 20.03.2018 по справі 2-3402/10

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ (М. МАРІУПОЛЬ)

22-ц/775/35/2018(м)

2-3402/10

Категорія 39 Головуючий у 1-й інстанції Кір'якова Н.П,

Суддя-доповідач Мальцева Є.Є.

У Х В А Л А

І м е н е м У к р а ї н и

20 березня 2018 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Донецької області у складі:

головуючого судді - Мальцевої Є.Є.

суддів - Мироненко І.П., Баркова В.М.,

секретар - Брежнєв Д.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Маріуполі цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до Маріупольської міської ради, ОСОБА_4, треті особи: ОСОБА_5, ОСОБА_6, про визнання права власності, за апеляційною скаргою ОСОБА_7 на рішення Жовтневого районного суду міста Маріуполя Донецької області, ухвалене 24 червня 2010 року у місті Маріуполі Донецької області,

в с т а н о в и л а:

У березні 2010 року позивач ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом до відповідачів про визнання за нею права власності в порядку спадкування після смерті свого чоловіка ОСОБА_8, померлого ІНФОРМАЦІЯ_2, на 33/100 часток домоволодіння АДРЕСА_1, включаючи самочинно збудовані сіні літ.б-1, сарай літ.б/п, крильце літ.б1, переобладнану жилу кімнату 4-7 за рахунок кухні в жилому цокольному поверсі А/п, та земельної ділянки площею 0,0200 га та 0,0147 га за вказаною адресою.

В обґрунтування позовних вимог вказала, що вказане майно за життя належало ОСОБА_9, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1. Після її смерті спадкоємцями є чоловік позивача - ОСОБА_8, який помер ІНФОРМАЦІЯ_2, та дочка померлої ОСОБА_5 на підставі заповіту. Оскільки ОСОБА_8 помер, спадщину оформити не встиг, то після його смерті спадкоємцями є позивач та відповідач ОСОБА_4, який не претендує на вказане майно. Тому позивач вважає, що спірне спадкове майно належить саме їй по праву спадкування.

Рішенням Жовтневого районного суду міста Маріуполя Донецької області від 24 червня 2010 року позов ОСОБА_2 задоволено.

Визнано за ОСОБА_2 право власності на 33/100 часток домоволодіння АДРЕСА_1, включаючи самочинно збудовані сіні літ.б-1, сарай літ. б/п, крильце літ. б1, переобладнану жилу кімнату 4-7 за рахунок кухні в жилому цокольному поверху А/п та земельної ділянки площею 0,0200 га та 0,0147 га за вказаною адресою, за спадщиною після смерті ОСОБА_8, померлого ІНФОРМАЦІЯ_2.

Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_7 подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду першої інстанції скасувати у повному обсязі та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції в іншому складі суду.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначив, що суд не повністю з'ясував усі обставини у справі, у зв'язку з чим висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи.

Оскаржуване рішення на його думку підлягає скасуванню з наступних підстав.

Судом порушені норми процесуального права, оскільки заявника не було залучено до участі у справі як співвласника спірного будинку, тому він був позбавлений права прийняти участь у розгляді спору і реалізувати свої процесуальні права. У зв'язку із цим він також не мав можливості своєчасно оскаржити судове рішення.

Суд першої інстанції не з'ясував усі обставини по справі та щодо сторін по справі, не витребував докази, а саме інвентарну справу у БТІ м. Маріуполя, де зазначені усі власники спірного будинку. Між тим, на час звернення до суду позивача із даним позовом, на час розгляду вищезазначеної справи та ухвалення рішення по суті, ОСОБА_7 був співвласником спірного домоволодіння ( 6/25 частин) на підставі нотаріально посвідченого договору дарування від 01.04.1993 року.

Визнання права власності на самовільно збудовані будівлі та споруди за ОСОБА_2 змінило його частку у спільній частковій власності шляхом її зменшення.

Тому оскаржуване рішення суду впливає на особисті права та інтереси апелянта.

Крім того, вказав, що оскаржуване рішення ухвалено суддею Кіряковою Н.П., яка в 2003 році приймала участь як адвокат в якості представника ОСОБА_2 у цивільній справі за позовом про визначення порядку користування земельною ділянкою домоволодіння АДРЕСА_1.

Позивачем ОСОБА_2 наданий відзив на апеляційну скаргу ОСОБА_7, в якому вона просить залишити рішення без змін, оскільки інтереси заявника рішенням не порушені, і доказів на обґрунтування таких обставин ОСОБА_7 апеляційному суду не надав.

У відповідності до ч.2 ст.372 ЦПК України, суд розглядає справу у відсутності_позивача ОСОБА_2, представника відповідача Маріупольської міської ради, третіх осіб, які були повідомлені належним чином про час та місце розгляду справи, про причини неявки суду заяв не надавали.

Заслухавши доповідь судді, пояснення заявника ОСОБА_7 та його представника ОСОБА_10, які просили задовольнити апеляційну скаргу, перевіривши законність і обґрунтованість рішення в межах апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_9 на підставі свідоцтва про право власності та договору дарування за життя належало 33/100 часток домоволодіння АДРЕСА_1 (а.с. 15, 17-18,19).

Згідно з державними актами на право приватної власності на земельну ділянку ОСОБА_9 належали земельна ділянка площею 0,0391 га за вищевказаною адресою (а.с. 25).

05 червня 2003 року ОСОБА_9 заповіла вказане майно ОСОБА_8 (а.с. 16).

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_9 померла (а.с.20).

ІНФОРМАЦІЯ_2 помер ОСОБА_8 (а.с. 21). Спадщину після смерті ОСОБА_9, не оформив, оскільки помер до спливу 6-місячного строку, передбаченого законом. Після смерті ОСОБА_8 спадкоємцями є його дружина - позивач ОСОБА_2 (а.с22) та син померлого - відповідач ОСОБА_4 (а.с.22), який не претендував на спадщину та не заперечував проти позову. Як повідомила Першотравнева державна нотаріальна контора Донецької області, інші спадкоємці за законом відмовилися від спадщини на користь ОСОБА_2 (а с. 43).

Згідно з довідкою КП БТІ м.Маріуполя в домоволодінні АДРЕСА_1 ОСОБА_9 належав житловий цокольний поверх А\п ; при цьому в 15/100 частки вказаного домоволодіння входила житлова кімната 1-7, частин нежилої прибудови літ Б-1 (1/2 частина коридору 2-2, 1/2 частина коридору 2-1, ? частина крильця літ б 1); в 18/100 входила частина будинку літ А-1(житлові кімнаті 1-5, 1-6), частина нежилої прибудови літБ-1 ( ? частина коридору 2-2, ? частина коридору 2-1, комора 2-3, ванна кімната 2-4, кухня 2-5, коридор 2-6, туалет 2-7, сарай літ Б/п, погріб літ Б1/п, шийка погрібу літ Б1/п, 1/5 частина огорожі). Також за нею рахувалися самочинно збудовані сіні літ.б-1, сарай літ. б/п, крильце літ. б1, переобладнана жила кімнату 4-7 за рахунок кухні в жилому цокольному поверсі А/п (а.с. 4, 27).

На підставі висновків спеціаліста від 01.12.2009 року № 842, судом було встановлено також, що вказані будівлі зведено у відповідності до вимог будівельних норм та правил (а.с. 28-29).

Згідно зі статтею 1276 ЦК України, якщо спадкоємець за заповітом або за законом помер після відкриття спадщини і не встиг її прийняти, право на прийняття належної йому частки спадщини, крім права на прийняття обов'язкової частки у спадщині, переходить до його спадкоємців (спадкова трансмісія).

Відповідно до статті 1261 ЦК України, у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

Відповідно до ч.5 ст. 376 ЦК України, на вимогу власника (користувача) земельної ділянки суд може визнати за ним право власності на нерухоме майно, яке самочинно збудоване на ній, якщо це не порушує права інших осіб.

Суд встановив, що позивач ОСОБА_2 є дружиною спадкодавця ОСОБА_8, який є спадкоємцем ОСОБА_9,, та відповідно до положень ст.ст.1261, 1267 ЦК України відносяться до спадкоємців першої черги за законом.

Рішенням суду від 24 червня 2010 року, що оскаржується, в порядку спадкування після смерті ОСОБА_8 визнано право власності за позивачем ОСОБА_2 на 33/100 часток домоволодіння АДРЕСА_1, включаючи самочинно збудовані сіні літ.б-1, сарай літ. б/п, крильце літ. б1, переобладнану жилу кімнату 4-7 за рахунок кухні в жилому цокольному поверху А/п та земельної ділянки площею 0,0200 га та 0,0147 га за вказаною адресою.

Згідно зі ст.352 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи та інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Отже, зазначені особи можуть подати апеляційну скаргу, якщо рішенням суду безпосередньо вирішено питання про їх права або обов'язки.

Колегія суддів вважає, що ОСОБА_7,, як особа яка не брала участь у справі, має право оскаржити в апеляційному порядку лише ті судові рішення, які безпосередньо встановлюють, змінюють або припиняють його права або обов'язки.

Як на час ухвалення рішення, так і під час його перегляду в апеляційному суді, ОСОБА_7 не довів, що визнання права власності на самовільно збудовані будівлі та споруди за ОСОБА_2 змінило його частку у спільній частковій власності шляхом її зменшення, та що оскаржуваним рішенням порушені його права.

Відповідно до інвентарної справи домоволодіння АДРЕСА_1 в м.Маріуполі, яку дослідила колегія суддів, частка домоволодіння, що належить ОСОБА_7, складала 6/25.В 2001 році ідеальна доля домоволодіння ОСОБА_7 складала 37\100 частин; в 2012 році згідно технічного паспорту на житловий будинок, розмір частки домоволодіння, що належить ОСОБА_7, складає 37/100.

Згідно з витягом від 10.08.2010 року про реєстрацію права власності на нерухоме майно на підставі оскарженого рішення суду за позивачем зареєстровано право власності на 33/100 домоволодіння АДРЕСА_1, тобто, в тому ж розмірі, що й частка спадкодавця.

Отже, колегія суддів приймає до уваги наведене, а також те, що заявник на час розгляду справи дійсно був співвласником будинку 68 по вул..Пушкіна в м.Маріуполі, і його не залучено до участі у справі, але ж оскаржуваним рішенням безпосередньо не встановлювались, не змінювались і не припинялись права або обов'язки ОСОБА_7, тому він не має права на його оскарження.

Згідно з п.3 ч.1 ст. 362 ЦПК України суд апеляційної інстанції закриває апеляційне провадження, якщо після відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою, поданою особою з підстав вирішення судом питання про її права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, встановлено, що судовим рішенням питання про права, свободи, інтереси та (або) обов'язки такої особи не вирішувалося.

В апеляційній скарзі ОСОБА_7 посилався також на те, що при вирішенні спору судом порушено норми процесуального права, оскільки суддя Кір якова Н.П., що ухвалила рішення, в 2000 році приймала участь як адвокат в якості представника у іншій цивільній справі за позовом тієї ж сторони про визначення порядку користування земельною ділянкою домоволодіння АДРЕСА_1.

Апеляційним судом досліджено матеріали цивільної справи №2-256 за позовом ОСОБА_9 до ОСОБА_7 та інших про порядок користування земельною ділянкою по АДРЕСА_1. Інтереси позивача ОСОБА_9 - матері чоловіка позивача ОСОБА_2, рішення за позовом якої оскаржується, - в спорі в 1999-2000 роках представляла адвокат ОСОБА_1 За результатами спору 21.04.2000 року ухвалено рішення на користь ОСОБА_9.

Статтею 20 ЦПК України, що діяв на час розгляду справи, рішення в якій оскаржується наразі, не передбачалося заборони судді брати участь в розгляді справи, в якій він надавав стороні раніше правову допомогу в іншій справі. Тому, враховуючи положення процесуального закону, встановлені обставини: те, що така правова допомога надавалася суддею іншій особі - матері чоловіка позивача в якості представника в іншій справі з іншім предметом спору, більш десяти років тому до вирішення суддею даного спору, такі посилання заявника теж не можуть бути підставою для скасування рішення.

З урахуванням зазначеного колегія суддів приходить до висновку, що апеляційне провадження, відкрите за зазначеною апеляційною скаргою, підлягає закриттю.

Керуючись ст.ст. 362 ЦПК України, колегія суддів

У Х В А Л И Л А :

Апеляційне провадження у справі за апеляційною скаргою ОСОБА_7 на рішення Жовтневого районного суду міста Маріуполя Донецької області, ухвалене 24 червня 2010 року у місті Маріуполі Донецької області у справі за позовом ОСОБА_2 до Маріупольської міської ради, ОСОБА_4, треті особи: ОСОБА_5, ОСОБА_6, про визнання права власності - закрити.

Ухвала набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги протягом тридцяти днів до суду касаційної інстанції з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 20 березня 2018 року.

Судді :

Є.Є. Мальцева

І.П. Мироненко

В.М. Барков