Постанова

від 13.03.2018 по справі 802/1608/17-а

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 802/1608/17-а

Головуючий у 1-й інстанції: Воробйова І.А.

Суддя-доповідач: ОСОБА_1

13 березня 2018 року

м. Вінниця

Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Ватаманюка Р.В.

суддів: Сторчака В. Ю. Мельник-Томенко Ж. М. ,

за участю:

секретаря судового засідання: Томашук А.В.,

представника позивача: ОСОБА_2,

представника третьої особи: ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Ободівка-Агро" на постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 14 грудня 2017 року (прийняту у м. Вінниця) у справі за адміністративним позовом ОСОБА_4 (далі - позивач) до Нотаріуса Могилів-Подільської районної державної нотаріальної контори ОСОБА_5 (далі - відповідач), третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ТОВ "Ободівка-Агро" (далі - третя особа) про визнання протиправним та скасування рішення,

В С Т А Н О В И В :

Позивач 18.09.2017 звернувся із адміністративним позовом до Вінницького окружного адміністративного суду в якому просив визнання протиправним та скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень №23966395 від 27.08.2015 щодо земельної ділянки кадастровий №0525080400:03:000:0125 на підставі укладеного договору оренди землі між ТОВ "Ободівка - Агро" та ОСОБА_6

Постановою Вінницького окружного адміністративного суду від 14.12.2017 визнано протиправним та скасовано рішення нотаріуса Могилів - Подільської районної державної нотаріальної контори ОСОБА_5 (як державного реєстратора) про державну реєстрацію прав та їх обтяжень № 23966395 від 27.08.2015.

Стягнуто на користь ОСОБА_4 судовий збір у розмірі 640 за рахунок бюджетних асигнувань Могилів - Подільської районної державної нотаріальної контори.

Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить суд скасувати вказане рішення та прийняти нове, яким в задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

В обґрунтування апеляційної скарги апелянт вказав, що судом першої інстанції безпідставно не враховано, те що в даному випадку відсутня подвійна реєстрація права оренди, яка б порушувала права позивача, оскільки реєстрація проведена за одним і тим же орендарем. Крім того, вказав, що сторони погодили розірвання договору оренди уклавши додаткову угоду про дострокове розірвання договору оренди від 15.01.2015. Разом з тим, апелянт зазначив, що судом першої інстанції безпідставно відмовлено у задоволенні заяви про залишення адміністративного позову без розгляду у зв'язку з пропуском строку звернення до суду.

Позивач подав відзив на апеляційну скаргу вказавши, що оскільки угода про розірвання договору оренди не зареєстрована та відсутня навіть заява про її реєстрацію, то в даному випадку наявна подвійна реєстрація однієї земельної ділянки, а тому рішення суду І інстанції про скасування договору оренди та відновлення прав позивача є правомірним.

Представник третьої особи в судовому засіданні вимоги апеляційної скарги підтримав у повному обсязі та просив колегію суддів її задовольнити.

Представник позивача заперечив проти апеляційної скарги.

Перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, заслухавши суддю-доповідача та пояснення представників сторін, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно задовольнити, а рішення суду першої інстанції скасувати з таких підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Судом першої інстанції встановлені та неоспорені сторонами такі обставини.

01.06.2007 між ОСОБА_6 (власник земельної ділянки) та ТОВ "Ободівка - Агро" укладено договір оренди землі щодо земельної ділянки, загальною площею 2, 050 га кадастровий №0525080400:03:000:0125, розташованої на території Білокамінської сільської ради Чечельницького району строком дії 10 років.

20.11.2007 даний договір зареєстровано у Вінницькій регіональній філії ДП "Центр земельного кадастру при Державному комітеті України по земельних ресурсах", про що у Державному реєстрі земель вчинено запис №040780400830.

19.11.2016 право власності на земельну ділянку кадастровий №0525080400:03:000:0125 перейшло до ОСОБА_4 на підставі свідоцтва про право на спадщину.

В вересні 2017 позивачу стало відомо, що між ОСОБА_6 та ТОВ "Ободівка - Агро" у січні 2015 року укладено ще один договір оренди землі вищевказаної земельної ділянки, який зареєстровано на підставі рішення нотаріуса Могилів - Подільської районної державної нотаріальної контори ОСОБА_5 за №23966395 від 27.08.2015.

Не погодившись з вказаним рішенням позивач звернувся до суду з даним позовом.

Приймаючи оскаржуване рішення суд першої інстанції дійшов висновку, що реєстрація права оренди земельної ділянки за договором оренди землі, укладеного 15.01.2015 між ОСОБА_6 та ТОВ "Ободівка - Агро", державним реєстратором проведена без дотримання вимог чинного законодавства, внаслідок чого істотно порушено законні права та інтереси позивача, як правомірного орендодавця землі.

Апеляційний суд погоджується з висновками суду першої інстанції за такими доводами.

Згідно ч. 4 ст. 124 ЗК України, передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у власності громадян і юридичних осіб, здійснюється за договором оренди між власником земельної ділянки і орендарем.

Статтею 125 ЗК України вказано, що право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Відповідно до ст. 2 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень" (далі - Закон №1952-IV), державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі - державна реєстрація прав) - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Державний реєстр речових прав на нерухоме майно (далі - Державний реєстр прав) - єдина державна інформаційна система, що забезпечує обробку, збереження та надання відомостей про зареєстровані речові права на нерухоме майно та їх обтяження, про об'єкти та суб'єктів таких прав.

Згідно ч. 2 ст. 9 Закону №1952-IV, державний реєстратор встановлює відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями, зокрема: відповідність обов'язкового дотримання письмової форми правочину та його нотаріального посвідчення (у випадках, встановлених законом); відповідність повноважень особи, яка подає документи для державної реєстрації прав та їх обтяжень; відповідність відомостей про нерухоме майно, наявних у Державному реєстрі прав та поданих документах; наявність обтяжень прав на нерухоме майно, зареєстрованих відповідно до вимог цього Закону; наявність факту виконання умов правочину, з якими закон та/або договір (угода) пов'язує можливість проведення державної реєстрації виникнення, переходу, припинення прав на нерухоме майно або обтяження таких прав.

У пункті 8-1 частини другої цієї ж норми зазначено, що державний реєстратор під час проведення державної реєстрації прав, які виникли та оформлені в установленому порядку до 1 січня 2013 року, запитує від органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, які відповідно до чинного на момент оформлення права законодавства проводили таке оформлення, інформацію (довідки, копії документів тощо), необхідну для реєстрації прав та їх обтяжень, якщо такі документи не були подані заявником або якщо документи, подані заявником, не містять передбачених цим Законом відомостей про правонабувача або про нерухоме майно.

Статтею 15 Закону №1952-IV визначено, що державна реєстрація прав та їх обтяжень проводиться в такому порядку: прийняття і перевірка документів, що подаються для державної реєстрації прав та їх обтяжень, реєстрація заяви; встановлення факту відсутності підстав для відмови в державній реєстрації прав та їх обтяжень, зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та/або їх обтяжень; прийняття рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, відмову в ній або зупинення державної реєстрації; внесення записів до Державного реєстру прав; видача свідоцтва про право власності на нерухоме майно у випадках, встановлених статтею 18 цього Закону; надання витягів з Державного реєстру прав про зареєстровані права та/або їх обтяження.

Відповідно до ст. 24 Закону №1952-IV, у державній реєстрації прав та їх обтяжень може бути відмовлено у разі, якщо: заявлене речове право, обтяження не підлягає державній реєстрації відповідно до цього Закону; об'єкт нерухомого майна, розміщений на території іншого органу державної реєстрації прав; із заявою про державну реєстрацію прав та їх обтяжень звернулася неналежна особа; подані документи не відповідають вимогам, встановленим цим Законом, або не дають змоги встановити відповідність заявлених прав документам, що їх посвідчують; заяву про державну реєстрацію прав, пов'язаних з відчуженням нерухомого майна, подано після державної реєстрації обтяжень, встановлених щодо цього майна, крім випадків, встановлених частиною дев'ятою статті 15 цього Закону; заяву про державну реєстрацію обтяжень речових прав на нерухоме майно щодо попереднього правонабувача подано після державної реєстрації права власності на таке майно за новим правонабувачем; заяву про державну реєстрацію речових прав, похідних від права власності, подано за відсутності державної реєстрації права власності, крім випадків, установлених статтею 4-2 та частиною дев'ятою статті 15 цього Закону; під час подання заяви про державну реєстрацію права власності на підприємство як єдиний майновий комплекс, житловий будинок, будівлю, споруду (їх окремі частини), що виникло на підставі документа, за яким правонабувач набуває також право власності на земельну ділянку, не подано заяву про державну реєстрацію права власності на земельну ділянку; після завершення п'ятиденного строку з дня отримання заявником письмового повідомлення про зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав не усунено обставин, що були підставою для прийняття такого рішення; заяву про державну реєстрацію прав та їх обтяжень під час вчинення нотаріальної дії з нерухомим майном, об'єктом незавершеного будівництва подано не до нотаріуса, який вчинив таку дію; заяву про державну реєстрацію прав та їх обтяжень в електронній формі подано особою, яка не є державним кадастровим реєстратором або державним виконавцем; заявником подано ті самі документи, на підставі яких заявлене право та обтяження такого права вже зареєстровано у Державному реєстрі прав.

Згідно матеріалів справи, 01.06.2007 між ОСОБА_6 (власник земельної ділянки) та ТОВ "Ободівка - Агро" укладено договір оренди терміном на 10 років, згідно якого в оренду передано земельну ділянку, яка знаходиться на території Білокамінської сільської ради Чечельницького району кадастровий №0525080400:03:000:0125, який, відповідно до пункту 43 договору, набирає чинності після підписання сторонами та його державної реєстрації. Згідно запису на договорі, його зареєстровано 20.11.2007 за №040780400830. Отже, на момент прийняття оскаржуваного рішення, договір оренди укладений у 2007 році був чинний.

Таким чином, державний реєстратор під час проведення державної реєстрації речових прав на нерухоме майно зобов'язаний перевірити інформацію про наявність або відсутність вже зареєстрованих речових прав з метою недопущення одночасного існування їх подвійної державної реєстрації, а реєстрація нових договорів оренди є неможливою до закінчення строку дії попередніх договорів та відповідної реєстрації цього факту.

При цьому, щодо наявності угоди про розірвання договору оренди, укладеного у 2007 році, суд зазначає наступне.

Частиною 1 ст. 638 ЦК України передбачено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди

Згідно ст.18, 20 Закон України "Про оренду землі" від 06.10.1998 № 161-XIV (далі - Закон № 161-XIV ) (у редакції, яка була чинною на момент укладення договору оренди у 2007 році) укладений договір оренди землі підлягає державній реєстрації та набирає чинності після його державної реєстрації.

Відповідно до ст. 654 ЦК України, зміна або розірвання договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється або розривається, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту.

Згідно положень частини першої статті 17 та пункту 6 частини першої статті 19 Закону № 1952-IV (в редакції чинній на момент прийняття оскаржуваного рішення), для державної реєстрації подаються документи, що встановлюють виникнення, перехід, припинення прав на нерухоме майно та їх обтяжень та повинні відповідати вимогам, встановленим цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.

Державна реєстрація прав на нерухоме майно проводиться на підставі документів, що підтверджують їх виникнення, перехід, припинення та поданих органу державної реєстрації прав разом із заявою.

З наведеного слідує, що державній реєстрації підлягає в тому числі й припинення прав на нерухоме майно, тобто правочин щодо розірвання певного договору.

Таким чином, судом першої інстанції вірно вказано, що угода про розірвання договору оренди від 01.06.2007 повинна бути укладена в письмовій формі і підлягає державній реєстрації у відповідності до вимог чинного законодавства.

При цьому, вказана угода про дострокове розірвання договору оренди від 01.06.2007, що укладена 15.01.2015, не зареєстрована. Відсутня і заява про її реєстрацію.

Отже, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що угода про розірвання договору не створює жодних юридичних наслідків, в тому числі не засвідчує факт припинення договору оренди від 01.06.2007. Відтак, договір укладений в червні 2007 року між ОСОБА_6 та ТОВ "Ободівка - Агро" на день прийняття державним реєстратором оскаржуваного рішення не втратив свою дію.

Крім того, згідно ч. 4 ст. 32 Закону № 161-XIV, перехід права власності на орендовану земельну ділянку до іншої особи (у тому числі в порядку спадкування), реорганізація юридичної особи-орендаря не є підставою для зміни умов або припинення договору, якщо інше не передбачено договором оренди землі. Аналогічні умови встановлені у пункті 40 Договору оренди від 01.06.2007.

Апеляційний суд відхиляє доводи апелянта щодо пропущення позивачем строку звернення до суду, оскільки, всі дії пов'язані із оформленням спадкових справ здійснювались представником позивача, а тому позивач не міг знати про наявність спірного рішення, що підтверджується матеріалами справи.

За таких обставин, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_4

Згідно ч. 1 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Таким чином, апеляційний суд дійшов висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з дотриманням норм матеріального і процесуального права, у зв'язку з чим, відповідно до ст. 316 КАС України, апеляційна скарга має бути залишена без задоволення, а рішення або ухвала суду - без змін.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315, 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Ободівка-Агро" залишити без задоволення, а постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 14 грудня 2017 року - без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст.ст.328, 329 КАС України.

Постанова суду складена в повному обсязі 20 березня 2018 року.

Головуючий ОСОБА_1 Судді ОСОБА_7 ОСОБА_8