Ухвала

від 21.03.2018 по справі 806/1379/18

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

(про відмову у забезпеченні позову)

21 березня 2018 року м. Житомир справа № 806/1379/18

категорія 5.1

Суддя Житомирського окружного адміністративного суду Попова О. Г., розглянувши заяву Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про забезпечення позову в адміністративній справі за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Виконавчого комітету Овруцької міської ради про визнання незаконним п.2 рішення №38 від 21.12.2017,

встановив:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернувся із позовом до Виконавчого комітету Овруцької міської ради в якому просить визнати незаконним п.2 рішення виконавчого комітету Овруцької міської ради №38 від 27.12.2017 в частині необхідності проведення конкурсу на право оренди комунального майна, приміщення якого орендує ФОП ОСОБА_1 та надання дозволу Овруцькій центральній районній лікарні на укладання додаткової угоди про продовження терміну дії договору оренди №16 від 01.05.2007 лише до 31.03.2018.

Одночасно із поданням позовної заяви Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 до відділу документального забезпечення суду подано заяву про забезпечення позову, відповідно до змісту якої позивач просить вжити заходів забезпечення адміністративного позову шляхом заборони Виконавчому комітету Овруцької міської ради оголошувати та проводити конкурс на право оренди комунального майна, яке перебуває в оренді ФОП ОСОБА_1 відповідно до договору оренди землі №16 під розміщення аптечного кіоску в Овруцькій центральній районній лікарні за адресою: м. Овруч, вул. Т. Шевченка, 106.

В обґрунтування поданої заяви вказує, що виконавчий комітет Овруцької міської ради може оголосити після 31.03.2018 конкурс на право оренди комунального майна, а саме орендованого позивачем приміщення.

У відповідності до ч. 1 ст. 154 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи.

Дослідивши заяву Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про забезпечення позову суд дійшов наступних висновків.

Частиною першою статті 150 КАС України суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.

Положеннями статті 153 КАС України встановлено, що заява про забезпечення позову подається: до подання позовної заяви - до суду, до якого має бути подано позов за правилами підсудності, встановленими цим Кодексом; одночасно з пред'явленням позову - до суду, до якого подається позов за правилами підсудності, встановленими цим Кодексом; після відкриття провадження у справі - до суду, у провадженні якого перебуває справа.

У разі подання заяви про забезпечення позову до подання позовної заяви заявник повинен подати відповідну позовну заяву протягом десяти днів з дня постановлення ухвали про забезпечення позову.

Згідно з ч. 2 ст. 150 КАС України забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо: 1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; 2) або очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

Аналіз наведеної правової норми свідчить на користь висновку, що законодавець встановив наступні підстави для постановляння ухвали про забезпечення позову у справі: існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі; захист прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат; наявні ознаки очевидної протиправності оскаржуваного рішення, дій чи бездіяльності.

Положеннями частини першої статті 151 КАС України визначено, що позов може бути забезпечено: зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; забороною відповідачу вчиняти певні дії; встановленням обов'язку відповідача вчинити певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.

Суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову. Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.

За приписами п.17 Постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України "Про практику застосування адміністративними судами окремих положень Кодексу адміністративного судочинства України під час розгляду адміністративних справ" №2 від 06.03.2008 року, в ухвалі про забезпечення позову суд повинен навести мотиви, з яких він дійшов висновку про існування обставин, які б свідчили про наявність зазначених вище підстав для забезпечення позову.

Доводи заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів забезпечення позову суд оцінює з урахуванням розумності, обґрунтованості і адекватності вимог; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших осіб, які беруть участь в справі; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовних вимог, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду у випадку невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку з вжиттям таким заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового розгляду.

Суд зазначає, що забезпечення позову шляхом заборони Виконавчому комітету Овруцької міської ради оголошувати та проводити конкурс на право оренди комунального майна не відповідає меті застосування правового інституту забезпечення позову.

Встановлення відповідної заборони за своєю суттю є втручанням суду у дискреційні повноваження відповідного органу місцевого самоврядування.

Частиною першою статті 10 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" встановлено, що сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.

Суд зазначає, що вжиття зазначених позивачем заходів забезпечення позову також призведе до обмеження права розпорядження нерухомим майном як складової права власності відповідного власника (територіальної громади), від імені якої діє Овруцька міська рада та її структурні підрозділи.

Крім того, застосування вказаних заходів забезпечення позову також може призвести до порушення прав та законних інтересів невизначеного кола осіб, зокрема, потенційних орендарів комунального приміщення в Овруцькій центральній районній лікарні за адресою: м. Овруч, вул. Т. Шевченка, 106.

Суд критично ставиться до посилання заявника на незаконність п.2 рішення виконавчого комітету Овруцької міської ради №38 від 27.12.2017 як підставу для вжиття заходів адміністративного позову та зазначає, що правову оцінку діям відповідача в частині винесення спірного рішення та його правомірності суд надаватиме під час вирішення спору по суті.

Щодо наведеного позивачем обґрунтування необхідності вжиття заходів забезпечення позову, суд наголошує, що позивачем зазначено виключно доводи про ймовірність оголошення після 31.03.2018 відповідачем конкурсу на право оренди комунального майна, орендованого позивачем.

Таким чином, зазначене позивачем порушення його прав має ймовірний, виключно прогнозований характер. На момент прийняття оскаржуваного рішення чи станом на день звернення із позовом до суду зазначені обставини, як і зазначені негативні наслідки, для позивача не настали.

Враховуючи вищевикладене та беручи до уваги виключно прогнозоване на майбутнє порушення права позивача, суд зазначає, що вжиття вказаних позивачем заходів забезпечення позову не є співмірним викладеним обставинам справи.

Позивачем в порушення ст. 152 КАС України до заяви про забезпечення позову не додано належних, достатніх, достовірних та допустимих доказів на підтвердження реальності наявності порушеного права позивача та необхідності вжиття заходів забезпечення позову.

Крім того, до заяви про забезпечення позову позивачем також не додано доказів на підтвердження факту, що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду, ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів позивача.

Згідно з ч.5 ст. 154 КАС України про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу.

Відповідно до ч.8 ст. 154 КАС України ухвалу про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову може бути оскаржено. Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.

Виходячи з викладених позивачем обставин та вищенаведених положень чинного законодавства, суд дійшов висновку, що заява Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про забезпечення позову не підлягає задоволенню.

Керуючись статтями 150-154, 156, 243, 248, 256 КАС України, суд,

ухвалив:

У задоволенні заяви Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про забезпечення позову - відмовити.

Ухвала суду набирає законної сили негайно після її підписання та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції у строк та в порядку, визначеному статтями 292-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя О.Г. Попова

Повний текст ухвали складено: 20 березня 2018 року.