Ухвала

від 22.03.2018 по справі 927/215/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

У Х В А Л А

22 березня 2018 року м. Чернігівсправа № 927/215/18

Господарський суд Чернігівської області у складі судді Оленич Т. Г., розглянувши заяву про забезпечення позову, що надійшла разом із позовною заявою

позивача: Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕЛІЗ», вул. Звенигородська, 9, м. Запоріжжя, 69093

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «ПОЛІССЯ-2016», вул. Комсомольська, 40, офіс 302, смт Козелець, Чернігівська область, 17000

про стягнення 349766грн.59коп.

без повідомлення сторін,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до Господарського суду Чернігівської області з позовом про стягнення з відповідача 262466грн.87коп. боргу за товар, поставлений на підставі договору поставки №143(16) від 06.12.2016, 33113грн.97коп. пені, 18372грн.68коп. штрафу, 6967грн.96коп. 3% річних та 28845грн.11коп. інфляційних нарахувань, нарахованих за несвоєчасну оплату товару.

Одночасно з позовною заявою позивачем подано заяву про забезпечення позову шляхом накладання арешту на грошові кошти відповідача.

Вимоги щодо форми та змісту заяви про забезпечення позову містяться в ст.139 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до п.6 ч.1 названої статті Кодексу заява про забезпечення позову повинна містити, зокрема, пропозиції заявника щодо зустрічного забезпечення.

Натомість, заява про забезпечення позову не містить пропозиції заявника щодо зустрічного забезпечення. В ній зазначено, що, на думку заявника, застосування зустрічного забезпечення «в даному випадку є недоцільним, через те, що відповідач жодним чином не зазнає збитків у разі, якщо позов не буде задоволено».

Згідно із ч.1, 2, 3 ст.141 Господарського процесуального кодексу України суд може вимагати від особи, яка звернулася із заявою про забезпечення позову, забезпечити відшкодування можливих збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову (зустрічне забезпечення). Зустрічне забезпечення, як правило, здійснюється шляхом внесення на депозитний рахунок суду грошових коштів в розмірі, визначеному судом. Якщо позивач з поважних причин не має можливості внести відповідну суму, зустрічне забезпечення також може бути здійснене шляхом: 1) надання гарантії банку, поруки або іншого фінансового забезпечення на визначену судом суму та від погодженої судом особи, щодо фінансової спроможності якої суд не має сумнівів; 2) вчинення інших визначених судом дій для усунення потенційних збитків та інших ризиків відповідача, пов'язаних із забезпеченням позову. Розмір зустрічного забезпечення визначається судом з урахуванням обставин справи. Заходи зустрічного забезпечення позову мають бути співмірними із заходами забезпечення позову, застосованими судом, та розміром збитків, яких може зазнати відповідач у зв'язку із забезпеченням позову.

З аналізу вищенаведених норм господарського процесу вбачається, що метою застосування заходів зустрічного забезпечення є забезпечення відшкодування можливих збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову.

Питання вжиття заходів зустрічного забезпечення вирішуються судом, який остаточно і визначає захід зустрічного забезпечення, який має бути вжитий в кожному конкретному випадку з урахуванням обставин справи.

Позивач не наділений правом на вирішення доцільності застосування зустрічного забезпечення, тобто вказані заходи застосовуються не за ініціативою повивача.

Позивач має лише зазначити в заяві про забезпечення позову пропозицію щодо зустрічного забезпечення, зокрема, щодо розміру грошової суми, яку він може внести на депозитний рахунок суду. Дана пропозиція враховується судом при визначенні остаточного розміру зустрічного забезпечення. У разі якщо позивач не має можливості внести відповідну суму, він має повідомити суду поважні причини відсутності такої можливості.

Таким чином, суд приходить до висновку, що заява про забезпечення позову не відповідає вимогам ст.139 Господарського процесуального кодексу України в частині її змісту, оскільки на містить пропозиції заявника щодо зустрічного забезпечення, а фактично містить його позицію щодо необхідності застосування зустрічного забезпечення, що не звільняє його від обов'язку зазначити в заяві про забезпечення позову контрений захід зустрічного забезпечення, який може бути застосований судом.

За приписами ч.7 ст.140 Господарського процесуального кодексу України суд, встановивши, що заяву про забезпечення позову подано без додержання вимог ст.139 цього Кодексу, повертає її заявнику.

З огляду на вищевикладене заява про забезпечення позову має бути повернута позивачу.

Керуючись ст.139, 140, 141, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

1. Заяву про забезпечення позову і додані до неї документами повернути Товариству з обмеженою відповідальністю «ЕЛІЗ».

Додаток (для заявника): на 4арк.

2. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не підлягає оскарженню окремо від рішення суду.

3. Ухвала підписана 22 березня 2018 року.

З текстом даної ухвали можна ознайомитись у Єдиному державному реєстрі судових рішень за веб-адресою: http://reyestr.court.gov.ua/.

Суддя                                                                                 Т. Г. Оленич