Постанова

від 08.11.2018 по справі 806/1379/18

СЬОМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 806/1379/18

Головуючий у 1-й інстанції: Попова О.Г.

Суддя-доповідач: Франовська К.С.

08 листопада 2018 року

м. Вінниця

Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Франовської К.С.

суддів: Кузьменко Л.В. Іваненко Т.В. ,

за участю:

секретаря судового засідання: Черняк А.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_2 на ухвалу Житомирського окружного адміністративного суду від 22 травня 2018 року (час ухвалення рішення - не зазначено, місце ухвалення рішення - м.Житомир, дата складання повного тексту рішення - 01.06.2018 р.) у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Виконавчого комітету Овруцької міської ради Житомирської області, третя особа - Овруцька центральна районна лікарня про визнання незаконним п.2 рішення №38 від 21.12.2017,

В С Т А Н О В И В :

У березні 2018 року Фізична особа-підприємець ОСОБА_2 звернувся із позовом до Виконавчого комітету Овруцької міської ради про визнання незаконним п.2 рішення виконавчого комітету Овруцької міської ради №38 від 21.12.2017 щодо необхідності проведення конкурсу на право оренди комунального майна, приміщення якого орендує позивач, та надання дозволу Овруцькій центральній районній лікарні на укладання додаткової угоди про продовження терміну дії договору оренди №16 від 01.05.2007 з ОСОБА_2 на приміщення для розміщення аптечного пункту площею 20,28 кв. м в Центральній районній лікарні по АДРЕСА_1, лише до 31.03.2018.

Ухвалою Житомирського окружного адміністративного суду від 22 травня 2018 року провадження у справі закрито з підстав, визначених у п.1 ч.1 ст.238 КАС України, оскільки справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

Не погодившись із вказаною ухвалою, її оскаржив ОСОБА_2, оскільки вважає, що оскаржувана ним ухвала порушує його права, як орендаря у даних правовідносинах. В апеляційній скарзі просить скасувати ухвалу та направити справу на продовження розгляду до суду першої інстанції, покликаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного закриття провадження у справі.

В обґрунтування апеляційних вимог покликається на те, що помилковим є висновок суду про те, що відповідач у даному випадку виступає, як розпорядник майна, а рішення є таким, що прийняте у сфері господарських відносин.Оскаржуване рішення має зобов'язальний характер для Овруцької ЦРЛ, а спір не є господарським.

Заслухавши суддю - доповідача, перевіривши матеріали справи та апеляційну скаргу в межах наведених у ній доводів, колегія суддів дійшла до висновку про те, що в задоволенні апеляційної скарги слід відмовити, з наступних підстав.

Як встановлено із матеріалів справи між ФОП ОСОБА_2 (орендар) та Овруцькою центральною районною лікарнею (орендодавець, далі - Овруцька ЦРЛ) було укладено договір оренди від 30.12.2006, затверджений головою Овруцької районної ради, щодо передачі у строкове платне користування до 29.12.2007 приміщення Овруцької ЦРЛ площею 20,0 кв. м., розміщеного за адресою: АДРЕСА_1. (а.с. 12-13) Дію вказаного договору неодноразово було пролонговано, зокрема: змінами до договору №16 від 01.05.2007, змінами до договору оренди від 01.01.2014 (а.с. 15), додатковою угодою від 12.12.2016 (а.с. 21), додатковою угодою від 21.12.2017 - по 31.03.2018 включно.

Предметом спору у справі є пункт 2 рішення виконавчого комітету Овруцької міської ради Житомирської області №38 від 21.12.2017, яким у зв'язку із необхідністю проведення конкурсів на право оренди комунального майна надано дозвіл Овруцькій ЦРЛ на укладення додаткової угоди про продовження терміну дії з 01.01.2018 по 31.03.2018 низки договорів оренди, зокрема, договору №16 від 01.05.2007 з ОСОБА_1 - на приміщення для розміщення аптечного пункту площею 20,28 кв. м. в ЦРЛ по АДРЕСА_1 (а.с. 20 та зворот).

Закриваючи провадження у справі , суд першої інстанції виходив із того, що дану справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

З такими висновками колегія суддів погоджується, з огляду на наступне.

Адміністративною справою, відповідно до п. 1 ч. 1 ст 4 КАС України, є переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 19 КАС України, юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема, спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

Відповідно до пункту 2 ч. 1 статті 4 КАС України, публічно-правовий спір - спір, у якому: хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв'язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов'язує надавати такі послуги виключно суб'єкта владних повноважень, і спір виник у зв'язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або хоча б одна сторона є суб'єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв'язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб'єкта владних повноважень або іншої особи.

Вжитий у КАС України термін суб'єкт владних повноважень означає: орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхню посадову чи службову особу, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі при виконанні делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг (п. 7 ч. 1 ст. 4 КАС України).

Отже, до компетенції адміністративних судів належать публічно-правові спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), відповідно, прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій.

Аналіз фактичних обставин справи та змісту позовної заяви вказує на те, що позивач оскаржує рішення, яким порушуються його права та законні інтереси як орендаря нежитлового приміщення комунальної власності за адресою: АДРЕСА_1, оскільки вважає незаконним проведення конкурсу на право оренди комунального майна.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що предметом цього спору є прийняте відповідачем в межах наданих законом повноважень рішення, яким виконком міської ради не виконує владних управлінських функцій по відношенню до позивача, а виступає виключно в якості розпорядника майна комунальної власності та є суб'єктом цивільних правовідносин, пов'язаних із наймом (орендою) нежитлової нерухомості.

Вірним є висновок суду першої інстанції, що визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.

Спір буде мати приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу, як правило, майнового, конкретного суб'єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть і в тому випадку, якщо до порушення приватного права чи інтересу призвели управлінські дії суб'єктів владних повноважень.

Публічно-правовий спір має свою особливість суб'єктного складу - участь суб'єкта владних повноважень є обов'язковою ознакою для того, щоб класифікувати спір як публічно-правовий. Однак сам по собі цей факт не дає підстав ототожнювати з публічно-правовим та відносити до справи адміністративної юрисдикції будь-який спір за участю суб'єкта владних повноважень.

У даній справі предметом спору є захист позивачем своїх прав орендаря нежитлового приміщення відповідно до укладеного договору оренди.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для закриття провадження у справі оскільки, даний спір не підлягає розгляду за правила адміністративного судочинства.

Згідно ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Статтею 316 КАС України передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Із врахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що ухвала суду першої інстанції є законною, доводи апеляційної скарги зроблених судом першої інстанції висновків не спростовують і при ухваленні оскарженого судового рішення порушень норм матеріального та процесуального права ним допущено не було, тому, відсутні підстави для скасування чи зміни рішення суду першої інстанції.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення, а ухвалу Житомирського окружного адміністративного суду від 22 травня 2018 року - без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст.ст.328, 329 КАС України.

Постанова суду складена в повному обсязі 09 листопада 2018 року.

Головуючий Франовська К.С. Судді Кузьменко Л.В. Іваненко Т.В.