Рішення

від 14.03.2018 по справі 922/98/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-21-42, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"14" березня 2018 р.Справа № 922/98/18

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Прохорова С.А.

при секретарі судового засідання Яковенко Ю.В.

розглянувши у спрощеному позовному провадженні справу

за позовом Фізичної особи - підприємця Мележик Олексія Анатолійовича, АДРЕСА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Донгруп Х", 61033, м. Харків, вул. Шевченка, 235, к. 18 про стягнення 85 535 грн. за участю представників:

позивача - ОСОБА_3.. за договором №3/18 від 17.01.201830.11.2017

відповідача - не з'явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Фізична особа - підприємець Мележик Олексій Анатолійович звернувся до господарського суду Харківської області з позовною заявою в якій просить суд стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Донгруп Х" 50 643, 00 грн. заборгованості за договором підряду №070317/1 від 07.03.2017, 1 190,00 грн. річних, 4 735,00 грн. інфляційних, 28 967,00 грн. неустойки.

Судові витрати в розмірі 1762,00 грн. судового збору за подання позову, 881,00 грн. за подання заяви про забезпечення позову та 3 500 грн. витрат на професійну правничу допомогу просить віднести на відповідача.

Також Фізична особа - підприємець Мележик Олексій Анатолійович просить розглянути справу в порядку спрощеного позовного провадження.

В обґрунтування своїх вимог, ФОП Мележик Олексій Анатолійович вказує на невиконання ТОВ "Донгруп Х" взятих на себе зобов'язань щодо розрахунків згідно Договору підряду №070317/1 про виконання робіт з ремонту та внутрішньої обробки приміщень на об'єкті ТОВ "Донгруп Х". Як на доказ безспірності суми грошового зобов'язання посилається на підписаний сторонами 31.03.2017 акт прийому-передачі виконаних робіт, відповідно до якого ТОВ "Донгруп Х" щодо якості робіт претензій не має та на теперішній час на його адресу не надходило. Відповідно до умов укладеного нами договору оплата виконаних робіт повинна була відбутися протягом 3 (трьох) банківських днів з моменту підписання обома Сторонами акту прийому-передачі виконаних робіт, проте до цього часу ТОВ "Донгруп Х" не сплатив ФОП Мележик О. А. вартість виконаних робіт.

Також, позивачем було подано до суду заяву про забезпечення позову, в задоволенні якої було відмовлено ухвалою від 19.01.2018.

Ухвалою суду від 01 лютого 2018 року було відкрито провадження по справі та призначено розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження. Розгляд справи було призначено на 26.02.2018 з повідомленням сторін.

Протокольною ухвалою було відкладено розгляд справи та 14.03.2018.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав, надав суду пояснення, що остаточна сума витрат на професійну правничу допомогу склала 2000 грн., яку просить покласти на відповідача.

Відповідач відзиву на позовну заяву суду не надав, свого представника в судове засідання не направив.

Ухвала суду про відкриття провадження по справі, яка направлялася відповідачу, повернулася на адресу суду без вручення.

Судом перевірено адресу відповідача, згідно з наданого витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, станом на 19.01.2018 року, місцезнаходження відповідача - м. Харків, вул. Шевченка, 235, к. 18, та саме на цю адресу судом надсилались процесуальні документи, а позивачем позовну заяву.

Відповідно до вимог частин 1, 3 ст. 18 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних та фізичних осіб-підприємців", якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

Як визначено у п. 3.9.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 року, особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК. За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Таким чином, суд вважає, що ним вжито всі заходи для належного повідомлення відповідача про час та місце розгляду справи.

Згідно із ст.129 Конституції України однією з засад судочинства є змагальність.

За змістом ст. 13 Господарського процесуального кодексу України (в редакції, яка набула чинності 15.12.2017р.) встановлений такий принцип господарського судочинства як змагальність сторін, згідно з яким судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ст.74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів.

За приписом ст. 76 Господарського процесуального кодексу України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Тобто, змагальність полягає в тому, що сторони у процесуальній формі доводять перед судом свою правоту, за допомогою доказів переконують суд у правильності своєї правової позиції. Викладене вимагає від сторін ініціативи та активності в реалізації їхніх процесуальних прав.

Враховуючи, що неявка відповідача в судове засідання не перешкоджає розгляду спору по суті, суд вважає за можливе здійснити розгляд справи відповідно до ч. 9 ст. 165, ч. 2 ст. 178 та ч. 3 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України за відсутності представника відповідача за наявними в ній матеріалами.

Відповідно до ст. 219 Господарського процесуального кодексу України, рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами.

У судовому засіданні 14.03.2018 відповідно до ст. 240 Господарського процесуального кодексу України судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

З'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно та повно дослідивши надані учасниками судового процесу докази, суд

ВСТАНОВИВ:

07 березня 2017 року між Фізичною Мележиком Олексієм Анатолійовичем (надалі - Підрядчик, Позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю Донгруп X (надалі - Замовник, Відповідач) було укладено Договір підряду №070317/1 (надалі - Договір), відповідно до п.1.1 якого Підрядчик бере на себе зобов'язання в обумовлений цим Договором строк за завданням Замовника на свій ризик виконати роботи з ремонту та внутрішньої обробки приміщень на об'єкті Замовника - дитячого медичного закладу ОХМАТДИТ , який розташований за адресою: м. Київ, вул. Вячеслава Чорновола, 28/1, а Замовник бере на себе зобов'язання прийняти виконані роботи та сплатити їх вартість.

Також сторони договору дійшли згоди щодо договірної ціни на роботи з ремонту та внутрішньої обробки приміщень дитячого медичного закладу ОХМАТДИТ , про що було окремо підписано договірну ціну на роботи до договору.

Як вбачається з матеріалів справи, 31 березня 2017 року Замовник прийняв роботи з облаштування перегородок з гіпсокартону на металічному каркасі загальною вартістю 50 643 грн., в тому числі ПДВ 8 440 грн. 50 коп., про що сторонами було підписано відповідний акт прийому-передачі виконаних робіт.

Проте, як вказує позивач та що не було спростовано відповідачем, Замовником не оплачені замовлені ним послуги з ремонту та внутрішньої обробки дитячого медичного закладу ОХМАТДИТ , що й стало підставою звернення до суду для стягнення в примусовому порядку відповідної суми боргу та штрафних санкцій за прострочення виконання грошових зобов'язань.

Зобов'язанням, згідно зі ст. 509 ЦК України, є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу, зокрема договорів та інших правочинів.

Як передбачено ст. 837 Цивільного кодексу України, за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

Ст. 526 Цивільного кодексу України визначено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Ст. 526 Цивільного кодексу України визначено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно зі ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Згідно зі ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Згідно п.1.2 Договору перелік та об'єм робіт, інша інформація, яка додається до даного Договору є його невід'ємною частиною.

П. 2.1 Договору передбачено, що вартість виконання робіт за даним Договором визначається відповідно до погодженого обома сторонами кошторису (Договірною ціною) (п.1.2 даного Договору), яка додається до Даного Договору та є його невід'ємною частиною.

Як зазначено вище 07.03.2017 обидві сторони дійшли згоди щодо договірної ціни на роботи з ремонту та внутрішньої обробки приміщень дитячого медичного закладу ОХМАТДИТ , про що було підписано відповідний документ.

Відповідно до п. 7.3 даного Договору за результатами прийому передачі робіт Підрядчик складає акт прийому-передачі виконаних робіт в двох екземплярах, підписує його, скріплює своєю печаткою та направляє Замовнику. Замовник розглядає вказаний акт на протязі 2 (двох) робочих днів з моменту його отримання, у випадку згоди з ним - підписує акт, скріплює печаткою (за наявності) та один екземпляр акту повертає Підрядчику, а у випадку незгоди з ним - направляє Підрядчику письмову мотивовану відмову від підпису.

31.03.2017 сторонами підписано акт-прийому передачі виконаних робіт згідно Договору №070317/1 від 07.03.2017. Відповідно до даного акту прийому-передачі виконаних робіт Підрядчик виконав роботи з облаштування перегородок з гіпсокартону на металічному каркасі в дитячому медичному закладі ОХМАТДИТ , який розташований за адресою: м. Київ, вул. Вячеслава Чорновола, 28/1, загальною вартістю 50 643 грн., в тому числі ПДВ 8 440 грн. 50 коп., а Замовник із цим погодився.

Відповідно до п. 3.1 даного Договору Замовник сплачує виконані Підрядчиком роботи на підставі акту прийому-передачі виконаних робіт, підписаного уповноваженими представниками Сторін. Оплата виконаних робіт провадиться Замовником протягом 3 (трьох) банківських днів з моменту підписання обома Сторонами акту прийому-передачі виконаних робіт.

Зважаючи на встановлені факти та вимоги вищезазначених норм, а також враховуючи, що відповідач в установленому порядку обставини, які повідомлені позивачем не спростував, відзив на позов не надав, суд дійшов висновку, що позовні вимоги щодо стягнення основної заборгованості за виконані роботи в розмірі 50 643,00 грн. обґрунтовані, підтверджуються наявними у матеріалах справи доказами та підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Отже, за наявності встановленого факту несвоєчасної сплати відповідачем за виконані позивачем роботи згідно Договору перевіривши арифметичний розрахунок 3% річних та інфляційних за допомогою програми Калькулятор Ліга, враховуючи рекомендації Пленуму Вищого господарського суду України, викладені у постанові № 14 від 17 грудня 2013 року "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань", Інформаційного листа № 01-06/928/2012 від 17 липня 2012 року, суд зазначає, що наданий позивачем розрахунок 3% річних та інфляційних втрат відповідає вимогам діючого законодавства, є правомірним, а тому, суд дійшов висновку про законність та обґрунтованість позовних вимог в частині стягнення 3% річних в сумі 1190,00 грн., а також інфляційних втрат в сумі 4735,00 грн., а відтак позов в цій частині підлягає задоволенню.

Відповідно до ст. 611 ЦК одним з наслідків порушення зобов'язань є сплата неустойки, розмір якої встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Згідно зі ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно п.9.5 даного Договору у випадку несвоєчасної сплати Замовником виконаних робіт, за наявності його вини, Підрядчик має право утримати неустойку в розмірі 0,2% від загальної вартості робіт за кожний прострочений день.

Судом здійснено перевірку правильності нарахування позивачем пені, у звязку з чим, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Згідно ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Крім того, частиною 6 статті 232 Господарського кодексу України встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконане.

Відповідно до п. 2.5 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" від 17.12.2013 № 14, щодо пені за порушення грошових зобов'язань застосовується припис частини шостої статті 232 ГК України. Даним приписом передбачено не позовну давність, а період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов'язання мало бути виконане; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов'язання мало бути виконане, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін. Необхідно також мати на увазі, що умова договору про сплату пені за кожний день прострочення виконання зобов'язання не може розцінюватися як установлення цим договором іншого, ніж передбачений частиною шостою статті 232 ГК України, строку, за який нараховуються штрафні санкції.

Приймаючи до уваги, що вданому випадку позивачем перевищено період нарахування пені, встановлений п. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, а також не враховано обмеження щодо розміру пені, встановлені Законом України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", судом здійснено перерахунок пені та встановлено, що позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню в сумі 6473,98 грн.

В частині стягнення пені в сумі 22493,02 грн. суд відмовляє в задоволенні позовних вимог, у зв`язку з їх необґрунтованістю.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.

Згідно з ч. 3 ст. 123 Господарського процесуального кодексу України до витрат, повязаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Статтею 126 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Відповідно до ч. 8 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

17.01.2018 позивачем було укладено договір про надання професійної правничої допомоги №3/18 із Адвокатським бюро Ігоря Прасолова , відповідно до п.1.1 якого одна сторона (АДВОКАТСЬКЕ БЮРО) зобов'язується за Завданням надавати мені професійну правничу допомогу .

Цього ж дня було підписано Завдання №1 до Договору №3/18 від 17.01.2018 щодо надання професійної правничої допомоги з підготовки до розгляду справи в Господарському суді Харківської області у вигляді складання позовної заяви про стягнення з ТОВ ДОНГРУП X суми боргу за Договором №070317/1 від 07.03.2017, 3% річних, інфляційних втрат та неустойки за прострочення виконання грошових зобов'язань, а також судових витрат та складання заяви про забезпечення позову.

17.01.2018 позивачем було сплачено за послуги з професійної правничої допомоги 2000, 00 грн. відповідно до рахунку-фактури №00001 від 17.01.2018 та цього ж дня було підписано звіт №1 про приймання-передавання наданих послуг адвокатом ОСОБА_3 відповідно до завдання №1 та за результатами виконання умов Договору № 3/18 від 17.01.2018.

Згідно з ч. 6 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідно до ч. 4 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати, пов'язані з розглядом справи, у разі задоволення позову покладаються на відповідача.

Таким чином, враховуючи те, що позивачем надано договір про надання правничої допомоги, підтверджено здійснення оплати цих послуг особі яка брала участь у судових засіданнях по даній справі, зважаючи на відсутність обґрунтованого клопотання відповідача про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, суд дійшов висновку про доведеність вказаних судових витрат та покладення їх на відповідача.

При цьому, судовий збір, відповідно приписів ч. 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, сплачений за розгляд позовної заяви покладається судом на сторін пропорційно задоволених вимог, а судовий збір, сплачений позивачем за розгляд заяви про забезпечення позову залишається за позивачем.

Керуючись статтями 2, 73-74, 76-79, 86, 126, 129, 236-242 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю ДОНГРУП X (код ЄДРПОУ 40642047, адреса: 61033, Харківська обл., місто Харків, вул. Шевченка, буд. 235, к.18) на користь фізичної особи - підприємця Мележика Олексія Анатолійовича (АДРЕСА_2 код НОМЕР_1) суму боргу за Договором підряду №070317/1 від 07.03.2017 у розмірі 50 643,00 грн., 3% річних за прострочення виконання зобов'язань у розмірі 1190,00 грн., інфляційні втрати у розмірі 4 735,00 грн., 6473,98 грн. пені, 1298,65 грн. судового збору та 2000 грн. витрат на професійну правничу допомогу.

Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

В задоволенні позову в частині стягнення 22493,02 грн. пені відмовити.

Рішення суду може бути оскаржене протягом двадцяти днів з дня підписання рішення до Харківського апеляційного господарського суду в порядку, встановленому Господарським процесуальним кодексом України.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне рішення складено 19.03.2018 р.

Суддя С.А. Прохоров