Постанова

від 13.03.2018 по справі 1/235

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 березня 2018 року м. ОдесаСправа № 1/235 Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді: В.В. Лашина,

Суддів: Л.О. Будішевської,

ОСОБА_1

При секретарі Є.О. Чеголя

За участю представників сторін:

Від Державної інноваційної фінансово-кредитної установи - ОСОБА_2

Від Українського радіотехнічного інституту - не з'явився.

Від відділу Державної виконавчої служби міста ОСОБА_3 територіального управління юстиції у Миколаївській області" - не з'явився.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної інноваційної фінансово-кредитної установи

на ухвалу Господарського суду Миколаївської області від 28.11.2017

у справі №1/235

за позовом: Української державної інноваційної компанії в особі Миколаївського регіонального відділення

до відповідача: Українського радіотехнічного інституту

про стягнення 1986726 грн

за участю органу ДВС: Інгульського відділу Державної виконавчої служби міста ОСОБА_3 територіального управління юстиції у Миколаївській області"

суддя суду першої інстанції: ОСОБА_4.

час та місце прийняття судового рішення: 28.11.2017 р., м. Миколаїв, господарський суд Миколаївської області

встановив:

Рішенням господарського суду Миколаївської області від 11.03.2002 року задоволено позовні вимоги Української державної інноваційної компанії в особі Миколаївського регіонального відділення до Українського радіотехнічного інституту про стягнення 1986726 грн. Стягнуто з відповідача на користь позивача 1986726 грн. боргу., 1700 грн. держмита та 69 грн витрат на ІТЗ.

22.03.2002 на виконання вказаного рішення видано наказ.

09.10.2017 Державна інноваційна фінансово-кредитна установа, яка є правонаступником Української державної інноваційної компанії в особі Миколаївського регіонального відділення, звернулась до Господарського суду з заявою про видачу дублікату наказу від 22.03.2002 у справі №1/235 та поновлення строку для пред'явлення наказу до виконання.

Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 28.11.2017 у справі №1/235 (суддя С.М. Коваль) у задоволенні вказаної заяви відмовлено.

Приймаючи оскаржувану ухвалу, господарський суд виходив з того, що строк пред`явлення наказу до виконання закінчився ще 11.06.2002 р., а Державна інноваційна фінансово-кредитна установа звернулась до суду із заявою про видачу дублікату наказу лише 09.10.2017 р., при цьому заявником не доведено поважності пропуску строку. Крім того, наданий стягувачем акт звіряння заборгованості від 08.11.2012 свідчить, що стягувач був обізнаний про наявність заборгованості та не скористався правом, щодо зясування стану виконання рішення по справі № 1/235. Також судом зазначено що Державна інноваційна фінансово-кредитна установа не ініціювала перед розпорядником включення заборгованості за наказом №1/235 від 22.03.2002, яка забезпечена заставою, до реєстру кредиторів юоржника(відповідача) в під час проведення процедури банкрутства відповідача.

Не погодившись з прийнятою ухвалою, Державна інноваційна фінансово-кредитна установа, звернулась з апеляційною скаргою, в якій просить ухвалу Господарського суду Миколаївської області від 28.11.2017 у справі №1/235 скасувати та прийняти нове рішення, яким зобов'язати Господарський суд Миколаївської області видати дублікат наказу від 22.03.2002 по справі №1/235 та поновити строки його пред'явлення до виконання.

В обґрунтування апеляційної скарги скаржник зазначає що установою не отримувався оригінал постанови про повернення виконавчого документа Стягувачеві та наказ Господарського суду від 22.03.2002, внаслідок чого і було порушене право на повторне пред'явлення наказу до виконання. Також скаржник зазначає що заборгованість за рішенням суду не є списаною та існує і на час звернення з апеляційною скаргою.

Відповідно до ст.269 ГПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Обговоривши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представника скаржника, дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, 11.03.2002 року господарським судом Миколаївської області прийнято рішення у справі №1/235, яким із Українського радіотехнічного інституту стягнуто борг в сумі 986726 грн. та 1700 грн. держмита, 69 грн. за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

22.03.2002 р. на виконання рішення господарського суду виданий наказ зі строком пред'явлення до виконання до 11.06.2002р.

09.10.2017 Державна інноваційна фінансово-кредитна установа, звернулась до Господарського суду з заявою про видачу дублікату наказу від 22.03.2002 у справі №1/235 та поновлення строку для пред'явлення наказу до виконання.

За змістом статей 115, 116 Господарського процесуального кодексу України (у редакції, чинній до 15.12.2017, на час видачі наказу) рішення, ухвали, постанови господарського суду, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України і виконуються у порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження". Виконання рішення господарського суду провадиться на підставі виданого ним наказу, який є виконавчим документом.

Згідно із пунктом 2 частини 1, пунктом 1 частини 2 статті 22 Закону України "Про виконавче провадження" від 21.04.1999 № 606-ХІV (чинного на час видачі наказу) інші виконавчі документи можуть бути пред'явлені до виконання протягом року, якщо інше не передбачено законом. Для виконання судових рішень строк встановлюється з наступного дня після набрання рішенням законної сили чи закінчення строку, встановленого у разі відстрочки чи розстрочки виконання рішення.

Відповідно до ч.1 ст. 120 Господарського процесуального кодексу України (у редакції, чинній до 15.12.2017, на час вирішення заяви позивача) у разі втрати наказу господарський суд може видати його дублікат, якщо стягувач звернувся із заявою про це до закінчення строку, встановленого для пред'явлення наказу до виконання.

Відповідно до частини 1 статті 119 Господарського процесуального кодексу України (тут і далі - у редакції, чинній до 15.12.2017, на час вирішення заяви позивача) у разі пропуску строку для пред'явлення наказу до виконання з причин, визнаних господарським судом поважними, пропущений строк може бути відновлено.

При цьому, процесуальне законодавство не пов'язує право суду відновити пропущений строк з певним колом обставин, що спричинили пропуск строку.

В кожному конкретному випадку причини поважності пропуску процесуального строку суд оцінює, зважаючи на обґрунтування поважності цих причин та наданих доказів.

Звертаючись до суду з вказаною заявою, заявник стверджує що наказ господарського суду Миколаївської області від 22.03.2002 у справі №1/235 було пред'явлено до виконання та 26.04.2002 ДВС Ленінського районного управління юстиції винесено постанову про відкриття виконавчого провадження. 17.05.2002 державним виконавцем було складено акт про відсутність коштів та майна та 21.01.2003 реалізацію заставного майна було зупинено.

До заяви додано довідку, яка не містить дати її складення, про втрату наказу, підписану головою правління Державної інноваційної фінансово-кредитної установи ОСОБА_5 та головним бухгалтером Державної інноваційної фінансово-кредитної установи ОСОБА_6, в якій зазначено, що оригінал судового наказу від 22.03.2002 року виданого Господарським судом по справі № 1/235 щодо стягнення з Українського радіотехнічного інституту на користь Державної інноваційної фінансово-кредитної установи 1 988 495,00 грн. втрачено та не пред'явлений до виконання.

Однак, даний доказ (довідка Державної інноваційної фінансово-кредитної установи) суперечить доводам заяви про видачу дублікату наказу.

Також заявник зазгачає, що з метою отримання інформації по виконавчому провадженню Установа звернулась до Головгого територіального управління юстиції у Миколаїівській області з листом від 04.10.2016 про надання інформації щодо виконавчого провадження з примусового виконання наказу № 1/235 виданого 22.03.2002 року господарським судом Миколаївської області.

ОСОБА_7 територіального управління юстиції у Миколаївській області управління ДВС від 03.11.2016 Установу повідомлено що згідно Єдиного державного реєстру виконавчих проваджень на виконанні у Інгульському відділі ДВС територіального управління юстиції у Миколаївської виконавче провадження з примусового виконання наказу № 1/235 виданого 22.03.2002 року господарським судом Миколаївської області про стягнення з Державного підприємства Український радіотехнічний інститут на користь Української державної інноваційної компанії в особі Миколаївського регіонального відділення коштів у сумі 1986726,00 грн. відсутнє. Надати докази закриття виконавчого провадження та оригінал виконавчого документу неможливо у зв'язку з відсутністю даних, щодо виконавчого провадження у Єдиному державному реєстрі виконавчих проваджень.

Таким чином, про втрату наказу Установі було відомо ще в листопаді 2016 року, тоді як з відповідною заявою про видачу дублікату наказу та поновлення строку для пред'явлення наказу до виконання позивач звернувся лише в жовтні 2017 року.

Доказів вжиття всіх можливих і залежних від стягувача заходів для з'ясування місцезнаходження наказу та стану його виконання, зокрема, ознайомлення з матеріалами виконавчого провадження та з'ясування факту надіслання наказу на адресу позивача в період з 2002 по 2016 р.р. наявні матеріали справи не містять. Не надано таких доказів скаржником і до апеляційної скарги..

Зважаючи на викладене, колегія суддів вважає необґрунтованою заяву стягувача про поновлення строку пред'явлення наказу до виконання.

Беручи до уваги те, що на момент звернення стягувача з заявою до суду першої інстанції про видачу дубліката наказу строк пред'явлення такого наказу до виконання сплинув і заявнику відмовлено у поновленні строку пред'явлення наказу до виконання, відсутні підстави для видачі дублікату наказу.

З огляду на викладене, колегія суддів зазначає, що судом першої інстанції правомірно відмовлено Державній інноваційній фінансово-кредитній установі у задоволенні заяви про видачу дублікату судового наказу та поновлення пропущеного строку для пред'явлення його до виконання, а тому підстави для зміни чи скасування оскаржуваної ухвали відсутні .

Керуючись статтями 240, 275, 276, 281-283 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ :

Апеляційну скаргу Державної інноваційної фінансово-кредитної установи залишити без задоволення, а ухвалу Господарського суду Миколаївської області від від 28.11.2017 у справі №1/235 - без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня складання її повного тексту.

Повний текст складено 19.03.2018

Головуючий суддя В.В. Лашин

Суддя Л.О. Будішевська

Суддя М.А. Мишкіна