Постанова

від 20.03.2018 по справі 916/375/17

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 березня 2018 року

м. Київ

Справа № 916/375/17

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Баранець О.М. - головуючий, Студенець В.І., Ткач І.В.

за участю секретаря судового засідання Низенко В.Р.,

Розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали касаційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Економіст -2013"

на рішення Господарського суду Одеської області

у складі судді Щавинської Ю.М.

від 28.04.2017 року

на постанову Одеського апеляційного господарського суду

у складі колегії суддів: Поліщук Л.В. - головуючого, судді: Мишкіна М.А.,

Туренко В.Б.

від 22.06.2017 року

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Економіст -2013"

до Виробничого кооперативу "Організація орендарів Одесавторресурси"

про визнання недійсним рішення загальних зборів та визнання недійсними положень статуту товариства

за участю представників:

позивача - не з'явився.

відповідача - Грабовий А.М.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Економіст-2013" звернулося до Господарського суду Одеської області з позовною заявою до Виробничого кооперативу "Організація орендарів Одесавторресурси", в якій просило визнати недійсним рішення загальних зборів ВК "Організація орендарів Одесавторресурси" від 10.11.2014 року, оформлене протоколом № 1 від 10.11.2004 року, визнати недійсними підпункти 1.1, 1.2, 3.1, 5.4, пункт 16 "Майно кооперативу" та пункт 17 "Виконання кооперативом зобов'язань, які виникли за господарськими договорами Організації орендарів "Одесавторресурси", пункт 22 "Ліквідація кооперативу та ліквідаційна комісія" статуту товариства, зареєстрованого 07.07.2005 року. Також, позивач просив залучити до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача, Управління державної реєстрації юридичного департаменту Одеської міської ради. У задоволенні зазначеного клопотання судом в засіданні суду 06.03.2017 року було відмовлено з огляду на недоведеність, яким саме чином рішення у справі може вплинути на права та обов'язки останнього.

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач посилається на те, що він є власником нежитлової будівлі загальною площею 1183 кв. м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1. В 2014 році Виробничий кооператив "Організація орендарів Одесавторресурси" звернувся до Малиновського районного суду м. Одеси з позовом до попереднього власника вищевказаного майна - ОСОБА_6 про визнання за ним права власності на спірне майно та витребування його з чужого незаконного володіння. Згідно з рішенням Малиновського районного суду міста Одеси від 04.05.2016 року (справа №521/22480/14-ц) позовні вимоги вищевказаного кооперативу задоволено частково, визнано за останнім право власності на вищезазначене майно та витребувано його з незаконного володіння ТОВ "Економіст-2013". Ухвалою Одеського апеляційного суду від 12.10.2016 року скасовано рішення Малиновського районного суду м. Одеси в частині визнання за ВК "Організація орендарів Одесавторресурси" права власності на нежитлову будівлю та витребування майна з незаконного володіння ТОВ "Економіст-2013". Провадження у справі закрито та роз'яснено, що спір підлягає розгляду в порядку господарського судочинства. 02.12.2016 року Господарським судом Одеської області порушено провадження у справі №916/3175/16 за позовом ВК "Організація орендарів Одесавторресурси" до ТОВ "ЕКОНОМІСТ- 2013" про витребування майна із чужого незаконного володіння та визнання права власності. При ознайомленні з матеріалами вказаної справи позивачу стало відомо про те, що ВК „Організація орендарів Одесавторресурси" обґрунтовує свою позицію, зокрема, тим, що відповідно до п. 1.1 статуту кооперативу, затвердженого 10.11.2004 року (протокол загальних зборів №1), ВК "Організація орендарів Одесавторресурси" було створено на вимогу Регіонального ФДМУ по Одеській області, викладену у п. 9 наказу №459 від 29.12.1993 року. У зазначеному наказі РВФДМУ надало Організації орендарів дозвіл на викуп державної частки майна у цілісному майновому комплексі Орендного підприємства „Одесавторма", яке було створене Організацією орендарів „Одесавторресурси" на базі орендованого майна у РВ ФДМУ по Одеській області, і визначило необхідність створення власного підприємства на базі викупленого майна. Згідно з п. 1.2 вказаного статуту, ВК "Організація орендарів Одесавторресурси" є правонаступником усіх прав та обов'язків Організації орендарів „Одесавторресурси", оскільки вона є покупцем державної частки майна ОП „Одесавторма", а кооператив створено на базі майна, яке було викуплено у держави Організацією орендарів „Одесавторресурси" за договором купівлі-продажу №47 від 05.01.1994 року., що підтверджено актом передачі майна від 28.03.1994 року, свідоцтвом №45 від 06.04.1994 року. Такі ж самі положення містяться і у підпунктах 3.1, 5.4, а також в пунктах 16 "Майно кооперативу" та 17 "Виконання кооперативом зобов'язань, які виникли за господарськими договорами Організації орендарів "Одесавторресурси", в пункті 22 "Ліквідація кооперативу та ліквідаційна комісія" статуту Виробничого кооперативу "Організація орендарів Одесавторресурси", зареєстрованого 07.07.2005р. Зазначені положення статуту відповідача, на думку ТОВ "Економіст-2013", не відповідають дійсності, так як ВК "Організація орендарів Одесавторресурси" було зареєстровано 07.07.2005 року на підставі рішення загальних зборів Організації орендарів „Одесавторесурси" від 10.11.2004 року (протокол №1) як новоутворене підприємство шляхом заснування юридичної особи. Організація орендарів „Одесавторресурси", як юридична особа, ніколи не існувала і позивачу не відомо, яким чином неіснуюча організація прийняла рішення про створення кооперативу. 25.09.1992 року відповідно до рішення виконавчого комітету Ленінської районної ради народних депутатів м. Одеси за №228 було зареєстровано організацію орендарів підприємства „Одесавторресурси", яка жодного відношення до вищевказаної неіснуючої організації не мала. Загальні збори ОО „Одесавторресурси" було проведено 10.11.2004 року, а державну реєстрацію кооперативу проведено лише 07.07.2005 року. Як вважає позивач, для того, щоб зареєструвати Виробничий кооператив "Організація орендарів Одесавторресурси" в якості правонаступника Організації орендарів „Одесавторресурси", про що зазначено спірними пунктами статуту кооперативу, ВК "Організація орендарів Одесавторресурси" повинен був бути створений лише шляхом злиття, приєднання, поділу або перетворення організації орендарів, чого фактично зробити було неможливо, оскільки станом на 10.11.2004 року Організацію орендарів „Одесавторресурси" спочатку було перетворено на Орендне підприємство „Одесавторма", а згодом перетворено у Командитне товариство „Бегляков і Ко „Одесавторма", яке існувало до 21.01.2009 року та було припинено за рішенням суду внаслідок визнання його банкрутом. Отже, відповідач не є правонаступником Організації орендарів „Одесавторресурси", а спірні положення статуту вказаного кооперативу суперечать статтям 104-108 ЦК України, ст. 33 Закону України „Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців" (в редакції від 01.04.2005 року) та порушують майнові права ТОВ "Економіст-2013".

Рішенням Господарського суду Одеської області від 28.04.2017 року в позові відмовлено.

Дане рішення мотивоване тим, що позивач не є учасником юридичної особи, рішення загальних зборів і окремі положення статуту якої він просить визнати недійсним, а тому даний спір не є корпоративним. ТОВ "Економіст-2013" в порушення ст. 33 ГПК України (в редакції до 15.12.2017 року) не довів, яким чином вищевказані рішення загальних зборів від 10.11.2004 року і Статут відповідача порушують права і інтереси позивача з урахуванням того, що останній був утворений лише 16.07.2013 року, і які норми законодавства були порушені кооперативом при їх прийнятті.

Не погодившись з рішенням суду, позивач звернувся із апеляційною скаргою, в якій просив рішення скасувати, позов задовольнити, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права; невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи.

Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 22.06.2017 року рішення Господарського суду Одеської області від 28.04.2017 року у справі №916/375/17 залишено без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що позивачем в позовній заяві не зазначено норми закону, яким оскаржувані положення статуту не відповідають, та не вказано, які права позивача ними порушуються або оспорюються. Чинним законодавством не передбачено такого способу захисту права власності, як визнання недійсними рішення загальних зборів про утворення суб'єкта підприємницької діяльності і окремих положень його статутних документів. Суд апеляційної інстанції погодився з висновком місцевого господарського суду про те, що ТОВ "ЕКОНОМІСТ-2013" в порушення ст. 33 ГПК України (в редакції до 15.12.2017 року) не доведено, яким чином оскаржуване рішення загальних зборів відповідача від 10.11.2004 року порушує його права та інтереси, враховуючи, що згідно відомостей Єдиного Державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань Товариство було зареєстровано 16.07.2013 року, а право власності на спірне майно за ним зареєстровано лише 27.05.2015 року. Отже, на момент прийняття спірного рішення Виробничого кооперативу "Організація орендарів Одесавторресурси" такої юридичної особи, як Товариство з обмеженою відповідальністю "ЕКОНОМІСТ-2013" не існувало, а тому жодним чином його права не були порушені при утворенні відповідача у 2004 році і реєстрації статуту останнього.

Не погоджуючись з рішенням Господарського суду Одеської області від 28.04.2017 року та постановою Одеського апеляційного господарського суду від 22.06.2017 року у справі №916/375/17 Товариство з обмеженою відповідальністю "Економіст -2013" подало касаційну скаргу, в якій останній просить скасувати рішення Господарського суду Одеської області від 28.04.2017 року та постанову Одеського апеляційного господарського суду від 22.06.2017 року у справі №916/375/17 та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити повністю.

Касаційна скарга мотивована тим, що положення статуту відповідача, на думку ТОВ "Економіст-2013", не відповідають дійсності, так як ВК "Організація орендарів Одесавторресурси" було зареєстровано 07.07.2005 року на підставі рішення загальних зборів Організації орендарів „Одесавторесурси" від 10.11.2004 року (протокол №1) як новоутворене підприємство шляхом заснування юридичної особи. Організація орендарів „Одесавторресурси", як юридична особа, ніколи не існувала і позивачу не відомо, яким чином неіснуюча організація прийняла рішення про створення кооперативу. 25.09.1992 року відповідно до рішення виконавчого комітету Ленінської районної ради народних депутатів м. Одеси за №228 було зареєстровано організацію орендарів підприємства „Одесавторресурси", яка жодного відношення до вищевказаної неіснуючої організації не мала. Загальні збори ОО „Одесавторресурси" було проведено 10.11.2004 року, а державну реєстрацію кооперативу проведено лише 07.07.2005 року. Як вважає позивач, для того, щоб зареєструвати Виробничий кооператив "Організація орендарів Одесавторресурси" в якості правонаступника Організації орендарів „Одесавторресурси", про що зазначено спірними пунктами статуту кооперативу, ВК "Організація орендарів Одесавторресурси" повинен був бути створений лише шляхом злиття, приєднання, поділу або перетворення організації орендарів, чого фактично зробити було неможливо, оскільки станом на 10.11.2004 року. Організацію орендарів „Одесавторресурси" спочатку було перетворено на Орендне підприємство „Одесавторма", а згодом перетворено у Командитне товариство „Бегляков і Ко „Одесавторма", яке існувало до 21.01.2009 року та було припинено за рішенням суду внаслідок визнання його банкрутом. Отже, відповідач не є правонаступником Організації орендарів „Одесавторресурси", а спірні положення статуту вказаного кооперативу суперечать статтям 104-108 ЦК України, ст. 33 Закону України „Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців" (в редакції від 01.04.2005 року) та порушують майнові права ТОВ "Економіст-2013".

Ухвалою Верховного Суду від 19.02.2018 року поновлено Товариству з обмеженою відповідальністю "Економіст-2013" строк на подання касаційної скарги на рішення Господарського суду Одеської області від 28.04.2017 року та постанову Одеського апеляційного господарського суду від 22.06.2017 року у справі №916/375/17. Відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Економіст-2013" на рішення Господарського суду Одеської області від 28.04.2017 року та постанову Одеського апеляційного господарського суду від 22.06.2017 року у справі №916/375/17.

У зв'язку з відрядженням судді Вронської Г.О. справа № 916/375/17 була передана на повторний автоматизований розподіл. Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи (касаційної скарги, заяви) між суддями від 19.03.2018 року для розгляду касаційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Економіст-2013" визначено колегію суддів у складі: Баранець О.М. - головуючий, судді: Ткач І.В., Студенець В.І.

У відзиві на касаційну скаргу відповідач просить, рішення Господарського суду Одеської області від 28.04.2017 року та постанову Одеського апеляційного господарського суду від 22.06.2017 року у справі №916/375/17 залишити без змін, а касаційну скаргу залишити без задоволення з посиланням на те, що в 2005 році під час прийняття рішення загальних зборів "Організація орендарів Одесавторресурси", оформленого протоколом №1 від 10.11.2004 року та під час реєстрації статуту кооперативу, жодних майнових прав ТОВ "Економіст-2013", створеного лише в 2013 році, порушено не було.

Колегія суддів Касаційного господарського суду зазначає, що відповідно до частини 1 статті 202 Господарського процесуального кодексу України неявка в судове засіданні представників учасників справи, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду касаційної скарги, не перешкоджає розгляду справи у судовому засіданні.

Заслухавши доповідь судді - доповідача, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено господарськими судами попередніх інстанцій, рішенням виконавчого комітету Ленінської районної ради народних депутатів м. Одеси Одеської області від 25.09.1992 року №228 здійснено державну реєстрацію Організації орендарів "Одесавторресурси".

Положення про вказану організацію затверджено загальними зборами організації орендарів підприємства "Одесавторресурси" (протокол №30 від 08.09.1992 року).

Згідно з вказаним протоколом загальними зборами робітників Одеського підприємства по заготівлі, обробці та поставці вторинних ресурсів прийнято рішення про оренду державного підприємства по заготівлі, обробці і поставці вторинних ресурсів з подальшим викупом майна підприємства трудовим колективом та створення організації орендарів із затвердженням відповідного положення.

06.10.1992 року відбулися загальні збори робітників Одеського підприємства по заготівлі, обробці та поставці вторинних ресурсів, оформлені протоколом №35 відповідно до яких затверджено статут організації орендарів та проект договору оренди. Відповідно до статуту Орендного підприємства "Одесавторма", затвердженого зборами трудового колективу Орендного підприємства "Одесавторма" визначено, що організація орендарів Одеського обласного підприємства по заготівлі, обробці, поставці вторинних ресурсів "Одесавторма", що іменується як "Організація орендарів Одесавторма", входить до складу "Укрвторма".

Пунктом 1.3. статуту визначено, що Організація орендарів підприємства "Одесавторма" створена рішенням загальних зборів трудового колективу підприємства "Одесавторма", які відбулися 08.09.1992 року, протокол №30.

07.12.1992 року між Фондом державного майна України в особі регіонального відділення по Одеській області та організацією орендарів підприємства "Одесавторма" укладено договір оренди, відповідно до умов якого в цілях підвищення ефективності використання державного майна та для досягнення найбільших результатів господарської діяльності орендодавцем передано, а орендарем прийнято в оренду майно підприємства "Одесавторма". 29.12.1992 року Виконавчим комітетом Ленінської районної ради видано свідоцтво про реєстрацію Орендного підприємства "Одесавторма" №610.

Відповідно до протоколу від 03.08.1993 року зборів орендарів Орендного підприємства "Одесавторма" прийнято рішення про подання заяви на приватизацію Орендного підприємства "Одесавторма".

12.08.1993 року заявником - Організацією орендарів підприємства "Одесавторресурси" до Одеського регіонального відділення Фонду державного майна України подано заяву на приватизацію майна підприємства Орендного підприємства "Одесавторма". В подальшому на загальних зборах трудового колективу Орендного підприємства "Одесавторма" узгоджено план приватизації Орендного підприємства "Одесавторма", розробленого відповідною комісією, який розпорядженням Регіонального відділення Фонду державного майна по Одеській області №97-р від 10.12.1993 року було затверджено.

Наказом Регіонального відділення Фонду державного майна України в Одеській області №459 від 29.12.1993 року надано дозвіл Організації орендарів, яка була створена трудовим колективом Одеського обласного виробничо заготівельного підприємства "Одесавторресурси", на викуп державної частки майна у цілісному майновому комплексі Орендного підприємства "Одесавторма". Зобов'язано Організацію орендарів "Одесавторресурси" у місячний строк підготувати статутні документи та зареєструватися як суб'єкт підприємницької діяльності у виконкомі Ленінської народної ради районних депутатів.

05.01.1994 року між Регіональним відділенням Фонду державного майна та Організацією орендарів "Одесавторресурси" укладено договір купівлі-продажу державного майна №47. Відповідно до п. 3.2. договору передача об'єкта приватизації продавцем і прийом об'єкта приватизації покупцем підтверджується актом передачі. Покупець цілісного майнового комплексу стає правонаступником майнових прав та обов'язків ОП "Одесавторма" з моменту переходу до нього права власності, яке відповідно до п. 1.2. договору перейшло до покупця на підставі наказу начальника Регіонального відділення ФДМУ по Одеській області №459 від 29.12.1993 року з дня його видання.

На виконання умов договору купівлі-продажу від 05.01.1994 року №47 між Регіональним відділенням Фонду державного майна України в Одеській області та Організацією орендарів Одеського обласного виробничо-заготівельного підприємства "Одесавторресурси" 28.03.1994 року складено акт передачі проданого майна, відповідно до якого Організації орендарів передане майно, що знаходиться за адресою: м. Одеса, вул. Вапняна, 93, у складі цілісного майнового комплексу з усіма спорудами і будівлями.

10.03.1994 року створено Командитне товариство „Бегляков и Ко" ОП „Одесавторма", зареєстроване в Ленінському РВК м. Одеси під ідентифікаційним кодом ОП „Одесавторма" - 13914500.

Згідно з протоколом від 10.09.1996 року №13 до установчого договору Командитного товариства „Бегляков і Ко „Одесавторма" були внесені зміни, зареєстровані 16.12.1996 року, згідно з якими, зокрема, п. 1.2 установчого договору було доповнено фразою „перейменовано з орендного підприємства „Одесавторма".

06.04.1994 року Організації орендарів Одеського обласного виробничо-заготівельного підприємства "Одесавторресурси" видано свідоцтво про право власності №45 на цілісний майновий комплекс орендного підприємства "Одесавторма".

10.11.2004 року рішенням загальних зборів членів Організації орендарів "Одесавторресурси", за яке проголосували члени кооперативу в кількості 104 осіб, що є більшістю, у відповідності до Наказу Регіонального відділення Фонду державного майна України в Одеській області №459 від 29.12.1993 року було створено організацію Виробничий кооператив „Організація орендарів „Одесавторресурси" та затверджено його власну назву, визначено вартість викупленого у держави майна та визначено розмір паїв у грошовому еквіваленті для розподілення даних паїв між членами (засновниками) виробничого кооперативу „Організації орендарів „Одесавторресурси", розподілено між членами Виробничого кооперативу „Організації орендарів „Одесавторресурси" - засновниками кооперативу вартість викупленого у держави майна, балансова вартість якого становить 1535205,36 грн. на рівні паїв усіх 104 членів виробничого кооперативу "Організації орендарів "Одесавторресурси", із метою визначення персонального пайового внеску до кооперативу у грошовому виразі, який має становити 14761,94 грн. Вказане рішення оформлене протоколом №1 від 10.11.2004 року, яким також затверджено статут виробничого кооперативу.

Відповідно до п. 1.2 статуту Виробничий кооператив „Організація орендарів Одесавторресурси" є правонаступником усіх прав та обов'язків Організації орендарів „Одесавторресурси", оскільки вона є покупцем державної частки майна орендного підприємства "Одесавторма", а кооператив створено на базі майна, яке викуплено у держави Організацією орендарів „Одесавторресурси" за Договором купівлі-продажу державного майна № 47 від 05.01.1994 року, що підтверджено актом передачі майна від 28.03.1994 року, свідоцтвом №45 від 06.04.1994 року про право власності Організації орендаторів „Одесавторресурси" на майно, викуплене за договором №47, та Реєстраційним посвідченням ОМБТІ та РОН від 24.05.1994 року щодо реєстрації об'єктів нерухомості за Організацією орендарів на підставі акту від 28.03.1994 року про отримання нею майна у власність.

07.07.2005 року здійснено державну реєстрацію Виробничого кооперативу „Організація орендарів „Одесавторресурси" державним реєстратором Святошинської районної у місті Києві державної адміністрації за реєстровим №10721020000003839.

Оскаржуване рішення загальних зборів є актом ненормативного характеру (індивідуальним актом), тобто офіційним письмовим документом, що породжує певні правові наслідки, які спрямовані на регулювання господарських відносин і мають обов'язковий характер для суб'єктів цих відносин. Підставами для визнання правових актів індивідуальної дії (ненормативних актів) незаконними (недійсним) є невідповідність їх вимогам чинного на час його видання (затвердження) законодавства, в тому числі Конституції України, та/або визначеній законом компетенції органу, який видав (затвердив) цей акт.

Виходячи з положень ст. 1 ГПК України (в редакції до 15.12.2017 року) , обов'язковою умовою визнання правових актів індивідуальної дії (ненормативних актів) незаконними (недійсними) є також порушення у зв'язку з прийняттям відповідного акта прав та охоронюваних законом інтересів позивача.

Приписами ст.ст. 163, 164 ЦК України визначено, що виробничим кооперативом є добровільне об'єднання громадян на засадах членства для спільної виробничої або іншої господарської діяльності, яка базується на їхній особистій трудовій участі та об'єднанні його членами майнових пайових внесків. Статутом кооперативу та законом може бути передбачено участь у діяльності виробничого кооперативу на засадах членства також інших осіб.

Установчим документом виробничого кооперативу є його статут, що затверджується загальними зборами його членів.

Статут виробничого кооперативу має містити крім відомостей, передбачених статтею 88 цього Кодексу, відомості про: розмір пайового внеску члена кооперативу; склад і порядок внесення пайових внесків членами кооперативу та про їхню відповідальність за порушення зобов'язання щодо внесення пайових внесків; характер і порядок трудової участі його членів у діяльності кооперативу та їхньої відповідальності за порушення зобов'язань щодо особистої трудової участі; порядок розподілу прибутку і збитків кооперативу; розмір і умови субсидіарної відповідальності його членів за зобов'язаннями кооперативу; склад і компетенцію органів управління кооперативу та про порядок ухвалення ними рішень.

Положення щодо відомостей, які мають міститися у статуті кооперативу, також закріплені у нормах ст.8 Закону України „Про кооперацію".

У судовому рішенні про визнання недійсними окремих положень установчих документів має бути зазначено, яким саме приписам закону суперечать ці положення, та які права позивача ними порушуються або оспорюються.

Позивачем не зазначено норми закону, яким оскаржувані положення статуту не відповідають, та не вказано, які права позивача ними порушуються або оспорюються.

Предметом спору у справі №916/3175/16 було витребування ВК „ОО „Одесавторресурси" у ТОВ "ЕКОНОМІСТ-2013" майна із чужого незаконного володіння та визнання права власності, а саме: на нежитлові будівлі загальною площею 90,4 кв.м., розташовані на земельній ділянці загальною площею 1183 кв.м., за адресою: АДРЕСА_1. Рішенням Господарського суду Одеської області позов задоволено. Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 25.05.2017 року рішення скасовано, в позові відмовлено з посиланням на те, що спірні будівлі були придбані гр. ОСОБА_6 за договором купівлі-продажу від 30.07.2010 року, укладеним з ТОВ "Унікум". 03.03.2015 року гр. ОСОБА_6 включена до складу учасників ТОВ "ЕКОНОМІСТ-2013" і в якості внеску до статутного капіталу товариства передала останньому вищевказані будівлі, які згідно з інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно зареєстровані за ТОВ "ЕКОНОМІСТ-2013", що підтверджено свідоцтвом про право власності на нерухоме майно від 27.05.2015 року, індексний номер: 38159900. Суд апеляційної інстанції обґрунтував свої висновки тим, що ТОВ "ЕКОНОМІСТ-2013" є добросовісним набувачем спірного майна, а позивач не довів належними і допустимими доказами права власності на вищевказане майно і не є правонаступником майна орендованого підприємства „Одесавторма".

Відповідно ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов'язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Глава 29 ЦК України встановлює, що власник, який має підстави передбачати можливість порушення свого права власності іншою особою, може звернутися до суду з вимогою про заборону вчинення нею дій, які можуть порушити його право, або з вимогою про вчинення певних дій для запобігання такому порушенню ( ч. 2 ст. 386 ЦК України). Такими способами захисту права власності можуть бути, зокрема:

-право власника на витребування майна із чужого незаконного володіння (ст.387);

-право власника на витребування майна від добросовісного набувача (ст.388);

-власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном (ст. 391);

- визнання права власності (ст. 392);

- визнання незаконним правового акта, що порушує право власності (ст. 393);

Чинним законодавством не передбачено такого способу захисту права власності, як визнання недійсними рішення загальних зборів про утворення суб'єкта підприємницької діяльності і окремих положень його статутних документів.

Враховуючи, що згідно відомостей Єдиного Державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань Товариство було зареєстровано 16.07.2013 року, а право власності на спірне майно за ним зареєстровано лише 27.05.2015 року.

Отже, на момент прийняття спірного рішення Виробничого кооперативу "Організація орендарів Одесавторресурси" такої юридичної особи, як Товариство з обмеженою відповідальністю "ЕКОНОМІСТ-2013" не існувало, а тому жодним чином його права не були порушені при утворенні відповідача у 2004 році і реєстрації статуту останнього.

Скаржником не доведено, що рішення від 10.11.2004 року, прийняте задовго до створення юридичної особи ТОВ "Економіст-2013", порушує права та інтереси останнього.

У відповідності з ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Матеріали справи свідчать про те, що господарськими судами всебічно, повно і об'єктивно досліджено матеріали справи в їх сукупності, дали вірну юридичну оцінку обставинам справи та правильно, з дотриманням норм процесуального права та правильним застосуванням норм матеріального права вирішили спір у справі.

Відповідно до статті 309 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення суду апеляційної інстанції з одних лише формальних міркувань.

Таким чином, доводи заявника касаційної скарги про порушення норм процесуального права та неправильне застосування судом першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права під час прийняття оскаржуваних процесуальних документів не знайшли свого підтвердження, у зв'язку з чим підстав для зміни чи скасування законних та обґрунтованих судових рішень колегія суддів Касаційного господарського суду України не вбачає.

З огляду на зазначене. Касаційний господарський суд України дійшов висновку, що рішення суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції слід залишити без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.

Керуючись статтями 300, 301, пунктом 1 частини 1 статті 308, статтями 309, 314, 315 Господарського процесуального кодексу України Суд - ,

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Економіст -2013" залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Одеської області від 28.04.2017 року та постанову Одеського апеляційного господарського суду від 22.06.2017 року у справі №916/375/17 - без змін.

2. Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий О. Баранець

Судді В. Студенець

І. Ткач