Ухвала

від 20.03.2018 по справі 705/991/18

ХРИСТИНІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа №705/991/18

2/705/1224/18

У Х В А Л А

20 березня 2018 року м. Умань

Суддя Уманського міськрайонного суду Черкаської області Мазуренко Ю.В., розглянувши заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову шляхом заборони відчуження, що подана до суду у зв'язку з поданням позовної заяви ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором безпроцентної позики грошей,-

ВСТАНОВИВ:

До Уманського міськрайонного суду Черкаської області 06.03.2018 року надійшла позовна заява ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором безпроцентної позики грошей.

Відповідно до ч.6 ст. 187 ЦПК України, за вих. № 5202 від 12.03.2018 р. судом було направлено запит до відповідного органу реєстрації місця перебування та місця проживання відповідача щодо надання інформації про зареєстроване місце проживання (перебування) такого відповідача. Станом на 20.03.2018р. відповідь на запит з відповідного органу реєстрації місця перебування та місця проживання особи до суду не надходило.

20.03.2018 року на адресу суду ОСОБА_1 подав заяву про забезпечення позову шляхом заборони відчуження.

В своїй заяві про забезпечення позову ОСОБА_1 просить:

…1. Винести ухвалу про забезпечення позовних вимог, шляхом накладення заборони відчуження належної відповідачу 47,93% частки у статутному капіталі ТОВ Агрофірма ОСОБА_3 та пропорційне цій частині нерухоме майно ТОВ Агрофірма Золотий колос .

2. Ухвалу про забезпечення позову направити до негайного виконання в Уманський міський відділ ДВС Уманського міськрайонного управління юстиції в Черкаській області та до Реєстраційної служби Уманського управління юстиції в Черкаській області .

У заяві ОСОБА_1 зазначив, що відповідач ОСОБА_2 вже більше року ухиляється від свого зобов'язання та не повертає йому борг, ухиляється від спілкування. Також йому стала відома інформація, що ОСОБА_2 намагався позбутися належної йому 47,93 % частки у статутному капіталі ТОВ Агрофірма Золотий колос , тому невжиття заходів забезпечення позову, в разі ухвалення рішення про задоволення позовних вимог, може унеможливити його виконання.

Розглянувши заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову та матеріали позовної заяви, суд дійшов такого висновку.

Згідно положень статті 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову.

Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Отже, метою забезпечення позову є вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі з метою запобігання потенційним труднощам у подальшому виконанні такого рішення.

Забезпечення позову по суті - це обмеження суб'єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов'язаних з ним інших осіб з метою забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).

Частиною 1 ст. 151 ЦПК України передбачено, що заява про забезпечення позову подається в письмовій формі, підписується заявником і повинна містити:

1) найменування суду, до якого подається заява;

2) повне найменування (для юридичних осіб) або ім'я (прізвище, ім'я та по батькові - для фізичних осіб) заявника, його місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), поштові індекси, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України, реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серію паспорта для фізичних осіб - громадян України, номери засобів зв'язку та адресу електронної пошти, за наявності;

3) предмет позову та обґрунтування необхідності забезпечення позову;

4) захід забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтуванням його необхідності;

5) ціну позову, про забезпечення якого просить заявник;

6) пропозиції заявника щодо зустрічного забезпечення;

7) інші відомості, потрібні для забезпечення позову.

Частинами 1 та 2 ст. 154 ЦПК України передбачено, що суд може вимагати від особи, яка звернулася із заявою про забезпечення позову, забезпечити відшкодування збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову (зустрічне забезпечення). Зустрічне забезпечення застосовується тільки у випадку забезпечення позову.

Згідно ч.1 ст. 157 ЦПК України ухвала суду про забезпечення позову має відповідати вимогам до виконавчого документа, встановленим законом. Така ухвала підлягає негайному виконанню з дня її постановлення незалежно від її оскарження і відкриття виконавчого провадження.

Як роз'яснив Пленум Верховного Суду України в п. 4 постанови № 9 від 22 грудня 2006 року Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову , розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів.

У поданій суду заяві ОСОБА_1, із враховуванням предмету позову та виходячи із змісту позовних вимог і в порушення вимог статті 151 ЦПК України, не вказав достовірні причини, у зв'язку з якими необхідно забезпечити позов, не обґрунтував необхідність забезпечення позову із зазначенням того, як відсутність заходів забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду; та не доводить, з посиланням на докази, що забезпечення позову необхідно здійснити саме в обраний спосіб, а також свої пропозиції щодо зустрічного забезпечення. Крім того, заявник просить накласти арешт на належну відповідачу 47,93% частки у статутному капіталі ТОВ Агрофірма ОСОБА_3 та пропорційне цій частині нерухоме майно ТОВ Агрофірма Золотий колос (не зазначивши яке саме майно та місце його знаходження, підстави визначення частини майна відповідно до частки у статутному капіталі (47,93%), тощо).

Відповідно до статті 4 Закону України Про господарські товариства , статті 143 Цивільного кодексу України статут ТОВ має містити склад засновників та визначення частки кожного у статутному капіталі.

У п.п.5.1 п.5 статуту ТОВ Агрофірма Золотий колос ( в новій редакції) від 03.11.2017 року, вказано вклади учасників до Статутного капіталу, а саме: ОСОБА_2 - 814684 грн або 47,93%.

Частиною 2 статті 86 ГК України закріплено: вклад, оцінений у гривнях, становить частку учасника та засновника у статутному капіталі товариства. Порядок оцінки вкладів визначається в установчих документах господарського товариства, якщо інше не передбачено законом.

Відповідно до ст. 12 Закону України "Про господарські товариства", товариство є власником майна, переданого йому учасниками у власність як вклад до статутного (складеного) капіталу. Для формування статутного капіталу може використовуватися майно, яке оцінюється самими засновниками, і після реєстрації вноситься на баланс товариства. При цьому, товариство не несе відповідальності за зобов'язаннями учасників. За загальним правилом, сформульованим у ст. 57 і ст. 73 Закону України Про господарські товариства , звернення стягнення на частку учасника в товаристві за його власними зобов'язаннями не допускається. Така норма має на меті зробити товариство незалежним від особистих зобов'язань учасника перед третіми особами. Поняття частки в статутному (складеному) капіталі не потрібно розуміти в буквальному значенні, це - частка цілого, що належить товариству, а у учасника породжує комплекс корпоративних прав, зокрема, право на певну кількість голосів при вирішенні питань у найвищому органі товариства, право на певну суму дивідендів та інше.

При здійсненні судочинства суди застосовують Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 №ETS N 005 та практику Європейського суду з прав людини як джерело права (ст. 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини ). У відповідності до приписів ст. 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.

Відповідно до ст. 13 Конвенції кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

При цьому, Європейський суд з прав людини у рішенні від 29 червня 2006 року у справі Пантелеєнко проти України зазначив, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом.

ОСОБА_1 не обґрунтовано наявність зв'язку між обраними ним заходами до забезпечення позову та предметом позовних вимог, оскільки застосування таких заходів забезпечення позову спроможне забезпечити ефективний захист його орушеного права та поновлення порушених прав та інтересів як позивача.

Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів. Так, обмеження можливості господарюючого суб'єкта користуватися та розпоряджатися власним майном іноді призводить до незворотних наслідків.

Враховуючи предмет даного позову, наведені позивачем докази та обґрунтування заявлених вимог у клопотанні щодо забезпечення позову, їх розумність та адекватність, наявність зв'язку між заходом до забезпечення позову (накладення арешту на часту у статутному капіталі та пропорційне цій частині нерухоме майно ТОВ Агрофірма ОСОБА_3 ) та предметом позовних вимог про стягнення боргу за договором безпроцентної позики грошей, суд вважає за необхідне відмовити ОСОБА_1 у забезпеченні позову зазначеними способами.

Заходи забезпечення позову повинні застосовуватися лише у разі необхідності та бути спів мірними із заявленими вимогами, оскільки безпідставне забезпечення позову може призвести до порушення прав і законних інтересів інших осіб.

При вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що є учасниками даного судового процесу.

Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, та інтересів сторін та інших учасників судового процесу.

Разом з тим, заявником не зазначено, а судом не встановлено обґрунтованих обставин, які б підтверджувалися належними доказами та свідчили, що невжиття заходів забезпечення позову може, в подальшому, утруднити чи зробити неможливим виконання ймовірного рішення суду про задоволення позову.

Відтак, суд прийшов до висновку, що в задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову слід відмовити.

Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 149, 150, 153, 260, 261, 353, 354 ЦПК України, -

УХВАЛИВ:

У задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову шляхом заборони відчуження, що подана до суду у зв'язку з поданням позовної заяви ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором безпроцентної позики грошей, - відмовити.

Копію ухвали направити заявникуОСОБА_1

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

Апеляційна скарга на ухвалу суду може бути поданабезпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення. Учасник справи, якому ухвалу суду не було вручено у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Суддя Ю.В. Мазуренко