Постанова

від 20.03.2018 по справі 908/2217/17

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

пр. Науки, 5, м. Харків, 61022, тел. (057) 702-00-72

е-mail: inbox@dna.arbitr.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20.03.2018 справа № 908/2217/17

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: судді: при секретарі судового засідання: за участю представників сторін: від позивача: від відповідача:Склярук О. І., Геза Т. Д., Дучал Н.М. Бондаренко К.Ю. Погрібна С.О., за довіреністю, не з'явились, розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Запорізької міської ради, м. Запоріжжя на рішення господарського суду Запорозької області від 18.01.2018р., ухваленого у приміщенні господарського суду Запорізької області, у залі судового засідання №321 об 17:08 год., повний текст рішення складено та підписано 29.01.2018р. у справі№ 908/2217/17 (суддя Боєва О.С.) за позовом доТовариства з обмеженою відповідальністю "Дестроер", м. Запоріжжя Запорізької міської ради, м. Запоріжжя пропоновлення договору оренди землі

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Дестроер" звернулося до господарського суду Запорізької області з позовною заявою до Запорізької міської ради про поновлення договору оренди землі (кадастровий номер земельної ділянки №2310100000:05:005:0005, загальною площею 0,0590 га, розташованою за адресою: м.Запоріжжя, вул. Сталеварів, 23а), укладеного між Запорізькою міською радою та Товариством з обмеженою відповідальністю "Дестроер", зареєстрованого в Запорізькій регіональній філії Державного підприємства "Центр державного земельного кадастру при Державному комітеті України по земельних ресурсах", про що в Державному реєстрі земель вчинено запис від 19.11.2004 за №040426100073, на строк десять років на тих самих умовах, в редакції додаткової угоди, визначеної Товариством з обмеженою відповідальністю "Дестроер".

Рішенням господарського суду Запорізької області від 18.01.2018 по справі №908/2217/17 позовні вимоги задоволено.

Не погодившись з прийнятим рішенням, Запорізька міська рада звернулась до Донецького апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, просить рішення господарського суду Запорізької області від 18.01.2018р. по справі № 908/2217/17 скасувати. Прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

На думку апелянта, рішення місцевого господарського суду прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, а висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи.

Апелянт зазначає, що виходячи із технічної документації листів №5 від 17.02.2014р. та вхідного до управління з питань земельних відносин Запорізької міської ради від 18.09.2014р., орендар не виконав свого обов'язку щодо направлення із вказаною заявою проекту додаткової угоди, як того вимагають приписи ст.33 Закону України Про оренду землі .

Крім того, скаржник зазначає, що в пунктах 33, 34 договору оренди землі зазначено, що дія договору припиняється у разі закінчення строку, на який його було укладено та фактичне продовження користування майном після закінчення строку дії даного договору оренди землі не є підставою для поновлення договору. Як вбачається з пункту 8 даного договору, строк його дії сплинув 19.11.2014, на новий строк він поновлений не був, у зв'язку з чим, на підставі п. 30 договору земельна ділянка повинна бути повернута орендодавцеві.

Позивач, в порушення пунктів 33,34 договору, а також п.1 ч.1 ст. 31 Закону України Про оренду землі фактично продовжує користуватися даною земельною ділянкою, тим самим зволікаючи на істотні умови даного договору.

Ухвалою Донецького апеляційного господарського суду від 13.02.2018 р. відкрито апеляційне провадження у справі № 908/2217/17.

03.03.2018р. на адресу Донецького апеляційного господарського суду надійшов відзив на апеляційну скаргу. Вважає, що Запорізька міська рада безпідставно відмовляючи укласти з ТОВ Дестроер додаткову угоду про продовження існуючого договору порушує права підприємства, яке є належним платником орендної плати на землю та належним землекористувачем.

Ухвалою Донецького апеляційного господарського суду від 05.03.2018 р. по справі №908/2217/17 призначено справу на 20.03.2018 о 10:10.

Представник позивача у судовому засіданні 20.03.2018 р. просив рішення по справі залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Представник відповідача у судове засідання не з'явився. Про час та місце проведення судового засідання повідомлений належним чином.

Відповідно до ст.269 ГПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами, перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог скарги.

Розглянувши матеріали скарги в межах доводів та вимог апеляційної скарги, судовою колегією встановлено наступне.

19.11.2004р. у Запорізькій регіональній філії Державного підприємства "Центр Державного земельного кадастру при Державному комітеті України по земельних ресурсах" було зареєстровано договір оренди землі, укладений між Запорізькою міською радою (орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Дестроер" (орендар), про що у Державному реєстрі земель вчинено запис за №040426100073.

Згідно з п. 1 вказаного договору, орендодавець, відповідно до рішення восьмої сесії двадцять четвертого скликання Запорізької міської ради № 28 від 25.04.2003 та вісімнадцятої сесії четвертого скликання Запорізької міської ради № 43 від 15.09.2004, надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку для розташування кафе, що знаходиться в м. Запоріжжя, вул. Сталеварів, 23а.

В оренду передається земельна ділянка загальною площею 0,0590 га. (п.2 договору)

Відповідно до п.3 договору на земельній ділянці знаходяться об'єкти нерухомого майна: об'єкт незавершеного будівництва, що є власністю орендаря, об'єкти інфраструктури-відсутні.

Положеннями п. 5 договору сторони узгодили, що нормативна грошова оцінка земельної ділянки в цінах 2004 року становила 427 360,60 грн.

Договір укладено на десять років. (п.8 договору)

Матеріали справи містять додаткові угоди від 29.12.2007 та 20.08.2008, які було підписано між сторонами до договору оренди землі від 19.11.2004 № 040426100073, якими внесено зміни до пунктів 9, 10, 11, 12 договору, внесено зміни щодо розміру, обчислення, порядку внесення орендної плати та зміни його розміру. Додаткові угоди є невід'ємними частинами договору оренди землі, зареєстровані у державному реєстрі земель.

Відповідно до п. 19 договору передача земельної ділянки орендарю здійснюється орендодавцем на умовах, що визначені у договорі, за актом прийому-передачі земельної ділянки, який підписується сторонами і є невід'ємним додатком до договору. Передача земельної ділянки орендарю здійснюється у п'ятиденний термін після державної реєстрації цього договору за актом її приймання-передачі.

В пункті 39 договору оренди землі встановлено, що договір набирає чинності після підписання сторонами та його державної реєстрації.

Пунктами 33, 34 договору визначено, що дія договору припиняється, зокрема у разі закінчення строку на який його було укладено. Фактичне продовження користування майном після закінчення строку дії даного договору оренди землі не є підставою для поновлення договору.

Зміна умов договору здійснюється у письмовій формі за взаємною згодою сторін. У разі недосягнення згоди щодо зміни умов договору спір розв'язується в судовому порядку (п.32 договору).

Відповідно до акту прийому-передачі земельної ділянки за договором від 19.11.2004р. №040426100073 орендодавець передав земельну ділянку кадастровий №2310100000:05:005:0005, загальною площею 0,0590 гр., яка знаходиться за адресою : м.Запоріжжя, вул. Сталеварів,23а, а орендар прийняв вищевказану земельну ділянку в оренду. (а.с.21)

Рішенням господарського суду Запорізької області від 29.02.2008 у справі №10/193/08 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Дестроер до Запорізької міської ради, за участю третьої особи - Орендного підприємства Запорізьке міжміське бюро технічної інвентаризації про визнання незавершеної будівництвом будівлі кафе з підвалом літ. А-2 по вул.Сталеварів, 23а у м.Запоріжжя об'єктом нерухомого майна та визнання за товариством права власності на даний об'єкт позовні вимоги задоволено. Незавершену будівництвом будівлю кафе з підвалом літ. А-2 по вул.Сталеварів, 23а у м.Запоріжжя визнано об'єктом нерухомого майна та визнано право власності на цей об'єкт за ТОВ "Дестроер".

На підставі вказаного рішення зареєстровано право власності позивача на нерухоме майно, що підтверджується витягом № 18156538 про реєстрацію права власності. (а.с.36)

Судом першої інстанції встановлено, що позивач звернувся до Запорізької міської ради з листом від 17.02.2014 № 5, відповідно до якого просив продовжити договір оренди земельної ділянки для розташування кафе, яка знаходиться за адресою: м.Запоріжжя, вул.Сталеварів, 23а. (а.с.38)

Управлінням з питань земельних відносин Запорізької міської ради надано відповідь за № 0966 від 05.03.2014 щодо розгляду листа з приводу поновлення договору, в якій зазначено, що для подальшого розгляду питання поновлення договору необхідно надати до управління документи (оригінали та завірені копії), а саме: договір оренди, додаткову угоду, рішення про відведення земельної ділянки; витяг з технічної документації щодо нормативної грошової оцінки земель; довідку з податкової інспекції про відсутність заборгованості по орендній платі за землю; витяг з Державного земельного кадастру про земельну ділянку. (а.с.76)

У подальшому, Товариство з обмеженою відповідальністю "Дестроер" направило лист до управління з питань земельних відносин Запорізької міської ради, разом з матеріалами щодо поновлення договору оренди землі, та проектом рішення Запорізької міської ради "Про поновлення ТОВ "Дестроер" договору оренди землі по вул. Сталеварів, 23-А для розташування кафе"(вх. №4263 від 18.09.2014р.), а.с. 71.

Відповідно до протоколу засідання простійної комісії Запорізької міської ради з питань комунальної власності, ресурсів, приватизації, архітектури та земельних відносин № 6 від 27.01.2016, витяг від 03.02.2016 № 01-01/12/0103, який надано відповідачем до матеріалів справи, за наслідком розгляду питання щодо поновлення ТОВ "Дестроер" договору оренди землі одноголосно ухвалено рішення про доручення члену та секретарю комісії здійснити виїзд та додатково вивчити питання з приводу поновлення договору (п.3.1.3)., а.с. 85-88

Після закінчення строку дії договору позивач продовжує користуватися земельною ділянкою та сплачує платежі. Однак, додаткова угода до договору не підписана, згоди щодо поновлення терміну дії договору недосягнуто, отже ТОВ "Дестроер" звернувся до господарського суду Запорізької області з позовом про поновлення договору оренди землі на строк десять років, в редакції додаткової угоди, визначеної позивачем.

Як зазначалося вище, рішенням суду першої інстанції позовні вимоги задоволено повністю.

Судова колегія, повторно переглядаючи справу відповідно до приписів ст.269 Господарського процесуального кодексу України зазначає наступне.

Відповідно до ст. 792 Цивільного кодексу України, за договором найму (оренди) земельної ділянки наймодавець зобов'язується передати наймачеві земельну ділянку на встановлений договором строк у володіння та користування за плату. Відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом.

Отже, майнові відносини, що виникають із договору найму(оренди) земельної ділянки, є цивільно-правовими та, крім загальних норм цивільного законодавства щодо договору, договору найму, регулюються також актами земельного законодавства - Земельним кодексом України, Законом України Про оренду землі .

У статті 33 Закону України "Про оренду землі" встановлено переважне право орендаря, який належно виконував обов'язки відповідно до умов договору, на його поновлення після закінчення строку, на який його було укладено.

Переважне право орендарів на поновлення договору оренди поширюється на випадки, коли земля знову передається в оренду.

Частиною 1 ст. 33 Закону України "Про оренду землі" передбачено, що по закінченню строку, на який було укладено договір оренди землі, орендар, який належно виконував обов'язки за умовами договору, має переважне право перед іншими особами на укладення договору оренди землі на новий строк (поновлення договору оренди землі).

Орендар, який має намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк, зобов'язаний повідомити про це орендодавця до спливу строку договору оренди землі у строк, встановлений цим договором, але не пізніше ніж за місяць до спливу строку договору оренди землі. (частина 2 статті 33 Закону України "Про оренду землі" )

Згідно з частиною 3 статті 33 Закону України "Про оренду землі" до листа-повідомлення про поновлення договору оренди землі орендар додає проект додаткової угоди.

Як встановлено частиною 4 статті 33 Закону України "Про оренду землі", при поновленні договору оренди землі його умови можуть бути змінені за згодою сторін. У разі недосягнення домовленості щодо орендної плати та інших істотних умов договору переважне право орендаря на укладення договору оренди землі припиняється.

Орендодавець у місячний термін розглядає надісланий орендарем лист-повідомлення з проектом додаткової угоди, перевіряє його на відповідність вимогам закону, узгоджує з орендарем (за необхідності) істотні умови договору і, за відсутності заперечень, приймає рішення про поновлення договору оренди землі (щодо земель державної та комунальної власності), укладає з орендарем додаткову угоду про поновлення договору оренди землі. За наявності заперечень орендодавця щодо поновлення договору оренди землі орендарю направляється лист-повідомлення про прийняте орендодавцем рішення. (частина 5 статті 33 Закону України "Про оренду землі")

Таким чином, реалізація переважного права на поновлення договору оренди землі, передбачена частиною 1 статті 33 Закону України "Про оренду землі", можлива лише за умови дотримання встановлених законом процедури та наявності волевиявлення сторін.

Так, для визнання за орендарем переважного права на поновлення договору оренди землі відповідно до частини першої статті 33 Закону України "Про оренду землі" необхідно встановити наступні юридичні факти: орендар належно виконує свої обов'язки за договором; орендар до спливу строку договору повідомив орендодавця у встановлені строки про свій намір скористатися переважним правом укладення договору на новий строк; до листа-повідомлення орендар додав проект додаткової угоди; орендодавець протягом місяця не повідомив орендаря про наявність заперечень та своє рішення.

Разом із цим, частиною 6 статті 33 Закону України "Про оренду землі" передбачена інша підстава поновлення договору оренди, а саме у тому разі, якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди і за відсутності протягом одного місяця після закінчення строку договору листа-повідомлення орендодавця про заперечення у поновленні договору оренди землі такий договір вважається поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

Таким чином, для поновлення договору оренди землі відповідно до частини шостої статті 33 Закону України "Про оренду землі", необхідна наявність наступних юридичних фактів: орендар продовжує користування виділеною земельною ділянкою; орендар належно виконує свої обов'язки за договором; відсутнє письмове повідомлення орендодавця про відмову у поновленні договору оренди; сторони укладають додаткову угоду про поновлення договорів оренди.

Отже, стаття 33 Закону України Про оренду землі визначає правові підстави поновлення договору оренди землі та фактично об'єднує два випадки поновлення такого договору, обов'язковим в яких є укладання додаткової угоди.

Товариство з обмеженою відповідальністю Дестроер 17.02.2014р. письмово звернулося до Запорізької міської ради з проханням продовжити договір оренди земельної ділянки термін дії якого закінчувався 19.11.2014р., на новий строк. Після закінчення терміну дії договору позивач продовжував користуватися земельною ділянкою та користується до цього часу у зв'язку з відсутністю заперечень з боку орендодавця.

Відповідачем на звернення позивача від 17.02.2014р. будь-якої відповіді, в тому числі й заперечень щодо продовження строку дії договору не надано. Натомість матеріали справи свідчать, що на вказане звернення позивача, управлінням земельних відносин Запорізької міської ради було направлено відповідь від 05.03.2014 № 0966 в якій, зазначено про необхідність надання документів для подальшого розгляду питання з приводу поновлення договору.

За змістом протоколу № 6 від 27.01.2016р., витяг з якого від 03.02.2016р. № 01-01/12/0103 надано відповідачем до матеріалів справи, постійною комісією Запорізької міської ради з питань комунальної власності, ресурсів, приватизації, архітектури та земельних відносин одноголосно ухвалено рішення про доручення члену та секретарю комісії здійснити виїзд та додаткове вивчення питання з приводу поновлення ТОВ "Дестроер" договору оренди землі.

Запорізька міська рада пояснює в письмовому відзиві та доповненні до нього, що згідно з протоколом засідання постійної комісії (витяг № 01-01/12/0103 від 03.02.2016) в узгодженні проекту рішення щодо поновлення позивачу терміну дії договору було відмовлено. (а.с. 83-88)

Місцевим господарським судом враховано п. 2.17 постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин" від 17.05.2011 року № 6, зі змісту якого вбачається, що у вирішенні спорів, пов'язаних з поновленням (пролонгацією) договорів оренди земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, судам слід враховувати положення статті 33 Закону України "Про оренду землі" (в редакції Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності", який набрав чинності з 12.03.2011).

Частиною шостою зазначеної статті передбачено, що договір вважається поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором, у разі якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою і за відсутності протягом місяця після закінчення строку договору листа-повідомлення орендодавця про заперечення у поновленні договору оренди землі.

Відтак господарським судам у вирішенні відповідних спорів необхідно з'ясовувати, зокрема, чи повідомляв орендар орендодавця у встановленому порядку про намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк та чи заперечував орендодавець у строк, визначений законом, проти поновлення договору.

З матеріалів справи вбачається, що після закінчення терміну дії договору - 19.11.2014, ТОВ Дестроер з кінця 2014 року та протягом 2015-2017 років продовжив користуватися земельної ділянкою та вносити орендну плату, що підтверджується податковим деклараціями з плати за землю та відповідними платіжними документами, копії яких долучено до матеріалів справи. Починаючи з 2016 року позивач здійснював оплату орендних платежів за землю, виходячи з нової нормативної грошової оцінки. Орендодавець протягом місяця після закінчення дії договору письмового повідомлення про відмову в поновленні договору оренди не здійснив. Відповідач надав витяг від 03.02.2016 № 01-01/12/0103 з протоколу № 6 засідання постійної комісії Запорізької міської ради з питань комунальної власності, ресурсів, приватизації, архітектури та земельних відносин, яке відбулось 27.01.2016, тобто за минуванням більше ніж року після закінчення терміну дії договору.

Судом першої інстанції встановлено, що зі змісту цього витягу із протоколу не вбачається, що ТОВ "Дестроер" було відмовлено в поновленні терміну дії договору, як вказує відповідач. Фактично було ухвалено рішення про доручення члену та секретарю комісії здійснити виїзд та додаткове вивчення питання з приводу поновлення договору оренди землі, без зазначення при цьому обставин щодо підстав прийняття такого рішення.

Зазначені обставини не спростовані під час апеляційного провадження.

Апелянт посилається на пункти 33, 34 договору, якими визначено, що дія договору припиняється, зокрема у разі закінчення строку на який його було укладено. Фактичне продовження користування майном після закінчення строку дії даного договору оренди землі не є підставою для поновлення договору.

Апеляційний суд вважає таке посилання необґрунтованим, оскільки ч. 1 ст. 203 ЦК України встановлено, що зміст правочину не може суперечити ЦК України, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Крім того, першочергово слід враховувати наявність волевиявлення орендаря на продовження договору, про яке орендодавця повідомлено завчасно до закінчення терміну його дії, та відсутність заперечень з боку орендодавця щодо продовження користування землею не лише протягом місяця після закінчення строку договору, а й до цього часу, що є достатньо обґрунтованою підставою для вимог орендодавця щодо поновлення договору у порядку, передбаченому законом.

Як вже зазначалося вище, статтею 33 Закону України "Про оренду землі" передбачена обов'язковість оформлення додаткової угоди до договору оренди землі для оформлення факту його поновлення.

Додаткова угода до договору оренди землі про його поновлення має бути укладена сторонами у місячний строк в обов'язковому порядку. Відмова, а також наявне зволікання в укладенні додаткової угоди до договору оренди землі може бути оскаржено в суді.( ч.ч. 8, 11 статті 33 цього Закону України "Про оренду землі")

Отже, законодавством прямо передбачено оскарження відмови в укладенні додаткової угоди до договору оренди землі, яка в даному випадку виражається у зволіканні Запорізької міської ради у наданні відповіді на звернення орендаря щодо вирішення даного питання, в судовому порядку. У разі визнання такої відмови органу в судовому порядку незаконною, права землекористувача підлягають захисту, у відповідності до вищенаведених вимог закону, шляхом поновлення його порушених прав, що виникли в результаті такої відмови органу.

В процесі розгляду справи в суді першої інстанції, відповідач заявив, що відбулися чисельні зміни у законодавстві, в тому числі щодо нормативної грошової оцінки землі, що впливає на розмір орендної плати, яка є істотною умовою договору, а також зазначив про рішення Запорізької міської ради №37 від 05.11.2014, яким затверджено регламент щодо порядку поновлення договору оренди земельної ділянки в порядку ст. 33 Закону України "Про оренду землі", перелік документів, які додаються до листа-повідомлення заявника щодо поновлення договору оренди землі.

Відносно посилання відповідача щодо істотних умов договору, в тому числі розміру орендної плати, місцевий господарський суд вірно зазначив, що жодних спорів сторін стосовно внесення змін до договору оренди землі щодо орендної плати та інших істотних умов матеріали справи не містять. Крім того, питання щодо внесення змін до договору підпадає під дію та регулювання ст.ст. 181, 188 ГК України і повинно вирішуватися сторонами окремо від питання поновлення дії договору оренди.

Згідно зі статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело прав.

Перша та найважливіша вимога статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод полягає в тому, що будь-яке втручання публічних органів у мирне володіння майном повинно бути законним, а держави мають право здійснювати контроль за використанням майна шляхом введення "законів".

У рішенні Європейського суду з прав людини від 24.06.03 у справі "Стретч проти Об'єднаного Королівства Великобританії та Північної Ірландії" встановлено, що особа (орендар) мала принаймні законне сподівання на реалізацію передбаченого договором права на продовження договору оренди і в цілях ст. 1 Першого протоколу таке сподівання можна вважати додатковою частиною майнових прав, наданих їй муніципалітетом за орендним договором, та зазначено, що наявність порушень з боку органу публічної влади при укладенні договору щодо майна не може бути підставою для позбавлення цього майна іншої особи, яка жодних порушень не вчинила.

У рішенні Європейського суду з прав людини по справі "Девелопмент ЛТД" та інші проти Ірландії" в якій він постановив, що ст.1 Першого протоколу до Конвенції можна застосувати до захисту "правомірних очікувань" щодо певного стану речей (у майбутньому), оскільки їх можна вважати складовою частиною власності. "Правомірні очікування" виникають у особи, якщо нею було дотримано всіх вимог законодавства для отримання відповідного рішення уповноваженого органу, а тому вона мала усі підстави вважати, що таке рішення є дійсним та розраховувати на певний стан речей. З наведеного слідує висновок про те, що по-перше, особа, якій відповідним рішенням надано право користування земельною ділянкою, набуває право власності на майно у вигляді правомірних очікувань щодо набуття у майбутньому права володіння майном (право оренди) ще до укладення відповідного договору оренди на виконання даного рішення, по-друге, після укладення відповідного договору оренди у особи виникає право мирно володіти майном, яким є майнові права (право оренди) протягом певного строку. При цьому, право власності на майно у вигляді як правомірних очікувань, так і майнового права (права оренди), є об'єктом правового захисту згідно зі ст. 1 Першого протоколу до Конвенції та національного законодавства України.

Судова колегія також враховує правову позицію, яка викладена у постанові Верховного суду України від 23.11.2016р.

У частині першій статті 777 ЦК України законодавець закріпив переважне право наймача, який належно виконує свої обов'язки за договором, на укладення договору на новий строк та передбачив певну процедуру здійснення цього права.

Права наймача, що встановлені статтею 777 ЦК України, є переважними, тобто за своєю правовою природою вони є привілеями носія таких прав, який має перевагу на укладення відповідних договорів перед третіми особами.

За відсутності заперечень орендодавця щодо поновлення договору оренди землі з попереднім добросовісним орендарем та за відсутності попереднього повідомлення останнього щодо наміру укладення нового договору оренди з новим орендарем, право особи на реалізацію свого переважного права, що передбачено статтею 777 ЦК України та статтею 33 Закону України "Про оренду землі", буде порушено, а така поведінка орендодавця відносно попереднього орендаря буде недобросовісною.

Враховуючи зазначене, судам слід встановити наявність вчинення орендарем конклюдентних дій, а саме продовження користування носієм переважного права спірною земельною ділянкою та внесення ним відповідної орендної плати після закінчення строку дії договору, які б свідчили про його намір скористатися своїм переважним правом та поновити договір оренди землі, строк дії якого закінчився, що підтверджує наявність підстав визнання договору оренди з новим орендарем недійсним, а договір оренди землі з носієм переважного права поновленим.

Крім того, стаття 764 ЦК України передбачає таку правову конструкцію, як поновлення договору найму, яка зводиться по суті до автоматичного продовження попередніх договірних відносин на той самий строк без укладення нового договору за умови, по-перше, що наймач продовжує користуватися майном після закінчення строку договору найму, та, по-друге, відсутні заперечення наймодавця протягом одного місяця.

Вирішуючи спір, місцевий господарський суд враховував, що договір оренди землі є поновленим автоматично на підставі ч. 6 ст. 33 Закону України "Про оренду землі", а позивач звертаючись до суду із вимогою про поновлення договору на той самий строк і на тих самих умовах, що передбачені договором, фактично просить суд вирішити питання щодо юридичного оформлення відповідної угоди з відповідачем, враховуючи обов'язковість додаткової угоди до договору оренди землі про його поновлення, укладення в силу законну та наявне зволікання з боку останнього в її укладенні. При цьому, спосіб оскарження чітко в діючому законодавстві не визначений.

В той же час, суд не повинен формально підходити до вирішення спору, при прийнятті рішення мають бути встановлені дійсні обставини справи, а рішення має не лише по формі а й по суті, бути законним.

При цьому, правильність і точність юридичного формулювання не може завадити суду розглянути спір та реалізувати право позивача, передбачене ст.ст. 55, 124 Конституції України, п. 1 ст. 6 Європейської конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 року, ратифікованої Верховною Радою України (Закон від 17.07.97 №475/97-ВР) на судовий розгляд. (Постанова Вищого господарського суду України від 25.05.2017 у справі № 904/8337/16).

З огляду на наведене, доводи заявника апеляційної скарги щодо порушення судом першої інстанції норм матеріального права не знайшли свого підтвердження під час апеляційного перегляду.

Згідно ст.276 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

В даному випадку, судова колегія приходить до висновку, що судом першої інстанції судове рішення ухвалене у відповідності до вимог чинного законодавства, а тому апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення по справі залишається без змін.

Керуючись ст. ст. 269, 270, 276, 282 - 284 Господарського процесуального кодексу України, Донецький апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Запорізької міської ради, м. Запоріжжя на рішення господарського суду Запорізької області від 18.01.2018 р. по справі №908/2217/17 залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Запорізької області від 18.01.2018 р. по справі №908/2217/17 - залишити без змін.

Постанова набирає чинності з моменту її прийняття та може бути оскаржена протягом двадцяти днів до Верховного Суду у касаційному порядку з дня проголошення судового рішення або складання повного судового рішення.

Повний текст постанови складено та підписано 21.03.2018.

Головуючий суддя О.І. Склярук

Судді: Т.Д. Геза

Н. М. Дучал