Рішення

від 16.05.2018 по справі 927/215/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

Іменем України

16 травня 2018 року м. Чернігів

Господарським судом Чернігівської області у складі судді Оленич Т. Г.

за участю секретаря судового засідання Хіловської І. Д.

розглянуто у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження справу №927/215/18

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю ЕЛІЗ , вул. Звенигородська, 9, м. Запоріжжя, 69093

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю ПОЛІССЯ-2016 , вул. Комсомольська, б.40, офіс 302, селище міського типу Козелець, Козелецький район, Чернігівська область, 17000

про стягнення 349766грн.59коп.

у присутності представників сторін :

від позивача: ОСОБА_1 (довіреність №2 від 16.05.2018)

від відповідача: не з'явився.

В судовому засіданні 16.05.2018 на підставі ч.1 ст.240 Господарського процесуального кодексу України проголошені вступна та резолютивна частини рішення.

Позивачем подано позов про стягнення з відповідача 262466грн.87коп. боргу, 33113грн.97коп. пені, нарахованої за період з 28.04.2017 по 27.10.2017, 18372грн.68коп. штрафу, 6967грн.96коп. 3% річних, нарахованих за період з 28.04.2017 по 15.03.2018, та 28845грн.11коп. інфляційних нарахувань, обчислених за період з травня 2017 року по лютий 2018 року.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що на підставі договору поставки №143 (16) від 06.12.2016 та специфікації до цього договору №1 від 06.12.2016 по видатковій накладній №1150 від 15.12.2016 позивачем передано відповідачу товар - електротехнічну продукцію, загальною вартістю 619998грн.26коп. За повідомленням позивача, відповідач платіжним дорученням №71 від 06.12.2016 здійснив попередню оплату товару на суму 309999грн.13коп. За твердження позивача, зобов'язання щодо остаточного розрахунку за поставлену продукцію відповідачем порушено, розрахунок здійснено частково з порушенням встановленого строку та сплачено в рахунок оплати товару платіжним дорученням №141 від 13.02.2017 лише 47532грн.26коп. Позивач зазначає, що за зверненням відповідача про відстрочку терміну остаточного розрахунку у зв'язку з скрутним становищем між сторонами підписано додаткову угоду №1 від 28.03.2017 до специфікації №1 від 06.12.2016 та продовжено строк остаточного розрахунку за продукцію до 27.04.2017. Однак, за повідомленням позивача, відповідач у встановлений термін за товар не розрахувався, внаслідок чого виник заявлений до стягнення борг, який позивач і просить стягнути з відповідача в судовому порядку, а також стягнути застосовані до останнього за прострочення оплати товару передбачені договором та законом заходи відповідальності.

У строк, встановлений судом, відзив відповідачем не надано. Про поважність причин ненадання відзиву на позов відповідач суд не повідомив. Враховуючи, що відзив не наданий відповідачем без поважних причин, суд відповідно до ч.9 ст.165 Господарського процесуального кодексу України вирішує справу за наявними у ній матеріалами.

Відповідач в судове засідання не з'явився.

Як вбачається з матеріалів справи копія ухвали від 19.04.2018 про повідомлення відповідача про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті на 16.05.2018 о 10год.00хв. направлена рекомендованим листом №1400039643628 з повідомленням про вручення на адресу відповідача, зазначену у позовній заяві, яка співпадає з адресою місцезнаходження відповідача, що значиться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а саме: вул. Комсомольська, 40, офіс 302, смт Козелець, Козелецький район, Чернігівська область, 17000.

26 квітня 2018 року вищевказана копія ухвали повернута до господарського суду не врученою адресату (відповідачу) з відміткою оператора поштового зв'язку про причини повернення: за закінченням встановленого строку зберігання та з відміткою на конверті не існує .

За змістом ч.6 ст.242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Враховуючи, що ухвала суду надсилалася на адресу відповідача, зазначену у позовній заяві, і яка збігається з інформацією, що міститься в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, відповідачем не повідомлено суду іншої адреси, тому суд приходить до висновку, що відповідач відмовився від отримання поштового відправлення з ухвалою суду.

Відтак, в силу приписів вищезазначеної статті Господарського процесуального кодексу України суд приходить до висновку про вручення ухвали суду від 19.04.2018 відповідачу, що свідчить про повідомлення відповідача належним чином про дату, час та місце судового розгляду справи.

За правилами ч.3 ст.202 Господарського процесуального кодексу України у разі неявки в судове засідання учасника справи без поважних причин або без повідомлення причин неявки суд розглядає справу за відсутності такого учасника.

З огляду на вищевикладене, враховуючи, що неявка відповідача не перешкоджає розгляду справи, з метою уникнення затягування вирішення спору, суд приходить до висновку про можливість здійснення розгляду справи по суті за відсутності відповідача в судовому засіданні за наявними у справі матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, вислухавши в ході розгляду справи по суті пояснення та доводи позивача, з'ясувавши обставини, що мають значення для вирішення спору, перевіривши їх доказами, суд ВСТАНОВИВ:

06 грудня 2016 року між Товариством з обмеженою відповідальністю ЕЛІЗ (позивач у справі, постачальник за договором) та Товариством з обмеженою відповідальністю ПОЛІССЯ-2016 (відповідач у справі, покупець за договором) укладено договір поставки №143 (16) (далі по тексту - договір поставки), за умовами якого позивач зобов'язався в порядку та на умовах цього договору передати у власність відповідача, а відповідач - замовити, прийняти та оплатити на умовах даного договору продукцію, найменування, технічні характеристики, асортимент, ціна, строки та умови поставки якої узгоджуються в специфікаціях, які є невід'ємною частиною цього договору.

Відповідно до п.2.1. договору поставки ціна продукції, що постачається покупцю, є договірною і вказується для кожної позиції в специфікаціях.

Згідно із п.3.1. договору поставки оплата продукції, що постачається на умовах цього договору, здійснюється покупцем шляхом перерахування грошових коштів в національній валюті України на поточний рахунок постачальника на умовах та в строки, визначених сторонами у відповідних специфікаціях.

За змістом п.4.1. договору поставки постачання продукції здійснюється узгодженими партіями на умовах та в строки, визначених сторонами у відповідних специфікаціях, відповіло до Міжнародних правил інтерпретації комерційних термінів Incoterms , в редакції 2010 року.

До договору поставки сторонами підписано специфікацію №1 від 06.12.2016, в якій ними визначено найменування, технічні характеристики, кількість, ціну електротехнічної продукції, яку позивач зобов'язується поставити за договором поставки відповідачу, строки та умови її поставки, а також строки оплати.

Так відповідно до п.1 специфікації загальна вартість електротехнічної продукції становить 619998грн.26коп. (шістсот дев'ятнадцять тисяч дев'ятсот дев'яносто вісім грн 26 коп.), в т.ч. ПДВ 103333грн.04коп. (сто три тисячі триста тридцять три грн 04 коп.).

Також в специфікації сторонами узгоджено, що постачання продукції здійснюється на умовах EXW зі складу ТОВ ЕЛІЗ (Запорізька обл., Запорізький р-н, с. Малишевка, вул. Жовтнева, 2а.), автомобільним транспортом покупця (п.2). Продукція буде відвантажуватись партіями по готовності продукції. Документом, що підтверджує відвантаження окремої партії є видаткова накладна (п.3).

В силу п.4.4. договору поставки датою поставки продукції вважається дата складання видаткової накладної. Сторони домовились, що дата поставки збігається з датою відвантаження. Зобов'язання постачальника щодо поставки продукції вважається виконаним з моменту підписання покупцем видаткової накладної.

За змістом п.4.7. договору поставки покупець зобов'язаний надати постачальнику належним чином складену довіреність на отримання продукції.

Відповідно до п.4 специфікації оплата продукції, що визначена в цій специфікації, здійснюється на наступних умовах: - попередня оплата в розмірі 50% від вартості продукції, протягом 5 банківських днів з моменту виставлення рахунка на оплату; - остаточний розрахунок у розмірі 50% покупець здійснює протягом 30 (тридцяти) календарних днів з моменту підписання сторонами видаткової накладної.

Згідно із п.3.3. договору поставки датою оплати сторони вважають дату зарахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника.

Відповідно до п.5 специфікації термін виготовлення продукції протягом 20 календарних днів з моменту надходження попередньої оплати в розмірі 50% від вартості продукції, на поточний рахунок постачальника.

При цьому, в п.4.2. договору поставки сторони домовились, що постачальник має право достроково здійснити поставку продукції.

В силу п.11.1. договору поставки цей договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання сторонами та скріплення їх печатками і діє до 31 грудня 2017 року, але у будь-якому випадку до повного розрахунку сторін. Моментом підписання цього договору є дата, вказана в його правому верхньому куті.

Відповідно до п.6 специфікації ця специфікація є невід'ємною частиною договору №143 (16) від 06 грудня 2016р. і набирає силу з моменту її підписання сторонами та діє до виконання сторонами зобов'язань, передбачених нею. Моментом підписання цієї специфікації сторони домовились вважати дату, що вказана в її правому верхньому куті.

Як вбачається з наданих до матеріалів справи копій примірників договору поставки та специфікації, останні підписані сторонами та скріплені їх печатками, що свідчить про набрання ними чинності, що також не оспорювалось сторонами в ході розгляду справи.

Доказів розірвання або визнання недійсним вказаного договору та специфікації в судовому порядку на час розгляду даної справи сторонами не надано, а тому в силу ст.629 Цивільного кодексу України договір поставки №143 (16) від 06.12.2016 та специфікація до нього №1 від 06.12.2016 є обов'язковими для виконання сторонами.

Аналіз змісту та суб'єктного складу договору №143 (16) від 06.12.2016 свідчить, що у зв'язку з його укладенням між сторонами виникли правовідносини поставки, які регулюються нормами §1 глави 30 Господарського кодексу України та §3 глави 54 Цивільного кодексу України.

За змістом ч.1 ст.265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. Договір поставки укладається на розсуд сторін або відповідно до державного замовлення.

Відповідно до ч.6 ст.265 Господарського кодексу України до відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

В силу ч.1 ст.712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч.2 ст.712 Цивільного кодексу України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Аналіз договору №143 (16) від 06.12.2016 свідчить, що в ньому відсутні будь-які застереження щодо застосування до правовідносин, які виникли між сторонами у зв'язку з його укладенням, положень про купівлю-продаж, а тому судом при вирішенні даного спору застосовуються також норми чинного законодавства, які регулюють відносини купівлі-продажу.

На виконання договору поставки та специфікації до нього №1 від 06.12.2016 позивачем передано відповідачу по видатковій накладній №1150 від 15.12.2016 електротехнічну продукцію загальною вартістю 619998грн.26коп. з ПДВ.

Про отримання відповідачем товару, погодження з ціною та асортиментом поставленого товару свідчить підпис представника відповідача на вищевказаній видатковій накладній, повноваження якого на отримання цінностей від позивача для відповідача підтверджуються довіреністю на отримання товарно-матеріальних цінностей №1 від 15.12.2016, що відповідає вимогам п.4.7. договору поставки

Будь-яких заперечень щодо факту отримання від позивача на підставі договору поставки по видатковій накладній №1150 від 15.12.2016 продукції загальною вартістю 619998грн.26коп., а також доказів, які спростовують даний факт, відповідачем суду не надано.

Таким чином, суд приходить до висновку, що позивачем належним чином виконано взяті на себе за договором зобов'язання в частині поставки продукції відповідачу.

Відповідно до ч.1 ст.692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Як встановлено судом вище, відповідно до п.3.1. договору поставки та п.4 специфікації відповідач зобов'язався оплати продукцію таким чином: здійснити попередню оплату в розмірі 50% від вартості продукції протягом 5 банківських днів з моменту виставлення рахунка на оплату, а остаточний розрахунок у розмірі 50% - здійснити протягом 30 (тридцяти) календарних днів з моменту підписання сторонами видаткової накладної.

За повідомленням позивача, відповідач 06.12.2016 платіжним дорученням №71 здійснив попередню оплату продукції в сумі 309999грн.13коп., а також здійснив 13.02.2017 платіжним дорученням №141 часткову оплату отриманої продукції на суму 47532грн.26коп.

Даний факт підтверджується копіями банківських виписок з рахунку позивача (а.с.15, 16), оригінали яких були оглянуті судом в судовому засіданні по розгляду справи по суті.

Позивач також повідомляє, що відповідач, посилаючись на скрутне становище звернувся до позивача з проханням відстрочити термін остаточного розрахунку, в зв'язку з чим між сторонами підписано додаткову угоду №1 від 28.03.2017 до договору №143 (16).

Як вбачається з п.2 наданого до матеріалів справи примірника додаткової угоди №1 від 28.03.2017, підписаного сторонами та скріпленого їх печатками, сторони домовились внести зміни до п.4 специфікації №1 від 06.12.2016 в частині оплати продукції постачальника та встановили, що остаточний розрахунок у розмірі 50% покупець зобов'язаний сплатити в строк, узгоджений сторонами, але не пізніше 27 квітня 2017 року.

Відповідно до п.11.4. договору поставки усі зміни і доповнення до цього договору вважаються дійсними, якщо вони здійснені у письмовій формі і підписані особами, уповноваженими на те сторонами.

Відповідно до ч.4 ст.203 Цивільного кодексу України правочин має вчинятися у формі, встановленій законом.

В силу ч.1 ст.205 Цивільного кодексу України сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

За змістом ст.654 Цивільного кодексу України зміна договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту.

Оскільки договір поставки укладений у простій письмовій формі, зміни до нього мають вчинятись також в письмовій формі.

Отже, суд приходить до висновку, що сторонами в установлений законом та договором спосіб змінено строк оплати продукції, а тому остаточний розрахунок за продукцію, отриману на підставі договору поставки та специфікації до нього №1 від 06.12.2016 по видатковій накладній №1150 від 15.12.2016, відповідач мав здійснити до 27 квітня 2017 року включно.

За повідомленням позивача відповідач інших платежів, окрім попередньої оплати в сумі 309999грн.13коп. та часткової оплати в сумі 47532грн.26коп., в рахунок оплати отриманої продукції не здійснив, внаслідок чого виник заявлений до стягнення борг, який позивач і просить стягнути з відповідача в судовому порядку.

Відповідно до ч.1 ст.73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

В силу ч.1, 3 ст.74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Відповідач доказів оплати в повному обсязі вартості отриманої продукції, а також доказів, які спростовують наявність боргу в розмірі 262466грн.87коп., в ході розгляду даної справи в місцевому господарському суді не надав.

В силу ст.193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань.

За змістом ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст.610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

За приписами ч.1 ст.612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Оскільки на момент звернення позивача до суду з даним позовом термін виконання зобов'язання сплив, суд приходить до висновку, що відповідачем порушено умови договору в частині своєчасної оплати продукції, що свідчить про неналежне виконання відповідачем взятих на себе за договором поставки зобов'язань. Відтак заборгованість по оплаті продукції становить 262466грн.87коп.

Враховуючи, що матеріалами справи підтверджується факт неналежного виконання відповідачем зобов'язання по оплаті товару, отриманого від позивача на підставі договору поставки та специфікації до нього №1 від 06.12.2016 по видатковій накладній №1150 від 15.12.2016, на момент прийняття рішення доказів погашення заборгованості за отриману продукцію відповідач суду не представив, а тому вимога позивача про стягнення з відповідача боргу задовольняється судом в повному обсязі.

Відповідно до п.6.3. договору поставки в разі невиконання та/або несвоєчасного виконання зобов'язання з оплати продукції, що постачається, покупець сплачує постачальникові за кожний день прострочення пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діяла в період, за який вона нараховується, від суми простроченого платежу, а за прострочення понад 30 календарних днів - додатково штраф у розмірі 7% від суми заборгованості.

З посиланням на вказану умову договору позивач просить стягнути з відповідача 33113грн.97коп. пені, нарахованої за період з 28.04.2017 по 27.10.2017 та 18372грн.68коп. штрафу.

За змістом ст.611 Цивільного кодексу України порушення боржником взятих на себе зобов'язань призводить до настання певних правових наслідків, які полягають у застосуванні до нього встановлених законом та договором мір відповідальності, зокрема і у сплаті неустойки.

Згідно із ст.549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Здійснивши перевірку правильності обчислення позивачем штрафу та пені, судом встановлено, що розрахунок здійснений з урахуванням умов договору поставки та фактичних обставин справи, із застосуванням строку нарахування пені, встановленої ч.6 ст.232 Господарського кодексу України, та є арифметично вірним.

Враховуючи, що матеріалами справи підтверджується факт неналежного виконання відповідачем зобов'язання з оплати вартості одержаної від позивача продукції, в тому числі й прострочення понад 30 календарних днів, що згідно з договором поставки є умовою нарахування та стягнення штрафу, а тому суд приходить до висновку, що вимога позивача в частині стягнення з відповідача штрафу та пені є правомірною і задовольняється судом в повному обсязі.

Згідно із п.6.8. договору поставки постачальник залишає за собою право нарахування 3% (трьох) відсотків річних та інфляційних збитків на суму простроченого платежу у відповідності до чинного законодавства України.

Відповідно до ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З посиланням на вказану норму закону позивач просить стягнути з відповідача 6967грн.96коп. 3% річних, нарахованих за період з 28.04.2017 по 15.03.2018, та 28845грн.11коп. інфляційних нарахувань, обчислених за період з травня 2017 року по лютий 2018 року.

Здійснивши перевірку правильності обчислення інфляційної складової боргу та трьох процентів річних, судом встановлено, що розрахунки здійснені з урахуванням фактичних обставин справи, вимог чинного законодавства та є арифметично вірними.

З огляду на вищевикладене, позовні вимоги належить задовольнити повністю, в зв'язку з чим з відповідача на користь позивача має бути стягнуто 262466грн.87коп. боргу, 33113грн.97коп. пені, 18372грн.68коп. штрафу, 6967грн.96коп. 3% річних та 28845грн.11коп. інфляційних нарахувань.

Відповідно до ч.1 ст.129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

У зв'язку з задоволенням позовних вимог в повному обсязі, сплачений за подання даного позову судовий збір у сумі 5246грн.50коп. підлягає відшкодуванню позивачу за рахунок відповідача.

Керуючись ст.73, 74, 122, 129, 165, 202, 233, 237, 238, 240, 241, 242, 256 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю ЕЛІЗ задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю ПОЛІССЯ-2016 , вул. Комсомольська, б.40, офіс 302, селище міського типу Козелець, Козелецький район, Чернігівська область, 17000 (ідентифікаційний код 40771310) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю ЕЛІЗ , вул. Звенигородська, 9, м. Запоріжжя, 69093 (ідентифікаційний код 13608660) 262466грн.87коп. боргу, 33113грн.97коп. пені, 18372грн.68коп. штрафу, 6967грн.96коп. 3% річних, 28845грн.11коп. інфляційних нарахувань та 5246грн.50коп. судового збору.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили у строк та в порядку, встановленому ст.241 Господарського процесуального кодексу України.

Рішення може бути оскаржено до Київського апеляційного господарського суду в строк, встановлений ст.256 Господарського процесуального кодексу України та в порядку, передбаченому ст.257 Господарського процесуального кодексу України з урахуванням приписів п.п.17.5 п.17 Розділу ХІ Перехідні положення Господарського процесуального кодексу України.

З повним текстом рішення можна ознайомитись у Єдиному державному реєстрі судових рішень за веб-адресою: http://reyestr.court.gov.ua/.

Повне рішення складено 21 травня 2018 року.

Суддя Т. Г. Оленич