Рішення

від 21.03.2018 по справі 904/485/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49600

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21.03.2018м. ДніпроСправа № 904/485/18

Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Воронько В.Д.

розглянувши матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю торгова компанія "Орбіта-Софт", м. Дніпро

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробнича фірма Топстар", м. Дніпро

про стягнення 51452,32 грн,

без виклику представників сторін,

СУТЬ СПОРУ:

07.02.2018 Товариство з обмеженою відповідальністю торгова компанія "Орбіта-Софт" (далі - позивач) звернулася до господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробнича фірма Топстар" (далі - відповідач), у якій виклало вимоги про стягнення основного боргу у сумі 39984,00 грн, 3% річних у сумі 1987,00 грн та інфляційних втрат у сумі 9481,32 грн, нарахованих ним з посиланням на неналежне виконання відповідачем зобов'язань щодо оплати товару, поставленого за видатковими накладними: № 362 від 20.07.2016 та № 414 від 23.08.2016.

Ухвалою від 12.02.2018 суд відкрив провадження у справі, прийнявши позовну заяву до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження, що встановлені Господарським процесуальним кодексом України (далі - ГПК України), без призначення судового засідання та виклику сторін за наявними у ній матеріалами.

05.03.2018 від позивача до суду надійшло клопотання про розгляд цієї справи в судовому засіданні з повідомленням представників сторін з метою повного та всебічного встановлення обставин справи.

Розглянувши клопотання ТОВ "Орбіта-Софт", суд дійшов висновку про відсутність підстав для його задоволення, оскільки характер спірних правовідносин та предмет доказування у даній справі не вимагають проведення судового засідання з повідомленням сторін для повного та всебічного встановлення обставин справи. З огляду на викладене, 06.03.2018 суд постановив ухвалу про відмову в задоволенні клопотання про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін.

Сторони своїм правом на подання до суду у тридцяти денний термін із дня відкриття провадження у справі документів, визначених ст.ст. 165-167, 251 ГПК України, не скористались, про прийняття позовної заяви до розгляду та відкриття провадження у справі були повідомлені належним чином, що підтверджується рекомендованими повідомленнями про вручення поштових відправлень ухвали суду від 12.02.2018.

Суд наголошує на тому, що ухвала суду була надіслана учасникам процесу завчасно на їх юридичні адреси, з урахуванням Нормативів і нормативних строків пересилання поштових відправлень, затверджених наказом Міністерства інфраструктури України від 28.11.2013 №958, що підтверджується штемпелем суду про відправлення вихідної кореспонденції на звороті відповідного судового процесуального документу.

За таких обставин у суду маються достатні підстави вважати, що ним вжито належних заходів до повідомлення сторін про відкриття провадження у справі та про необхідність подання витребуваних судом документів.

При цьому, стаття 43 ГПК України зобов'язує учасників судового процесу та їх представників добросовісно користуватись процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

Пункт 4 частини 3 статті 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Нормами статті 74 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконання обов'язків щодо доказів. Тож, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів і заперечень. Частиною першою статті 252 ГПК України передбачено, що розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі. Відповідно до ч. 2 ст. 178 ГПК України у раз неподання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Тому суд розглядає справу без призначення судового засідання та виклику сторін за наявними у ній матеріалами і документами, визнаними судом достатніми, в порядку статті 178 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи, господарський суд -

ВСТАНОВИВ:

Позивачем було поставлено відповідачу товар - пластини DNGA 150612S01525 A66N у кількості 70 одиниць на загальну суму 39984,00 грн, про що свідчать: видаткові накладні №362 від 20.07.2016 на суму 5712,00 грн та №414 від 23.08.2016 на суму 34272,00 грн; довіреності відповідача №93 від 20.07.2016 та №124 від 23.08.2016 на ім'я менеджерів по збуту ТОВ "Науково-виробнича фірма Топстар" ОСОБА_1 та ОСОБА_2 (а.с. 15-18). Визначений видатковими накладними товар було передано позивачем та прийнято уповноваженими представниками відповідача без заперечень та зауважень.

Відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема є договори та інші правочини.

Правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ч. 1 ст. 202 ЦК України); дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін (ч. 4 ст. 202 ЦК України).

Статтею 509 ЦК України передбачено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку; зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу; зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Згідно зі статтею 173 Господарського кодексу України (далі - ГК України) господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Статтею 174 цього Кодексу встановлено, що господарські зобов'язання можуть виникати: - безпосередньо із закону або іншого нормативно-правового акта, що регулює господарську діяльність; - з акту управління господарською діяльністю; - з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать; - внаслідок заподіяння шкоди суб'єкту або суб'єктом господарювання, придбання або збереження майна суб'єкта або суб'єктом господарювання за рахунок іншої особи без достатніх на те підстав; - у результаті створення об'єктів інтелектуальної власності та інших дій суб'єктів, а також внаслідок подій, з якими закон пов'язує настання правових наслідків у сфері господарювання.

У відповідності до ч. 1 ст. 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку; майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Положеннями частини першої статті 181 ГК України передбачено можливість укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Згідно зі статтею 265 ГК України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму; до відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

У відповідності до ч. 1 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Отже, фактичні дії сторін підпадають під норми статей 11, 202, 509, 712 ЦК України, статей 173-175, 265 ГК України і свідчать про існування між сторонами відносин поставки, в результаті чого у відповідача виникло зобов'язання по оплаті отриманого ним товару.

Статтею 530 ЦК України визначено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Строк виконання обов'язку по оплаті товару сторонами не визначений з огляду на укладення договору поставки у спрощений спосіб. Однак, у матеріалах справи містяться виставлені позивачем відповідачу рахунки на оплату товару №574 від 20.07.2016 на суму 5712,00 грн та №668 від 23.08.2016 на суму 34272,00 грн.

За приписами частин 1, 3 статті 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару; у разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами.

З урахуванням наведених норм ЦК України відповідач повинен був розрахуватися за поставлений позивачем товар за накладною №362 - 20.07.2016 та за накладною №414 - 23.08.2016. Таким чином, строк виконання відповідачем зобов'язання з оплати вартості поставленого позивачем товару є таким, що настав.

Відповідач своїх зобов'язань по оплаті вартості отриманого товару не виконав, у зв'язки з чим за ним перед позивачем обліковується заборгованість у загальні сумі 39984,00 грн.

25.01.2018 позивач звернувся до відповідача з претензією від 23.01.2018 про погашення заборгованості в сумі 39984,00 грн у 5-денний строк з моменту її отримання. Про направлення претензії відповідачу свідчать копії наявних у матеріалах справи фіскального чека УДППЗ "Украпошта" та опису вкладення у цінний лист на ім'я ТОВ НВФ "Топстар" від 25.01.2018 (а.с. 22). Отримання вказаної претензії відповідачем 26.01.2018 підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення відповідного поштового відправлення. Однак, вимоги, викладені у претензій від 23.01.2018 відповідачем виконані не були.

Вказані обставини зумовили звернення позивача до суду з даним позовом.

Згідно зі ст. 526 ЦК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частинами 1 та 2 статті 193 ГК України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору; не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань; кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу; порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Відповідно до положень статті 599 ЦК України зобов'язань припиняється виконанням, проведеним належним чином.

На момент розгляду справи доказів погашення заборгованості перед позивачем за поставлений товар відповідачем суду не надано.

Враховуючи наведене, суд доходить висновку про обґрунтованість позовних вимог в частині стягнення суми основного боргу в розмірі 39984,00 грн.

Статтею 610 ЦК України визначено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

За приписами ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Позивач за порушення відповідачем зобов'язання по оплати отриманого ним товару заявив до стягнення з останнього інфляційні нарахування в сумі 9481,32 грн та 3% річних у сумі 1987,00 грн за період прострочення з 27.07.2016 по 06.02.2018 - по накладній №362 від 20.07.2016 і за період прострочення з 30.08.2016 по 06.02.2018 - по накладній №414 від 23.08.2016.

Нормою частини другої статті 625 ЦК України встановлено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання; боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіркою здійснених позивачем розрахунків інфляційних нарахувань та 3% річних за визначені ним періоди судом встановлено наявність арифметичних помилок, у тому числі невірне визначення базової суми нарахувань по видатковій накладній №414 від 23.08.2016, яке полягає у прийнятті позивачем за основу розрахунків суми 39984,00 грн, що є загальною сумою поставки по двох накладних, замість 34282,00 грн.

Після перерахунку сума інфляційних нарахувань становить 9582,36 грн, а сума 3% річних - 1743,43 грн. Таким чином, позовні вимоги в частині стягнення інфляційних нарахувань підлягають задоволенню в заявленій позивачем сумі 9481,32 грн, а річні - в сумі 1743,43 грн.

Отже, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з підстав, про які йдеться вище у цьому рішенні.

Відповідно до ст. 129 ГПК України судові витрати покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених вимог у сумі 1757,12 витрат по сплаті судового збору.

Керуючись статтями 2, 73, 74, 76-79, 86, 91, 129, 178, 233, 238, 240, 241, 247-252 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробнича фірма Топстар" (49006, АДРЕСА_1; ідентифікаційний код 33183798) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Торгова компанія "Орбіта-Софт" (49054, м. Дніпро, вул. Івана Акінфієва (Фучика), буд. 18, офіс 320; ідентифікаційний код 39714139) 39984,0 грн боргу за поставлений товар, 9481,32 грн інфляційних нарахувань, 1743,43 грн 3% річних та 1757,12 грн витрат по сплаті судового збору, видати наказ позивачу після набрання рішенням законної сили.

3. В решті позову відмовити.

Відповідно до ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України рішення складено та підписано без його проголошення - 21.03.2018.

Рішення суду може бути оскаржене протягом двадцяти днів з дня підписання рішення шляхом подання апеляційної скарги до Дніпропетровського апеляційного господарського суду через господарський суд Дніпропетровської області.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя В.Д. Воронько