Рішення

від 16.03.2018 по справі 916/2923/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"16" березня 2018 р.м. Одеса Справа № 916/2923/17

Господарський суд Одеської області у складі судді Щавинської Ю.М.

при секретарі судового засідання Шейнцис О.О.,

за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1 - довіреність № 27 від 15.06.2017р.;

від відповідача: ОСОБА_2 - витяг з ЄДР від 30.11.2017р.; довіреність № 03/01-100 від 16.01.2018р.

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу № 916/2923/17

За позовом: Спільного українсько-німецького підприємства "Ta.Ma.Ka.So" (65026, м. Одеса, пров. Віце-адмірала Жукова, 3/7);

до відповідача: Міського комунального підприємства "Одеська Теплоелектроцентраль № 2" (65490, Одеська область, м. Теплодар, промплощадка);

про стягнення 64681,00 грн.

ВСТАНОВИВ:

Спільного українсько-німецьке підприємство "Ta.Ma.Ka.So" звернулось до Господарського суду Одеської області з позовною заявою до Міського комунального підприємства "Одеська Теплоелектроцентраль № 2", в якій просить суд стягнути з останнього заборгованість у загальному розмірі 64681,00 грн., з яких 50 000, 00 грн. основної заборгованості; 11 932, 00 грн. інфляційних втрат та 2 749, 00 грн. 3% річних, а також витрати по сплаті судового збору за подання позову у розмірі 1600 грн.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначає, що у 2003р. ним для недопущення відключення опалення у м. Теплодар Одеської області було надано КП „Одеська ТЕЦ-2» по договору поруки безвідсоткову поворотну фінансову допомогу для погашення векселів КП „Одеська ТЕЦ-2» перед різними підприємствами, КП „Одеська ТЕЦ-2» зобов'язалось своєчасно сплатити борг, проте до теперішнього часу не розрахувалось.

Таким чином, у відповідача перед позивачем наявна заборгованість за договором поруки у сумі 50000грн., на яку ним згідно ст. 625 ЦК України було нараховано індекс інфляції в сумі 11 932, 00 грн. та 3% річних в сумі 2 749, 00 грн.

Вказані обставини і призвели до звернення Спільного українсько-німецького підприємства "Ta.Ma.Ka.So" до суду з відповідним позовом.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 01.12.2017р. порушено провадження у справі №916/2923/17 із призначенням її до розгляду в засіданні суду 17.01.2018р. о 10год.30хв.

Судове засідання по справі №916/2923/17, призначене на 17.01.2018р. о 10год.30хв., не відбулось, у зв'язку з виникненням технічних обставин, які спричинені ускладненням погодних умов, що призвели до неможливості проведення судового засідання.

Ухвалою суду від 19.01.2018р., з урахуванням набрання 15.12.2017р. чинності Закону України від 03.10.2017р. №2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів", яким, зокрема, Господарський процесуальний кодекс України викладений в новій редакції, справу № 916/2923/17 прийнято до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження.

Вказаною ухвалою розгляд справи по суті призначено на 14.02.2018р.

У судовому засідання 14.02.2018р. представник позивача під час розгляду справи по суті в повному обсязі підтримав заявлені позовні вимоги, наполягав на їх задоволенні.

У судовому засіданні 14.02.2018р. оголошено перерву до 28.02.2018р.

В засіданні суду 28.02.2018р. представник відповідача заперечував проти задоволення позову, просив закрити провадження у справі з огляду на прийняття господарським судом Одеської області рішення від 27.07.2017р. у справі № 916/1243/17.

У судовому засіданні 28.02.2018р. оголошено перерву до 16.03.2018р.

В засіданні суду 16.03.2018р. представник позивача підтримав заявлені вимоги, просив суд задовольнити їх.

Представник відповідача в свою чергу письмового відзиву на позовну заяву не надав, при цьому надав усні пояснення по справі, згідно яких не заперечував проти факту надання Спільним українсько-німецьким підприємством "Ta.Ma.Ka.So" за договором поруки грошових кошті у сумі 50 000грн., проте просив суд, у випадку задоволення позову, зменшити розмір штрафних санкцій.

Дослідивши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, наданих в ході розгляду справи, суд дійшов наступних висновків:

Відповідно до ст. 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управлена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до положень статті 546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою , гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Згідно приписів ч. 1 ст. 553 ЦК України, за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку.

Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.

Згідно зі ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Як вбачається з матеріалів справи позовні вимоги Спільного українсько-німецького підприємства "Ta.Ma.Ka.So" ґрунтуються на укладеному між ним, як Поручителем, УМГ „Прикарпаттрансгаз» , як Кредитором, та відповідачем, як Боржником, договору поруки №26/03 від 17.03.2006р. до договору № 016-Т-02 від 01.10.2002р. (а.с.9).

Згідно п. 1.1 вказаного договору Поручитель зобов'язався відповідати перед Кредитором за виконання Боржником свого зобов'язання перед Кредитором щодо оплати послуг по транспортуванню газу в строк до 20.03.2003р. у сумі 50000 грн.

Відповідно до п. 2.1 договору зобов'язання Боржника, забезпечене порукою по даному договору, виникло на підставі договору № 016-Т-02 від 01.10.2002р., укладеного між Боржником, Кредитором і Дочірньою компанією „Укртрансгаз» НАК „Нафтогаз України» .

Зобов'язане, забезпечене порукою по даному договору, складається з обов'язку Боржника у відповідності з договором № 016-Т-02 від 01.10.2002р. в строк до 20.03.2003р. здійснити оплату послуг по транспортуванню газу шляхом перерахування вказаних грошових коштів на рахунок Кредитора у сумі 50000,00 грн. (п.2.2 договору).

Приписами п. 3.2 договору встановлено, що після виконання Поручителем зобов'язання, вказаного у розділі 2 договору, він набуває всі права Кредитора по даному зобов'язанню і має право зворотної (регресної) вимоги до Боржника у розмірі сплаченої суми.

Згідно п. 3.4 договору у випадку виконання Поручителем зобов'язання, вказаного в розділі 2 договору, Боржник зобов'язується до 01.07.2003р . погасити заборгованість перед Поручителем шляхом перерахування грошових коштів на суму, вказану у п. 1.1 договору.

Пунктом 5.3 договору сторони встановили, що усі зміни і доповнення до договору дійсні лише в тому випадку, якщо вони здійснені у письмовій формі підписані особами, уповноваженими на це.

До вказаного договору між сторонами неодноразово було укладено додаткові угоди (а.с.10-17), зокрема, згідно останньої додаткової угоди від 31.12.2011р. (а.с.10) строк погашення заборгованості відповідача перед позивачем було продовжено до 31.12.2015р.

Згідно до ст.193 ГК України, яка цілком кореспондується зі ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Відповідно до ч. 2 ст. 556 вказаного кодексу, до поручителя, який виконав зобов'язання, забезпечене порукою, переходять усі права кредитора у цьому зобов'язанні, в тому числі й ті, що забезпечували його виконання.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач свої зобов'язання за договором поруки виконав належним чином, сплативши 26.03.2003р. за відповідача послуги за транспортування газу у сумі 50000 грн ., що підтверджується відповідною банківською випискою (а.с.50).

Однак, відповідач не виконав умови п. 3.4 договору поруки, викладеного в редакції додаткової угоди від 31.12.2011р. (а.с.10), у зв'язку із чим у нього виникла заборгованість у вищевказаному розмірі.

Враховуючи вищезазначене та те, що належних доказів, які б спростовували наявність заборгованості у розмір 50000 грн., відповідач, згідно приписів ст.13 ГПК України, суду не надав, а вказана заборгованість підтверджується матеріалами справи, позовні вимоги Спільного українсько-німецького підприємства "Ta.Ma.Ka.So" щодо стягнення такої заборгованості є цілком обґрунтованими, та такими, що підлягають задоволенню.

При цьому судом не приймаються до уваги посилання відповідача на необхідність закриття провадження у справі № 916/2923/17 з огляду на наявність рішення господарського суду Одеської області від 27.07.2017р. у справі № 916/1243/17 (а.с.36-37), оскільки як вбачається зі змісту вказаного рішення, підставою для заявлення позовних вимог були, виключно, договори про надання зворотної безпроцентної фінансової допомоги.

За таких обставин, позов в рамках справи № 916/2923/17 заявлено Спільним українсько-німецьким підприємством "Ta.Ma.Ka.So" з інших підстав, що унеможливлює закриття провадження у справі на підставі п. 3 ч. 1 ст.231 ГПК України.

Щодо вимог позивача про стягнення з відповідача інфляційних втрат у сумі 11932,00 грн. та 3 % річних у розмірі 2749,00 грн., суд вказує таке.

Згідно частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд, перевіривши розрахунок інфляційних втрат та 3 % річних (а.с.18), вважає його вірним, у зв'язку із чим вимоги позивача про стягнення інфляційних втрат у сумі 11932,00 грн. та 3 % річних у розмірі 2749,00 грн., є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Разом з тим, суд відмовляє у задоволенні усного клопотання представника відповідача стосовно зменшення розміру 3 % річних та інфляційних втрат, оскільки стягнення боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь період прострочення та трьох процентів річних від простроченої суми не є неустойкою, а ст. 625 ЦК не передбачає можливості зменшення судом її розміру.

Так, за змістом ч. 2 ст. 625 ЦК нарахування інфляційних витрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов'язання і є особливою мірою відповідальності боржника (спеціальний вид цивільно-правової відповідальності) за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат (збитків) кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові (постанови Верховного Суду України від 6 червня 2012 р. у справі № 6-49цс12, від 24 жовтня 2011 р. у справі № 6-38цс11). Отже, проценти, передбачені ст. 625 ЦК, не є штрафними санкціями (постанова Верховного Суду України від 17 жовтня 2011 р. у справі 6-42цс11).

Водночас відповідно до ч. 3 ст. 551 ЦК за рішенням суду може бути зменшений виключно розмір неустойки.

Приймаючи до уваги задоволення позовних вимог, витрати по сплаті судового збору у сумі 1600 грн., згідно до п. 9 ст.129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 129,232,236-238,240-241 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1 . Позов задовольнити.

2. Стягнути з Міського комунального підприємства "Одеська Теплоелектроцентраль № 2" (65490, Одеська область, м. Теплодар, промплощадк, код ЄДРПОУ 05519847) на користь Спільного українсько-німецького підприємства "Ta.Ma.Ka.So" (68000, Одеська область, м. Чорноморськ, проспект Миру, 41а, код ЄДРПОУ 19368599) заборгованість у розмірі 50000/п'ятдесят тисяч/ грн. 00 коп.; інфляційні втрати у сумі 11932/одинадцять тисяч дев'ятсот тридцять дві/ грн. 00 коп.; 3 % річних у розмірі 2749/дві тисячі сімсот сорок дев'ять/ грн.00 коп. та витрати по сплаті судового збору у сумі 1600/одна тисяча шістсот/ грн. 00 коп.

Рішення суду набирає законної сили в порядку ст. 241 ГПК України.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 21 березня 2018 р.

Суддя Ю.М. Щавинська