Рішення

від 15.03.2018 по справі 921/28/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

15 березня 2018 року м. ТернопільСправа № 921/28/18

Господарський суд Тернопільської області

у складі судді Бурди Н.М.

при секретарі судового судового засідання ОСОБА_1,

розглянув справу

за позовом : Гусятинського районного споживчого товариства , вул. Тернопільська, 1, смт. Гусятин, Гусятинський район, Тернопільська область, 48201

до відповідача: Гусятинської селищної ради, провулок Героїв Майдану, 1, смт. Гусятин, Гусятинський район, Тернопільська область, 48201

про визнання незаконним та скасування рішення Гусятинської селищної ради №884 від 03.11.2017.

за участі представників сторін:

позивача: ОСОБА_2, довіреність № 1 від 22.01.18 р.

відповідача: не з'явився

Суть справи:

Запис розгляду судової справи здійснювався за допомогою технічних засобів, а саме: програмно-апаратного комплексу «Документообіг господарського суду» . Для робочого оригіналу звукозапису надано диск CD-R, серійний номер NJ20UG21D8074001C2.

24.01.2018 позивач - Гусятинське районне споживче товариство звернулося до господарського суду Тернопільської області з позовною заявою до відповідача - Гусятинської селищної ради про визнання незаконним та скасування рішення Гусятинської селищної ради №884 від 03.11.2017. Позовні вимоги мотивовані тим, що прийнятим відповідачем рішенням (№884 від 03.11.2017) порушено права та законні інтереси позивача, як постійного користувача земельної ділянки орієнтовною площею 0,9380 га по вул. Тернопільська, 5, смт. Гусятин.

Ухвалою Господарського суду від 26.01.2018 року порушено провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження, судове засідання призначено на 01.03.2018.

01.03.2018 Гусятинським районним споживчим товариством подано заяву №12 від 28.02.2018 про відвід судді Бурди Н.М. від розгляду даної справи.

Ухвалою суду від 01.03.2018 провадження у справі №921/28/18 зупинено до вирішення питання щодо розгляду заяви про відвід судді Бурди Н.М., складом суду, який визначається у порядку ст.32 Господарського процесуального кодексу України.

Ухвалою суду від 02.03.2018 (суддя Шумський І.П.) в задоволенні заяви Гусятинського районного споживчого товариства №12 від 28.02.2018 про відвід судді Бурди Н.М. від розгляду справи №921/28/18 відмовлено.

Оскільки обставини, що зумовили зупинення провадження у даній справі, усунуті, тому суд ухвалою від 12.03.2018 поновив провадження у справі №921/28/18, призначивши судове засідання для її розгляду на 15.03.2018.

15.03.2018 у судовому засіданні представником позивача оголошено короткий виклад обставин, що стали підставою для звернення із позовом до суду та позовні вимоги підтримано у повному обсязі.

Відповідач участі уповноважених представників в судових засіданнях не забезпечив, вимог ухвали про відкриття провадження у справі від 26.01.2018 не виконав, хоча про час та місце проведення судових засідань був повідомлений у встановленому законом порядку.

Також господарський суд зазначає, що відповідач не був позбавлений права та можливості ознайомитись, зокрема, з ухвалою про відкриття провадження у справі від 19.12.2017 у Єдиному державному реєстрі судових рішень ( www.reyestr.court.gov.ua ), а також на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет - https://te.court.gov.ua/sud5022 .

Суд вказує про те, що відповідач не був обмежений у своїх процесуальних правах надати відзив через канцелярію суду або шляхом його направлення на адресу суду поштовим відправленням, відтак, приймаючи до уваги, що відповідач у строк, встановлений частиною 1 статті 251 Господарського процесуального кодексу України, не подав до суду відзив на позов, тобто не скористався наданими йому процесуальними правами, тому з метою дотримання процесуальних строків вирішення спору, суд дійшов висновку, що наявні матеріали справи є достатніми для прийняття повного та обґрунтованого судового рішення у відповідності до ч.9 ст.165, ч.2 ст.178, ч.1 ст.202 Господарського процесуального кодексу України, а неподання відповідачем відзиву на позов не перешкоджає вирішенню справи по суті за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення та доводи представника позивача, господарським судом встановлено наступне:

Рішенням Гусятинської селищної ради народних депутатів від 25.11.1995р. Гусятинській районній спілці споживчих товариств (далі - Гусятинська райспоживспілка) надано в постійне користування земельну ділянку площею 1,13 та по вул. Тернопільська, 3 в смт. Гусятин для розміщення виробничих і складських приміщень та видано Державний акт на право постійного користування землею серії ІІ-ТР №000582 від 07.05.1997р.

У 1999 році Гусятинська районна спілка споживчих товариств була перетворена у Гусятинське районне споживче товариство, яке, як зазначено у п. 3 Статуту Гусятинського споживчого товариства, затвердженого Зборами уповноважених пайовиків (протокол №6 від 30.04.2002р.) та зареєстрованого в Реєстрі суб'єктів підприємницької діяльності 11.07.2002р. за №02739488800010106, є правонаступником реформованої Гусятинської райспоживспілки.

Стаття 108 ЦК України визначає, що перетворенням юридичної особи є зміна її організаційно-правової форми. У разі перетворення до нової юридичної особи переходить усе майно, права та обов'язки попередньої юридичної особи.

Тому, з огляду на наведені норми, до Гусятинського РайСТ, як правонаступника Гусятинської райспоживспілки, серед іншого, перейшло право постійного користування земельною ділянкою наданою на підставі Державного акту на право постійного користування землею серії II -ТР №000582 від 07.05.1997р.

Рішенням Гусятинської селищної ради від 27 липня 2016р. №257 "Про розгляд заяви Гусятинського райСТ", прийнятим за результатами розгляду клопотання Гусятинського райСТ та з урахуванням поданих документів (статуту товариства, витягу з державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності по вул. Тернопільська, 5д - 3/100 спільної частки складу будматеріалів, витяг про реєстрацію права власності на нерухоме майно по вул. Тернопільська, 5а, смт. Гусятин від 20.05.2005р. - будівлю магазину та навіси, витяг з ЄДРЮО), керуючись, зокрема, ст.ст.12, 38, 39, 93, 1, 20, 122, 123 Земельного кодексу України, ст.56 Закону України "Про землеустрій", вирішено відмовити у наданні дозволу на виготовлення технічної документації із землеустрою, щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) по вул. Тернопільська, 5 (3) селища Гусятин в зв'язку з відсутністю по даній адресі нерухомого майна, що належить заявнику.

Вказане рішення Гусятинське районне споживче товариство оскаржило, звернувшись до Господарського суду Тернопільської області з позовом до Гусятинської селищної ради, вул. Пушкіна, 1, смт. Гусятин, Тернопільська область, про: 1) визнання Гусятинського РайСТ правонаступником Гусятинської райспоживспілки за правом постійного користування земельною ділянкою, площею 1,13га по вул. Тернопільська, 5 у смт.Гусятин Гусятинського району Тернопільської області, згідно Державного акту ІІ-ТР №000582 від 07.05.1997р.; 2) визнання незаконним та скасування рішення позачергової сесії сьомого скликання Гусятинської селищної ради від 27.07.2016р. №257 "Про розгляд заяви Гусятинського РайСТ"; 3) зобов'язання Гусятинську селищну раду розглянути на черговому пленарному засіданні сесії Гусятинської селищної ради звернення Гусятинського районного споживчого товариства про надання згоди на виготовлення технічної документації із землеустрою, щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) по вул.Тернопільська, 5, смт. Гусятин ( справа №921/825/16-г/13).

13.01.2017р. Гусятинська селищна рада звернулася у даній справі із зустрічною позовною заявою до Гусятинського районного споживчого товариства, відповідно до якої просить суд винести рішення, яким: 1) визнати недійсним Державний акт на постійне користування земельною ділянкою розміром 1,13 га, серії ІІ-ТР №000582, виданого Гусятинській райспоживспілці 7 травня 1997 року та зареєстрованого у Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за №86, у зв'язку із фактичною добровільною відмовою відповідача від права користування земельною ділянкою та її відчуження, наявністю у Державному акті істотної помилки про місцезнаходження земельної ділянки, внесеної до акту при його виготовленні, невідповідності розміру земельної ділянки вказаної у Державному акті фактичному розміру, що знаходиться у користуванні Гусятинського РайСТ; 2) примусово припинити Гусятинському районному споживчому товариству право постійного користування земельною ділянкою, площею 1,13 га, розташованою у смт.Гусятин по вул. Тернопільська, 5. Зустрічну позовну заяву ухвалою суду від 13.01.2017р. прийнято до спільного розгляду з первісним позовом.

За результатами розгляду вказаної справи, 03.03.2017 судом винесено рішення, яким задоволено первісний позов Гусятинського РайСТ до Гусятинської селищної ради:

- визнано незаконним та скасовано рішення позачергової сесії сьомого скликання Гусятинської селищної ради від 27.07.2016р. №257 Про розгляд заяви Гусятинського РайСТ ;

- зобов'язано Гусятинську селищну раду розглянути на черговому пленарному засіданні сесії Гусятинської селищної ради звернення Гусятинського РайСТ про надання згоди на виготовлення технічної документації із землеустрою, щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) по вул..Тернопільська,5 смт.Гусятин;

- в частині вимоги про визнання Гусятинського РайСТ правонаступником Гусятинської райспоживспілки за правом постійного користування земельною ділянкою, площею 1,13га по вул.Тернопільська, 5 у смт.Гусятин Гусятинського району Тернопільської області, згідно Державного акту ІІ-ТР №000582 від 07.05.1997р. - провадження у справі припинено.

В задоволенні зустрічного позову Гусятинської селищної ради до Гусятинського РайСТ про визнання недійсним Державного акту на право постійного користування землею серії II-ТР №000582 та про примусове припинення Густинському РайСТ права постійного користування земельною ділянкою відмовлено.

Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 13.07.2017 (набрало законної сили 13.07.2017) рішення Господарського суду Тернопільської області від 03.03.2017р. в частині зобов'язання Гусятинської селищної ради звернення Гусятинського районного споживчого товариства про надання згоди на виготовлення технічної документації із землеустрою, щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) по вул. Тернопільська, 5, смт. Гусятин доповнено, зазначивши площу земельної ділянки щодо встановлення меж земельної в натурі в розмірі 0,9380 га. В решті вказане рішення Господарського суду Тернопільської області залишено без змін.

Постановою Вищого господарського суду України від 12.12.2017р. у справі №921/825/16-г/13 постанову Львівського апеляційного господарського суду від 13.07.2017 залишено без змін.

03.11.2017 Гусятинською селищною радою прийнято рішення №884 Про надання Гусятинському РайСТ дозволу на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо відновлення меж земельної ділянки в натурі для обслуговування нежитлового приміщення магазину Техніка по вул. Тернопільська 5А смт.Гусятин, Гусятинського району, Тернопільської області , яким вирішено:

1. Надати Гусятинському РайСТ дозвіл на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо відновлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) площею 0,2737 га, для обслуговування магазину Техніка який є нерухомим майном та розташований за адресою - смт. Гусятин, вул. Тернопільська,5 А.

2. Відмовити Гусятинському РайСТ у наданні дозволу на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі по вул. Тернопільська 5 для обслуговування овочевого та промтоварного навісів, так як зазначене майно є тимчасовими, не капітальними спорудами, переміщення яких можливе без їх знецінення та зміни призначення, вони не відносяться до об'єктів нерухомого майна і у відповідності до п.4 ст.5 Закону України Про державну реєстрацію речових; прав на нерухоме майно та їх обтяжень не підлягають державній реєстрації.

3. Відмовити Гусятинському РайСТ у наданні дозволу на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі по вул. Тернопільська 5 д для обслуговування 3/100 частки складу будматеріалів, оскільки зазначене майно знаходиться на земельній ділянці, що перебуває у приватній власності ОСОБА_3

Позивач вважає рішення Гусятинської селищної ради №884 від 03.11.2017р. незаконним і неправомірним виходячи з наступного:

- відповідач, приймаючи оскаржуване рішення, безпідставно керується ст. ст. 12, 93, 120, 122, 123 Земельного кодексу України, ст. 56 Закону України Про землеустрій , оскільки у даному випадку воно повинно бути прийняте у відповідності та на виконання постанови Львівського апеляційного господарського суду від 13.07.2017р. у справі №921/825/16-г/13;

- оскаржуване рішення свідчить про невизнання та ігнорування встановлених судовими рішення по справі №921/825/16-г/13 фактів щодо належності позивачу земельної ділянки по вул. Тернопільська,5 смт. Гусятин орієнтовною площею 0,9380 га на праві постійного користування на якій функціонує ринок та знаходяться чотири об'єкти права власності позивача, а тому прийняття рішення лише щодо одного об'єкта нерухомого майна - магазину Техніка по вул. Тернопільська,5А смт.Гусятин, та як наслідок надання дозволу на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо відновлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) площею лише 0,2737 га для його обслуговування, є порушенням приписів ст. 129-1 Конституції України, щодо обов'язковості виконання рішення суду, яке набрало законної сили, та свідчить про порушення прав Гусятинського РайСТ, як постійного землекористувача.

Оцінивши наявні в матеріалах справи докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, господарський суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог, виходячи з такого.

Відповідно до ст. 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань. За положеннями ст.124 Конституції України юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.

Відповідно до п. 10 ч. 1 ст. 20 ГПК України господарські суди, зокрема, розглядають справи у спорах щодо оскарження актів (рішень) суб'єктів господарювання та їх органів, посадових та службових осіб у сфері організації та здійснення господарської діяльності, крім актів (рішень) суб'єктів владних повноважень, прийнятих на виконання їхніх владних управлінських функцій, та спорів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем.

Господарським судам підвідомчі лише справи у спорах, що виникають із земельних відносин приватноправового характеру, тобто з відносин, врегульованих нормами цивільного або господарського права і пов'язаних із здійсненням сторонами цивільних або інших майнових прав на земельні ділянки на засадах рівності.

Виходячи з положень статей 13, 14 Конституції України, статей 177, 181, 324, глави 30 Цивільного кодексу України, статті 148 Господарського кодексу України, земля та земельні ділянки є об'єктами цивільних прав, а держава та територіальні громади через свої органи беруть участь у земельних відносинах з метою реалізації цивільних та інших прав у приватноправових відносинах, тобто прав власників земельних ділянок.

З положень статей 13, 14, 140, 142, 143 Конституції України, статей 11, 16, 167, 169, 374 ЦК України, статей 2, 8, 48, 133, 148, 152, 197 ГК України, статей 80, 84, 123, 124, 127, 128 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) випливає, що органи виконавчої влади або органи місцевого самоврядування у правовідносинах щодо розпорядження земельними ділянками державної та комунальної власності (наданні земельних ділянок громадянам та юридичним особам у власність або в користування, відчуженні земельних ділянок державної або комунальної власності, укладенні, зміні, розірванні договорів купівлі-продажу, ренти, оренди земельної ділянки та інших договорів щодо земельних ділянок, встановленні сервітуту, суперфіцію, емфітевзису, в тому числі прийнятті державними органами та органами місцевого самоврядування відповідних рішень) діють як органи, через які держава або територіальна громада реалізують повноваження власника земельних ділянок.

Реалізуючи відповідні повноваження, державні органи або органи місцевого самоврядування вступають з юридичними та фізичними особами у цивільні та господарські правовідносини. Отже, у таких відносинах держава або територіальні громади є рівними учасниками земельних відносин з іншими юридичними та фізичними особами, у тому числі з суб'єктами підприємницької діяльності.

Таким чином, справи у спорах за участю державних органів та органів місцевого самоврядування, що виникають з правовідносин, у яких державні органи та органи місцевого самоврядування реалізують повноваження власника землі, а також в інших спорах, які виникають із земельних відносин приватноправового характеру, за відповідності складу сторін спору статті 4 ГПК України, підвідомчі господарським судам.

Згідно з частинами першою та четвертою статті 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов'язки виникають безпосередньо з актів органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим або органів місцевого самоврядування.

Так відповідно до ч.1 ст.16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Згідно з пунктом 10 частини другої статті 16 ЦК України цивільні права та інтереси суд може захистити в спосіб визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Так, згідно з частиною першою статті 116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону.

За статтею 122 ЗК України вирішення питань щодо передачі земельних ділянок у власність або у користування із земель державної чи комунальної власності належить до компетенції відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, через які також згідно зі статтями 83 , 84 ЗК України набувається та реалізується право комунальної власності на землю та право державної власності на землю. Комунальною власністю є землі, які належать на праві власності територіальним громадам сіл, селищ, міст, в державній власності перебувають усі землі України, крім земель комунальної та приватної власності. Статтею 80 ЗК України установлено, що самостійними суб'єктами права власності на землю є, зокрема, територіальні громади, які реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування, - на землі комунальної власності, а також держава, яка реалізує це право через відповідні органи державної влади, - на землі державної власності.

З огляду на положення статті 11 ЦК України , статей 78 , 116 , 122 ЗК України , в зв'язку з прийняттям суб'єктом владних повноважень ненормативного акта виникають правовідносини, пов'язані з реалізацією певних суб'єктивних прав та охоронюваних законом інтересів, зокрема, в сфері земельних правовідносин відповідний акт слугує підставою виникнення, зміни або припинення конкретних прав та обов'язків фізичних і юридичних осіб приватного права.

За правилами частини першої статті 123 ЗК України надання земельних ділянок комунальної власності у користування здійснюється, зокрема, органами місцевого самоврядування на підставі проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок у випадках, передбачених законом, або на підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості). При цьому розроблення такої документації здійснюється на підставі дозволу, наданого органом місцевого самоврядування, відповідно до повноважень, передбачених статтею 122 цього Кодексу .

Особа, зацікавлена в одержанні у користування земельної ділянки із земель державної або комунальної власності за проектом землеустрою щодо її відведення, звертається з клопотанням про надання дозволу на його розробку до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, які відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу , передають у власність або користування такі земельні ділянки (частина друга статті 123 ЗК України ).

Системний аналіз наведених норм права дає підстави вважати, що ними встановлені підстави, порядок, строки передачі земельної ділянки у користування (оренду) громадян та органи, уповноважені розглядати ці питання. Вони передбачають, зокрема, що для передачі земельної ділянки у користування (оренду) зацікавлена особа звертається до відповідних органів із заявами для отримання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та для надання її у користування, за результатами розгляду яких визначені в статті 123 ЗК органи приймають одне з відповідних рішень. Отримання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки не означає позитивного рішення про надання її у користування (оренду), так само як і відмова в наданні відповідного дозволу не засвідчує порушення права на земельну ділянку, яке ще не виникло, а констатує лише порушення права на отримання дозволу органу розпорядження землею.

Згідно ст.12 ЗК України до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст, зокрема, належить:

а) розпорядження землями територіальних громад;

б) передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу ;

в) надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу ;

г) вилучення земельних ділянок із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу ;

Відповідно до Рішення Конституційного Суду України у справі за конституційним поданням Вищого адміністративного суду України щодо офіційного тлумачення положень частини першої статті 143 Конституції України , пунктів "а", "б", "в", "г" статті 12 Земельного кодексу України, пункту 1 частини першої статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України від 01.04.2010 №10-рп/2010 Справа №1-6/2010 положення пунктів "а", "б", "в", "г" ст.12 ЗК України у частині повноважень сільських, селищних, міських рад відповідно до цього кодексу вирішувати питання розпорядження землями територіальних громад, передачі земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб, надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності, вилучення земельних ділянок із земель комунальної власності треба розуміти так, що при вирішенні таких питань ці ради діють як суб'єкти владних повноважень; положення пункту 1 частини першої статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України стосовно поширення компетенції адміністративних судів на "спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності" слід розуміти так, що до публічно-правових спорів, на які поширюється юрисдикція адміністративних судів, належать і земельні спори фізичних чи юридичних осіб з органом місцевого самоврядування як суб'єктом владних повноважень, пов'язані з оскарженням його рішень, дій чи бездіяльності.

З огляду на наведене, суд дійшов висновку, що у разі прийняття суб'єктом владних повноважень рішення про передачу земельних ділянок у власність чи оренду (тобто ненормативного акта, який вичерпує свою дію після його реалізації) правомірність надання юридичній особі дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення цієї земельної ділянки має вирішуватися у порядку цивільної (господарської) юрисдикції, оскільки виникає спір про право цивільне.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду України від 25 листопада 2015 року (справа № 339/113/14-а) та 11 жовтня 2016 року (справа № 21-2158а16).

Відповідно до ст.152 Земельного кодексу України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється, зокрема, шляхом визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування.

Статтями 19 Конституції України, ст. 24 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" передбачено, що органи місцевого самоврядування та їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією України, Законами України, актами Президента України, а також іншими нормативно-правовими актами. Рішення (акти) органів місцевого самоврядування та їх посадових осіб повинні відповідати переліченому законодавству.

Суд визнає незаконним і скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить законодавству і порушує цивільні права та інтереси (ст.21 ЦК України, ст.59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні").

Матеріали справи свідчать, що у відповідь на клопотання Гусятинського РайСТ про надання дозволу на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо відновлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) по вул.Тернопільська, 5, смт.Гусятин площею 0,9380 га 03.11.2017 Гусятинською селищною радою прийнято рішення №884 Про надання Гусятинському РайСТ дозволу на виготовлення; технічної документації із землеустрою щодо відновлення меж земельної ділянки в натурі для обслуговування нежитлового приміщення магазину Техніка по вул. Тернопільська 5А смт.Гусятин, Гусятинського району, Тернопільської області , яким вирішено:

1. Надати Гусятинському РайСТ дозвіл на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо відновлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) площею 0,2737 га, для обслуговування магазину Техніка який є нерухомим майном та розташований за адресою - смт. Гусятин, вул. Тернопільська,5 А.

2. Відмовити Гусятинському РайСТ у наданні дозволу на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі по вул. Тернопільська 5 для обслуговування овочевого та промтоварного навісів, так як зазначене майно є тимчасовими, не капітальними спорудами, переміщення яких можливе без їх знецінення та зміни призначення, вони не відносяться до об'єктів нерухомого майна і у відповідності до п.4 ст.5 Закону України Про державну реєстрацію речових; прав на нерухоме майно та їх обтяжень не підлягають державній реєстрації.

3. Відмовити Гусятинському РайСТ у наданні дозволу на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі по вул. Тернопільська 5 д для обслуговування 3/100 частки складу будматеріалів, оскільки зазначене майно знаходиться на земельній ділянці, що перебуває у приватній власності ОСОБА_3

Зі змісту оскаржуваного рішення вбачається, що органом місцевого самоврядування прийнято до уваги, однак не враховано, висновки Львівського апеляційного господарського суду, викладені у Постанові від 13.07.2017 у справі №921/825/16-г/13, якою серед іншого визначено, що площа земельної ділянки по вул. Тернопільській, 5, смт. Гусятин, на якій здійснюється торгівля продовольчими та промисловими товарами та яка фактично використовується Гусятинським райСТ становить 0,9380 га.

Згідно з вимогами Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 07.07.2010 за № 2453-VI (із змінами і доповненнями) судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання усіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України. Обов'язковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається процесуальним законом.

Згідно ст. 75 ГПК України , обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, яке набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Преюдиціальність - обов'язковість фактів, установлених судовим рішенням, що набрало законної сили в одній справі для суду при розгляді інших справ. Преюдиціально встановлені факти не підлягають доказуванню, оскільки їх з істинністю вже встановлено у рішенні чи вироку і немає необхідності встановлювати їх знову, тобто піддавати сумніву істинність і стабільність судового акта, який вступив в законну силу. Суть преюдиції полягає в неприпустимості повторного розгляду судом одного й того ж питання між тими ж сторонами .

Правила про преюдицію спрямовані не лише на заборону перегляду фактів і правовідносин, які встановлені в судовому акті, що вступив в законну силу. Вони також сприяють додержанню процесуальної економії в новому процесі. У випадку преюдиціального установлення певних обставин особам, які беруть участь у справі (за умови, що вони брали участь у справі при винесенні преюдиціального рішення), не доводиться витрачати час на збирання, витребування і подання доказів, а суду - на їх дослідження і оцінку. Усі ці дії вже здійснювалися у попередньому процесі, і їхнє повторення було б не лише недоцільним, але й неприпустимим з точки зору процесуальної економії .

Для рішень господарських судів важливою умовою преюдиціальності фактів, що містяться в рішенні господарського суду, є суб'єктний склад спору. Преюдиціальне значення мають лише рішення зі справи, в якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Немає винятків стосовно преюдиціальності фактів, що не входили у предмет доказування в раніше розглянутій справі. Якщо суд помилково включив факт у предмет доказування, це не позбавляє його властивостей преюдиціального факту в розгляді іншої справи. Преюдицію утворюють виключно лише ті обставини, які безпосередньо досліджувалися і встановлювалися судом, що знайшло відображення в мотивувальній частині судового акта. Лише згадувані, але такі, що не одержали оцінку суду, обставини не можуть розглядатися як встановлені судом і не набувають властивості преюдиціальності .

Аналогічна положення знайшли своє відображення в пункті 2.6 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року №18 Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції (далі - Постанова № 18), згідно якої не потребують доказування преюдиціальні обставини, тобто встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, - при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. При цьому не має значення, в якому саме процесуальному статусі виступали відповідні особи у таких інших справах - позивачів, відповідачів, третіх осіб тощо. Преюдиціальне значення процесуальним законом надається саме обставинам, встановленим судовими рішеннями (в тому числі в їх мотивувальних частинах), а не правовій оцінці таких обставин, здійсненій іншим судом.

Отже, обставини, встановлені судом апеляційної інстанції у Постанові Львівського апеляційного господарського суду від 13.07.2017 у справі №921/825/16-г/13, яка набрала законної сили 13.07.2017 та залишена без змін Постановою Вищого господарського суду України від 12.12.2017р., мають преюдиціальне значення для вирішення даного спору, а встановлені у ній факти не потребують повторного доведення.

За таких обставин суд дійшов висновку про преюдиційність факту наявності у Гусятинського РайСТ речового права на земельну ділянку по вул.Тернопільська, 5, смт.Гусятин, фактична площа якої після зменшення у зв'язку із відчуженням частини об'єктів нерухомого майна становить 0,9380 га. Право позивача на цю земельну ділянку підтверджується Державним актом на право постійного користування землею серії ІІ-ТР №000582, який станом на день прийняття оскаржуваного рішення був чинний, доказів зворотного відповідачем не подано, а судом не здобуто.

Згідно із ч. 2-3 ст. 13 ГПК України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За приписами ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Таким чином, зважаючи на вищевикладене, виходячи з того, що позов повністю доведений позивачем, обґрунтований матеріалами справи та відповідачем не спростований, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.

При розгляді даної справи, суд виходив також із того, що принципом господарського судочинства є виконуваність рішення суду. Крім того, виконання рішення суду є елементом справедливого судового розгляду, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод .

На підставі ст. 129 Господарського процесуального кодексу України , судовий збір покладається на відповідача.

Керуючись статтями 73, 74,76-79, 129 , 231 , 233 , 236-241, 252 Господарського процесуального кодексу України , суд

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити.

2. Визнати незаконним та скасувати рішення Гусятинської селищної ради №884 від 03.11.2017 Про надання Гусятинському РайСТ дозволу на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо відновлення меж земельної ділянки в натурі для обслуговування нежитлового приміщення магазину Техніка по вул.Тернопільська 5А смт.Гусятин, Гусятинського району, Тернопільської області .

3. Стягнути з Гусятинської селищної ради (провулок Героїв Майдану, 1, смт. Гусятин, Гусятинський район, Тернопільська область, ідент. код 04396391) на користь Гусятинського районного споживчого товариства (вул. Тернопільська, 1, смт. Гусятин, Гусятинський район, Тернопільська область, ідент. код 01767382) 1762 (одну тисячу сімсот шістдесят дві) грн. 00 коп. в повернення сплаченого судового збору.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов'язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Рішення господарського суду набирає законної сили в порядку, встановленому ст.241 ГПК України.

Згідно з ч. 1 ст. 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів, а на ухвалу суду - протягом десяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено 19 березня 2018 р.

Суддя Н.М. Бурда