Постанова

від 21.02.2018 по справі 676/2218/15-ц

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

21 лютого 2018 року

м. Київ

справа № 676/2218/15-ц

провадження № 61-1821 св 18

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Висоцької В. С.,

суддів: Мартєва С. Ю., Пророка В. В. (суддя-доповідач), Фаловської І. М.,

Штелик С. П.,

учасники справи:

позивач -ОСОБА_3, відповідач -Кам'янець-Подільське комунальне підприємство Профдезінфекція ,

розглянув в порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу Кам'янець-Подільського комунального підприємства Профдезінфекція на рішення Кам'янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області у складі судді Стельмах Д. В., від 22 жовтня 2015 року та рішення апеляційного суду Хмельницької області у складі суддів: Костенка А. М., Гринчука Р. С., Грох Л. М., від 02 лютого 2016 року.

Встановив:

Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII Перехідні положення Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) у редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

У березні 2015 року ОСОБА_3 подав до суду позовну заяву до Кам'янець-Подільського комунального підприємства Профдезінфекція (далі - КП Профдезінфекція ) про стягнення заробітної плати та відшкодування моральної шкоди .

Позовні вимоги ОСОБА_3 мотивував тим, що він працював в КП Профдезінфекція головним бухгалтером. 24 листопада 2014 року подав заяву про звільнення за власним бажанням. 09 грудня 2014 року керівництво мало б звільнити позивача, однак директор цього не зробила і надалі затримувала його на роботі, не видавала наказ про звільнення та трудову книжку, не проводила остаточний розрахунок, тому з 18 грудня 2014 року позивач перестав ходити на роботу. Вважає, що 16 грудня 2014 року відповідач мав видати йому трудову книжку та провести остаточний розрахунок, зокрема виплатити грошову компенсацію за всі невикористані дні відпустки.

Таким чином, просив суд стягнути з відповідача 10 200 грн 84 коп. невиплаченої заробітної плати (компенсації за невикористані дні відпустки), середній заробіток за весь час затримки з 16 грудня 2014 року до 01 жовтня 2015 року в розмірі 6 397 грн 16 коп. та 110 грн 74 коп. компенсації втрати частини заробітної плати у зв'язку із порушенням строку її виплати, а також моральну шкоду у розмірі 20 000 грн. Зазначив, що трудову книжку отримав, тому не наполягав на задоволенні цієї вимоги.

Рішенням Кам'янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області від 22 жовтня 2015 року позов задоволено частково; стягнуто з КП Профдезінфекція на користь ОСОБА_3 10 200 грн 84 коп. невиплаченої заробітної плати (компенсації за невикористані дні відпустки), середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні у розмірі 20 241 грн 76 коп., 500 грн моральної шкоди; ухвалено, що рішення в межах суми платежу за один місяць підлягає негайному виконанню; в задоволенні решти позову відмовлено ; вирішено питання про розподіл судових витрат.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, провадиться в день звільнення, оскільки позивачу вказані виплати сплачено в той день не було, тому позов підлягає частковому задоволенню.

Рішенням апеляційного суду Хмельницької області від 02 лютого 2016 року (з урахуванням ухвали апеляційного суду Хмельницької області від 11 лютого 2016 року про виправлення арифметичної помилки) рішення суду першої інстанції змінено. Викладено абзац другий резолютивної частини рішення у такій редакції: стягнуто з КП Профдезінфекція на користь ОСОБА_3 26 745 грн 22 коп. (грошову компенсацію за невикористані ним дні щорічних відпусток в сумі 5 956 грн 98 коп., невиплачену заробітну плату за грудень 2014 року в сумі 546 грн 48 коп., середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні в сумі 20 241 грн 76 коп.), з яких необхідно провести утримання податку з доходу фізичних осіб й інших обов'язкових платежів та 500 грн у відшкодування моральної шкоди . В решті рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Рішення апеляційного суду мотивоване тим, що суд першої інстанції неповно та всебічно з'ясував обставини справи, не дав їм належну правову оцінку, тому рішення суду першої інстанції підлягає частковій зміні.

У касаційній скарзі, поданій у лютому 2016 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, КП Профдезінфекція просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій та передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Обґрунтовуючи вимоги касаційної скарги, відповідач посилається на порушення судами норм процесуального права. Так, зазначає, що судами необґрунтовано відмовлено у прийнятті доказів, неправильно оцінено окремі докази та не досліджено усіх доказів.

У червні 2016 року ОСОБА_3 подав до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ заперечення на касаційну скаргу КП Профдезінфекція , у яких просив відхилити касаційну скаргу, а рішення апеляційного суду залишити без змін з мотивів її недоведеності та невмотивованості.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 27 листопада 2017 року справу призначено до судового розгляду.

03 січня 2018 року зазначена справа передана на розгляд Верховного Суду.

Касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до положень статті 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

У частині третій статті 3 ЦПК України зазначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Частина друга статті 129 Конституції України визначає основні засади судочинства, однією з яких згідно з пунктом 3 вказаної частини є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і в доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права.

Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Частиною першою статті 400 ЦПК України передбачено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

До спірних правовідносин підлягають застосуванню такі норми права.

Відповідно до статей 47, 116 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України ) при звільненні працівника виплати всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок.

Відповідно до статтей 4, 6 Закону України Про відпустки установлюються такі види відпусток:

1) щорічні відпустки: основна відпустка (стаття 6 цього Закону); додаткова відпустка за роботу із шкідливими та важкими умовами праці (стаття 7 цього Закону); додаткова відпустка за особливий характер праці; інші додаткові відпустки, передбачені законодавством;

2) додаткові відпустки у зв'язку з навчанням;

3 ) творча відпустка (стаття 16 цього Закону);

3-1) відпустка для підготовки та участі в змаганнях;

4) соціальні відпустки: відпустка у зв'язку з вагітністю та пологами (стаття 17 цього Закону); відпустка для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку (стаття 18 цього Закону); відпустка у зв'язку з усиновленням дитини (стаття 18 1цього Закону); додаткова відпустка працівникам, які мають дітей або повнолітню дитину - інваліда з дитинства підгрупи А Iгрупи (стаття 19 цього Закону).

Законодавством, колективним договором, угодою та трудовим договором можуть установлюватись інші види відпусток.

Щорічна основна відпустка надається працівникам тривалістю не менш як 24 календарних дні за відпрацьований робочий рік, який відлічується з дня укладення трудового договору.

Таким чином, виходячи з аналізу вказаних норм, суди дійшли правильного висновку, що ОСОБА_3 мав відпустки тривалістю 24 календарних дні на рік. Однак встановлена працівникам колективним договором КП Профдезінфекція відпустка тривалістю 7 календарних днів не може братися для розрахунку суми заробітної плати, яку підприємство повинно сплатити позивачу, оскільки відповідно до пункту 1 статті 4 Закону України Про відпустки така відпустка не входить до щорічної відпустки.

Відповідно до статті 24 Закону України Про відпустки у разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі невикористані ним дні щорічної відпустки.

Статтею 83 КЗпП України передбачено, що у разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі не використані ним дні щорічної відпустки, а також додаткової відпустки працівникам, які мають дітей.

Якщо працівник з якихось причин не скористався своїм правом на щорічну відпустку за кілька попередніх років він має право використати їх, а в разі звільнення, незалежно від підстав, йому має бути виплачено компенсацію за всі невикористані дні щорічних відпусток, визначених пунктом 1 частини першої статті 4 Закону України Про відпустки . Законодавством не передбачено терміну давності, після якого працівник втрачає право на щорічні відпустки, воно не містить заборони надавати щорічні відпустки у разі їх невикористання.

Пунктом 23 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 грудня 1999 року № 13 Про практику застосування судами законодавства про оплату праці роз'яснено, що розглядаючи спори про виплату грошової компенсації за невикористану відпустку, необхідно виходити з того, що згідно зі статею 83 КЗпП України вона може бути стягнена на вимогу працівника за всі дні невикористаної ним основної й додаткової щорічної відпустки, тільки в разі звільнення його з роботи. Розмір грошової компенсації за невикористану відпустку за попередні роки визначається, виходячи із середнього заробітку, який працівник має на час її проведення.

Нормами статті 116 КЗпП України визначено, що при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок.

Згідно із статтею 76 ЦПК Українидоказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Відповідно до статті 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

Згідно із статтею 78 ЦПК України суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до статті 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

З урахуванням наданих доказів сторонами та досліджених матеріалів справи суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що при звільненні ОСОБА_3 КП Профдезінфекція має виплатити останньому грошову компенсацію за невикористані щорічні відпустки в 2010, 2011, 2012, 2013, 2014 роках тривалістю 101 календарний день, виходячи з середньоденного заробітку за останній рік роботи перед звільненням 58 грн 98 коп., в розмірі 5 956 грн 98 коп., однак вказана компенсація йому виплачена не була.

Крім того, підприємством не було виплачено позивачу і заробітну плату за період з 01 по 16 грудня 2014 року, що не заперечує відповідач та посилається на прогул ОСОБА_3 на роботі у зазначені дні протягом 3-4 годин щоденно. Однак, як установлено судом апеляційної інстанції, належних та допустимих доказів вказаного відповідач суду не надав. Матеріали справи містять табель обліку використаного робочого часу, однак у ньому відсутній запис щодо позивача.

Згідно із статтею 237 -1 КЗпП України відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Порядок відшкодування моральної шкоди визначається законодавством.

Відповідно до роз'яснень Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди (зі змінами) відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні.

Таким чином, з урахуванням порушення законних прав позивача внаслідок невиплати належних йому грошових коштів при звільненні, моральних страждань, і додаткових зусиль для організації свого життя суди дійшли висновку про відшкодування моральної шкоди в сумі 500 грн.

У касаційній скарзі КП Профдезінфекція посилається на порушення судами норм процессуального законодавства та зазначає, що суди необґрунтовано відмовилиу прийнятті доказів, неправильно дослідили та оцінили окремі докази та взагалі не надали оцінки посадовій інстукції головного бухгалтера. Однак, виходячи із предмета позову та наданих сторонами доказів, суди дійшли правильного висновку про недоведеність відповідачем факту надання позивачу відпусток. Надані сторонами докази критично оцінено судом з посиланням на процесуальне законодавство та установлено відсутність будь- яких фактичних даних, що безпосередньо вказують на неотримання (отримання) ОСОБА_3 відпусток чи їх компенсацій за період роботи на підприємстві.

Доказів, що безпосередньо вказують на отримання позивачем відпусток (наприклад заяв чи наказів про надання відпусток), матеріали не містять.

Підприємство з цього приводу посилається на викрадення позивачем зазначених доказів, однак суд першої інстанції витребував матеріали кримінального провадження щодо ОСОБА_3, критично оцінив і перевірив докази та не встановив факту кримінального правопорушення.

Крім того, відповідач зазначає, що судами не досліджувалися документи бухгалтерського обліку, фінансові документи, накази по підприємству, табелі обліку робочого часу, які спростовують твердження позивача про неотримання ним відпусток чи розрахунку. Слід зазначити, що судом апеляційної інстанції досліджено належним чином документи бухгалтерського обліку, фінансові документи, накази по підприємству, табелі обліку робочого часу, однак вказана у цих документах інформація не містить доказів надання позивачу відпусток чи їх компенсацій.

Зазначає, що судом необґрунтовано відмовлено у прийнятті показів свідків, щодо обставин, що підтверджуюь факт щорічного перебування відповідача у відпустках. Однак суд критично оцінив покази свідків як належний доказ, оскільки вони носять неконкретний характер, відсутнє чітке визначення дат та кількості днів щорічної відпустки, тому не дають змоги зробити висновок про беззаперечне перебування позивача у відпустках.

Отже, суди дійшли висновку, що КП Профдезінфекція не надано належних та допустимих доказів, що свідчать про використання ОСОБА_3 щорічних відпусток чи отримання компенсації за них, а також доказів відсутності позивача на робочому місці протягом грудня 2014 року. Слід зазначити, що, виходячи із характеру спірних правовідносин, тягар доведення фактичних обставин справи лежить на підприємстві.

Відповідач посилається на те, що доказів заподіяння відповідачем моральних страждань позивачу не надано. Оскільки судом установлено порушення прав позивача щодо невиплати йому грошової компенсації, що призвело до моральних страждань позивача та прикладення додаткових зусиль для організації свого побуту, тому з урахуванням розумності та співмірності завданій шкоді, суди дійшли правильного висновку про відшкодування моральної шкоди у розмірі 500 грн.

Судом апеляційної інстанції правильно установлено характер правовідносин між сторонами у справі та обґрунтовано застосовано норми матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, а тому наявні підстави для залишення касаційної скарги без задоволення, а рішення апеляційного суду без змін.

Відповідно до частини першої статті 410 ЦПК України, суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи, що рішення суду апеляційної інстанції слід залишити без змін, а скаргу без задоволення, суд касаційної інстанції не має підстав для зміни розподілу судових витрат судами попередніх інстанцій. Судовий збір за подання касаційної скарги слід покласти на особу, яка подала касаційну скаргу. Сторонами не заявлено до відшкодування судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

Керуючись статтями 400, 409, 410, 416, 419 та підпунктом 4 пункту 1 Розділу ХIII Перехідні положення ЦПК України,

Постановив:

Касаційну скаргу Кам'янець-Подільського комунального підприємства Профдезінфекція залишити без задоволення.

Рішення апеляційного суду Хмельницької області від 02 лютого 2016 року залишити без змін.

Судовий збір за подання касаційної скарги покласти на Кам'янець-Подільське комунальне підприємство Профдезінфекція .

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий В. С. Висоцька

Судді: С. Ю. Мартєв

В.В. Пророк

І.М. Фаловська

С.П. Штелик