Вирок

від 21.03.2018 по справі 201/13418/16-к

ЖОВТНЕВИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ДНІПРОПЕТРОВСЬКА

Справа № 201/13418/16к

Провадження № 1кп/201/180/2018

ВИРОК

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 березня 2018 року м. Дніпро

Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська у складі судді ОСОБА_1 , за участі секретаря судового засідання ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Жовтневого районного суду м.Дніпропетровська кримінальне провадження №42016040000000802 відносно:

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки с. Лобойківка Петриківського району Дніпропетровської області, громадянки України, українки, працюючої на посаді бухгалтера ТОВ «Алібі Плюс», проживаючої за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимої,

обвинуваченої у вчиненні злочинів передбачених ч. 2 ст. 27 ч. 2 ст. 206-2, ч. 1 ст. 383, ч. 1 ст. 384 КК України, -

В судовому засіданні приймали участь:

прокурор ОСОБА_4

представники потерпілих ОСОБА_5 , ОСОБА_6 ,

ОСОБА_7 , ОСОБА_8 ,

ОСОБА_9

обвинувачена ОСОБА_3

захисник ОСОБА_10 , ОСОБА_11

ВСТАНОВИВ:

25.12.2015 ОСОБА_3 , діючи умисно, із корисних мотивів, перебуваючи за адресою: АДРЕСА_2 , усвідомлюючи протиправний характер своїх дій, використовуючи підроблене рішення Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська №2-2390/04 від 21.04.2004 відповідно до якого начебто визнано її право власності на цілісний майновий комплекс розташований за адресою: АДРЕСА_3 , звернулася до приватного нотаріуса Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_12 , яка здійснювала свою нотаріальну діяльність за адресою: АДРЕСА_2 , задля вчинення нотаріальних реєстраційних дій, а саме реєстрації за собою права власності на цілісний майновий комплекс розташований за адресою: АДРЕСА_3 на підставі вищезазначеного рішення Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська у підробленості якого ОСОБА_3 була достовірно обізнана, так як судових засідань у цивільній справі №2-2390/04 від 21.04.2004 за її участі та за участі ОСОБА_13 , представника Компанії «Семален Ентерпрайзіс ЛТД» не відбувалося і такий судовий позов ніколи не подавався до Бабушкінського районного суду міста Дніпропетровська, а у цивільній справі під №2-2390/04 від 21.04.2004 приймали участь інші сторони щодо спору про стягнення заборгованості за користування електроенергією.

Отримавши того ж дня від приватного нотаріуса Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_12 відмову у здійсненні реєстраційних дій, ОСОБА_3 , продовжуючи свій злочинний умисел на протиправне заволодіння вказаним майном, діючи умисно, із корисних мотивів, посередництвом невстановленої слідством особи на ім`я ОСОБА_14 , який діяв без довіреності звернулася до Дніпропетровського окружного адміністративного суду за адресою: м.Дніпропетровськ, вул. Академіка Чекмарьова, 5 з адміністративним позовом про визнання протиправними дій нотаріуса ОСОБА_12 та зобов`язання вчинити її певні дії.

При цьому ОСОБА_3 долучила до матеріалів поданої позовної заяви копію завідомо підробленого рішення Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська №2-2390/04 від 21.04.2004, оригінал якого, слідчим вилучено під час обшуку в офісі ТОВ «Алібі Плюс» який займала ОСОБА_15 за адресою: АДРЕСА_4 .

За результатами розгляду адміністративної справи №804/507/16, за вказаним позовом ОСОБА_3 постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 03.02.2016 позовні вимоги ОСОБА_3 задоволено в повному обсязі.

23.02.2016 ОСОБА_3 , перебуваючи в приміщенні нотаріальної контори розташованої за адресою: м. Дніпропетровськ, вул. Бородинська, 24, приміщення № 3, реалізовуючи свій злочинний умисел направлений на протиправне заволодіння майном ТОВ Компанія «Тритон» шляхом вчинення правочинів, а саме цілісним майновим комплексом розташованим за адресою: АДРЕСА_3 , звернулась до приватного нотаріуса Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_12 , надавши їй завідомо підроблене рішення Бабушкінського районного суду м.Дніпропетровська за №2-2390/04 від 21.04.2004 та постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду за №804/507/16 від 03.02.2016, з метою проведення реєстрації права власності на вищезазначений цілісний майновий комплекс.

В подальшому, 24.02.2016 на підставі завідомо підробленого рішення Бабушкінського районного суду м.Дніпропетровська за №2-2390/04 від 21.04.2004, використаного ОСОБА_3 для підтвердження права власності, приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_12 право власності на цілісний майновий комплекс розташований за адресою: АДРЕСА_3 зареєстровано за ОСОБА_3 .

Вказані дії ОСОБА_3 кваліфіковані прокурором за ч. 2 ст. 27, ч. 2 ст. 206-2 КК України як протиправне заволодіння майном підприємства, шляхом вчинення правочинів з використанням підроблених документів, вчинені за попередньою змовою групою осіб у ролі співвиконавця.

Продовжуючи свої злочинні дії, 01.04.2016 ОСОБА_3 , перебуваючи у приміщенні за адресою: м.Дніпропетровськ, вул. Жуковського, 11, діючи умисно, з метою створення умов для незаконного притягнення до кримінальної відповідальності службових осіб і акціонерів ТОВ Компанія «Тритон» будучи попередженою про кримінальну відповідальність за завідомо неправдиве повідомлення про вчинення злочину відповідно до ст. 383 КК України, подала до органу досудового розслідування Жовтневого відділення поліції Дніпропетровського відділу поліції ГУНП в Дніпропетровській області завідомо неправдиву заяву про злочин нібито вчинений ТОВ Компанія «Тритон», вказавши наступні завідомо неправдиві відомості:

1.про те, що у 2004 році між ОСОБА_16 та Компанія «Семален Ентерпрайзіс ЛТД» укладено іпотечний договір за яким ОСОБА_3 є іпотекодержателем майна за адресою: АДРЕСА_3 .

2.про те, що рішення Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська за №2-2390/04 від 21.04.2004 є правдивим.

3.про те, що ТОВ Компанія «Тритон» неправомірно використовує та здає в оренду цілісний майновий комплекс за адресою: АДРЕСА_3 .

01.04.2016 в результаті злочинних дій ОСОБА_3 орган досудового розслідування було введено в оману і її заяву прийнято та зареєстровано до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12016040650001437 за попередньою правовою кваліфікацією ч. 1 ст. 190 КК України за фактом незаконного використання ТОВ Компанія «Тритон» цілісного майнового комплексу за адресою: м. Дніпропетровськ, вул. Рогальова, 12.

Вказаними діями ОСОБА_3 вчинила злочин передбачений ч. 1 ст. 383 КК України, а саме, завідомо неправдиве повідомлення органу досудового розслідування про вчинення злочину.

Крім того, на підставі власної заяви на ім`я керівника Дніпропетровської місцевої прокуратури № 2 ОСОБА_17 . ОСОБА_3 викликано на допит в якості потерпілої.

25.04.2016 в приміщенні Дніпропетровської місцевої прокуратури № 2, за адресою: м.Дніпропетровськ, вул. Чернишевського, 23, ОСОБА_3 , з метою створення умов для незаконного притягнення до кримінальної відповідальності службових осіб і акціонерів ТОВ Компанія «Тритон», будучи попередженою про кримінальну відповідальність за завідомо неправдиве показання відповідно до ст. 384 КК України, надала прокуророві Дніпропетровської місцевої прокуратури № 2 ОСОБА_18 наступні завідомо неправдиві показання:

1.про те, що 22.02.2004 між ОСОБА_16 та Компанією «Семален Ентерпрайзіс ЛТД» укладено договір позики на суму 300000 грн. за яким ОСОБА_3 повинні повернути позичені кошти до 23.02.2004;

2.про те, що договором позики було передбачено, що у разі неповернення коштів ОСОБА_3 стає власником майна за адресою: АДРЕСА_3 ;

3.про те, що ОСОБА_3 у 2004 році зверталась до Бабушкінського районного суду із позовом до Компанії «Семален Ентерпрайзіс ЛТД» про стягнення заборгованості та визнання права власності на майно за адресою: м. Дніпропетровськ, вул. Рогальова, 12;

4.про те, що представник Компанії «Семален Ентерпрайзіс ЛТД» був присутній на судовому розгляді справи за №2-2390/04 від 21.04.2004;

5.про те, що рішення Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська за №2-2390/04 від 21.04.2004 є правдивим;

6.про те, що ТОВ Компанія «Тритон» неправомірно використовує та здає в оренду цілісний майновий комплекс за адресою: м. Дніпропетровськ, вул. Рогальова, 12.

Вказані дії ОСОБА_3 кваліфіковані прокурором за ч. 1 ст. 384 КК України як завідомо неправдиве показання свідка під час провадження досудового розслідування.

Обвинувачена ОСОБА_3 в судовому засіданні не визнала себе винною та пояснила, що у 2003 році у неї були стосунки с чоловіком на ім`я ОСОБА_19 . Одним з видів його діяльності було надання коштів у борг під заставу нерухомого та рухомого майна. В 2004 році ОСОБА_19 попрохав від її імені надати кошти під заставу нерухомого майна і, отримавши згоду, привів її на зустріч з двома жінками, однак з яких була представником ТОВ «Семален Ентерпрайзис», де вони всі разом написали розписку, а можливо і договір, про надання грошових коштів в сумі 300000 гривень, які зобов`язані були повернути через місяць та передачу їй в заставу майна, що розташоване по АДРЕСА_3 . Кошти вона реально передала, а отриману розписку передала ОСОБА_20 . При цьому жодної винагороди за ці дії вона не отримувала. Через деякий час ОСОБА_19 попросив її приїхати до адвокатів, так як кошти не були повернуті, де вона надала свої копії паспорта і коду, а ОСОБА_19 повідомив, що всіма питаннями займеться самостійно. При цьому безпосередньо обвинувачена до суду з позовом стосовно цього боргу не зверталась, судові засідання не відвідувала. В кінці 2005 року стосунки з ОСОБА_20 припинились і вона про нього ні чого не знала, а у 2015 році зі слів спільного знайомого на прізвисько « ОСОБА_21 », їй стало відомо про те, що ОСОБА_19 помер. Її зацікавила доля боргу, який вона надала і вона звернулась з цього приводу до своєї подруги, яка порекомендувала юриста, який назвався ОСОБА_14 і будь-яких інших його даних вона не знає. Той почав займатись пошуками слідів боргу і через деякий час, коли обвинувачена перебувала в кабінеті свідка ОСОБА_22 , приніс рішення Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська пояснивши, що за цим рішенням за нею визнано право власності на нерухоме майно, розташоване по АДРЕСА_3 і для його реєстрації їй потрібно звернутись до нотаріуса. На рішенні були підписи голови суду та печатки і сумніву в його достовірності у обвинуваченої не виникло, а те що вона не була присутня при винесенні рішення, її не збентежило. Вона прийшла з рішенням до нотаріуса ОСОБА_23 , однак остання у реєстрації права власності відмовила та повідомили, що це майно зареєстроване за іншим власником. При цьому нотаріус не повідомляла, що рішення є підробним. Після цього обвинувачена зателефонувала юристу і повідомила про відмову нотаріуса, а через один чи два місяці юрист повідомив, що необхідно знову підійти до нотаріуса, так як там мається нове рішення. Коли обвинувачена прийшла до нотаріуса, то право власності було за нею зареєстровано і їй видано інформаційну довідку. Як з`ясувалось існувало рішення адміністративного суду на підставі якого нотаріусом було зареєстровано право власності за обвинуваченою, однак адміністративний позов до суду нею особисто не подавався, якісь документи з адвокатом ОСОБА_14 вона підписувала, але які саме вона не пам`ятає, але не виключає того факту, що це могла бути позовна заява. В адміністративному суді вона не з`являлася, так як адвокат ОСОБА_14 мав повноваження представляти її інтереси в суді на підставі договору. Рішення адміністративного позову вона особисто не отримувала і ознайомилась з ним вже у нотаріуса при зустрічі. З особами «Приймак» та «Дроб» не знайома, не погоджувала з ними подачу до адміністративного суду об`єднаного позову, так як всіма питаннями займався адвокат ОСОБА_14 . Пояснення наданні під час досудового слідства вона підписувала, але вона їх не читала, а заяву в прокуратуру в якості потерпілої в її імені писав адвокат ОСОБА_14 . Також обвинувачена пояснила, що жодних грошових коштів від «Семелен Інтрепрайзес» не отримувала та взагалі з представниками цієї компанії не спілкувалась. Вона розуміла, що грошові кошти, котрі надавалися як борг, не належали їй, але надані були від її імені, і саме тому вона вважала себе власником майна. Яким саме чином ОСОБА_22 представляла її інтереси на Кіпрі і на підставі чого їй не відомо, оскільки жодних документів на таке право вона їй не передавала та про свою поїздку до Кіпру свідок обвинувачену не повідомляла.

Суд, заслухавши показання обвинуваченої, свідків, дослідивши інші докази, надані сторонами кримінального провадження, приходить до наступних висновків.

В судовому засіданні встановлено, що рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 02.08.2002 року та 06.09.2002 року визнано за ЗАТ «Семалєн Ентерпрайзіс ЛТД» право власності на цілісний майновий комплекс, розташований по вул. Рогальова, 12 в м.Дніпропетровську, яке було зареєстровано в КП «Дніпропетровське міжміське бюро технічної інвентаризації» (т. 1 а.с. 71-82)

Водночас рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 10.10.2013 за ТОВ Компанією «Об`єднаний капітал» визнано право власності на вказаний цілісний майновий комплекс і в подальшому ТОВ Компанією «Об`єднаний капітал» було внесено вказаний майновий комплексу у статутний фонд ТОВ «Тритон». Однак, постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 02.06.2016 (т. 1 а.с. 83, 93) скасовано рішення господарського суду Дніпропетровської області від 10.10.2013, яким визнано за ТОВ Компанією «Об`єднаний капітал» право власності на вказаний майновий комплекс і фактично поновлено власність на комплекс нерухомості попереднього власника ЗАТ «Семалєн Ентерпрайзіс ЛТД».

Таким чином, станом на день вчиненні інкримінованого ОСОБА_3 діяння майновий комплекс перебував у володінні ТОВ «Тритон», однак станом на 02.06.2016 фактично вибув з його володіння в зв`язку з поновленням права власності на майновий комплекс за Компанією «Семален Ентерпрайзес ЛТД» і її право власності підтверджено рішенням Жовтневого районного суду м.Дніпропетровська від 02.06.2017, яким встановлено факт належності вказаного майнового комплексу саме Компанії «Семален Ентерпрайзес ЛТД» та витребувано його у ОСОБА_3 на користь вказаної Компанії.

Під час досудового слідства слідчим було залучено в якості потерпілого у кримінальному провадженні ТОВ «Компанію «Тритон», заступником директора та фінансовим директором якого являються ОСОБА_5 та ОСОБА_6 (т. 3 а.с. 68), а також постановою слідчого від 20.07.2016 (т. 3 а.с. 141) залучено ОСОБА_5 і ОСОБА_6 , як потерпілих власників ТОВ «Компанія «Тритон» та ТОВ «Семален Ентерпрайзис ЛТД».

В судовому засіданні 19.10.2016 року, ухвалою суду постановленою без видалення до нарадчої кімнати, до участі у справі в якості представника потерпілого компанії «Семален Ентерпрайсіз Лімітед», одним з засновників якої являється ОСОБА_24 , залучено адвоката ОСОБА_9 , оскільки встановлено відсутність повноважень ОСОБА_5 та ОСОБА_6 як представників вказаної Компанії.

Таким чином, у даному кримінальному провадженні існують дві потерпілі особи, однак вирішуючи питання про те яка саме юридична особа є потерпілою від злочину, який інкриміновано ОСОБА_3 суд виходить з наступного.

Відповідно до ст.. 55 КПК України потерпілим у кримінальному провадженні може бути юридична особа, якій кримінальним правопорушенням завдано майнової шкоди.

Кримінальне правопорушення передбачене ст. 206-2 КК України вважається закінченим з моменту заволодіння майном підприємства і саме момент заволодіння майном підприємства збігається з моментом заподіяння шкоди власнику цього майна.

Оскільки моментом заволодіння майновим комплексом є момент реєстрації права власності на нього, який відбувся 24.02.2016, то станом на цю дату потерпілим у кримінальному провадженні було саме ТОВ «Тритон», як володілець майна, а тому вказане Товариство правомірно залучено органом досудового слідства до участі у справі в якості потерпілого.

Станом на день складення обвинувального акту 23.09.2016 власність на спірний цілісний майновий комплекс поновлена за ЗАТ «Семалєн Ентерпрайзіс ЛТД», однак на цю дату право власності на спірний майновий комплекс зареєстровано за ОСОБА_3 , а на день розгляду справи майновий комплекс у останньої витребувано на підставі вищеописаного рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська.

Таким чином, не можна не погодитись з тим, що хоча на момент закінчення злочину шкода ЗАТ «Семалєн Ентерпрайзіс ЛТД» не була спричинена, однак внаслідок поновлення права власності останньої, саме ЗАТ «Семалєн Ентерпрайзіс ЛТД» стало особою, якій спричинено матеріальні збитки злочином, який інкриміновано ОСОБА_3 , а тому вірним буде визначити, що потерпілим у даному кримінальному провадженні згідно ст.. 55 КПК України являється саме ЗАТ «Семалєн Ентерпрайзіс ЛТД».

Свідок ОСОБА_15 в судовому засіданні пояснила про те, що вона разом з обвинуваченою працює в юридичній компанії і вони подруги. Обвинувачена неодноразово розповідала, що раніше у неї був чоловік, який мав багато грошей і позичав їх різним людям, оформлюючи документи в тому числі і на обвинувачену. Через деякий час цей чоловік помер, ще через деякий час до свідка звернувся чоловік на ім`я ОСОБА_14 , який виявив бажання працювати в їх компанії і для того щоб перевірити ОСОБА_14 вона вирішила доручити йому віднайти інформацію про боргові зобов`язання оформлені на обвинувачену. Через деякий час ОСОБА_14 повідомив, що в архіві Бабушкінського суду є рішення про визнання за ОСОБА_3 права власності на певне майно і сказав, що для отримання рішення треба укласти угоду на праву допомогу, що ОСОБА_3 і зробила. Через деякий час ОСОБА_14 приніс рішення, яке не викликало сумніву у його справжності, з якого вони дізнались про те, що за ОСОБА_3 визнано право власності на спірний об`єкт, який раніше належав ЗАТ «Семалєн Ентерпрайзіс ЛТД». Свідок знайшла данні ЗАТ «Семалєн Ентерпрайзіс ЛТД», зв`язалась за його керівником ОСОБА_25 посередництвом скайпу і повідомила про наявність такого рішення. ОСОБА_26 була здивована і запропонувала зустрітись. Свідок літала на Кіпр де зустрічалась з ОСОБА_26 і та розповіла, що представником ЗАТ «Семалєн Ентерпрайзіс ЛТД» був ОСОБА_27 , який запропонував придбати у банку нерухомість, відремонтувати її та здавати в оренду на що були виділені кошти, а потім ще виділялись кошти на ремонт, однак нерухомість в оренду, зі слів ОСОБА_27 не здавалась. Свідок показала ОСОБА_26 фотографії нерухомості та розповіла про місце її розташування що ще більше здивувало ОСОБА_26 і вона сказала, що знає про те, що ОСОБА_27 їх обманював і довіреність яка була надана йому раніше вона скасувала. Також ОСОБА_26 повідомила, що будь-які кошти від ОСОБА_3 на рахунок «Семален» не надходили, однак вона сказала, що не заперечує проти реєстрації права власності за ОСОБА_3 так як їй не цікаво займатись нерухомістю в ОСОБА_28 . Після цього свідок надала завдання ОСОБА_14 зареєструвати право власності. ОСОБА_14 повідомив про час та місце явки до нотаріуса і коли вони туди з`явились, то нотаріус повідомила, що реєстрація неможлива. Після цього ОСОБА_14 займався рішенням в адмінсуді і коли його отримав (яким чином свідок не знає), знову призначив зустріч у нотаріуса, де була здійснена реєстрація права власності. Після цього вони звернулись до банку «Восток», який знаходився цьому приміщенні і саме з цього моменту розпочалась атака на ОСОБА_3 .

Стороною обвинувачення в обґрунтування винності ОСОБА_3 , надано копію рішення Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 21.04.2004 року за № 2-2390/04 ухваленого суддею ОСОБА_29 , яким визнано за ОСОБА_30 право власності на майновий комплекс розташований по АДРЕСА_3 та одночасно припинено право власності на вказаний комплекс за Компанією «Семален Ентерпрайзис ЛТД» та ТОВ «Компанією «Об`єднаний капітал» (т. 7 а.с. 29)

Як вбачається з копії свідоцтва про шлюб ОСОБА_31 22.09.2007 вийшла заміж та взяла прізвище ОСОБА_32 (т. 5 а.с. 190).

В ході тимчасового доступу до документів, здійсненого слідчим 08.04.2016 (т. 5 а.с. 5) з Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська було вилучено копію ухвали вказаного суду від 21.04.2004 про закриття провадження у справі № 2-2390/04 за позовом ВАТ ЕК «Дніпрообленерго» до ОСОБА_33 про стягнення заборгованості та копію статистичної картки на вказану цивільну справу (т. 5 а.с. 9, 10) з яких вбачається, що під № 2-2390/04 зареєстровано цивільну справу за позовом ВАТЕК «Дніпрообленерго» до ОСОБА_33 , а 21.04.2004 було постановлено ухвалу у цій справі

В ході тимчасового доступу до документів, здійсненого слідчим 22.04.2016 (т. 5 а.с. 16) з Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська було вилучено статистичні картки на цивільні справи № 2-2390/04 та 2-698/08, витяг з журналу цивільних справ за 2004 р., книгу вхідної кореспонденції за 2004 рік, алфавітний покажчик цивільних справ за 2008 р., акт знищення документів (т. 5 а.с. 16), згідно якого цивільна справа за позовом ВАТ «Дніпрообленерго» до ОСОБА_33 знищена 29.01.2010. (т. 5 а.с. 89)

З витягу з журналу цивільних справ за 2004 р. не вбачається надходження в 2004 році позову від ОСОБА_31 , а за № 2390 зареєстровано позов ВАТ ЕК «Дніпрообленерго» до ОСОБА_33 , з книги вхідної кореспонденції не вбачається надходження цивільного позову від ОСОБА_31 , з обліково-статистичної картки вбачається, що під № 2-2390/04 зареєстрована цивільна справа за позовом ВАТ ЕК «Дніпрообленерго» до ОСОБА_33 про стягнення заборгованості, а з акту про вилучення для знищення справ від 29.01.2010 вбачається, що вказана справа знищена (т. 5 а.с. 16-86)

Свідок ОСОБА_34 у судовому засіданні пояснила, що з грудня 2015 по лютий 2016 вона працювала архіваріусом в Бабушкінському районному суді і в її обов`язки, крім іншого, входило видача рішень суду, які знаходяться в архіві. В разі отримання заяви про видачу рішення суду вона відшуковувала справу в архіві, робила з рішення копію, завіряла своїм підписом, потім завіряв голова суду або суддя і рішення видавалось особі, яка ставить печатку в канцелярії. На рішенні про визнання права власності за ОСОБА_3 стоїть її підпис, однак вона не пам`ятає коли і кому вона видавала це рішення. В справі не може бути два рішення, а тому якщо там її підпис то вона видала рішення саме зі справи і інакше не могло бути.

Свідок ОСОБА_35 в судовому засіданні пояснив, що він на час допиту працює на посаді судді Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ, а в період з 1996 по 2006 рік працював на посаді судді Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська і розглядав виключно цивільні справи. ТОВ «Тритон», ТОВ «Семален Ентерпрайзис ЛТД» та ОСОБА_3 він не знає. Рішення за позовом ОСОБА_3 він не приймав і не міг приймати, так як по перше порушено підсудність, по друге, рішенням вирішено спір якого фактично не має. Більш того, це рішення написано не суддею, так як там зустрічаються вирази, які не відповідають суддівським, наприклад: «вивчивши позов». Він бачив це рішення і впевнено стверджує, що підпис не його. Під один номером справи двох рішень не має бути.

Згідно висновку експерта за результатами судової почеркознавчої експертизи № 13/1.1-234 від 01.07.2016 року (т.7 а.с. 58-62) встановлено, що підпис від імені ОСОБА_36 у графі «Судья» рішення Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська № 2-2390/04 від 21.04.2004 за позовом ОСОБА_31 до Компанії «Семален Ентерпрайзис ЛТД», ОСОБА_37 виконані не ОСОБА_38 , а іншою особою. Підпис від імені ОСОБА_39 у графі «Судья» ухвали Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська № 2-2390/04 від 21.04.2004 за позовом ВАТ ЕК «Дніпрообленерго» до ОСОБА_33 про стягнення заборгованості виконаний ОСОБА_40 .

Вищевказані докази, будучи належними та допустимими дозволяють суду прийти до висновку про те, що 21.04.2004 року Бабушкінським районним судом м.Дніпропетровська у справі № 2-2390/04 не ухвалювалось рішення, яким визнано за ОСОБА_31 право власності на майновий комплекс розташований по АДРЕСА_3 .

З показань обвинуваченої, які також являються доказом у кримінальному провадженні вбачається, що вона в грудні 2015 звернулась до нотаріуса ОСОБА_12 , яка здійснює свою діяльність по АДРЕСА_5 , з заявою про реєстрацію права власності на майновий комплекс за нею на підставі рішення Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 21.04.2004, однак отримала відмову в реєстрації права власності.

Як вбачається з копії адміністративної справи за позовом ОСОБА_3 , ОСОБА_41 та ОСОБА_42 до приватного нотаріуса Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_12 з адміністративним позовом звернулись вказані особи, а ОСОБА_3 подавала клопотання про доручення документів від 27.01.2016, а також уточнений адміністративний позов 28.01.2016, однак з висновку судової почеркознавчої експертизи № 13/1.1-289 від 12.07.2016 року (т.7 а.с.158-164) вбачається, що підпис від імені ОСОБА_3 у вказаних процесуальних документа виконаний не ОСОБА_3 , а іншою особою, з наслідуванням справжнього підпису ОСОБА_3 .

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 03.02.2016 задоволено позовні вимоги ОСОБА_3 , ОСОБА_41 та ОСОБА_42 до приватного нотаріуса Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_12 та зобов`язано останню, зокрема, зареєструвати право власності за ОСОБА_3 на майновий комплекс , розташований по АДРЕСА_3 . (т. 5 а.с. 132).

Водночас цим же рішенням зобов`язано здійснити реєстрацію права власності за ОСОБА_41 та ОСОБА_43 підставою для чого стали: рішення від 18 березня 2008 року Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська за позовом ОСОБА_44 до ОСОБА_45 та Товариства з обмеженою відповідальністю будівельно-комерційної фірми «Місія» про задоволення вимог кредитора (т. 6 а.с. 42-46), журнал внутрішніх обмірів та розрахунків площ приміщень (т.6 а.с. 47), кваліфікаційний сертифікат відповідального виконавця окремих видів робі т(послуг), пов`язаних із створенням об`єкта архітектури серії АЕ № 002487 з планом квартири за адресою: АДРЕСА_6 , АДРЕСА_7 (т.6 а.с.49-50), технічний паспорт на квартиру за адресою: АДРЕСА_8 , замовник технічної інвентаризації ОСОБА_42 , виготовлений 15.02.2016 року, замовник ОСОБА_42 (т.6 а.с. 51), технічний паспорт на нежитлове приміщення АДРЕСА_9 , замовник технічної інвентаризації- ОСОБА_41 , виготовлений 28.02.2014 року (т.6 а.с 52-58), декларація про готовність об`єкта до експлуатації. А саме реконструкції будівлі гаражу під майстерню по АДРЕСА_10 (т.6 а.с. 47-63).

Свідок ОСОБА_41 в судовому засіданні пояснив, що у нього виникла необхідність у реєстрації права власності на гараж. Він підготував документи на гараж і звернувся до ОСОБА_46 з питанням допомоги реєстрації права власності на гараж. Вона з`ясувала і повідомила, що може запропонувати декілька варіантів вирішення цього питання. Через деякий час вона надала позов, який він підписав, більше він нічого не робив, у судове засідання не з`являвся, до суду не приходив, рішення не отримував і в розписці про отримання копії рішення не його підпис. Через деякий час йому зателефонувала ОСОБА_47 і повідомила про необхідність явки до нотаріуса ОСОБА_12 для реєстрації права власності. У нотаріуса свідок отримав документи і в тому числі рішення суду. В рішенні його здивувало те що, там мались ще два об`єкти нерухомості по вулиці Рогальова які його не стосувались. Однак йому пояснили, що так потрібно і він не звернув на це уваги. ОСОБА_3 , ТОВ «Тритон» і Компанія «Семален Ентерпрайзис ЛТД» свідкові не відомі.

Свідок ОСОБА_47 в судовому засіданні пояснила, що вона займається адвокатською діяльністю і знайома з громадянином ОСОБА_41 , так як вони декілька років тому працювали в одній компанії вона юристом, а він директором. Іноді він звертається до неї за наданням правової допомоги. В грудні 2015 року до неї звернувся ОСОБА_41 з проханням зареєструвати право власності на гараж, який розташований по АДРЕСА_11 . При зустрічі він надав всі необхідні документи та просив сприяти реєстрації. Вона повідомила, що сама такими питання не займається, однак буде намагатись допомогти через своїх колег. Вона звернулась за допомогою до свого знайомого ОСОБА_48 , який повідомив, що є три варіанти реєстрації через реєстраційну службу, або через нотаріуса, однак якщо нотаріус відмовить, то треба буде звертатись до адміністративного суду. Через деякий час ОСОБА_49 зателефонував і повідомив про те, що нотаріус відмовив, а отже треба звертатись до суду і надав свідкові копію відмови. Свідок повідомила про це ОСОБА_50 і узгодивши з ним позицію дала завдання своїй помічниці підготувати позов. Остання проаналізувавши практику, склала позов, який свідок передала ОСОБА_51 і той його підписав. Свідок повідомила ОСОБА_48 про необхідність забрати позов, однак він його так і не забрав, а через деякий час зателефонував і повідомив, що вже є рішення суду на користь ОСОБА_50 , однак треба дочекатись десять днів до набранням ним законної сили. Це здивувало свідка, а через десять днів ОСОБА_49 повідомив, що треба звернутись до нотаріуса ОСОБА_12 з оригіналами документів для реєстрації права власності. Свідок повідомила про ці обставини ОСОБА_50 , вони направили нотаріусу сканкопію документів ОСОБА_50 і призначили дату реєстрації. У вказану дату ОСОБА_41 сам поїхав до нотаріуса і зареєстрував право власності, а потім зателефонував свідкові і запитав, чому в рішенні суду маються інші об`єкти нерухомості та особи. Свідок задала це ж питання ОСОБА_52 , однак він не зміг відповісти. Через деякий час ОСОБА_41 знову зателефонував і повідомив про те, що його опитує прокуратура з приводу рішення. ОСОБА_3 , ТОВ «Тритон» і Компанія «Семален Ентерпрайзис ЛТД» свідкові не відомі.

Свідок ОСОБА_49 в судовому засіданні пояснив, що наприкінці 2015 р. йому зателефонувала ОСОБА_47 , яка попросила допомогти в реєстрації права власності на гараж. Оскільки він цими питаннями не займається, то вирішив пошукати такі послуги в інтернеті. Зробивши заявку через деякий час і йому перетелефонував чоловік на ім`я ОСОБА_53 або ОСОБА_14 , який запропонував свої послуги з реєстрації права власності на гараж. Через деякий час ОСОБА_53 або ОСОБА_14 повідомив про дівчину ОСОБА_54 з якою в подальшому свідок мав справу. Він зустрічався з ОСОБА_55 передавав їй копії документів, а остання повідомила що реєстрацію права власності після Нового року можна буде здійснити у нотаріуса. Через деякий час ОСОБА_56 повідомила, що нотаріус відмовив у реєстрації права власності і надала копії відмови, а також запропонувала звернутись до суду для вирішення цього питання. Свідок поспілкувався з ОСОБА_57 і дав ОСОБА_58 згоду на звернення до суду. Через деякий час ОСОБА_56 повідомила, що вже мається рішення суду, що здивувало свідка так як він позову не подавав і рішення не отримував. Через деякий час ОСОБА_56 попросила надати оригінали документів, однак ОСОБА_47 відмовила і ОСОБА_56 повідомила про необхідність надання копій документів нотаріусу ОСОБА_12 та явку в подальшому до неї для реєстрації права власності особисто власника з документами. Свідок поїхав до нотаріуса, де залишив документи та погодив дату реєстрації через сім днів про що повідомив ОСОБА_59 . Рішення суду він не бачив, а через деякий час йому зателефонувала ОСОБА_47 і повідомила про те,що в рішенні суду ще декілька об`єктів нерухомості, однак чому так свідок пояснити не зміг. ОСОБА_3 , ТОВ «Тритон» і Компанія «Семален Ентерпрайзис ЛТД» свідкові не відомі.

Свідок ОСОБА_60 в судовому засіданні пояснила, що вона працює секретарем судового засідання Дніпропетровського окружного адміністративного суду з 13.11.2014 у судді ОСОБА_61 . З приводу провадження за позовом ОСОБА_3 їй нічого не відомо, так як вона не пам`ятає цих обставин в силу давності. Провадження розглядалось в письмовому провадженні, повістки вона як секретар вручала сторонам, однак кому саме і коли не пам`ятає. Чи приходила ОСОБА_3 в судове засідання вона не пам`ятає. Яке було рішення, вона також не пам`ятає.

Свідок ОСОБА_62 в судовому засіданні пояснила, що вона являється помічником судді Дніпропетровського окружного адміністративного суду ОСОБА_63 з серпня 2015 року і в її обов`язки входить підготовка проектів рішень, підготовка судової практики, координація дій секретаря судового засідання. Про адміністративну справу за позовом ОСОБА_3 вона нічого не пам`ятає крім того, що це було на початку року, справа стосувалась оскарження дій нотаріуса і вона розглянута в письмовому проваджені. Чи видавала свідок повістки, чи рішення вона не пам`ятає, ОСОБА_3 вона не пам`ятає. Хто подавав заяви про письмове провадження не знає.

Свідок ОСОБА_64 в судовому засіданні пояснив, що він працює суддею Дніпропетровського окружного адміністративного суду з 2012 року. Він пам`ятає, що ухвалював рішення за позовом ОСОБА_3 . Вказана справа розглядалась в порядку письмового провадження, яке не передбачає спілкування зі сторонами, а тому свідок ОСОБА_3 не бачив. Також він не приймав особисто і не міг приймати заяв чи позовних заяв від сторін, так як це робота канцелярії і він зі сторонами не спілкується. Щодо приєднання до позову ще однієї особи він не пам`ятає цих обставин, однак судячи з матеріалів справи таке приєднання відбулось фактично поданням уточненого позову, що не суперечить КАСУ. Що стосується того, що він вийшов за межі позовних вимог, припинивши право власності ТОВ «Тритон» на майно, то це не суперечить вимогам КАСУ. Питання залучення «Тритона» до справи не піднімалось, він його не розглядав і «Тритон» до справи не залучав, так як вважав, що їх права не порушуються. Деталей він не пам`ятає, обставин сплати судового збору не пам`ятає, Рішення вважає законним. Також судячи з матеріалів справи він виправляв описку в рішенні за власною ініціативою, однак обставин цього він не пам`ятає. Судове рішення видавали або помічник або канцелярія, а він особисто ніколи рішення не видавав.

Вказані обставини підтверджують факт звернення ОСОБА_3 посередництвом невстановленої особи до Дніпропетровського окружного адміністративного суду та факт ухвалення судом постанови про зобов`язання нотаріуса ОСОБА_12 зареєструвати право власності на спірний цілісний майновий комплекс за ОСОБА_3 .

В подальшому, ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 30.05.2017 скасовано вищевказану постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 03.02.2016 та провадження у справі закрито (т. 2 а.с. 55).

З протоколу огляду від 13 вересня 2016 року, розпочатого о 14 годині 00 хвилин та закінченого о 14 годині 30 хвилин (т.7 а.с.188-189) вбачається, що об`єктом огляду є реєстраційна справа № 1841/2-16 по об`єкту нерухомості за адресою: АДРЕСА_3 (реєстраційний номер об`єкту 30389991201), тимчасовий доступ до якої було отримано на підставі ухвали Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 13.06.2016.

В даній реєстраційній справі містяться заява ОСОБА_3 про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (щодо права власності) від 23.02.2016, квитанція про сплату адміністративного збору від 23.02.2016, і інші документи, які свідчать про звернення ОСОБА_32 до нотаріуса ОСОБА_12 з заявою про реєстрацію за нею права власності на спірний майновий комплекс та одночасним наданням постанови Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 03.02.2016 про зобов`язання приватного нотаріуса Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_12 зареєструвати право власності за ОСОБА_3 на майновий комплекс , розташований по АДРЕСА_3 . (т. 5 а.с. 132).

Рішенням про державну реєстрацію прав та їх обтяжень № 28416230 від 24.02.2016 року (т.7 а.с. 22) державний реєстратор прав на нерухоме майно приватний нотаріус ОСОБА_12 , Дніпропетровський міський нотаріальний округ провела державну реєстрацію права власності на цілісний майновий комплекс, що розташований: АДРЕСА_3 , за ОСОБА_3 , що додатково підтверджується інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна (т.7 а.с. 214).

Вказані докази підтверджують обставини викладені в обвинувальному акті щодо часу, місця звернення ОСОБА_3 до нотаріуса з завою про держреєстрацію і факт такої реєстрації.

Після реєстрації права власності на спірний майновий комплекс ОСОБА_3 звернулась до ДМ ЦОК ПАТ «ДТЕК Дніпрообленерго» з заявою (т.6 а.с.14) про укладення з нею договору про постачання електричної енергії на спірний об`єкт нерухомості.

Водночас, обвинувачена 01.04.2016 звернулась до Жовтневого ВП з повідомленням про вчинення злочину ТОВ «Тритон» та дала показання в яких свідчила про протиправність дій представників ТОВ «Тритон» та правомірність її дій, як власника спірного майнового комплексу.

Всі вищеперелічені докази належні, оскільки вони підтверджують існування обставин, що підлягають доказуванню, допустимі, оскільки вони отримані в порядку встановленому КПК України, достовірні, оскільки фактичні дані отримані з цих доказів, не спростовані жодним іншим доказом, наданим сторонами кримінального провадження. Всі ці докази в своїй сукупності та взаємозв`язку не містять суттєвих суперечностей, доповнюють один одного і дають можливість суду прийти до висновку поза розумним сумнівом про те, що ОСОБА_3 , ознайомившись з рішенням Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 21.04.2004 не могла не розуміти, що це рішення підробне, оскільки містить данні, які не відповідали дійсності, зокрема, дані про участь ОСОБА_3 в судовому засіданні та данні, щодо боргових зобов`язань яких ніколи не виникало, про що буде зазначено нижче. Після цього ОСОБА_3 , керуючись корисливими мотивами, усвідомлюючи протиправний характер своїх дій, 25.12.2015 звернулася до приватного нотаріуса Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_12 з метою реєстрації права власності на вказаний комплекс, однак отримала відмову. Не зупиняючись на цьому, обвинувачена ініціювала адміністративне провадження результатом якого було ухвалення постанови про зобов`язання нотаріуса здійснити реєстрацію прав власності, що нотаріус і вимушена була зробити 24.03.2016. Після реєстрації права власності обвинувачена направила свої зусилля на фактичне заволодіння майном і з цією метою звернулась до Банку «Восток», який є орендарем приміщення, до ВАТ ЕК «Дніпрообленерго» з метою ініціювання відключення електроенергії та до правоохоронних органів з повідомленням про, начебто, вчинення майнового злочину представниками ТОВ «Тритон». Таким чином, в діях обвинуваченої в їх сукупності однозначно вбачаються ознаки протиправного заволодіння майном підприємства, шляхом вчинення правочину з використанням підроблених документів.

На користь того, що ОСОБА_3 знала про підробленість рішення Бабушкінського районного суду від 21.04.2014 може свідчити, крім обставин зазначених вище і те, що обвинувачена в ході її допиту не вказала назву жодного документу який вона укладала з представниками Компанія «Семален Ентерпрайзис ЛТД», адвокатом її знайомого ОСОБА_20 чи її адвокатом ОСОБА_14 , однак чітко і без запинки вказала, що саме у заставу було передано цілісний майновий комплекс. Тобто вона, як особа яка не володіє юридичною термінологією і не впевнена чи підписувала вона взагалі якийсь договір хоча б з адвокатом ОСОБА_14 , що мало бути порівняно недавно, впевнено стверджує про укладення більше десяти років тому саме договору застави з представниками Компанія «Семален Ентерпрайзис ЛТД».

Посилання ж обвинуваченої на те, що:

- між нею та представниками Компанія «Семален Ентерпрайзис ЛТД» було укладено фактично договір позики за яким ОСОБА_19 передав кошти представникам Компанія «Семален Ентерпрайзис ЛТД»;

- не надання при цьому обвинуваченою будь-яких анкетних даних ОСОБА_20 , який вона не може не знати, так як останній, з її слів, довіряв їй значні суми коштів;

- посилання обвинуваченої на те, що їй допомагав оформлювати документи адвокат ОСОБА_14 , інших даних якого вона не знає;

- ненадання нею анкетних даних ОСОБА_14 , яких вона не може не знати, так як, з її слів, укладала з ним договір; ненадання нею номеру засобу зв`язку з ОСОБА_14 , який вона не може не знати, так як спілкувалась з ним, з її слів, нещодавно, а також які вона могла отримати хоча б посередництвом оператора мобільного зв`язку, яким вона користується,

свідчить про те, що історія з ОСОБА_20 та ОСОБА_14 є вигадкою обвинуваченої з метою уникнення кримінальної відповідальності, а той факт, що це вигадка, свідчить і про те, що обвинувачена ніколи не передавала кошти представникам Компанії «Семален Ентерпрайзис ЛТД», не укладала з ними договір застави і, відповідно, не могла бути учасником цивільних відносин з приводу спірного майнового комплексу, а отже і достовірно розуміла, що рішення Бабушкінського районного суду від 21.04.2014 є підробленим.

Кваліфікуючи дії обвинуваченої суд вважає за необхідне звернути увагу на наступне.

Стороною обвинувачення в судовому засіданні змінено обвинувачення ОСОБА_3 з ч. 2 ст. 27 ч. 3 ст. 206-2 КК України на ч. 2 ст. 27 ч. 2 ст. 206-2 КК України і обвинувачення сформульовано як протиправне заволодіння майном підприємства, шляхом вчинення правочинів з використанням підроблених документів, вчинені за попередньою змовою групою осіб у ролі співвиконавця.

При цьому, прокурором визначено ОСОБА_65 як організатора цього злочину, оскільки згідно обвинувального акту саме вона організувала вчинення злочину та керувала його підготовкою та вчиненням, ОСОБА_66 як посібника оскільки вона організовувала переведення грошових коштів на ім`я виконавця ОСОБА_15 , як плату за вчинення злочину і виконання злочинних вказівок, а саме: сплата коштів виконавцям, які підроблювали судові рішення та здійснювали інші послуги зі сприяння у незаконному заволодінні майном ТОВ Компанія «Тритон», а також визначено ОСОБА_15 як співвиконавця, оскільки вона підшукувала усіх виконавців злочину, зокрема ОСОБА_3 , до відома якої довела злочинний план і яка будучи обізнаною в протиправності намірів ОСОБА_67 , надала свою добровільну згоду на вчинення відведеної їй ролі, направленої на досягнення єдиного злочинного плану вказаного ОСОБА_25 .

В обґрунтування фактично висунутого обвинувачення, без пред`явлення підозри, ОСОБА_68 , ОСОБА_69 та ОСОБА_15 прокурором не надано жодного належного та допустимого доказу.

Так, посилання прокурора в обвинувальному акті на те, що саме у ОСОБА_15 виник злочинний умисел на заволодіння майном ТОВ Компанія «Тритон», що розташоване за адресою: м.Дніпропетровськ, вул. Рогальова, 12, саме ОСОБА_70 розробила злочинний план, ОСОБА_71 здійснювала перерахунок коштів, а ОСОБА_15 підшукувала співвиконавців не підтверджено жодним з доказів.

Той факт, що в ході обшуку в офісі у ОСОБА_15 було відшукано оригінал рішення Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 21.04.2004 та копії особистих документів ОСОБА_72 і ОСОБА_73 , жодним чином не доводить наявність в її діях злочинного умислу про який зазначено прокурором, так як про те, що це рішення вона бачила свідчить як ОСОБА_15 , так і ОСОБА_3 .

Також в обґрунтування висунутого обвинувачення в цій частині прокурором надано протокол огляду мобільного телефону iPhone4s (т. 6 а.с. 99)., який було вилучено у ОСОБА_3 в ході обшуку 26.04.2016 (т. 4 а.с. 75), однак вказаний протокол огляду не може бути визнаний допустимим доказом і, відповідно, данні отримані з нього як докази, не можуть бути прийняті судом, з огляду на наступне.

Як вбачається з протоколу обшуку в квартирі де проживає ОСОБА_3 , в ході обшуку було вилучено мобільний телефон iPhone4s з номером НОМЕР_1 . Вказаний телефон не було упаковано як це зобов`язує робити ч. 3 ст. 105 КПК України.

Далі, 11.09.2016, тобто через п`ять місяців після вилучення телефону, слідчим оглядається якийсь телефон iPhone4s s/n НОМЕР_2 , IMEI НОМЕР_3 . Вказаний телефон ймовірно являється телефоном, який було вилучено у ОСОБА_3 , оскільки це єдиний телефон моделі iPhone4s, який вилучався у цьому кримінальному провадженні.

При огляді вказаного телефону встановлено, що він не упакований належним чином і після його огляду, слідчий знову ж таки, не упаковує його.

В судовому засіданні прокурором надано цей телефон без будь-якого пакування і судом при його огляді було ввімкнено телефон та при огляді програмного забезпечення і фотографій встановлено, що вони не відповідають опису, викладеному в протоколі огляду.

Таким чином дані отримані в ході огляду телефону слідчим очевидно отримані не у спосіб передбачений КПК України, а тому вказаний протокол огляду підлягає визнанню недопустимим доказом.

Дані ж які отримані в ході огляду телефону в судовому засіданні не можуть бути покладені в основу вироку, оскільки телефон очевидно без пакування перебував у сторони обвинувачення більше одного року, що давало змогу внести в нього будь-які данні чи зміни і, відповідно, робить всі данні, що містяться у телефоні недопустимими доказами.

Більш того, прокурор в обвинувальному акті вказав прізвища реальних людей та фактично кваліфікував їх дій без оголошення останнім підозри, чим очевидно порушив принцип презумпції невинуватості та позбавив цих осіб можливості захищатись у кримінальному провадженні, так як їх статус як учасників провадження, крім ОСОБА_15 не визначено, а ОСОБА_15 являється лише свідком у проваджені, що не надає їй того обсягу прав, яким наділена сторона захисту.

Недопустимість зазначення в обвинуваченні осіб, яким таке обвинувачення не висунуто підтверджується і Постановою ВСУ № 5-347кс-15 від 03.03.2016.

Таким чином прокурором не доведено поза розумним сумнівом участь ОСОБА_74 , ОСОБА_69 та ОСОБА_15 у вчиненні злочину, який інкримінується ОСОБА_32 , а тому посилання прокурора в обвинувальному акті на їх умисел та дії підлягають виключенню з обвинувачення ОСОБА_3 .

Статтею 337 КПК України визначено межі судового розгляду, а саме, передбачено, що судовий розгляд проводиться лише стосовно особи, якій висунуте обвинувачення, і лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акта. Однак, з метою ухвалення справедливого судового рішення та захисту прав людини і її основоположних свобод суд має право вийти за межі висунутого обвинувачення, зазначеного в обвинувальному акті, лише в частині зміни правової кваліфікації кримінального правопорушення, якщо це покращує становище особи, стосовно якої здійснюється кримінальне провадження.

Суд вважає, що з урахуванням встановлених судом обставин, які описано вище, дії ОСОБА_3 необхідно кваліфікувати за ч. 1 ст. 206-2 КК України як протиправне заволодіння майном підприємства, шляхом вчинення правочинів з використанням підроблених документів, виключивши такі кваліфікуючі ознаки як вчинення злочину за попередньою змовою групою осіб у ролі співвиконавця.

Показання свідка ОСОБА_15 в частині того, що їй відомо про наявність відносин ОСОБА_3 з чоловіком на ім`я ОСОБА_19 та наявність грошових зобов`язань суд не може прийняти до уваги, так як це фактично показання зі чужих слів, в даному випадку зі слів ОСОБА_3 , а її показанням в цій частині дана оцінка вище.

Показання свідка ОСОБА_15 в частині правомірності та добросовісності дій обвинуваченої суд не приймає до уваги, так як ці показання дані останньою з метою надання допомоги в уникненні відповідальності обвинуваченою, яка являється подругою свідка і вони об`єктивно суперечать обставинам встановленим в судовому засіданні.

Додатковою підставою для критичного відношення до показань свідка є те, що вона, яке керівник юридичної особи, яка надає правові послуги, при вирішенні питання про прийняття на роботу адвоката на ім`я ОСОБА_14 , не з`ясувала його анкетних даних, що є невластивим загальновизнаній практиці для керівників підприємств, а отже ця обставина додатково свідчить про те, що особа на ім`я ОСОБА_14 вигадана задля виправдання ОСОБА_3 .

Прокурором в обґрунтування висунутого обвинувачення надано суду диск з записом допиту свідка ОСОБА_75 під час досудового розслідування в судовому засіданні (т. 1 а.с. 201), однак під час прослуховування цього диску виявилось, що якість та гучність запису показань свідка не дає можливість зрозуміти про що останній свідчить та розібрати його слова.

Відповідно до ст. 85 КПК України належними є докази, які прямо чи непрямо підтверджують існування чи відсутність обставин, що підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, та інших обставин, які мають значення для кримінального провадження, а також достовірність чи недостовірність, можливість чи неможливість використання інших доказів.

Неможливість почути показання свідка ОСОБА_75 не дає суду оцінити чи покази свідка доводять та спростовують існування будь-яких обставин, що підлягають доказуванню у кримінальному провадженні та мають для нього значення, чи ні, а отже вказаний диск суд вважає за необхідне визнати неналежним доказом, як таким, що не відповідає критерієм зазначеним в ст. 85 КПК України.

Сам же допит свідка ОСОБА_75 в судовому засіданні 29.05.2017 не відбувся в зв`язку з неявкою в це судове засідання обвинуваченої з поважних причин, а в подальшому свідок в судове засідання не з`явилась.

Суду відомо зі слів прокурора та потерпілих про те, що свідок знаходиться на території Російської Федерації, при цьому адреси її місце знаходження суду повідомлено не було, а тому судовий виклик не здійснювався, а прокурор в порушення вимог ч. 3 ст. 23, ч. 2 ст. 327 КПК України не забезпечив присутність вказаного свідка в судовому засіданні.

З протоколу огляду від 30 квітня 2016 року, розпочатого о 08 годині 00 хвилин та закінченого о 09 годині 00 хвилин (т.7 а.с.86-88) вбачається, що об`єктом огляду є кримінальне провадження №12016040650001437, яке складається з документів на 103 аркушах, серед яких заява ОСОБА_3 , рішення від 21.04.2004 року Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська та протокол допиту ОСОБА_3 в якості потерпілої з пам`яткою про процесуальні права та обов`язки.

З заяви про вчинення злочину вбачається, що 01.04.2016 ОСОБА_3 подала до Жовтневого ВП заяву про вчинення злочину передбаченого ч. 1 ст. 190 КК України представниками ТОВ «Тритон». У вказаній заяві ОСОБА_3 , повідомила:

- про те, що у 2004 році між ОСОБА_16 та Компанія «Семален Ентерпрайзіс ЛТД» укладено іпотечний договір за яким ОСОБА_3 є іпотекодержателем майна за адресою: АДРЕСА_3 ;

- про те, що рішення Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська за №2-2390/04 від 21.04.2004 є правдивим.

- про те, що ТОВ Компанія «Тритон» неправомірно використовує та здає в оренду цілісний майновий комплекс за адресою: АДРЕСА_3 .

На підставі вказаної заяви слідчим Жовтневого ВП внесено відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12016040650001437 за попередньою правовою кваліфікацією ч. 1 ст. 190 КК України за фактом незаконного використання ТОВ Компанія «Тритон» цілісного майнового комплексу за адресою: АДРЕСА_3 .

Як вбачається з протоколу допиту від 25.04.2016 в цей день в період з 10-05 до 11-10 ОСОБА_3 була допитана прокурором ОСОБА_18 у кримінальному провадженні зареєстрованому за її заявою в якості потерпілої і в ході допиту надала показання:

-про те, що 22.02.2004 між ОСОБА_16 та Компанією «Семален Ентерпрайзіс ЛТД» укладено договір позики на суму 300000 грн. за яким ОСОБА_3 повинні повернути позичені кошти до 23.02.2004;

-про те, що договором позики було передбачено, що у разі неповернення коштів ОСОБА_3 стає власником майна за адресою: АДРЕСА_3 ;

-про те, що ОСОБА_3 у 2004 році зверталась до Бабушкінського районного суду із позовом до Компанії «Семален Ентерпрайзіс ЛТД» про стягнення заборгованості та визнання права власності на майно за адресою: м. Дніпропетровськ, вул. Рогальова, 12;

-про те, що представник Компанії «Семален Ентерпрайзіс ЛТД» був присутній на судовому розгляді справи за №2-2390/04 від 21.04.2004;

-про те, що рішення Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська за №2-2390/04 від 21.04.2004 є правдивим;

-про те, що ТОВ Компанія «Тритон» неправомірно використовує та здає в оренду цілісний майновий комплекс за адресою: м. Дніпропетровськ, вул. Рогальова, 12.

Висновком експерта за результатами судової почеркознавчої експертизи від 07.07.2016 року №13/1.1-290 (т.7 а.с. 166-172) встановлено, що підпис у графі: «Попереджена…злочину:» заяви № 8078 від 01.04.2016 року виконаний ОСОБА_3 . Підпис у графі: « ОСОБА_3 » заяви № 8078 від 01.04.2016 виконаний ОСОБА_3 . Сім підписів від імені ОСОБА_3 у протоколі допиту потерпілого від 25.04.2016 виконані ОСОБА_3 .

Свідок ОСОБА_18 в судовому засіданні пояснив, що він являється прокурором Дніпропетровської місцевої прокуратури № 2 з грудня 2015 року, а до цього працював в прокуратурі Жовтневого району м. Дніпропетровська та являється процесуальним керівником у кримінальних провадженнях. Він був процесуальним керівником у кримінальному провадженні за заявою ОСОБА_3 , який вніс до ЄРДР СВ Жовтневого РВ. Та як слідчі тривалий час нічого не робили, ОСОБА_3 поскаржилась на їх дії і він її допитував. До заяви ОСОБА_3 було додано рішення Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська в легітимності якого прокурор не сумнівався. В ході допиту ОСОБА_3 повідомляла, що хтось шахрайським шляхом заволодів майновим комплексом, а адвокат говорив, що ТОВ «Семелен» має заборгованість перед ОСОБА_3 і торговий комплекс відійшов їй в рахунок боргу.

Як встановлено в судовому засіданні обставини зазначені в заяві ОСОБА_3 про вчинення злочину не відповідають дійсності про що зазначено вище і ОСОБА_3 , поза розумним сумнівом, знала про неправдивість інформації, яку вона виклала у заяві про вчинення злочину, а також була попереджена про кримінальну відповідальність за ст. 383 КК України.

Аналогічно, обставини викладені ОСОБА_3 під час її допиту в якості потерпілої, в той час як вона була попереджена про кримінальну відповідальність за надання завідомо неправдивих показів, є очевидно неправдивим про що зазначено вище, і ОСОБА_3 , поза розумним сумнівом, знала про неправдивість цих обставин на момент її допиту.

Аналізуючи вказані докази з обставинами, які встановлені судом і описані вище, суд приходить до висновку, що ці докази є належними, допустимими та достовірними і в своїй сукупності та взаємозв`язку не містять суперечностей, доповнюють один одного і дають можливість суду прийти до однозначного висновку про те, що ОСОБА_3 01.04.2016 здійснила завідомо неправдиве повідомлення слідчому відділу Жовтневого ВП, який є органом досудового розслідування, про вчинення злочину та під час допиту в якості потерпілої 25.04.2016 надала завідомо неправдиві показання і її дії слід вірно кваліфікувати за ч. 1 ст. 383 КК України як завідомо неправдиве повідомлення органу досудового розслідування про вчинення злочину та за ч. 1 ст. 384 КК України як завідомо неправдиве показання потерпілого під час провадження досудового розслідування (в редакції Закону від 16.05.2013).

При призначенні ОСОБА_3 покарання, суд згідно з вимогамист. 65 КК Українивраховує ступінь тяжкості вчинених злочинів, один з яких відноситься до категорії злочинів середнього ступеню тяжкості, а інші два до категорії злочинів невеликої тяжкості, дані про особу обвинуваченої, яка не судима, працює, на обліку у лікаря психіатра та нарколога не перебуває, має неповнолітню дитину ОСОБА_76 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Обставин, що пом`якшують чи обтяжують покарання ОСОБА_3 відповідно до ст.66,67 КК Українив судовому засіданні не встановлено.

З урахуванням викладеного, суд вважає, що з метою виправлення та попередження нових злочинів, обвинуваченій слід призначити покарання за вчинення злочину передбаченого ч. 1 ст. 206-2, ч. 1 ст. 383 КК України у виді позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади пов`язані з організаційно-розпорядчими чи адміністративно-господарськими функціями, а за вчинення злочину передбаченого ч. 1 ст. 384 КК України у виді обмеження волі з поглиненням у подальшому більш тяжким покаранням менш тяжких на підставі ч. 1 ст. 70 КК України, оскільки саме таке покарання буде повністю відповідати ступеню тяжкості вчинених злочинів, конкретним їх обставинам та даним про особу обвинуваченої.

Підстав для застосування до ОСОБА_3 положень ст. 69 КК України, а саме призначення покарання нижче нижчої межі встановленої санкцією статті суд не вбачає.

В той же час, враховуючи, що обвинувачена має малолітню дитину ОСОБА_76 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , суд вважає за можливе на підставі п. «в»ст. 1 Закону України «Про амністію у 2016 році»звільнити обвинувачену від відбування призначеного основного та додаткового покарання.

Питання про судові витрати слід вирішити у відповідності до вимогст. 124 КПК України.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 374-376 КПК України, -

УХВАЛИВ:

ОСОБА_3 визнати винною у вчиненні злочинів, передбачених ч. 1 ст. 206-2, ч. 1 ст. 383, ч. 1 ст. 384 КК Українита призначити їй покарання:

- за ч. 1 ст. 206-2 КК України у виді позбавлення волі строком на два роки з позбавленням права обіймати посади пов`язані з організаційно-розпорядчими чи адміністративно-господарськими функціями строком на один рік;

- за ч.1 ст. 383 КК України у виді позбавлення волі строком на один рік;

- за ч.1 ст.384 КК України (в редакції Закону від 16.05.2013) у виді обмеження волі строком на один рік.

На підставі ч. 1 ст. 70 КК України призначити ОСОБА_3 покарання, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, визначивши остаточно до відбуття два роки позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади пов`язані з організаційно-розпорядчими чи адміністративно-господарськими функціями строком на один рік.

На підставі п. «в» ст. 1 Закону України «Про амністію у 2016 році» звільнити ОСОБА_3 від відбування призначеного основного та додаткового покарання у вигляді позбавлення волі строком на два роки з позбавленням права обіймати посади пов`язані з організаційно-розпорядчими чи адміністративно-господарськими функціями строком на один рік.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь держави витрати пов`язані з залученням експерта:

-при проведенні експертизи № 13/1.1-234 від 01.07.2016 року у розмірі 3521,60 гривень;

-при проведенні експертизи № 13/1.1-289 від 12.07.2016 року у розмірі 3521,60 гривень;

-при проведенні експертизи № 13/1.1-290 від 07.07.2016 року у розмірі 3521,60 гривень;

-при проведенні експертизи № 710/06-16 від 12.09.2016 року у розмірі 4404,00 гривень;

Речові докази: копію адміністративної справи № 804/507/16, кримінальне провадження № 12016040650001437, копію реєстраційної справи № 1841/2-16 по об`єкту нерухомості за адресою: м. Дніпропетровськ, вул. Рогальова, 12 (реєстраційний номер об`єкту 303899912101), рішення Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська № 2-2390/04 від 21.04.2004 за позовом ОСОБА_31 до Компанії «Семален Ентерпрайзис ЛТД», ОСОБА_37 , ухвалу Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська №2-2390/04 від 21.04.2004 за позовом ВАТ ЕК «Дніпрообленерго» до ОСОБА_33 про стягнення заборгованості, обліково-статистичну картку до неї, акт про вилучення для знищення вказаної справи залишити в матеріалах справи,

Речові докази- мобільний телефон марки Iphone4s, вилучений у ОСОБА_3 . 26.04.2016 в ході проведення обшуку за її місцем мешкання повернути ОСОБА_3 .

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, яка може бути подана сторонами кримінального провадження до апеляційного суду Дніпропетровської області через Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська протягом тридцяти діб з дня проголошення вироку суду.

Вирок підлягає негайному врученню обвинуваченій та прокурору.

Суддя: ОСОБА_1