Рішення

від 15.03.2018 по справі 910/16174/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

15.03.2018Справа № 910/16174/17

За позовом Державного підприємства "Наш дім", м. Київ

До Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Лобановського 130", м. Київ

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача

Публічне акціонерне товариство "Київенерго", м. Київ

Про витребування майна з чужого незаконного володіння

Суддя Ващенко Т.М.

Секретар судового засідання Шаповалов А.М.

Представники учасників судового процесу:

Від позивача: Шах С.М.

Від відповідача: Гнатуш Н.В.

Від третьої особи: не з'явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Державне підприємство "Наш дім" (далі - позивач) звернулось з позовом до Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Лобановського 130" (далі - відповідач) про витребування від відповідача на користь позивача належні йому на праві власності на підставі Договору № 42 поставки основного обладнання (теплові лічильники) від 09.10.13.:

теплолічильник СВТУ-11Т № 2130 в комплекті (варіант виконання:2. Витратомірна ділянка РУ1:РУ-32, з прямими ділянками, кабель 5м Т1:ТСП-С-4, кабель 5м, втулка 45°, гільза. Кабель RS232 2.2м),

теплолічильник СВТУ-11Т № 2355 в комплекті (варіант виконання:2. Витратомірна ділянка РУ1:РУ-40, з прямими ділянками, кабель 5м Т1:ТСП-С-4, кабель 5м, втулка 60°, гільза Т2: ТСП-С-4 кабель 5м, втулка 60°, гільза. Кабель RS232 2.0м),

теплолічильник СВТУ-11Т № 2334 в комплекті (варіант виконання:2. Витратомірна ділянка РУ1:РУ-40, з прямими ділянками, кабель 5м Т1:ТСП-С-4, кабель 5м, втулка 60°, гільза Т2: ТСП-С-4 кабель 5м, втулка 60°, гільза. Кабель RS232 2.0м), які знаходяться за адресою: м. Київ, проспект Лобановського, 130 та передати їх позивачу.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач є власником означених теплолічильників в комплекті, однак відповідачем здійснюються перешкоди в доступі представників позивача до означених теплолічильників, чим порушуються права позивача як власника вказаного майна.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.09.17. порушено провадження у справі № 910/16174/17 та призначено її до розгляду на 17.10.17.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.10.17. на підставі ст. 27 Господарського процесуального кодексу України залучено до участі у розгляді справи № 910/16174/16 в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Публічне акціонерне товариство "Київенерго", відкладено розгляд справи на 09.11.17.

08.11.17. відповідач подав документи по справі та відзив на позовну заяву, в якому просить суд відмовити в задоволенні позовних вимог з підстав недоведеності права власності позивача на оспорювані лічильники та того, що власниками таких лічильників є співвласники багатоквартирного будинку по проспекту Лобановського 130. Крім того, відповідач вказує на те, що позивач не мав законних підстав для обслуговування будинку та надання відповідних комунальних послуг, позивач надавав комунальні послуги (опалення) в період по березень 2015 р. в будинку по просп. Лобановського, 130 в м. Києві не маючи при цьому ліцензії на теплопостачання, а також затвердженого тарифу на теплову енергію та оскільки ухвалою суду від 26.01.12. у справі № 50/371-б відкрито процедуру санації позивача, останній, на думку відповідача, не мав власних коштів на придбання теплолічильника

09.11.17. третьою особою через відділ діловодства суду подано письмові пояснення, а яких ПАТ Київенерго вказує на те, що станом на день розгляду справі останній вже майже 2 роки не постачає позивачу теплову енергію з підстав укладення індивідуальних договорів третьою особою з власниками приміщень.

За результатами судового засідання 09.11.17. розгляд справи відкладено на 30.11.17., про що судом прийнято відповідну ухвалу.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.11.17. продовжено строк вирішення спору в даній справі на п'ятнадцять днів.

30.11.17. відповідачем подано додаткові письмові пояснення по справі.

В судовому засіданні 30.11.17. відмовлено в задоволенні клопотань відповідача про залучення третьої особи та про витребування доказів, в судовому засіданні оголошено перерву до 07.12.17.

В судовому засіданні 07.12.17. оголошено перерву до 16.01.18.

15.12.17. набрав чинності Закон України від 03.10.17. "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів", яким зокрема, Господарський процесуальний кодекс України викладений в новій редакції.

Пунктом 9 Розділу ХІ "Перехідні положення" ГПК України в редакції Закону України від 03.10.17., чинної з 15.12.17., передбачено, що справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких порушено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

В судовому засіданні 16.01.18. представниками позивача та відповідача висловлено позицію про те, що дану справу доцільно розглядати за правилами загального позовного провадження.

Третя особа в судове засідання 16.01.18. свого повноважного представника не направила.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.01.18. постановлено розгляд справи здійснювати за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче засідання на 13.02.18.

06.02.18. відповідачем подано письмові пояснення по справі.

13.02.18. судом було оголошено перерву в підготовчому засіданні до 27.02.18.

27.02.18. позивачем було подано додаткові письмові пояснення.

В судовому засіданні 27.02.18. судом без виходу до нарадчої кімнати постановлено ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначення справи № 910/16174/17 до розгляду по суті на 15.03.18.

Відповідно до ст. 194 ГПК України завданням розгляду справи по суті є розгляд і вирішення спору на підставі зібраних у підготовчому провадженні матеріалів, а також розподіл судових витрат.

При розгляді справи по суті в судовому засіданні 15.03.18. судом було заслухано вступне слово позивача та відповідача, з'ясовано обставини справи та досліджено докази відповідно до ст.ст. 208-210 ГПК України, після чого суд перейшов до судових дебатів (ст.ст. 217, 218 ГПК України).

В судовому засіданні 15.03.18. позивачем підтримано свої позовні вимоги в повному обсязі.

Відповідач в судовому засіданні 15.03.18. проти позову заперечував.

Третя особа в судове засідання 15.03.18. не з'явилась.

Після виходу суду з нарадчої кімнати, у судовому засіданні 15.03.18. судом проголошено вступну та резолютивну частину рішення та повідомлено, що повне рішення буде складено у термін, передбачений ч. 6 ст. 233 ГПК України.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до наказу Міністерства промислової політики України № 443 від 28.12.1999. "Про створення державного підприємства "Наш Дім" на базі рухомого та нерухомого майна відокремленого підрозділу Київського заводу "Радар", було створено Державне підприємство "Наш Дім".

Згідно наявного в матеріалах справи Акта приймання-передачі житлового будинку № 130 по Червонозоряному проспекту від 12.04.2000. з балансу заводу "Радар" на баланс ДП "Наш Дім" передано житловий будинок № 130 по Червонозоряному проспекту (згідно рішення Київської міської ради № 30/30 від 17.12.15. перейменовано на проспект Валерія Лобановського) в місті Києві.

З матеріалів справи вбачається, що між позивачем та третьою особою було укладено договір № 530023 на постачання теплової енергії у гарячій воді від 01.11.01, предметом якого вказано постачання, користування та своєчасна сплата в повному обсязі спожитої теплової енергії у гарячій воді, на умовах, передбачених договором.

Позивач наголошує на тому, що 09 жовтня 2013 року між ним та ТОВ фірма "Семпал Ко ЛТД" (постачальник) було укладено Договір № 42 поставки основного обладнання (теплові лічильники), відповідно до якого постачальник на умовах договору зобов'язувався передати у власність позивача теплові лічильники в комплекті, у кількості, за ціною та з технічними характеристиками, узгодженими сторонами відповідно до Специфікації № 1 і рахунків-фактури, а позивач зобов'язувався прийняти зазначений товар та сплатити його вартість відповідно до умов договору.

З наданої позивачем до матеріалів справи Специфікації № 1 до договору № 42 поставки основного обладнання (теплові лічильники) від 09.10.13. вбачається, що постачальник мав поставити позивачеві на адресу проспект Червонозоряний, 130:

теплолічильник СВТУ-11Т (М2) РУ-32, варіант виконання: 2 в комплекті з прямими ділянками,

теплолічильник СВТУ-11Т (М2) РУ-40, варіант виконання: 2 в комплекті з прямими ділянками,

теплолічильник СВТУ-11Т (М2) РУ-40, варіант виконання: 2 в комплекті з прямими ділянками.

Загальна сума договору, за умовами п. 3.2. договору та Специфікації № 1 до договору становить 97760,00 грн.

Як стверджує позивач, на виконання умов договору № 42 поставки основного обладнання (теплові лічильники) від 09.10.13., ним було перераховано ТОВ фірма "Семпал Ко ЛТД" вартість товару за договором (теплових лічильників), в тому числі: теплолічильника СВТУ-11Т (М2) РУ-32, варіант виконання: 2 в комплекті з прямими ділянками; теплолічильника СВТУ-11Т (М2) РУ-40, варіант виконання: 2 в комплекті з прямими ділянками; теплолічильника СВТУ-11Т (М2) РУ-40, варіант виконання: 2 в комплекті з прямими ділянками, платіжним дорученням № 216 (№ 100953389) від 14.10.13. на суму 97760,00 грн.

На підставі видаткової накладної № 1418 від 05.12.13. ТОВ фірма "Семпал Ко ЛТД" здійснено поставку, а позивачем прийнято теплові лічильники за договором, в тому числі:

теплолічильник СВТУ-11Т (М2) в комплекті (варіант виконання: 2. Витратомірна ділянка РУ1:РУ-32, з прямими ділянками, кабель 5м Т1:ТСП-С-4, кабель 5м, втулка 45°, гільза; Т2:. ТСП-С-4, кабель 5м, втулка 45°, гільза Кабель RS232 2.0м),

теплолічильник СВТУ-11Т № 2355 в комплекті (варіант виконання:2. Витратомірна ділянка РУ1:РУ-40, з прямими ділянками, кабель 5м Т1:ТСП-С-4, кабель 5м, втулка 60°, гільза Т2: ТСП-С-4 кабель 5м, втулка 60°, гільза. Кабель RS232 2.0м),

теплолічильник СВТУ-11Т № 2334 в комплекті (варіант виконання:2. Витратомірна ділянка РУ1:РУ-40, з прямими ділянками, кабель 5м Т1:ТСП-С-4, кабель 5м, втулка 60°, гільза Т2: ТСП-С-4 кабель 5м, втулка 60°, гільза. Кабель RS232 2.0м.

Відповідно до наявних в матеріалах справи технічних рішень від 15.08.13. № 43/9/2884, № 43/9/2882, № 43/9/2883 Структурного відокремленого підрозділу "Київські теплові мережі" ПАТ "Київенерго" підготовлений ТОВ фірма "Семпал Ко ЛТД" робочий проект з встановлення вузла обліку теплоти в житловому будинку (секція № 1) по просп. Червонозоряному, 130, теплолічильники СВТУ-11Т ДУ-32, СВТУ-11Т ДУ-40, СВТУ-11Т ДУ-40

Зі свідоцтв про повірку робочого засобу вимірювальної техніки № 24-1-2/8061, № 24-1-2/8062, № 24-1-2/8056 вбачається, що теплолічильник СВТУ-11Т (М2) зав № 2130, варіант виконання: 2; теплолічильник СВТУ-11Т (М2) зав № 2355, варіант виконання: 2; теплолічильник СВТУ-11Т (М2) зав № 2334, варіант виконання: 2, виготовлений ТОВ фірма "Семпал Ко ЛТД" за результатами повірки визнано придатними та допущеними до застосування згідно вимог ДСТУ EN1434 по класу 2.

Відповідно до ст. 41 Конституції України та ст. 321 ЦК України, право власності є непорушним і ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

В силу приписів статей 316, 317, 319 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Частиною 1 ст. 317 ЦК України встановлено, що власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Згідно ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

За змістом ст.ст.147,150 Конституції України, ст. ст.63,69 Закону України "Про Конституційний Суд України" в редакції 1996 р., що діяла на момент встановлення засобу обліку тепла у період 2013-2014 р.р. рішення Конституційного Суду України є остаточними та обов'язковими до виконання.

02.03.2004 р. Конституційний суд України прийняв рішення у справі №1-2/2004 (справа про допоміжні приміщення багатоквартирного будинку), де розтлумачив положення ст. 10 Закону України "Про приватизацію державного житлового фонду".

Рішенням Конституційного суду України від 09.11.2011 р. № 14-рп/2011 по справі № 1-22/2011 визначено, що власники квартир дво- або багатоквартирних житлових будинків та житлових приміщень у гуртожитку, незалежно від підстав набуття права власності на такі квартири, житлові приміщення, є співвласниками допоміжних приміщень у будинку чи гуртожитку, технічного обладнання, елементів зовнішнього благоустрою.

Відповідно до статті 151 Конституції України, рішення та висновки, ухвалені Конституційним Судом України, є обов'язковими, остаточними і не можуть бути оскаржені.

Відповідно до частини 2 ст. 10 цього Закону власники квартир багатоквартирних будинків та житлових приміщень у гуртожитку є співвласниками допоміжних приміщень у будинку чи гуртожитку, технічного обладнання, елементів зовнішнього благоустрою і зобов'язані брати участь у загальних витратах, пов'язаних з утриманням будинку і прибудинкової території відповідно до своєї частки у майні будинку чи гуртожитках. Допоміжні приміщення (кладовки, сараї і та ін.) передаються у власність квартиронаймачів безоплатно і окремо приватизації не підлягають. Конституційний Суд України двічі (у 2004 р. та 2011 р.) давав офіційні тлумачення цієї статті, суть яких зводиться до того, що право власності на допоміжні приміщення, технічне обладнання, елементи зовнішнього благоустрою житлового будинку виникає одночасно з правом власності на квартиру, незалежно від підстав його набуття, та не потребує будь-яких дій для його підтвердження (наприклад створення об'єднання співвласників, вступу до нього).

Відповідно до ч. 2 ст. 382 ЦК України, усі власники квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку є співвласниками на праві спільної сумісної власності спільного майна багатоквартирного будинку. Спільним майном багатоквартирного будинку є приміщення загального користування (у тому числі допоміжні), несучі, огороджувальні та несуче-огороджувальні конструкції будинку, механічне, електричне, сантехнічне та інше обладнання всередині або за межами будинку, яке обслуговує більше одного житлового або нежитлового приміщення, а також будівлі і споруди, які призначені для задоволення потреб усіх співвласників багатоквартирного будинку та розташовані на прибудинковій території, а також права на земельну ділянку, на якій розташований багатоквартирний будинок та його прибудинкова територія, у разі державної реєстрації таких прав.

Згідно п. 1 Прикінцевих та Перехідних положень ЦК України Кодекс набрав чинності з 01.01.2004 р.

Отже, законодавець встановив, що багатоповерховий житловий будинок та все технічне обладнання яке є в ньому є спільною власністю всіх власників квартир, на підставі положень Закону України "Про приватизацію державного житлового фонду", рішень Конституційного суду України від 02.03.2004 р. № 4-рп/2004 по справі № 1-2/2004 та від 09.11.2011 р. № 14-рп/2011 по справі № 1-22/2011, Цивільного кодексу України, Закону України "Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку", Закону України "Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку".

Закон України "Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку" від 29.11.2001 р. діє з часу його опублікування.

За приписами ст. 387 ЦК України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Витребувати майно можливо лише при умові доведення обставин, що вказане майно поза волею власника опинилося у володінні відповідача, який за рішенням місцевого господарського суду є недобросовісним.

Разом з тим, матеріали справи не містять доказів того, що саме у багатоквартирному будинку № 130 по проспекту В. Лобановського у м. Києві позивач або інша названа ним юридична особа встановила лічильники, які є предметом спору в даній справі.

Вимоги про витребування майна у добросовісного набувача можуть заявлятись лише на підставі та у випадках, зазначених у ст. 388 ЦК України. Зазначена норма передбачає вичерпне коло підстав, коли за власником зберігається право на витребування свого майна від добросовісного набувача. Наявність у діях власника волі на передачу майна іншій особі унеможливлює його витребування від добросовісного набувача. Тому, якщо позивач стверджує, що він у період часу з 12.04.2000 р. по 2016 рік будучи балансоутримувачем встановив тепловий лічильник у багатоквартирний будинок, то відповідно з набуттям чинності вимог та приписів передбачених ч. 2 ст. 382 ЦК України, ст. 19 Закону України "Про Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку", а також на підставі положень Закону України "Про приватизацію державного житлового фонду", рішення Конституційного суду України від 02.03.2004 р. № 4-рп/2004 по справі № 1-2/2004, рішення Конституційного суду України від 09.11.2011 р. № 14-рп/2011 по справі № 1- 22/2011, то таке майно стало власністю співвласників багатоквартирного будинку.

При цьому твердження позивача про незаконність створення відповідача не підтверджені жодними доказами, а тому не приймаються судом.

Відповідно до ст. 4 Закону України "Про Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку", майно об'єднання утворюється з майна, переданого йому членами об'єднання у власність; одержаних доходів; іншого майна, набутого на підставах, не заборонених законом.

З доказів, що містяться у справі не вбачається, що спірні тепло лічильники були придбані саме позивачем.

Крім того, відповідно до Правил користування тепловою енергією, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 3 жовтня 2007 р. № 1198, прилади комерційного обліку теплової енергії в діючій системі теплопостачання, які використовуються для розрахунків за теплову енергію між теплопостачальною організацією та споживачем, повинна придбати і встановити теплопостачальна організація за умови, що такі витрати передбачені в договорі. Якщо використовуються інші джерела фінансування придбання та встановлення приладів комерційного обліку, то відносини між теплопостачальною організацією та споживачем визначаються окремою угодою відповідно до законодавства (пункт 18 Правил).

Натомість матеріали справи не містять документів, що зазначені у п. 18 вищенаведених Правил.

Копії виписок по рахункам позивача за період з 25.09.2013 р. по 11.10.2013 р. не підтверджують придбання позивачем спірних теплолічильників.

Не приймаються судом надані відповідачем рахунки на сплату комунальних послуг та документи, додані до письмових пояснень відповідача від 06.02.18., наданий позивачем лист № 12 від 12.01.18., оскільки означені документи не доводять не спростовують наявності у позивача права витребувати від відповідача спірні теплолічильники.

Додатково суд звертає увагу позивача на те, що рішення Господарського суду міста Києва від 14.11.17. у справі № 910/16175/17, на противагу твердженням позивача, викладеним в клопотанні від 28.11.17., не є доказом належності позивачу на праві приватної власності спірних теплолічильників, та не набрало законної сили, що виключає застосування приписів ст. 35 ГПК України (ст. 75 ГПК України в редакції з 15.12.17.).

Звертаючись до господарського суду, позивач вказує у позовній заяві предмет та підстави позову, тобто, самостійно визначає, яке його право, на його суб'єктивну думку, є порушеним, та в який спосіб належить здійснити судовий захист порушеного права.

Натомість, вирішуючи спір, судам належить з'ясувати наявність порушеного права позивача та відповідність обраного ним способу захисту порушеного права способам, визначеним у законодавстві.

Відсутність порушеного права чи невідповідність обраного позивачем способу його захисту способам, визначеним законодавством, встановлюється при розгляді справи по суті та є підставою для прийняття судового рішення про відмову в позові.

При цьому, господарський суд зазначає, що під порушенням права слід розуміти такий стан суб'єктивного права, при якому воно зазнавало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок якого суб'єктивне право уповноваженої особи зазнало зменшення або ліквідації як такого. Порушення права пов'язане з позбавленням його носія можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково.

Проте, обставини, на які посилається позивач, не свідчать про наявність у нього порушеного суб'єктивного права з боку відповідача.

Відповідно до ст. 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом.Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до частини 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно зі ст. ст. 76-77 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до частини 1 статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Відповідно до ст. 15 Цивільного кодексу України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення невизнання або оспорювання.

Отже, необхідною умовою для звернення до суду із відповідним позовом є порушення прав та охоронюваних законом інтересів особи - позивача у справі.

Проте, як вбачається з матеріалів справи, позивачем належними засобами доказування не доведено суду порушення з боку відповідача його законних та охоронюваних інтересів.

Враховуючи все викладене вище в сукупності, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.

Всі інші доводи та міркування учасників судового процесу залишені судом без задоволення та не прийняті до уваги як необґрунтовані та безпідставні.

Витрати по сплаті судового збору відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на позивача.

Керуючись ст. ст. 13, 74, 76-80, 86, 129, 219, 220, 232, 233, 236-238, 240, 241 ГПК України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. В задоволенні позову відмовити повністю.

2. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Рішення, відповідно до ст. 256 Господарського процесуального кодексу України та п.п. 17.5 п. 17 Розділу XI Перехідні положення Господарського процесуального кодексу України, може бути оскаржено до Київського апеляційного господарського суду шляхом подання апеляційної скарги через Господарський суд міста Києва протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено 22.03.18.

Суддя Т.М. Ващенко