Рішення

від 21.03.2018 по справі 826/2997/17

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА01051, м.  Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И м. Київ 21 березня 2018 року                      № 826/2997/17 Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Федорчука А.Б., розглянувши в письмовому провадженні адміністративну справу за позовом          Товариства з обмеженою відповідальністю «Фрут імпорт Україна» до                    Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві про                    визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень О Б С Т А В И Н И  С П Р А В И: Позивач, в особі Товариства з обмеженою відповідальністю «Фрут імпорт Україна» (надалі – Позивач), звернувся до Окружного адміністративного суду м. Києва з адміністративним позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві (надалі – Відповідач), в якому просить суд: визнати неправомірним акт №368/26-15-14-06-03/39229607 від 06 травня 2016 року про результати документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «Фрут імпорт Україна» та скасувати податкові повідомлення-рішення №0007081406 від 23 травня 2016 року та №0014552200 від 04 серпня 2016 року. Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва 20.04.2017 р., відкрито провадження в адміністративній справі та призначено судове засідання на 31.07.2017 р. В судовому засіданні 31.07.2017 р., Судом прийнято рішення про відкладення розгляду справи до 18.09.2017 р., у зв'язку з надходженням клопотання Позивача про відкладення розгляду справи. В судовому засіданні 18.09.2017 р., Судом прийнято рішення про відкладення розгляду справи до 20.11.2017 р., у зв'язку з надання представнику часу для ознайомлення з матеріалами справи. В обґрунтування позовних вимог Позивач зазначає, що висновки, викладені в акті перевірки є помилковими та необґрунтованими, як наслідок винесені податкові повідомлення-рішення на підставі таких висновків є протиправними та підлягають скасуванню. Представник Відповідача заперечує проти задоволення позовних вимог, зазначивши, що перевіркою встановлено порушення ТОВ «Фрут імпорт Україна» вимог ст.1 Закону №185 з урахуванням п.1 Постанови №354, а саме, ненадходження на рахунок Позивача валютних коштів у сумі 3430 євро під час виконання умов контракту від 30.07.2015 року №182ЕХ, укладеним з «Gren Factory Bronisze» Sp.Z o.o. Sp.K» та у сумі 4095 євро під час виконання умов контракту від 30.07.2015 року №181ЕХ з компанією «Euro-Foodspolska sp.z o.o». В судовому засіданні 20.11.2017 року Судом прийнято рішення про розгляд справи в письмову провадженні на підставі частини четвертої статті 122 КАС України (в редакції станом на листопад 2017 р.). Враховуючи те, що 15.12.2017 року набрала чинності нова редакція КАС України, суд зазначає, що відповідно до ч. 3 ст. 3 КАС України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи. Беручи до уваги те, що станом на дату прийняття рішення у справі вона знаходить на стадії розгляду у письмовому провадженні, відповідно справа розглянута з урахуванням положень п. 10 ч. 1 ст. 4, ч. 4 та ч. 5 ст. 250 КАС України в редакції з 15.12.2017 року. Розглянувши подані сторонами документи і матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд м. Києва зазначає наступне. В С Т А Н О В И В: Співробітниками Головного управлінням ДФС у м. Києві проведено документальну позапланову виїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «Фрут імпорт Україна» з питань дотримання вимог валютного законодавства при здійсненні операцій за зовнішньоекономічними контрактами від 30.07.2015 року №181ЕХ з компанією «Euro-Foodspolska sp.z o.o» (Польща) та від 30.07.2015 року №182ЕХ з компанією «Gren Factory Bronisze» Sp.Z o.o. Sp.K» (Польща) згідно з листа банка ПАТ «Кредобанк» від 07.12.2015 року №52-12406/15. За результатами вказаної перевірки складено Акт від 06.05.2016 року №368/26-15-14-06-03/39229607. У Акті перевірки Контролюючим органом встановлено наступні порушення: ст.1 Закону України від 23.09.1994 року №185/94 – ВР «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» зі змінами та доповненнями, а саме: ненадходження на рахунок скаржника валютних коштів у сумі 3430 євро під час виконання умов контракту від 30.07.2015 року №182ЕХ, укладеним з «Gren Factory Bronisze» Sp.Z o.o. Sp.K» та у сумі 4095 євро під час виконання умов контракту від 30.07.2015 року №181ЕХ з компанією «Euro-Foodspolska sp.z o.o.»; порушення п.1 ст.9 Декрету Кабінету Міністрів України від 19.02.1993 року №15-93 «Про систему валютного регулювання та валютного контролю», а саме порушення порядку декларування валютних цінностей та іншого майна станом на 01.01.2016 року. На підставі Акту перевірки Контролюючим органом прийнято податкові повідомлення-рішення від 23.05.2016 р.: №0007071406, яким встановлено порушення строку розрахунку у сфері ЗЕД на суму 88730,41 грн.; №0007081406, яким застосовано штрафні санкції в розмірі 340,00 грн. Не погоджуючись з спірними податковими повідомленнями-рішеннями Позивачем подано скаргу до ДФС України, за результатом розгляду скарги ДФС України прийнято рішення від 01.08.2016 р. №16469/6/99-99-11-01-02-25, яким залишено без змін податкове повідомлення-рішення від 23.05.2016 р. №0007081406 та скасовано податкове повідомлення-рішення №0007071406 в частині 241,52 грн., а скаргу Позивача задоволено частково. З урахування рішення про результати розгляду скарги від 01.08.2016 року №16469/6/99-99-11-01-02-25 Контролюючим органом прийнято податкове повідомлення-рішення від 04.08.2016 року №0014552200, яким нараховано суму штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) та/або пені, у тому числі за порушення строку розрахунку у зовнішньоекономічній діяльності в розмірі 88488,89 грн. Позивач вважає, що спірні податкові повідомлення-рішення прийнято з порушенням вимог законодавства та звернувся до Суду з відповідним позовом. Повно та всебічно дослідивши наявні матеріали справи, а також, норми чинного законодавства, Суд прийшов до висновку про необґрунтованість позовних вимог, виходячи з наступного. З матеріалів справи вбачається, що між Позивачем (Продавець), з однієї сторони, та «Euro-Foodspolska sp.z o.o.» (Покупець), з іншої сторони, укладено Контракт №181ЕХ від 30.07.2015 р. (надалі – Контракт №181ЕХ). В п.1.1 – п. 1.3, п. 5.1., п. 5.2 Контракту №181ЕХ зазначено наступне: «Продавец предоставляет Покупателю товар - свежие фрукты и овощи, поддоны и тару. Цены на товар указываются в инвойсах (счет-фактурах) или устанавливаются двухсторонними соглашениями, которые являются неотъемлемой частью настоящего контракта. Сумма контракта составляет 20000000,00 (Двадцать миллионов Евро 00 евроцентов) EURO и может быть изменена двухсторонним соглашением. Претензии по поводу качества продукции принимаются в течение 15 календарных дней с дата растаможки товара. При этом, вызов и присутствие представителя Продавца для проверки товара обязательны. Претензии по количеству мест, указанных в транспортных документах, после принятия товара не принимаются.». Як вбачається з Акту перевірки та не заперечується сторонами Позивачем було здійснено відвантаження товару на загальну суму 64075,63 євро, що засвідчено митними деклараціями, перелік яких додано до акту перевірки; від 30.07.2015 року №181ЕХ з компанією «Euro-Foodspolska sp.z o.o.» про реалізацію свіжих фруктів, на виконання умов якого Позивачем було здійснено відвантаження товару на загальну суму 79771,70 євро, що підтверджується митними деклараціями. Крім того, між між Позивачем (Продавець), з однієї сторони, та «Gren Factory Bronisze» Sp.Z o.o. Sp.K» (Покупець), з іншої сторони, укладено Контракт №181ЕХ від 30.07.2015 р. (надалі – Контракт №182ЕХ). В п.1.1 – п. 1.3, п. 5.1., п. 5.2 Контракту №182ЕХ зазначено наступне: «Продавец предоставляет Покупателю товар - свежие фрукты и овощи, поддоны и тару. Цены на товар указываются в инвойсах (счет-фактурах) или устанавливаются двухсторонними соглашениями, которые являются неотъемлемой частью настоящего контракта. Сумма контракта составляет 20000000,00 (Двадцать миллионов Евро 00 евроцентов) EURO и может быть изменена двухсторонним соглашением. Претензии по поводу качества продукции принимаются в течение 15 календарных дней с дата растаможки товара. При этом, вызов и присутствие представителя Продавца для проверки товара обязательны. Претензии по количеству мест, указанных в транспортных документах, после принятия товара не принимаются.». Водночас, нерезидентом за контрактом №182ЕХ здійснено оплату за товар на суму 59980,63 євро, а за контрактом №181ЕХ сплачено нерезидентом оплату за отриманий товар в розмірі 76341,70 євро. Отже, у Позивача виникла дебіторська заборгованість на суму 4095,00 євро та 3430,00 євро відповідно. Позивач посилається на те, що був процент браку кавунів, який утворився при транспортування, та внаслідок біологічних процесів, скориговано з урахуванням похибки ціни товару, а саме 4,3% за контрактом №181ЕХ та 6,4% за контрактом №182ЕХ, що відповідно становить 3430 євро та 4095 євро. Суд звертає увагу, що умовами вищезазначених контрактів передбачено, що претензії по якості та продукції складаються протягом 15 днів з моменту розмитнення товару. В вищезазначених контрактах відсутні дані про похибки в поставці товару 4,3%, 6,4%. Судом не беруться до уваги посилання Позивача на процент браку кавунів, оскільки до матеріалів справи не надано жодних доказів на підтвердження цих обставин, жодних актів або інших додаткових угод щодо погодження вказаного відсотку та підстав дійсного псування поставленого товару за відповідними договорами. Відповідно до ч. 1  ст. 1 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» від 23.09.1994 № 185/94-ВР (надалі - Закон № 185/94-ВР) виручка резидентів у іноземній валюті підлягає зарахуванню на їх валютні рахунки в уповноважених банках у строки виплати заборгованостей, зазначені в контрактах, але не пізніше 180 календарних днів з дати митного оформлення (виписки вивізної вантажної митної декларації) продукції, що експортується, а в разі експорту робіт (послуг), прав інтелектуальної власності - з моменту підписання акта або іншого документа, що засвідчує виконання робіт, надання послуг, експорт прав інтелектуальної власності. Перевищення зазначеного строку потребує висновку центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері економічного розвитку. Згідно ч. 1 – 2 ст. 2 цього Закону імпортні операції резидентів, які здійснюються на умовах відстрочення поставки, в разі, коли таке відстрочення перевищує 180 календарних днів з моменту здійснення авансового платежу або виставлення векселя на користь постачальника продукції (робіт, послуг), що імпортується, потребують висновку центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері економічного розвитку. При застосуванні розрахунків щодо імпортних операцій резидентів у формі документарного акредитиву строк, передбачений частиною першою цієї статті, діє з моменту здійснення уповноваженим банком платежу на користь нерезидента. При цьому, в силу норми ч. 3 ст. 2 Закону № 185/94-ВР, строк та умови завершення імпортної операції без увезення товару на територію України визначаються у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України за погодженням з Національним банком України, а саме - відповідно до Порядку визначення строку та умов завершення імпортної операції без увезення товару на територію України, затвердженого  постановою Кабінету Міністрів України від 05.12.2007 № 1392. Частиною 3 ст. 1 та ч. 4 ст. 2 Закону № 185/94-ВР встановлено, що Національний банк України має право запроваджувати на строк до шести місяців інші строки розрахунків, ніж ті, що визначені частиною першою цієї статті. Так, положеннями постанов правління Національного банку України від 16.11.2012 р. № 475, 14.11.2013 р. № 453 і від 12.05.2014 р. № 270 «Про зміну строків розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів і запровадження обов'язкового продажу надходжень в іноземній валюті», що зареєстровані в Міністерстві юстиції України, встановлено, що розрахунки за операціями з експорту та імпорту товарів, передбачені в статтях  1  та  2 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті», повинні здійснюватися у строк, що не перевищує 90 календарних днів. Статтею 4 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті»  встановлено, що порушення резидентами, крім суб'єктів господарювання, що здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції на період її проведення, строків, передбачених статтями  1  і  2  цього  Закону  або встановлених Національним банком України відповідно до статей  1  і  2  цього  Закону, тягне за собою стягнення пені за кожний день прострочення у розмірі 0,3 відсотка суми неодержаної виручки (вартості недопоставленого товару) в іноземній валюті, перерахованої у грошову одиницю України за валютним курсом Національного банку України на день виникнення заборгованості. Загальний розмір нарахованої пені не може перевищувати суми неодержаної виручки (вартості недопоставленого товару). Органи доходів і зборів вправі за наслідками документальних перевірок безпосередньо стягувати з резидентів пеню, передбачену цією статтею. Згідно з п. 1  ст. 13 Декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю» від 19.02.1993 № 15-93  Національний банк України є головним органом валютного контролю, що здійснює контроль за виконанням правил регулювання валютних операцій на території України з усіх питань, не віднесених цим Декретом до компетенції інших державних органів; забезпечує виконання уповноваженими банками функцій щодо здійснення валютного контролю згідно з цим Декретом та іншими актами валютного законодавства України. Відповідно до ч. 2  ст. 13 цього Декрету  уповноважені банки здійснюють контроль за валютними операціями, що провадяться резидентами і нерезидентами через ці банки. У відповідності до положень п. 2.1 - 2.3 Інструкції про порядок здійснення контролю за експортними, імпортними операціями, затвердженої  постановою Правління Національного банку України від 24.03.1999 № 136  (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), виручка резидентів [крім інвесторів (представництв іноземних інвесторів на території України) за угодами про розподіл продукції, контроль за своєчасністю розрахунків яких не здійснюється] підлягає зарахуванню на їх рахунки в банках у строки виплати заборгованостей, зазначені в контрактах, але не пізніше 180 календарних днів з дати оформлення МД на продукцію, що експортується, а в разі експорту робіт (послуг, прав інтелектуальної власності) - з моменту підписання акта або іншого документа, що засвідчує виконання робіт, надання послуг, експорт прав інтелектуальної власності. Відлік законодавчо встановленого строку розрахунків банк починає з наступного календарного дня після дня оформлення МД або підписання акта (іншого документа). Банк знімає експортну операцію резидента з контролю після зарахування виручки за цією операцією на поточний рахунок останнього. Пунктом 1.8 цієї Інструкції встановлено, що сума валютної виручки або вартість товарів може бути зменшена, якщо протягом виконання зобов'язань за договором: а) відбувається перегляд ціни товарів у зв'язку з невідповідністю їх кількісних та/або якісних характеристик умовам договору - на суму недопоставлених та/або неякісних товарів. б) відбувається перегляд ціни товарів унаслідок дій форс-мажорних обставин, що призвели до зміни кількісних та/або якісних характеристик товару, - на суму недопоставлених (недоотриманих) та/або неякісних товарів. в) товари знищено, конфісковано, зіпсовано, украдено, загублено - на суму їх вартості [якщо право власності на товар відповідно до умов договору належить резиденту]. Наявність таких обставин має бути підтверджена органами, уповноваженими здійснювати таке підтвердження згідно із законодавством країни, на території якої сталися такі події; г) відбувається відповідним чином оформлене повернення товару або його частини експортеру - на суму вартості такого товару; ґ) відбувається повернення сплачених імпортером коштів повністю або частково - на суму таких коштів; д) здійснюється оподаткування виконаних резидентами для нерезидентів робіт (наданих послуг) за межами України - на суму сплачених податків, письмово підтверджених податковими органами країни нерезидента; е) відбувається оплата резидентом комісійних винагород, які утримали банки-нерезиденти, якщо оплата резидентом цих винагород передбачена експортним, імпортним договорами і підтверджена відповідним банківським документом або підтверджена відповідним банківським документом (підтвердження не вимагається, якщо оплата комісійної винагороди передбачена договором і за кожним окремим платежем за цим договором не перевищує 50 євро, або еквівалент цієї суми в іншій іноземній валюті); є) відбувається оплата нерезидентом фізичній особі - резиденту, яка перебуває у відрядженні за кордоном з метою виконання зобов'язань за експортним договором резидента - суб'єкта підприємницької діяльності, коштами в готівковій іноземній валюті на експлуатаційні витрати, пов'язані з обслуговуванням транспортного засобу, який належить резиденту - стороні договору (орендується, фрахтується ним) і використовується за кордоном з метою виконання зобов'язань останнього за цим договором, - на суму використаних коштів. З контексту наведених положень Інструкції слідує, що сума валютної виручки або вартість товарів може бути зменшена (в тому числі у зв'язку з переглядом ціни товарів з підстав невідповідності їх кількісних та/або якісних характеристик умовам договору, чи унаслідок дій форс-мажорних обставин, що призвели до зміни кількісних та/або якісних характеристик товару). При цьому, такі зменшення можуть відбуватись вже після укладання договору, а сторони договору завчасно не могли передбачити їх. Суд звертає увагу, що Позивачем, як до матеріалів справи, так і під час перевірки не було надано висновків уповноважених органів про підтвердження браку товару (у даному випадку кавунів), зокрема, бій, гниль, тощо та фізичних втрат у вазі в наслідку усушки. Статтею 9 Декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю» від 19.02.1993 № 15-93передбачено, що валютні цінності та інше майно резидентів, яке перебуває за межами України, підлягає обов'язковому декларуванню у Національному банку України. Статтею 16 Декрету КМУ від 19.02.1993 № 15-93 «Про систему валютного регулювання та валютного контролю» передбачено, що за невиконання резидентами вимог щодо декларування валютних цінностей та іншого майна, передбачених статтею 9 цього Декрету, штраф у сумі, що встановлюється Національним банком України. Суд звертає увагу, що Позивачем ніяким чином не спростовано, висновки, які викладені в Акті перевірки, а отже Контролюючим органом правомірність та обґрунтовано нараховані штрафі санкції. Щодо посилання Позивача на неправомірне застосування граничних термінів розрахунку за операціями з експорту та імпорту товарів, передбачених постановою №354 слід зазначити наступне. Відповідно до пункту 1 постанови Правління Національного банку України «Про врегулювання ситуації на грошово-кредитному та валютному ринках України» від 03.03.2015 року  № 160  установлено, що розрахунки за операціями з експорту та імпорту товарів, передбачені в статтях  1  та  2 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті», здійснюються у строк, що не перевищує 90 календарних днів. Згідно вимог п. 9 вказаної Постанови, ця Постанова набирає чинності з 4 березня 2015 року і діє до 3 червня 2015 року включно. У відповідності до пункту 1 постанови Правління Національного банку України від 03.06.2015 року  № 354  розрахунки за операціями з експорту та імпорту товарів, передбачені в статтях  1  та  2 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті», здійснюються у строк, що не перевищує 90 календарних днів. У відповідності до пункту 9 вказаної Постанови, ця Постанова набирає чинності з  4 червня 2015 року і діє до 3 вересня 2015 року включно. Також, п. 1  постанови Правління Національного банку України від 03.09.2015 року № 581  установлено, що розрахунки за операціями з експорту та імпорту товарів, передбачені в статтях  1  та  2 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті», здійснюються у строк, що не перевищує 90 календарних днів. У відповідності до пункту 9 вищевказаної постанови, ця Постанова набирає чинності з 4 вересня 2015 року і діє до 4 грудня 2015 року включно. Тобто, законодавчо встановлений термін для розрахунків по розглянутим даною перевіркою операціям за період з 04.03.2015 року по 04.12.2015 року виключно складає 90 календарних днів. Отже, оскільки факт, з настанням якого законодавець пов'язує початок відліку строку розрахунків згідно з п.1 та п.2 ст.3 Закону №185 мали місце під час дії відповідних постанов НБУ, то контролюючим органом правомірно було застосовано 90-денний строк здійснення розрахунків за експортними та імпортними операціями. Враховуючи вищевикладене, Суд приходить до висновку про правомірність прийнятих податкових повідомлень-рішень №0007081406 від 23 травня 2016 року та №0014552200 від 04 серпня 2016 року та про відсутність підстав для їх скасування. Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені  Конституцією  та законами України. Частиною другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені  Конституцією  та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку. Згідно з частиною першою  статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених  статтею 78 цього Кодексу. Відповідно до частини другої  статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин. З урахуванням викладеного, Суд приходить до висновків про відмову в задоволенні позовних вимог. Керуючись положеннями статей  2,  7,  9,  11,  44,  72-78,  79,  139,  194,  241-246,  250,  295 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, - В И Р І Ш И В: У задоволенні адміністративного позову Товариству з обмеженою відповідальністю «Фрут імпорт Україна» (02092, м. Київ, вул. Алма-Атинська, 14-А; код ЄДРПОУ 39229607) відмовити повністю. Відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Згідно ч. 1 ст. 295 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п'ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. У відповідно до пп. 15.5 п. 15 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.           Суддя                                                                                                А.Б. Федорчук