Рішення

від 15.03.2018 по справі 813/699/17

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

справа №813/699/17

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 березня 2018 року

Львівський окружний адміністративний суд у складі:

головуючий суддя Грень Н.М.,

секретар судового засідання Редкевич О.Р.,

за участі:

представника позивача ОСОБА_1,

представника відповідача ОСОБА_2,

розглянув у відкритому судовому засіданні у місті Львові адміністративну справу за позовом Приватного підприємства «Техкомплект» до Галицької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Львівській області про скасування податкових повідомлень-рішень, -

в с т а н о в и в:

Приватне підприємство Техкомплект звернулося в суд з позовом до Галицької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Львівській області в якому просить: скасувати або визнати незаконними податкові повідомлення-рішення Галицької ОДПІ ГУ ДФС у Львівській області від 31 жовтня 2016 року за №0002021402 по податковому зобов'язанню щодо податку на прибуток в розмірі 168676 грн. та № НОМЕР_1 по податковому зобов'язанню щодо податку на додану вартість в розмірі 84822 грн. та 21205,5 грн. фінансової санкції за таким.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що, за результатами проведеної контролюючим органом перевірки складено акт, в якому зафіксовано виявлені порушення пп.134.1.1 п.134 ст. 134, п. 198.1, 198.2, 198.3, 198.6 ст.198, п.198.3 Податкового кодексу України, внаслідок чого ПП Техкомплект занижено податок на прибуток на суму 168676,00 грн. та податок на додану вартість на суму 84822,00 грн. Така позиція контролюючого органу ґрунтується на тому, що на момент складення акту перевірки та винесення податкових повідомлень-рішень, набрав законної сили вирок Сихівського районного суду м. Львова, яким встановлено факт фіктивності господарських операцій.

В подальшому, податковим органом винесено податкові повідомлення-рішення, якими визначено суму грошових зобов'язань за платежами податок на додану вартість та податок на прибуток та нараховано штрафні (фінансові) санкції.

На думку позивача, висновки контролюючого органу є необґрунтованими та не відповідають дійсності, оскільки фактичність господарських операцій підтверджується відповідними первинними документами, що долучені до матеріалів справи. Позивач покликається на індивідуальний характер відповідальності контрагента. Акцентує увагу на тому, що наявність товарно-матеріальних цінностей у позивача, податковим органом не заперечується. За таких обставин, вважає оскаржувані рішення протиправними та такими, що підлягають скасуванню.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив позов задовольнити.

Представник відповідача у судовому засіданні проти позову заперечив, з підстав зазначених у письмовому запереченні долученому до матеріалів справи. Зазначив, що в ході проведеної перевірки встановлено неможливість господарських операцій з придбання будівельних матеріалівта робіт від ТОВ Люфт Сервіс , у зв'язку із фіктивністю таких, що підтверджується вироком Сихівського районного суду м. Львова, що набрав законної сили. Зазначив, що у ТОВ Люфт Сервіс відсутні необхідні умови для досягнення результатів підприємницької діяльності, відсутні основні фонди, технічний персонал, виробничі активи, складські приміщення, транспортні засоби, кількість працівників становить одна особа, тобто відбувалось здійсненя операційної діяльності без реальної мети настання правових наслідків, що свідчить про нікчемність укладених угод. Відтак, вважає, що контролюючим органом правомірно винесено податкові повідомлення-рішення, тому просив у задоволенні позову відмовити.

Суд заслухав пояснення представника позивача та представника відповідача, з'ясував обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги та заперечення, а також ті, які мають значення для вирішення справи, повно, всебічно та об'єктивно дослідив докази у справі, та встановив наступне.

На підставі направлення №574 від 03.10.2016 року та наказу від 03.10.2016 року за № 532 Галицької ОДПІ ГУ ДФС у Львівській області головним державним ревізорам інспектором відділу перевірок ризикових платників управління аудиту згідно з пп. 20.1.4 п. 20.1, пп. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75, пп. 78.1. 11 п. 78.1. ст.. 78 абз. 2 п. 78.2 ст.78, п. 82.2 ст.82 Податкового кодексу України проведено позапланову виїзну документальну перевірку ПП Техкомплект з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаєморозрахунках з ТОВ Люфт Сервіс (ЄДРПОУ 38456990) за період з 16.10.2015 по 30.05.2016 рр. на виконання ухвали Сихівського районного суду м. Львова, слідчого судді Горбань О.Ю. від 11.07.2016 року про призначення позапланової документальної перевірки ПП Техкомплект .

За результатом проведеної перевірки контролюючим органом складено акт від 17.10.2016 року за №3875/13-04-14-02/25243560, у якому зафіксовані встановлені перевіркою порушення, а саме:

- п.134.1.1 п.134 ст. 134 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VІ із змінами та доповненнями, завищено витрати за 2015 рік, що призвело до заниження фінансового результату до оподаткування (прибуток або збиток), визначений у фінансовій звітності відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності (+,-) на загальну суму 937087 грн та заниження податку на прибуток на суму 168676,00 грн.;

- п. 198.1, 198.2, 198.3, 198.6 ст.198, Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VІ із змінами та доповненнями, що призвело до заниження суми податкових зобов'язань з податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету за відповідний період в розмірі 84822 грн. ( в тому числі за жовтень 2015 р-10482 грн., за листопад 2015-66222 грн та за грудень 2015 - 8118 грн.).

В акті зазначено, що вироком Сихівського районного суду м. Львова від 21.06.2015 р. власника та директора ТОВ Люфт Сервіс ОСОБА_3 визнано винним у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 27, ч. 1 ст. 205 КК України.

Досудовим розслідуванням встановлено, що групою невстановлених осіб, які діяли у співучасті між собою, у продовж 2015-2016 років, здійснювалась незаконна діяльність, пов'язана із реєстрацією, придбанням та використанням на підставних осіб, фіктивних суб'єктів господарської діяльності, з метою прикриття незаконної діяльності, зокрема фінансово-господарської діяльності підприємств реального сектору економіки, серед яких ПП Техкомплект (ЄДРПОУ 25243560), пов'язаної з незаконним формуванням податкового кредиту з ПДВ та валових витрат з податку на прибуток підприємств для подальшого заниження своїх податкових зобов'язань та ухилення від сплати податків, шляхом імітації проведення господарських операцій з придбання (реалізації) товарів (робіт, послуг), що згідно до частин 1,5 ст. 203, п. 1,2 ст 215, ст.. 228 Цивільного кодексу України, угоди укладені цими суб'єктами господарювання мають ознаки нікчемності.

Вироком Сихівського районного суду м. Львова встановлено, що ОСОБА_4, діючи умисно, у період з жовтня по листопад 2015 року здійснив придбання ТОВ Люфт сервіс (ЄДРПОУ 38456990), з метою прикриття незаконної діяльності та використання зазначеного суб'єкта господарювання для створення видимості фінансово-господарської діяльності, незаконного обернення безготівкових коштів в готівкові, здійснення документального оформлення начебто проведених операцій з купівлі-продажу товарів (надання послуг, виконання робіт), вчинив співучасть з невстановленими слідством особами у фіктивному підприємництві.

Поряд з цим встановлено, що у ТОВ Люфт Сервіс відсутні необхідні умови для досягнення результатів підприємницької (економічної) діяльності, відсутні основні фонди, технічний персонал, виробничі активи, складські приміщення, транспортні засоби, кількість працівників - одна особа, товариство не знаходилось за юридичною адресою, тобто здійснення операційної діяльності без реальної мети настання правових наслідків, що свідчить про нікчемність укладених ними угод.

Судом встановлено, що що службовою особою та єдиним працівником ТОВ Люфт Сервіс (в період з 16.10.2015 року по 30.11.2015 року) був ОСОБА_4, який з метою отримання додаткового заробітку підписав ряд документів для придбання, перереєстрації ТОВ Люфт Сервіс та внесення змін для використання банківського рахунку в ПАТ Ідея Банк , без мети здійснення фактичної діяльності підприємства інколи підписував ряд документів,за що отримував винагороду по 450 грн.

Дії ОСОБА_4Д, кваліфіковано за ч.2 ст.27, ч.І ст.205 КК України, так як він вчинив фіктивне підприємництво в співучасті з невстановленими особами, тобто створення суб'єкта підприємницької діяльності (юридичної особи), з метою прикриття незаконної діяльності.

10.05.2016 року Сихівським районним судом м.Львова, ОСОБА_5, визнано винним у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.27, ч. 1 ст.205 КК України.

Крім того, вироком Сихівського районного суду м.Львова під 21.06.2016 року у справі №464/4705/16-к, встановлено, що ОСОБА_3, діючи умисно, у період з листопада 2015 року по березень 2016 року здійснив придбання ТОВ Люфт Сервіс (ЄДРІЮУ 38456990). з метою прикриття незаконної діяльності та використання зазначеного суб'єкта господарювання для створення видимості фінансово-господарської діяльності, незаконного обернення безготівкових коштів в готівкові, здійснення документального оформлення начебто проведених операцій з купівлі-продажу товарів (падання послуг, виконання робіт), вчинив співучасть з невстановленими слідством особами у фіктивному підприємництві.

ОСОБА_3, як співвиконавець фіктивного підприємництва ТОВ Люфт Сервіс отримав фактичне право на керівництво фінансово-господарського діяльністю даного товариства та здійснення організаційно-розпорядчих функцій.

Поряд з цим встановлено, що у ТОВ Люфт Сервіс відсутні необхідні умови для досягнення результатів підприємницької (економічної) діяльності, відсутні основні фонди, технічний персонал, виробничі активи, складські приміщення, транспортні засоби, кількість працівників - одна особа, товариство не знаходилося за юридичною адресою, тобто здійснення операційної діяльності без реальної мети настання правових наслідків, що свідчить про нікчемність укладених ними угод.

Судом встановлено, що службовою особою та єдиним працівником ТОВ Люфт Сервіс (в період з 30.11.2015 р. по даний час) був ОСОБА_3 який з метою отримання додаткового заробітку підписав ряд документів для придбання, перереєстрації ТОВ Люфт Сервіс та внесення змін для використання банківського рахунку в ПАТ Ідея Банк . Без мети здійснення фактичної діяльності підприємства інколи підписував ряд документів, за що отримував винагороду по 450 гривень.

Дії ОСОБА_3Ю кваліфіковано за ч.2 ст.27. ч.1 ст. .205 КК України, так як він вчинив фіктивне підприємництво в співучасті з невстановленими особами, тобто створення суб'єкта підприємницької діяльності (юридичної особи), з метою прикриття незаконної діяльності.

21.06.2016 року вироком Сихівського районного суду ОСОБА_3 визнано винним у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.27, ч. 1 ст.205 КК України.

Відповідно до представлених до перевірки документів встановлено, що взаєморозрахунки між ПП Техкомплект та ТОВ Люфт Сервіс відбувались на підставі:

- Договору постачання №69 від 01.10.2015 року, згідно умов якого продавець зобов'язується виконати поставку та передати у власність покупця товар (будматеріали, сантехнічні вироби та ін..), а покупець зобов'язується прийняти товар та оплатити його на умовах договору. Операції з отримання даного товару оформлено видатковими накладними.

- договору №8 від 15.12.2015 на проведення робіт з будівництва господарської побутової каналізації, згідно довідки про вартість виконаних будівельних робіт та Акту приймання-передачі;

- договору №6 від 07.12.2015 року на проведення робіт з реконструкції фельдшерсько-акушерського пункту, згідно довідки про вартість виконаних будівельних робіт та Акту приймання-передачі;

- договору № 7 від 14.12.2015 року на проведення робіт з поточного ремонту котельні загальноосвітньої школи-інтернат, згідно довідки про вартість виконаних будівельних робіт та Акту приймання-передачі;

- договору №5 від 05.12.2015 року на проведення робіт з капітального ремонту приміщень, згідно довідки про вартість виконаних будівельних робіт та Акту приймання-передачі

За наслідком проведеної перевірки та складеного акта відповідачем 31.10.2016 року винесено податкові повідомлення - рішення №0002021402, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток - 168676,00 та №0002031402, яким збільшено суму грошових зобов'язань з податку на додану вартість у сумі - 84822,00 грн. та застосовані штрафні (фінансові) санкції у сумі 21205,50 грн.

Не погоджуючись із вказаними рішеннями контролюючого органу позивач звернувся із даним позовом до суду.

При прийнятті рішення суд керувався наступним.

Відповідно до пункту 44.1 статті 44 ПК України, для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Підпунктом 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 ПК України передбачено, що об'єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього розділу.

Для цілей цього підпункту до річного доходу від будь-якої діяльності, визначеного за правилами бухгалтерського обліку, включається дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг), інші операційні доходи, фінансові доходи та інші доходи.

Згідно з підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 ПК України, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Пунктом 198.1 статті 198 ПК України визначено, що до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій, зокрема, з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Відповідно до пункту 198.2 статті 198 ПК України, датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

У відповідності до вимог пункту 198.3 статті 198 ПК України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку, зокрема, з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду..

Відповідно до пункту 198.6 статті 198 ПК України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Податкові накладні, отримані з Єдиного реєстру податкових накладних, є для отримувача товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Відповідно до пункту 198.6 статті 198 ПК України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Податкові накладні, отримані з Єдиного реєстру податкових накладних, є для отримувача товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Оцінюючи правомірність оскаржуваних рішень, суд вказує на наступне.

Питання, пов'язані з обчисленням податку на прибуток та на додану вартість, обчислення об'єкту оподаткування, формуванням виникнення податкових зобов'язань у разі постачання товарів та надання послуг внормовано, як зазначалось вище, статтями 134, 198 ПК України , в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин.

Аналіз наведених норм свідчить, що господарські операції для визначення податкових пільг мають бути фактично здійсненими та підтвердженими належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, які відображають реальність таких операцій, та спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

У зв'язку з наведеним недоведеність фактичного здійснення господарської операції (нездійснення операції) позбавляє первинні документи юридичної значимості для цілей формування податкової вигоди навіть за наявності правильно оформлених за зовнішніми ознаками та формою, але недостовірних та у зв'язку з цим юридично дефектних первинних документів, якщо рух коштів не забезпечений зв'язком з господарською діяльністю учасників цих операцій. При цьому відсутність ділової мети також є підставою для відмови у наданні податкової вигоди.

Надання податковому органу належним чином оформлених документів, передбачених законодавством про податки та збори, з метою одержання податкової вигоди є підставою для її одержання, якщо податковий орган не встановив та не довів, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі, є наслідком укладення нікчемних правочинів.

Статус фіктивного підприємства несумісний з легальною підприємницькою діяльністю навіть за формального підтвердження її первинними документами та дає підстави для висновку про те, що первинні документи, які стали підставою для формування податкового кредиту та валових витрат, виписані контрагентом, фіктивність господарської діяльності якого встановлена вироком суду, не можуть вважатися належно оформленими та підписаними повноважними особами звітними документами, які посвідчують факт придбання товарів, робіт чи послуг, а тому віднесення відображених у них сум ПДВ до податкового кредиту є безпідставними

Аналогічна позиція викладена в постановах ВС від 31.01.2018 р. справа № 2а/0470/6369/12, від 16.01.2018 р. справа № 2а-7075/12/2670, від 06.02.2018 р. справа № 826/6986/14.

Так, вироком Сихівського районного суду м. Львова від 10.05.2016 р. у справі №464/3867/16-к, встановлено, ОСОБА_4, діючи умисно, у період з жовтня по листопад 2015 року здійснив придбання ТОВ Люфт сервіс (ЄДРПОУ 38456990), з метою прикриття незаконної діяльності та використання зазначеного суб'єкта господарювання для створення видимості фінансово-господарської діяльності, незаконного обернення безготівкових коштів в готівкові, здійснення документального оформлення начебто проведених операцій з купівлі-продажу товарів (надання послуг, виконання робіт), вчинив співучасть з невстановленими слідством особами у фіктивному підприємництві.

Крім того, вироком Сихівського районного суду м.Львова під 21.06.2016 року у справі №464/4705/16-к, встановлено, що ОСОБА_3, діючи умисно, у період з листопада 2015 року по березень 2016 року здійснив придбання ТОВ Люфт Сервіс (ЄДРПОУ 38456990), з метою прикриття незаконної діяльності та використання зазначеного суб'єкта господарювання для створення видимості фінансово-господарської діяльності, незаконного обернення безготівкових коштів в готівкові, здійснення документального оформлення начебто проведених операцій з купівлі-продажу товарів (надання послуг, виконання робіт), вчинив співучасть з невстановленими слідством особами у фіктивному підприємництві.

Відповідно до ч. 1 ст. 205 КК України, фіктивним підприємництвом є створення або придбання суб'єктів підприємницької діяльності (юридичних осіб) з метою прикриття незаконної діяльності або здійснення видів діяльності, щодо яких є заборона.

За змістом цієї норми, злочинна діяльність особи, яка вчинила фіктивне підприємництво, не обмежується операціями з окремими суб'єктами господарювання, а охоплює всю діяльність та свідчить про використання фіктивного підприємництва виключно з метою здійснення злочинної діяльності.

За сукупністю наведених обставин, враховуючи вирок у кримінальній справі, яким встановлено фіктивність контрагентів позивача, суд дійшов висновку, що спірні рішення прийняті за наявності на те правових підстав, а отже, є правомірними та не підлягають скасуванню.

Відповідно до частини 2 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцієюта законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Враховуючи вищенаведене, на думку суду, підстави вважати, що відповідач при прийнятті оскаржуваних рішень діяв не в межах та не у спосіб визначений чинним законодавством - відсутні.

Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб'єкта владних повноважень на підтвердження правомірності оскаржуваних рішень та докази, надані позивачем, суд дійшов висновку, що встановлені у справі обставини не підтверджують позицію позивача, покладену в основу позовних вимог, а відтак, в задоволенні адміністративного позову слід відмовити повністю.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат у справі, суд враховує, що особі, що не є суб'єктом владних повноважень у разі відмови у задоволені позову - судовий збір поверненню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 2, 8-10, 14, 72-79, 90, 132, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

в и р і ш и в:

1. У задоволенні позову відмовити повністю.

2. Судові витрати поверненню не підлягають.

Рішення може бути оскаржене, згідно зі ст. 295 КАС України, протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення набирає законної сили, згідно зі ст. 255 КАС України, після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Грень Н.М.

Повний текст рішення виготовлено та підписано 22.03.2018 року.