Рішення

від 15.03.2018 по справі 444/2372/17

ЖОВКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 444/2372/17

Провадження № 2/444/165/2018

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 березня 2018 року Жовківський районний суд Львівської області у складі :

головуючого судді Мікула В. Є.,

секретар судового засідання Будзан Н.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Жовкві Львівської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Відділу освіти Жовківської РДА, 3-ті особи : Профспілковий комітет Жовківської ЗОШ № 2, Профспілка працівників освіти і науки Львівській області, Інспекція з питань праці у Львівській області про поновлення трудових правовідносин,-

ВСТАНОВИВ :

Позивач звернувся до суду з позовом до відповідача в якому просить скасувати наказ від 15.09.2017р. №1423-к Відділу освіти Жовківської районної державної адміністрації Львівської області про звільнення з 17.09.2017р. ОСОБА_1 за п.1 ст.40 КЗпП України з посади вчителя початкових класів Жовківської ЗОШ-№2 І-ІІІ ступенів. Поновити ОСОБА_1 з 17.09.2017р. на посаді вчителя початкових класів Жовківської ЗОШ-№2 І-ІІІ ступенів. Стягнути з Відділу освіти Жовківської районної державної адміністрації Львівської області, на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 18.09.2017р. по день ухвалення рішення у даній справі без утримання податків та інших обов'язкових платежів. Окрім цього, просить рішення суду в частині поновлення на посаді вчителя початкових класів Жовківської ЗОШ-№2 І-ІІІ ступенів, та стягнення на її користь середнього заробітку за час вимушеного прогулу за один місяць допустити до негайного виконання.

Позовні вимоги обґрунтовує тим, що 24.05.2017 р. згідно наказу №72 Жовківської ЗОШ №2 І-ІІІ ступенів, ОСОБА_1 надано чергову основну щорічну відпустку з виплатою допомоги на оздоровлення з 26.06.2017р. до 22.08.2017 р. 01.06.2017 р. листом від 30.05.2017р. №642 відповідач повідомив, що позивача буде звільнено з займаної посади за п.1 т.40 КЗпП України, у зв'язку з змінами в організації виробництва (у випадку зменшення кількості початкових класів у школі).

Зазначає, що саме формулювання у випадку зменшення кількості початкових класів у школі, є свідченням того, що на момент доведення позивачу до відому про звільнення, відповідач вказаним листом від 30.05.2017р. №642 не знав, і не був переконаний в тому, що зменшиться кількість початкових класів. Натомість вже на випередження повідомив про звільнення саме з цієї підстави (у випадку зменшення кількості початкових класів у школі).

Крім цього зазначає, що 26.06.2017р., перший день відпустки, ще була на стаціонарному лікуванні, що засвідчується медичною випискою медичного закладу в якому перебувала на стаціонарному лікуванні з 20.06.2017р. по 26.06.2017р. Під час перебування у відпустці, позивач надалі з 27.06.2017р. по 19.07.2017р. перебувала вже на амбулаторному лікуванні, що засвідчується листком непрацездатності. З 12.09.2017р. до 16.09.2017р. знову ж таки перебувала па листку непрацездатності.

Вказує, що наказом від 15.09.2017р. №1423-к відділом освіти Жовківської районної державної адміністрації Львівської області з 7.09.2017р. ОСОБА_1 звільнено за п.1 ст.40 КЗпП України з посади вчителя початкових класів (Жовківської ЗОШ-№2 І-ІІІ ступенів, у зв'язку з змінами в організації навчального процесу (зменшення кількості початкових класів у школі). Наголошує, що 17.09.2017р. - це неділя - вихідний день. Відповідачем позивача було звільнено з посади у неділю - вихідного дня.

Крім цього вказує, що об'єктивний порівняльний аналіз роботи вчителів початкових класів вказаної Жовківської ЗОШ №2 за посадовими обов'язками, навантаженням та результатами роботи згідно вимог ч. 1 ст. 42 КЗпП України не був зроблений. Більше того, не було враховано переважного права на залишенні на посаді, зокрема, зазначає, що виховує сама доньку розлучена, донька навчається на денній формі навчання, за контрактом (платній формі навчання) і знаходиться її утриманні та проживає з позивачем, окрім цього на її утриманні також є двоє батьків пенсіонерів, віком 70 та 72 роки. Вказані обгрунтування відповідачем не були надані на засідання профспілкового комітету, які провадилися протоколи від 21.08.2017р., 29.08.2017р., 31.08.2017р.

Крім цього вказує, що у Жовківській ЗОШ №2 I-III ступенів залишилися посади вчителів початкових класів, натомість лише позивача було звільнено в порядку п.1 ст.40 КЗпП України та не забезпечено роботою.

Стверджує, що при проведенні процедури скорочення іншу роботу ніхто не пропонував. Лише як виявилося в подальшому згідно відповідей на заяви та Акт від 18.09.2017р., позивачу пропонувалася посада вихователя групи продовженого дня.

Вважає, що було порушено також вимоги ст.ст. 1, 5 Закону України Про засади запобігання та протидії дискримінації Україні - процедура скорочення відбулась сплановано з метою звільнення саме з посади вчителя.

У зв язку з чим позивач звернувся в суд з даним позовом та просить такий задоволити.

В судовому засіданні позивач позовні вимоги підтримала в повному обсязі з підстав, викладених в позові.

Представник позивача ОСОБА_2 в судовому засіданні позовні вимоги позивача підтримав в повному обсязі.

Представники відповідача в судовому засіданні щодо позовних вимог позивача заперечили з підстав наведених у письмових запереченнях. Вважають позовні вимоги необгрунотованими та безпідставними.

Представник 3-ої особи профспілкового комітету Жовківської ЗОШ № 2 в судове засідання не з явився, однак подав до суду лист в якому просить розгляд даної справи проводити без участі його представника за наявними в матеріалах справи письмовими поясненнями. Окрім цього вказав, що проти позовних вимог позивача заперечує, просить врахувати надані письмові пояснення та відмовити в позові.

Представник 3-ої особи профспілки працівників освіти і науки Львівській області ОСОБА_3 в судовому засіданні погодився з правовими обгрунтуваннями позивача та з її позовними вимогами, і просив задоволити позовні вимоги позивача.

Представник 3-ої особи інспекції з питань праці у Львівській області в судовому засіданні погодилася з правовими обгрунтуваннями позивача та з її позовними вимогами, і просила задоволити позовні вимоги позивача.

Заслухавши пояснення сторін, їх представників, оцінивши зібрані у справі докази в їх сукупності, суд приходить до наступних висновків.

15 грудня 2017 року набув чинності Закон України Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу Адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів № 2147-VIII від 03.10.2017 року , відповідно до якого Цивільний процесуальний кодекс України викладено в новій редакції.

У відповідності до п. 9 ч. 1 Розділу XIII Перехідні положення ЦПК України зміни до цього Кодексу вводяться в дію з урахуванням таких особливостей: справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Таким чином, подальший розгляд цієї справи відбувається за правилами, що передбачені новою редакцією ЦПК України .

Судом встановлено, що наказом Відділу освіти Жовківської районної державної адміністрації Львівської області №1423-к від 15.09.2017р. ОСОБА_1 була звільнена з посади вчителя початкових класів Жовківської ЗОШ-№2 І-ІІІ ступенів, за п.1 ст.40 КЗпП України у зв'язку з змінами в організації навчального процесу (зменшення кількості початкових класів у школі).

Відповідно до п.2 Положення про відділ освіти Жовківської РДА Львівської області, відділ освіти підпорядкований Голові Жовківської РДА, підзвітний та підконтрольний департаменту освіти і науки ЛОДА, та Міністерству освіти і науки України.

Відповідно до п.19 Положення, граничну чисельність та фонд оплати праці працівників відділу освіти, визначає Голова районної державної адміністрації, згідно відповідних бюджетних призначень.

Відповідно до п.20 Положення, штатний розпис та кошторис відділу освіти також затверджує Голова районної державної адміністрації.

З наведеного вбачається, що його засновником є місцевий орган виконавчої влади - Жовківська РДА Львівської області в особі його голови.

Однак засновником не було видано розпорядження щодо здійснення оптимізації структури відповідно до кошторисних призначень у зв'язку з запланованим зменшенням граничної чисельності вчителів початкових класів в ЗОШ-№2 І-ІІІ ступенів. Під час проведення процедури скорочення позивачки, ні засновником, ні відділом освіти не було прийнято рішення щодо змін в організації виробництва та праці, навчального процесу, зменшення кількості початкових класів у Жовківській ЗОШ №2 І-ІІІ ступенів.

Відповідно до ст. 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадку, зокрема, змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників (п. 1). Звільнення з підстави, вказаної у п. 1 допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу (ч. 2).

Згідно п. 1 ст. 42 КЗпП України при скороченні чисельності чи штату працівників у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці переважне право на залишення на роботі надається працівникам з більш високою кваліфікацією і продуктивністю праці.

У п. 19 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 Про практику розгляду судами трудових спорів від 06 листопада 1992 року розяснено, що розглядаючи трудові спори, пов'язані зі звільненням за п. 1 ст. 40 КЗпП , суди зобов'язані з'ясувати, чи дійсно у відповідача мали місце зміни в організації виробництва і праці, зокрема, ліквідація, реорганізація або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників, чи додержано власником або уповноваженим ним органом норм законодавства, що регулюють вивільнення працівника, які є докази щодо змін в організації виробництва і праці, про те, що працівник відмовився від переведення на іншу роботу або що власник або уповноважений ним орган не мав можливості перевести працівника з його згоди на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації, чи не користувався вивільнюваний працівник переважним правом на залишення на роботі та чи попереджувався він за 2 місяці про наступне вивільнення.

У листі Міністерства соціальної політики України №80/06/187-12 Про переважне право на залишення на роботі від 21 травня 2012 року роз'яснення, що законодавством не передбачені критерії і порядок визначення працівників із більш високою кваліфікацією та продуктивністю праці. На практиці для виявлення таких працівників роботодавцем робиться порівняльний аналіз продуктивності праці і кваліфікації працівників, у процесі якого, як правило, враховуються такі обставини: наявність відповідної освіти, післядипломної освіти, документів про підвищення кваліфікації, відсутність дисциплінарних стягнень, наявність заохочень за успіхи у роботі, отримання премій за виконання особливо важливих робіт, відсутність прогулів, відпусток без збереження заробітної плати, тривалого перебування на лікарняних листках, зауважень з боку адміністрації щодо строків і якості виконуваних завдань, обсяги виконуваних робіт тощо.

Станом на день винесення відповідачем наказу від 30.05.2017р. №349, про попередження позивача про заплановане звільнення з 31.08.2017р., відповідачем не було враховано вимоги ч. 1 ст. 42 КЗпП України , оскільки ще не було визначено хто з вчителів початкових класів має переважне право на залишення на роботі і має більш високу кваліфікацію та продуктивність праці. Про проведення порівняльного аналізу роботи вчителів початкових класів позивачку не повідомлялося та не залучалося.

Сама процедура скорочення проведена з численними порушеннями, оскільки відсутнє обґрунтування на скорочення посади вчителя початкових класів в ЗОШ-№2 І-ІІІ ступенів, не внесено змін до штатного розпису, не підготовлено новий штатний розпис, який мав бути затверджений ще до початку проведення заходів зі скорочення чисельності чи штату працівників.

Встановлено, що наказ про упорядкування штатного розпису по Жовківській ЗОШ №2 І-ІІІ ступенів, ні до 01 червня 2017 року, коли було попереджено позивачку про її звільнення, ні до 01 вересня 2017 року - не видавався, оскільки мав бути складений і затверджений новий штатний розпис в якому було б вказано, що такий впроваджується наприклад з 01 червня 2017 року, чи з 01.08.2017р., чи з 01.09.2017р. без зазначення тієї однієї посади вчителя початкових класів, яка підлягала скороченню.

При звільненні за п. 1 ст. 40 КЗпП України діють переваги на залишення на роботі, які встановлені в ч.ч. 1, 2 ст. 42 КЗпП України , однак ні кваліфікація позивачки, ні продуктивність праці не були прийняті Відділом до уваги.

Зокрема має повну вищу освіту, стаж роботи - понад 25 років, має великий досвід роботи з дітьми. За час роботи немала жодного стягнення, а навпаки неодноразові заохочення - премії. Систематично проходила курси підвищення кваліфікації, атестації. За весь час трудової діяльності роботу виконувала своєчасно та якісно. Має високий рівень продуктивності праці. Об'єктивний порівняльний аналіз роботи вчителів початкових класів вказаної Жовківської ЗОШ №2 за посадовими обов'язками, навантаженням та результатами роботи згідно вимог ч. 1 ст. 42 КЗпП України не був зроблений.

Враховуючи вище наведене суд приходить до висновку, що при звільненні позивача не було також враховано переважного права на залишенні на посаді, зокрема позивач виховує сама доньку, позивач розлучена, донька навчається на денній формі навчання, за контрактом (платній формі навчання) і знаходиться на її утриманні. На утриманні позивача також двоє батьків пенсіонерів, віком 70 та 72 роки. Відсутність у позивача дисциплінарних стягнень за невиконання, чи неналежне виконання своїх обов'язків, хоча представниками відповідача визнано факт відсутності дисциплінарних стягнень у позивачки. Вказані переваги позивача відповідачем не були також надані на засідання профспілкового комітету, які проводилися (протоколи від 21.08.2017р., 29.08.2017р., 31.08.2017р.).

Суд ставить під сумнів об'єктивність та неупередженість рішення відповідача з приводу вибору саме кандидатури позивача на вивільнення, оскільки на думку суду, з метою повноти та всебічності з'ясування усіх обставин, Відділу освіти доцільно було створити для вирішення питання щодо переважного права на залишення на роботі вчителів початкових класів ЗОШ-№2 І-ІІІ ступенів - комісію, яка б колегіально прийняла рішення хто з вчителів початкових класів ЗОШ-№2 І-ІІІ ступенів має більш високу кваліфікацію і продуктивність праці та переваги на залишенні на посаді. При цьому судом враховується, що підставою для відбору на вивільнення саме позивача була також атестація педагогічних працівників, як один з чинників їх рівня продуктивності праці, яка проводиться атестаційними комісіями і їх рішення приймаються колегіально, а не одноособово.

Поряд з цим, протоколами від 21.08.2017р., 29.08.2017р. профспілковий комітет первинної профспілкової організації відмовляв та не давав своєї згоди на звільнення позивача з посади вчителя за п.1 ст.40 КзпП України, оскільки позивачу не було запропоновано іншої роботи за наявними вакансіями, що суперечило п.2 ст.49 КЗпП України.

Витягом з протоколу №3 від 31.08.2017р. первинного профспілкового комітету вбачається, що профспілка надала свою згоду на звільнення позивача з займаної посади у випадку її відмови від запропонованої відділом освіти посади.

Як вбачається з письмового заперечення відповідача, Відділ освіти за умов, що склалися на травень-червень 2017 року не міг, і не мав обов'язку пропонувати позивачу іншу роботу, через те, що її не було. В той же час, у тому ж запереченні, Відділ освіти зазначив, що листом від 21.08.2017р. №920 позивачу у травні 2017 року пропонувалася інша посада, а саме посада вихователя групи продовженого дня, що вказує на те, що відповідач надає суду різну за суттю та змістом інформацію, яка стосується цієї справи.

Зі змісту листа Відділу освіти від 21.08.2017р. №920 вбачається, що йшлося саме про перспективу працевлаштування позивача на посаду вихователя групи продовженого дня ЗОШ-№2. Тобто, вказану посаду позивачу не пропонувалося, а повідомлялося про перспективу працевлаштування.

Як стверджувала в судових засіданнях позивач, що також доводиться матеріалами справи, вона неодноразово відвідувала керівника Відділу освіти, неодноразово зверталася з письмовими заявами щодо свого працевлаштування, однак їй не пропонувалася посада вихователя групи продовженого дня.

Також зі змісту листа Відділу освіти від 21.08.2017р. №920 йшлося про перспективу працевлаштування позивача на посаду вихователя групи продовженого дня ЗОШ-№2 з 01.09.2017р. Натомість позивача було звільнено 17.09.2017р. згідно наказу від 15.09.2017р. №1423-к, а факт відмови позивача від вказаної запропонованої посади було засвідчено відповідачем лише 18.09.2017р.

З наведеного вбачається, що при проведенні процедури скорочення, і на день звільнення, відповідач позивачу іншу роботу не пропонував, а лише 18.09.2017р. запропонував посаду вихователя групи продовженого дня, що засвідчується Актом від 18.09.2017р. Відтак, станом на день винесення наказу від 15.09.2017р. №1423-к, а також на день звільнення 17.09.2017р., відповідач також не засвідчив факт відмови позивача від запропонованої посади, а зробив це лише 18.09.2017р., тобто на наступний день, як позивачу вже було звільнено з займаної посади.

Згідно змісту ч. 1 ст. 43 КЗпП України розірвання трудового договору з підстави, передбаченої п. 1 ст. 40 цього Кодексу може бути проведено лише за попередньою згодою виборного органу (профспілкового представника), первинної профспілкової організації, членом якої є працівник.

Більше того, профспілці не було надано інформацію про категорію працівника, якого може стосуватися звільнення, про переважне його право на залишенні на посаді, чи про відмову працівника надати свою згоду на переведення на іншу посаду в цій же школі. Відділ освіти та профспілка не провели спільні консультації щодо заходів по запобіганню звільненню працівників (ст. 49-4 КЗпП України , ч. 3 ст. 22 Закону України Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності ). Згідно вимог колективного договору який мав мати місце, такі консультації мали бути проведені не пізніше як за 2 місяці до намічуваних звільнень. Натомість цього не відбулося.

Окрім цього, згідно ст.43 КЗпП України, профспілковий орган надає згоду, або не надає згоди на звільнення працівника, а така згода профспілкового комітету, яка викладена в протоколі №3 від 31.08.2017р. з умовою, не відповідає вимогам ст.43 КЗпП України.

Отже, суд приходить до висновку, що первинною профспілковою організацією (протокол №3 від 31.08.2017р.) було надано згоду на звільнення позивачки з займаної посади (з умовою) - у випадку її відмови від запропонованої відділом освіти посади, то така згода первинної профспілкової організації з вказаною умовою не відповідає ст.43 КзпП України, і не може вважатися згодою на звільнення позивача з займаної посади в розумінні ст.43 КзпП України, оскільки на день звільнення, відповідач позивачу іншу роботу не пропонував, а лише 18.09.2017р. запропонував посаду вихователя групи продовженого дня, засвідчивши це Актом від 18.09.2017р. Відтак, при звільненні позивача по справі, Відділом освіти не було дотримано вимог ст. 43 КЗпП України .

Відповідно до ч. 7 ст. 43 КЗпП України , рішення виборного органу первинної профспілкової організації (профспілкового представника) про відмову в наданні згоди на розірвання трудового договору повинно бути обґрунтованим. У разі якщо в рішенні немає обґрунтування відмови в наданні згоди на розірвання трудового договору, власник або уповноважений ним орган має право звільнити працівника без згоди виборного органу первинної профспілкової організації (профспілкового представника).

Натомість обгрунтована відмова профспілкового органу була, і це випливає з наведених вище протоколів, оскільки позивачу не було запропоновано іншої роботи за наявними вакансіями, що суперечило п. 2 ст. 49 КЗпП України.

Як зазначено у абз. 5 п. 15 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 11 Про практику розгляду судами трудових спорів від 06 листопада 1992 року відмова профспілкового органу в згоді на звільнення є підставою для поновлення працівника на роботі.

24.05.2017р. згідно наказу №72 Жовківської ЗОШ №2 І-ІІІ ступенів, позивачу надано чергову основну щорічну відпустку з виплатою допомоги на оздоровлення з 26.06.2017р. до 22.08.2017р.

01.06.2017р. листом від 30.05.2017р. №642 відповідач повідомив позивача, що її буде звільнено з займаної посади за п.1 ст.40 КЗпП України, у зв'язку з змінами в організації виробництва (у випадку зменшення кількості початкових класів у школі). Саме формулювання - у випадку зменшення кількості початкових класів у школі, є свідченням того, що відповідач вказаним листом від 30.05.2017р. №642 не знав, і не був переконаний в тому, що зменшиться кількість початкових класів.

З матеріалів справи вбачається, що 26.06.2017р., перший день відпустки, позивач перебувала на стаціонарному лікуванні, що засвідчується медичною випискою стаціонарного лікування з 20.06.2017р. по 26.06.2017р. Під час перебування у відпустці позивач з 27.06.2017 р. по 19.07.2017 р. перебувала на амбулаторному лікуванні, що засвідчується листком непрацездатності. З 12.09.2017р. до 16.09.2017р. позивач перебувала на листку непрацездатності.

Окрім цього з матеріалів справи вбачається, що наказом від 15.09.2017р. №1423-к відділом освіти Жовківської районної державної адміністрації Львівської області з 17.09.2017р. звільнено позивача за п.1 ст.40 КЗпП України з посади вчителя початкових класів Жовківської ЗОШ-№2 І-ІІІ ступенів, у зв'язку з змінами в організації навчального процесу (зменшення кількості початкових класів у школі).

17.09.2017р. - це неділя вихідний день, тобто, позивача було звільнено з посади у неділю - вихідного дня.

Актом від 18.09.2017р. відповідач визнав те, що у позивача лише 17.09.2017р. закінчилася основна щорічна відпустка, яку відповідач продовжував позивачці, у зв'язку з її перебуванням на листках непрацездатності. Те, що таку відпустку позивачу продовжувалося по 17.09.2017р. зі згоди відповідача, було визнано представниками відповідача в судових засіданнях.

З врахуванням наведеного суд приходить до висновку, що відповідач звільнив позивача ще й під час перебування у відпустці, що заборонено ч.4 ст.40 КЗпП України.

Не заслуговують на увагу покликання відповідача на ст. 3 Закону України «Про відпустки» , якими відповідач обгрунтовує підставність звільнення позивача в останній день перебування її у відпустці 17.09.2017р., оскільки відповідно до ст. 3 Закону України Про відпустки за бажанням працівника у разі його звільнення (крім звільнення за порушення трудової дисципліни) йому має бути надано невикористану відпустку з наступним звільненням. Датою звільнення в цьому разі є останній день відпустки, а не останній день роботи працівника перед відпусткою. Натомість позивач не висловлювала та не надавала своєї згоди на звільнення в останній день її відпустки 17.09.2017р.

Окрім цього позивача 24.05.2017р. згідно наказу №72 Жовківської ЗОШ №2 І-ІІІ ступенів надано чергову основну щорічну відпустку з виплатою допомоги на оздоровлення з 26.06.2017р. до 22.08.2017р., яку відповідач продовжував по 17.09.2017р. включно. Тобто, відпустку позивачу було надано ще задовго до винесення 15.09.2017р. наказу про її звільнення з 17.09.2017р. Відтак, покликання відповідача на ст. 3 вказаного Закону, як на правову підставу звільнення позивача в останній день перебування у відпустці є неправомірним, і не відповідає ст. 3 вказаного Закону.

Вказаний висновок суду узгоджується також з ухвалою судової палати у цивільних справах Верховного Суду України від 17 вересня 2003 р.

Відповідно до ч.4 ст.40 КЗпП України, не допускається звільнення працівника з ініціативи власника або уповноваженого ним органу в період його тимчасової непрацездатності (крім звільнення за пунктом 5 цієї статті), а також у період перебування працівника у відпустці. Це правило не поширюється на випадок повної ліквідації підприємства, установи, організації.

Відповідно до вимог п.17 постанови Пленуму Верховного суду України №9 від 06.11.1992р. Про практику розгляду судами трудових спорів , правила про недопустимість звільнення працівника в період тимчасової непрацездатності, а також у період перебування у відпустці (ч.3 ст.40 КзпП стосуються як передбачених статтями 40, 41(1) КЗпП , так й інших випадків, коли розірвання трудового договору відповідно до чинного законодавства провадиться з ініціативи власника або уповноваженого ним органу. При цьому маються на увазі щорічні, а також інші відпустки, що надаються працівникам як із збереженням, так і без збереження заробітку.

Згідно ст. 49-2 КЗпП України, при вивільненні працівників у випадках змін в організації виробництва і праці враховується переважне право на залишення на роботі, передбачене законодавством.

Одночасно з попередженням про звільнення у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі, організації. При відсутності роботи за відповідною професією чи спеціальністю, а також у разі відмови працівника від переведення на іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі, організації працівник, на власний розсуд, звертається за допомогою до державної служби зайнятості або працевлаштовується самостійно. У разі якщо вивільнення є масовим відповідно до статті 48 Закону України "Про зайнятість населення", власник або уповноважений ним орган доводить до відома державної служби зайнятості про заплановане вивільнення працівників.

У зв'язку із зазначеним, враховуючи при цьому роз'яснення Міністерства юстиції України Гарантії працівників у разі ліквідації або реорганізації підприємства, установи, організації від 21 січня 2011 року, лист Міністерства праці та соціальної політики України Щодо надання роз'яснення № 114/06/187-11 від 07 квітня 2011 року, лист Міністерства соціальної політики України №80/06/187-12 Про переважне право на залишення на роботі від 21 травня 2012 року, суд приходить до висновку, що позивача звільнено з порушенням процедури та наведених норм ст.40 та ст.49-2 КЗпП України.

Згідно зі ст. 47 Кодексу законів про працю України власник або уповноважений ним орган (роботодавець) зобов'язаний у день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку й провести з ним розрахунок у строки, зазначені в ст.116 КЗпП.

В своїх додаткових запереченнях відповідач визнав те, що видав позивачу трудову книжку з запізненням, тобто не в день звільнення позивача, як це вимагає КЗпП України, а також відповідачем визнано що розрахунок при звільнення позивачу також було проведено з затримкою, що призвело до порушення прав та законних інтересів позивачки. Беручи до уваги те, що позивач не збільшувала свої позовні вимоги, в цій частині, вона в змозі поновити їх шляхом звернення до суду з відповідним окремим позовом, який буде стосуватися стягнення середнього заробітку за увесь час затримки у видачі трудової книжки та у здійсненні повного розрахунку при звільненні.

Відповідно до вимог ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Значну питому вагу у системі основних конституційних прав і свобод людини і громадянина займають соціальні права і свободи, які дозволяють громадянам реалізовувати можливу поведінку або діяльність у соціальній сфері. Ця поведінка або діяльність насамперед пов'язана з можливістю людини працювати, захищати свої соціально-економічні права, мати право на достатній життєвий рівень, тощо. Реалізація соціальних прав і свобод сприяє формуванню соціальної держави, стабілізує суспільне життя.

Джерелом законних матеріальних і соціальних цінностей, як відомо, є праця, тому Конституція України в ст. 43 визначає первинним соціальним правом людини і громадянина право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку кожен вільно обирає або на яку погоджується.

Згідно п.1 постанови Пленуму Верховного Суду України Про практику розгляду судами трудових спорів від 06.11.1992 №9 на суд покладено обов'язок охороняти конституційні права кожного на працю, яке включає можливість заробляти собі на життя працею, яку особа вільно обирає або на яку вільно погоджується, а також на охорону прав і законних інтересів підприємств, установ, організацій, а відповідно до п.18 вказаної Постанови при розгляді справ про поновлення на роботі судам необхідно з'ясувати, з яких підстав проведено звільнення працівника згідно з наказом (розпорядженням) і перевіряти їх відповідність законові.

Щодо вимоги позивача про стягнення з Відділу освіти Жовківської районної державної адміністрації Львівської області, на її користь середнього заробітку за час вимушеного прогулу з 18.09.2017р. по день ухвалення рішення у даній справі без утримання податків та інших обов'язкових платежів, то суд приходить до наступних висновків.

Відповідно до змісту ч.ч. 1-2 ст. 235 КЗпП України у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу, працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір. При винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

У п. 6 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 13 Про практику застосування судами законодавства про оплату праці від 24 грудня 1999 року роз'яснення, що задовольняючи вимоги про оплату праці, суд має навести в рішенні розрахунки, з яких він виходив при визначенні сум, що підлягають стягненню. Оскільки справляння і сплата прибуткового податку з громадян є відповідно обов'язком роботодавця та працівника, суд визначає зазначену суму без утримання цього податку й інших обов'язкових платежів, про що зазначає в резолютивній частині рішення.

Згідно з п. 8 Постанови Кабінету Міністрів України № 100 Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати від 08 лютого 1995 року , нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.

З матеріалів справи вбачається, що 20 вересня 2017 року, Відділом освіти видана позивачу довідка про доходи згідно якої її заробітна плата у липні 2017 року складала 7375.67 грн., у серпні 2017 року 7637.40 грн., разом за період з 01 липня 2017 року по 31 серпня 2017 року = 15013.07 грн. : 2 = 7506.53 грн. Середній заробіток позивача за час вимушеного прогулу з 17 вересня 2017 року по 15 березня 2018 року становить 45396.15 грн., зокрема: дні вимушеного прогулу: вересень 2017 року 10 робочих днів, жовтень 2017 року 21 робочих дні, листопад 2017 року 22 робочих дні, грудень 2017 року 20 робочих дні, січень 2018 року 23 робочих дні, лютий 2018 року 20 робочих дні, березень станом на 15.03.2018 року 11 робочих днів, всього 127 робочих дні.

Середня заробітна плата за 2 повних місяці до наказу про звільнення становить: 7506.53 *2=15013.07 грн. Середньоденний заробіток за 2 повних місяці до наказу про звільнення становить: липень 2017 року 21 робочий день, серпень 2017 року 21 робочий день, всього 42 робочих дні. Отже, 15013.07 / 42 = 357.45 грн. Середній заробіток за час вимушеного прогулу становить: 357.45*127 = 45396.15 грн.

Зібрані по справі докази, оцінені судом належним чином кожен окремо на їх достовірність та допустимість, а також їх достатність та взаємний зв'язок у сукупності, встановлені судом обставини свідчать про те, що у суду є всі підстави для задоволення позовних вимог ОСОБА_1.

Крім цього, відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 5 Закону України Про судовий збір (в редакції, чинній на час подання позовної заяви до суду) від сплати судового збору звільняються позивачі - за подання позовів про стягнення заробітної плати, поновлення на роботі та за іншими вимогами, що випливають із трудових правовідносин.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Згідно з ч. 6 ст. 141 ЦПК України , якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від оплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Вимогами п.п. 1.1 п. 1 ч. 2 ст. 4 Закону України Про судовий збір встановлено ставки судового збору за подання до суду: позовної заяви майнового характеру поданої фізичною особою 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, позовної заяви немайнового характеру поданою фізичною особою у розмірі 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Відповідно до ст.7 Закону України «Про державний бюджет України на 2017 рік, встановлено, що у 2017 році прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць у розмірі з 1 травня - 1624 гривні.

А тому враховуючи вище наведене суд вважає, що судові витрати в розмірах визначених Законом України Про судовий збір підлягають стягненню з Відділу освіти, зокрема про скасування наказу про звільнення, про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, а саме по 649.60 грн., за кожну вимогу окремо, а всього - 1948.80 грн.

Разом з тим, відповідно до п.п. 2, 4 ч. 1 ст. 430 ЦПК України , суд допускає негайне виконання рішень у справах про присудження працівникові виплати заробітної плати, але не більше ніж за один місяць; поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника. А відтак суд приходить до переконання, що рішення суду в частині поновлення ОСОБА_1, на посаді вчителя початкових класів Жовківської ЗОШ-№2 І-ІІІ ступенів, та стягнення на її користь середнього заробітку за час вимушеного прогулу за один місяць слід допустити до негайного виконання.

Керуючись ст. 12, 13, 23, 76, 268, 258, 259, 264, 265, 354, 355 Цивільного процесуального кодексу України,-

ВИРІШИВ :

Позов задоволити.

Скасувати наказ від 15.09.2017р. №1423-к Відділу освіти Жовківської районної державної адміністрації Львівської області /80300 м.Жовква, вул. Є.Коновальця, 4 ЄДРПОУ: 39013038/ про звільнення з 17.09.2017р. ОСОБА_1 за п.1 ст.40 КЗпП України з посади вчителя початкових класів Жовківської ЗОШ-№2 І-ІІІ ступенів.

Поновити ОСОБА_1 / 80300 АДРЕСА_1, РНОКПП-2670010883/, з 17.09.2017р. на посаду вчителя початкових класів Жовківської ЗОШ-№2 І-ІІІ ступенів.

Стягнути з Відділу освіти Жовківської районної державної адміністрації Львівської області /80300 м.Жовква, вул. Є.Коновальця, 4 ЄДРПОУ: 39013038, на користь ОСОБА_1 / 80300 АДРЕСА_1 РНОКПП-2670010883/ середній заробіток за час вимушеного прогулу з 18.09.2017р. по 15.03.2018р. в сумі - 45396.15 грн. /сорок п'ять тисяч триста дев'яносто шість грн. 15 коп./, без утримання податків та інших обов'язкових платежів.

Рішення суду в частині поновлення ОСОБА_1 / 80300 АДРЕСА_1, РНОКПП-2670010883/, на посаді вчителя початкових класів Жовківської ЗОШ-№2 І-ІІІ ступенів, та стягнення на її користь середнього заробітку за час вимушеного прогулу за один місяць допустити до негайного виконання.

Стягнути з Відділу освіти Жовківської районної державної адміністрації Львівської області /80300 м.Жовква, вул. Є.Коновальця, 4 ЄДРПОУ: 39013038/ в дохід держави судовий збір в розмірі - 1948.80 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції, тобто до Апеляційного суду Львівської області, однак з врахуванням п. 15.5 розділу XIII Перехідні положення ЦПК України .

Суддя Мікула В. Є.

Повний текст рішення виготовлено 20.03.2018 року.