Рішення

від 22.02.2018 по справі 808/2524/17

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

22 лютого 2018 року Справа № 808/2524/17 м.Запоріжжя Запорізький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Стрельнікової Н. В.,

за участю секретаря Фесик А.В.

представника позивача: Леус Г.О.

представника відповідача: Міщенко О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Запоріжжі адміністративну справу

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "РИМ ХХІ"

до Головного управління ДФС у Запорізькій області

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "РИМ ХХІ" (надалі - позивач, або ТОВ "РИМ ХХІ") звернулося до Запорізького окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління ДФС у Запорізькій області (надалі - відповідач), в якій позивач просить суд визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення:

- №0005461406 від 28.04.2017, яким нараховано податкове зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 308 095 грн., у т.ч. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) у сумі 61619 грн.;

- №0005451406 від 28.04.2017, яким нараховано податкове зобов'язання з податку на прибуток у сумі 308 095 грн., у т.ч. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) у сумі 55 457 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що на підставі хибних висновків акту перевірки про порушення позивачем норм податкового законодавства по взаємовідносинам з ТОВ СЕТІКА , відповідачем прийнято оскаржувані податкові повідомлення-рішення. Позивач не погоджується із прийнятими податковими повідомленнями-рішеннями, а висновки акту перевірки щодо не підтвердження фактичного виконання робіт контрагентом ТОВ СЕТІКА вважає безпідставними. Вказує, що у нього наявні та до перевірки були надані усі необхідні документи первинного бухгалтерського обліку. Враховуючи вищевикладене позивач просить адміністративний позов задовольнити в повному обсязі.

Представник позивача в судовому засіданні позов підтримав з підстав, викладених в позовній заяві та просив позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засіданні проти адміністративного позову заперечив з підстав, зазначених у письмових запереченнях на адміністративний позов (вх. 27766 від 12.10.2017) та у відзиві на адміністративний позов (вх. №3413 від 01.02.2018). Зокрема, представник відповідача зазначає, що під час проведення перевірки встановлені порушення позивачем Податкового кодексу України в результаті чого товариством занижено податок на прибуток у сумі 221828 грн. та занижено податок на додану вартість у сумі 246 476 грн. Вважає прийняті податкові повідомлення-рішення правомірними та просить відмовити у задоволенні позову повністю.

Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку, що позов належить задовольнити повністю виходячи із наступного.

З матеріалів справи судом встановлено, що Товариства з обмеженою відповідальністю "РИМ ХХІ" (ідентифікаційний код 36238226) зареєстровано як юридичну особу 22.01.2009. Місцезнаходженням підприємства є: 71630, Запорізька область, Василівський район, м.Дніпрорудне, вул. Степова, буд. 7.

В період з 22.03.2017 по 28.03.2017 ГУ ДФС у Запорізькій області на підставі направлення від 17.03.2017 №549, наказу від 17.03.2017 №688, згідно пп.75.1.2 п. 75.1 ст. 75, пп.78.1.1, пп. 78.1.4 п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України було проведено позапланову виїзну документальну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю "РИМ ХХІ" з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податку на прибуток за 4-й квартал 2016 року податку на додану вартість за період з 01.11.2016 по 30.11.2016 при здійсненні фінансово-господарських операцій з ТОВ СЕТІКА , результати якої викладені в Акті перевірки №193/08-01-14-06/36238226 від 04.04.2017.

За наслідками перевірки контролюючий орган дійшов висновку про порушення позивачем вимог:

- п.44.1 ст.44, пп. 134.1.1 п. 134.1 ст.134 Податкового кодексу України в результаті чого занижено податок на прибуток підприємств в сумі грн. в т.ч. за 2016рік в сумі 221828 грн.;

- п.п.14.1.181, п.14.1 ст.14 , п.198.1, п.198.2, п.198.3, п. 198.6 ст.198, п.200.1, п.200.2 ст.200, п.201.10 ст. 201 Податкового кодексу України 246476 грн. в т. ч. за листопад 2016р. - 246476 грн.

На підставі висновків Акту перевірки №193/08-01-14-06/36238226 від 04.04.2017 ГУ ДФС у Запорізькій області було прийнято податкові повідомлення-рішення:

- №0005461406 від 28.04.2017, яким ТОВ "РИМ ХХІ" збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 308 095 грн., з яких за податковими зобов'язаннями - 246 476 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 61 619 грн.;

- №0005451406 від 28.04.2017, яким ТОВ "РИМ ХХІ" збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств у сумі 277 285 грн., у т.ч. за податковим зобов'язанням у сумі 221 828 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями у сумі 55 457 грн.

Не погоджуючись із висновками акту перевірки та прийнятими рішеннями, позивач звернувся до суду із даним позовом про їх скасування.

Як суд вбачає зі змісту вищевказаного акту перевірки, підставою для визначення позивачу податкового зобов'язання з ПДВ та з податку на прибуток став висновок контролюючого органу про відсутність підстав віднесення до складу собівартості - вартості отриманих послуг субпідряду з ремонту обладнання, отримання яких, оформлено від імені ТОВ "СЕТІКА", фактичне виконання яких не підтверджено, а також безпідставного включення до податкового кредиту сум ПДВ по оформленим документам (які не мають юридичний статус первинних документів) на придбання послуг ремонту обладнання від імені ТОВ СЕТІКА .

Зазначений висновок обґрунтовано відсутністю у контрагента позивача технічних ресурсів, основних засобів, достатньої кількості працівників, відсутністю зареєстрованого нерухомого майна, відсутністю за місцезнаходженням, відсутністю реального (законного) джерела походження отриманих робіт; в наданих під час перевірки товарно-транспортних накладних державний номер автотранспорту яким здійснювалось транспортування в базі МТСБУ значиться в розділі Тип транспортного засобу як легковий причеп.

Окрім того, в акті перевірки контролюючий орган послався на те, що керівник ТОВ СЕТІКА одночасно був зареєстрований керівником та засновником шести суб'єктів господарської діяльності в різних регіонах, що враховуючи час та відстань підтверджує відсутність проведення ним господарської діяльності зазначених контрагентів. До того ж, відповідно до аналізу даних податкового кредиту ТОВ СЕТІКА встановлено його штучне формування виходячи з того, що його контрагенти-постачальники ТОВ Франтен та ТОВ Орбіта ТД є фіктивними, з огляду на наявність кримінального провадження №42017080000000022 від 17.01.2017 за фактом створення невстановленими особами з метою прикриття незаконної діяльності.

Проте суд не може погодитися із такими хибними висновками відповідача та вважає за необхідне зазначити таке.

Під час розгляду справи судом встановлено, що між позивачем (замовник) і ТОВ "СЕТІКА" (підрядник) було укладено договір підряду №20/11-1 від 10.11.2016, за умовами якого замовник передає в ремонт електрообладнання та сплачує його ремонт, а підрядник приймає обладнання та здійснює ремонт.

На виконання умов укладеного договору сторонами за договором складено акти прийому передачі виконаних робіт №44 від 29.11.2016, №45 від 29.11.2016, №46 від 29.11.2016; № 101116/1 від 10.11.2016; виписано та зареєстровано в ЄРПН податкові накладні.

В матеріалах справи також містяться рахунки на оплату №45 від 29.11.2016 на суму 705 824 грн. 28 коп. у т.ч. ПВД 117 637 грн. 38 коп., №44 від 29.11.2016 на суму 687 230 грн. 88 коп., у т.ч. ПДВ 114 538 грн. 48 коп., №46 від 29.11.2016 на суму 58 799 грн. ут.ч. ПДВ 14 299 грн. 94 коп.

Оплату за вказані роботи на час проведення перевірки не проведено.

Також, ТОВ РИМ ХХІ надані до перевірки оформлені на перевезення товарно-матеріальних цінностей згідно вказаних вище актів прийому-передачі, товарно-транспортні накладні:

- №00010 від 10.11.2016, згідно якої транспортування здійснювалося автопідприємством ФОП Драган , транспортним засобом КАМАЗ 096-88НА, причеп АР-68 ХХ, вантажовідправник: ТОВ РИМ ХХІ , місце відправки: м.Дніпрорудне, місце доставки: м.Дніпро.

- №00029 від 29.11.201,6 згідно якої транспортування здійснювалося автопідприємством ФОП Драган , транспортним засобом КАМАЗ 096-88НА, причеп АР-68 ХХ, вантажовідправник: ТОВ СЕТІКА , місце відправки: м.Дніпро, місце доставки: м.Дніпрорудне.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи суд виходить із наступного.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів регулює Податковий кодекс України №2755-VI від 02.12.2010 (надалі - ПК України). Зокрема ПК України визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства (абз. 1 п. 1.1 ст. 1 ПК України).

Згідно з пп. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14 ПК України, господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Пунктом 44.1 ст.44 ПК України передбачено, що для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

За змістом п.135.2 ст.135, п.138.2 ст.138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування та доходи визначаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат та отримання ним доходів, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Пункт 138.1 ст.138 ПК України визначає витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, які складаються, зокрема, із витрат операційної діяльності. У п.138.1.1 цієї ж статті визначено, що такі витрати включають собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати, які беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2-140.5 ст.140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.

Підпунктом 139.1.9 п.139.1 ст.139 ПК України передбачено, що не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Відповідно до пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 ПК України, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно з п. 198.3 ст. ст. 198 ПК України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 ПК України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу. Податкові накладні, отримані з Єдиного реєстру податкових накладних, є для отримувача товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту. У разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати складення податкової накладної.

Суми податку, сплачені (нараховані) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, зазначені в податкових накладних/розрахунках коригування до таких податкових накладних, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних з порушенням терміну реєстрації, відносяться до податкового кредиту за звітний податковий період, в якому зареєстровано податкові накладні/розрахунки коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, але не пізніше: ніж через 365 календарних днів з дати складення податкових накладних/розрахунків коригування до таких податкових накладних; для платників податку, що застосовують касовий метод, - ніж через 60 календарних днів з дати списання коштів з банківського рахунка платника податку;

Відповідно до п. 200.1 ст. 200 ПК України, сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Згідно з п. 201.10 ст. 201 ПК України, при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Податкова накладна та/або розрахунок коригування до неї, складені та зареєстровані після 1 липня 2017 року в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг достатньою підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту, та не потребує будь-якого іншого додаткового підтвердження.

Податкові накладні, які не надаються покупцю, а також податкові накладні, складені за операціями з постачання товарів/послуг, які звільнені від оподаткування, підлягають реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Підтвердженням продавцю про прийняття його податкової накладної та/або розрахунку коригування до Єдиного реєстру податкових накладних є квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі, яка надсилається протягом операційного дня.

З метою отримання податкової накладної/розрахунку коригування, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних, покупець надсилає в електронному вигляді запит до Єдиного реєстру податкових накладних, за яким отримує в електронному вигляді повідомлення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних та податкову накладну/розрахунок коригування в електронному вигляді. Такі податкова накладна/розрахунок коригування вважаються зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних та отриманими покупцем.

Покупцю товарів/послуг податкова накладна/розрахунок коригування можуть бути надані продавцем таких товарів/послуг в електронній формі з дотриманням вимог законодавства щодо електронного документообігу та електронного цифрового підпису.

З метою отримання продавцем зареєстрованого в Єдиному реєстрі податкових накладних розрахунку коригування, що підлягає реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних покупцем, такий продавець надсилає в електронному вигляді запит до Єдиного реєстру податкових накладних, за яким отримує в електронному вигляді повідомлення про реєстрацію розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних та розрахунок коригування в електронному вигляді. Такий розрахунок коригування вважається зареєстрованим в Єдиному реєстрі податкових накладних та отриманими продавцем.

Датою та часом надання податкової накладної та/або розрахунку коригування в електронному вигляді до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову і митну політику, є дата та час, зафіксовані у квитанції.

Якщо надіслані податкові накладні/розрахунки коригування сформовано з порушенням вимог, передбачених пунктом 201.1 цієї статті та/або пунктом 192.1 статті 192 цього Кодексу, а також у разі зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування відповідно до пункту 201.16 цієї статті, протягом операційного дня продавцю/покупцю надсилається квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі про неприйняття їх в електронному вигляді або зупинення їх реєстрації із зазначенням причин.

Помилки в реквізитах, визначених пунктом 201.1 цієї статті (крім коду товару згідно з УКТ ЗЕД), які не заважають ідентифікувати здійснену операцію, її зміст (товар/послугу, що постачаються), період, сторони та суму податкових зобов'язань, не можуть бути причиною неприйняття податкових накладних у електронному вигляді.

Квитанція про зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування надсилається одночасно продавцю та покупцю платнику податку.

Якщо протягом операційного дня не надіслано квитанції про прийняття або неприйняття, або зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування, така податкова накладна вважається зареєстрованою в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Реєстрація податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних повинна здійснюватися з урахуванням граничних строків:

для податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних, складених з 1 по 15 календарний день (включно) календарного місяця, - до останнього дня (включно) календарного місяця, в якому вони складені;

для податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних, складених з 16 по останній календарний день (включно) календарного місяця, - до 15 календарного дня (включно) календарного місяця, наступного за місяцем, в якому вони складені.

У разі порушення таких строків застосовуються штрафні санкції згідно з цим Кодексом.

Платник податку має право зареєструвати податкову накладну та/або розрахунок коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, в якій загальна сума податку не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу протягом 365 календарних днів, що наступають за датою виникнення податкових зобов'язань, відображених у відповідних податкових накладних та/або розрахунках коригування. У разі якщо реєстрація податкової накладної/розрахунку коригування у Єдиному реєстрі податкових накладних зупинена в порядку, визначеному в пункті 201.16 цієї статті, реєстрація таких податкових накладних/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних здійснюється з урахуванням особливостей, визначених у підпункті 201.16.4 пункту 201.16 цієї статті. У разі зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних згідно з пунктом 201.16 цієї статті перебіг зазначеного строку переривається на період зупинення їх реєстрації та відновлюється з дня припинення процедури зупинення їх реєстрації згідно з підпунктом 201.16.4 пункту 201.16 цієї статті.

Якщо сума, визначена відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу, є меншою, ніж сума податку в податковій накладній та/або розрахунок коригування, які платник повинен зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних, то платник зобов'язаний перерахувати потрібну суму коштів із свого поточного рахунку на свій рахунок в системі електронного адміністрування податку на додану вартість.

Порядок ведення Єдиного реєстру податкових накладних встановлюється Кабінетом Міністрів України. Покупець має право звіряти дані отриманої податкової накладної на відповідність із даними Єдиного реєстру податкових накладних.

Відсутність факту реєстрації платником податку - продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних не дає права покупцю на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту та не звільняє продавця від обов'язку включення суми податку на додану вартість, вказаної в податковій накладній, до суми податкових зобов'язань за відповідний звітний період.

Виявлення розбіжностей даних податкової декларації та даних Єдиного реєстру податкових накладних є підставою для проведення контролюючими органами документальної позапланової виїзної перевірки продавця та у відповідних випадках покупця товарів/послуг.

У разі допущення продавцем товарів/послуг помилок при зазначенні обов'язкових реквізитів податкової накладної, передбачених пунктом 201.1 статті 201 цього Кодексу, та/або порушення продавцем/покупцем граничних термінів реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних (крім податкових накладних/розрахунків коригування, реєстрація яких зупинена згідно з пунктом 201.16 цієї статті) податкової накладної та/або розрахунку коригування покупець/продавець таких товарів/послуг має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву із скаргою на такого продавця/покупця. Таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів, що настають за граничним терміном подання податкової декларації за звітний (податковий) період, у якому не надано податкову накладну або допущено помилки при зазначенні обов'язкових реквізитів податкової накладної та/або порушено граничні терміни реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних. До заяви додаються копії товарних чеків або інших розрахункових документів, що засвідчують факт сплати податку у зв'язку з придбанням таких товарів/послуг, або копії первинних документів, складених відповідно до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", що підтверджують факт отримання таких товарів/послуг.

Протягом 90 календарних днів з дня надходження такої заяви із скаргою з урахуванням вимог, встановлених підпунктом 78.1.9 пункту 78.1 статті 78 цього Кодексу, контролюючий орган зобов'язаний провести документальну перевірку зазначеного продавця для з'ясування достовірності та повноти нарахування ним зобов'язань з податку за такою операцією.

Податкова накладна, що містить помилки в реквізитах, визначених пунктом 201.1 цієї статті (крім коду товару згідно з УКТ ЗЕД), які не заважають ідентифікувати здійснену операцію, її зміст (товар/послугу, що постачаються), період, сторони та суму податкових зобов'язань, є підставою для віднесення покупцем сум податку до податкового кредиту.

Таким чином, податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість має бути підтверджений належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків. Податкова накладна є документом, який підтверджує факт сплати покупцем ПДВ у ціні товару. Як свідчать матеріали справи, зауважень до податкових накладних у контролюючого органу не було.

Суд зазначає, що, відповідно до ч.4 ст.70 Кодексу адміністративного судочинства України, обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" (далі - Закон № 996-ХІV) визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення, а його статтею 3 передбачено, що бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до ч.1 ст. 9 Закону № 996-ХІV, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена також в пп.1.2 п.1, пп.2.1 п.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 88 від 24.05.1995, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за № 168/704 (далі - Положення), первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації на їх проведення.

Відповідно до ч. 2 ст. 9 вказаного Закону та п.2.4 Положення, первинні документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях та повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно з п.2.15 та п.2.16 вищевказаного Положення, забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать законодавчим та нормативним актам.

Таким чином, для надання юридичної сили і доказовості первинні документи повинні бути складені відповідно до вимог чинного законодавства та не порушувати публічний порядок. Крім того, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

Згідно з ст. 1 Закону № 996-ХІV, господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства. Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

З урахуванням викладеного, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції - дії або події, що спричинили реальні зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства, тобто майновому стані платника податків.

Суд зазначає, що оглянуті первинні документи містять назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; особистий підпис особи, яка брала участь у здійсненні господарської операції; первинні документи виписані реально існуючими на час вчинення угоди суб'єктами права.

Тобто, надані первинні бухгалтерські документи по формі та за змістом відповідають вимогам Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність" та Положення.

Необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість до складу податкового кредиту є факт придбання товарів та послуг із метою використання їх в господарській діяльності.

Суд вважає за необхідне зазначити, що усі придбані роботи відповідають напрямку господарської діяльності позивача. Отже, укладання договорів з вищевказаними контрагентами безпосередньо пов'язано з господарською діяльністю позивача.

Документи, які надані позивачем, суд вважає достатніми та такими, що підтверджують факт придбання послуг у контрагентів, використання їх у власній господарській діяльності, та настання змін в майновому стані платника податків.

За таких обставин підстави для невключення сум ПДВ по таких податкових накладних до складу податкового кредиту позивача відсутні.

Таким чином, суд дійшов висновку, що наявність первинних документів є достатньою підставою для відображення вказаних операцій в бухгалтерському обліку, а оскільки дані податкового обліку базуються на даних бухгалтерського обліку, висновок відповідача щодо незаконності віднесення сум ПДВ до складу податкового кредиту є необґрунтованим, що виключає наявність підстав для висновку про відсутність фактичного здійснення господарських операцій.

Щодо посилань контролюючого органу на аналіз інформаційних баз даних ДФС України та Єдиного реєстру податкових накладних, суд зазначає наступне.

Процес аналізу інформаційних баз даних ДФС України та ЄРПН є формальним рівнем податкового контролю, на стадії якого податковий орган фактично порівнює задекларовані контрагентами кореспондуючі суми податкових зобов'язань й податкового кредиту з метою оперативного виявлення платників, що підлягають документальній перевірці. Зазначений етап контрольно-перевірочної роботи не передбачає здійснення податковим органом оцінки дотримання і аналізу змісту та характеру правовідносин, що стали підставою для формування даних податкового обліку платника, адже питання правильності відображення платником в обліку проведених господарських операцій досліджується податковим органом при проведенні податкової перевірки платника з дослідженням фінансово-господарських документів, пов'язаних з нарахуванням і сплатою податку.

В даному випадку до перевірки, рівно як і до суду, надано весь необхідний перелік документів первинного бухгалтерського обліку, що свідчать про реальність вчинення господарських операцій між підприємствами та про настання змін в майновому стані позивача, що само по собі спростовує висновки контролюючого органу про фіктивність таких операцій.

Суд також відхиляє покликання контролюючого органу на зібрану податкову інформацію щодо контрагента позивача виходячи із наступного.

Згідно з ч. 2 ст. 61 Конституції України, юридична відповідальність особи має індивідуальний характер. Відповідно до ч. 1 ст. 67 Конституції України, кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Суд зазначає, що платник податків, який правильно застосовує норми податкового права, не повинен залежати у своїх правовідносинах з державною від іншого платника податків, який ці норми порушує.

Дефектність та наявність ознак фіктивності контрагента платника податків сама собою не свідчить про обізнаність платника податків із протиправним характером діяльності його контрагента або про дефектність самих господарських операцій, а відтак не є вичерпним доказом при встановленні реальності або нереальності господарської операції, наявності або відсутності в ній ділової мети, яка за змістом пп. 14.1.231 п. 14.1 ст. 14 ПК передбачає обов'язкову спрямованість будь-якої операції на отримання позитивного економічного ефекту.

Відповідачем не спростовується, що контрагент позивача на час вчинення господарських операцій мав чинний статус платників ПДВ, повідомлень про відсутність за місцезнаходженням до ЄДР юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань не внесено, тому суд виходить з того, що наведені в акті перевірки доводи щодо неспроможності контрагента позивача здійснювати певні види господарської діяльності відповідачем як суб'єктом владних повноважень суду не доведені та не підтверджені жодними доказами.

Щодо посилання відповідача на відсутність у контрагента позивача матеріальних та трудових ресурсів суд зазначає, що відсутність у підприємств-контрагентів умов, необхідних для здійснення господарської операції, само по собі не свідчить про нереальність господарських операцій, адже підприємство-постачальник може здійснювати реальні господарські операції та не обов'язково має бути виробником товару (послуги, робіт) і за відсутності дослідження первинних документів підприємства-контрагента висновки про нереальність господарських операцій, обґрунтовані відсутністю трудових та матеріальних ресурсів такого підприємства є передчасними.

При цьому чинним законодавством не вимагається на підтвердження реальності господарської операції з виконання робіт (надання послуг) надання платником податків доказів того, що обладнання для здійснення надавалось виконавцем робіт, оскільки чинне законодавство не вимагає від платника податків, який здійснює роботи або отримує їх, мати власне обладнання та заявляти його наявність у певних документах, надання яких була б визначена чинним законодавством обов'язковою.

З приводу доводів відповідача про нереальність господарських операцій з огляду на підрахунки податкового органу, за якими відповідач дійшов висновку про неможливість виконання робіт власними силами, то вказані обрахунки (без документального підтвердження) є лише припущенням податкового органу, в той час, як за приписами п.5.2 р.І Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого Наказом ДПА України від 22.12.2010 № 984, зареєстрованого в Мін'юсті України 12.01.2011 за № 34/18772, в акті перевірки відображаються лише факти порушень, а не припущення щодо їх наявності.

Також, в даному випадку варто зазначити, що послуги/роботи не є тим самим, що й товари, оскільки під роботами розуміються дії, спрямовані на досягнення матеріального результату, що може полягати в створенні речі, її переробці чи обробці, ремонті. Так, в результаті виконання договору підряду, замовник отримує певний матеріальний результат.

Таким чином, алогічними є твердження відповідача щодо відсутності джерела походження виконаних ТОВ СЕТІКА в адресу підприємства позивача робіт з ремонту обладнання, оскільки роботи не можуть бути придбані та у подальшому передані іншій особі.

Також, слід зазначити, що неможливо встановити нереальність всіх без виключення господарських операцій, вчинених за ланцюгом постачання, без проведення відносно всіх учасників операцій визначених нормами податкового законодавства заходів контролю, таких як, перевірка платника податків, як і неможливо визнати нереальними господарські операції по ланцюгу контрагентів-постачальників, жодного разу не дослідивши їх первинну документацію, складену за результатом вчинення таких операцій.

Щодо перебування на посаді директора на декількох підприємствах.

Частиною 2 ст. 21 Кодексу законів про працю України передбачено, що працівник має право реалізувати свої здібності до праці на одному чи водночас на декількох підприємствах, в установах та організаціях.

Пунктом 2 Положення про умови роботи за сумісництвом працівників державних підприємств, установ, організацій затвердженого наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства фінансів України №43, передбачені обмеження щодо роботи за сумісництвом для керівників лише державних підприємств, установ, організацій та їх заступників, у тому числі для керівників структурних підрозділів державних підприємств та їх заступників.

Крім того, відповідно до ст. 2 Господарського кодексу України учасниками відносин у сфері господарювання є, зокрема, громадяни, які виступають засновниками суб'єктів господарювання чи здійснюють щодо них організаційно-господарські повноваження на основі відносин власності.

Тобто, чинне законодавство України дозволяє кільком засновникам створювати підприємство та бути одночасно засновниками інших підприємств.

Щодо посилання контролюючого органу на кримінальне провадження, яке внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань під №42017080000000022 від 17 січня 2017 року за фактом створення невстановленими особами з метою прикриття незаконної діяльності (з метою мінімізації податкового навантаження та штучного формування схемного податкового кредиту з ПДВ підприємствам-контрагентам) ряду підприємств, зокрема ТОВ СЕТІКА , слід зазначити, що результати оперативно-розшукових заходів в рамках кримінальної справи є не доказами, а лише відомостями про джерело тих фактів, які можуть стати доказами у податковому спорі після їх закріплення належним процесуальним шляхом. А відтак, отримана у ході досудового слідства про кримінальній справі інформація, на яку посилається податковий орган в якості обґрунтування своїх доводів про недобросовісність учасників спірних правочинів, не може слугувати належним підтвердженням фактів, зафіксованих в акті перевірки.

Аналогічна позиція міститься в Ухвалі ВАСУ від 30 листопада 2015 у справі №К/800/5195/14.

Стосовно механізму підтвердження платниками податків реальності тих господарських операцій, по яким були сформовані валові витрати та податковий кредит з ПДВ, слід зазначити, що Податковий кодекс України встановлює вимоги лише щодо документального підтвердження задекларованих господарських операцій, та як вже зазначено вище та вбачається з самого Акту перевірки, ці вимоги ТОВ РИМ XXI дотримані.

Також слід зазначити, що матеріали справи містять копію постанови Дніпропетровського окружного адміністративного суду у справі №804/2197/17 (яка набрала законної сили) про визнання протиправними дій Державної податкової інспекції в Амур-Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська ГУ ДФС у Дніпропетровській області, Державної фіскальної служби України щодо відмови у прийнятті для реєстрації податкових накладних ТОВ СЕТІКА : № 180 від 18 березня 2017 року; № 181 від 18 березня 2017 року; № 182 від 18 березня 2017 року; № 183 від 18 березня 2017 року; № 184 від 18 березня 2017 року; № 185 від 18 березня 2017 року, та зобов'язання вважати їх зареєстрованими з дати фактичного отримання 21.07.2017 р. у справі №804/2197/17, якою позов задоволено. Вказане свідчить про реальність господарської діяльності ТОВ СЕТІКА .

Щодо транспортного засобу, на якому здійснювалося транспортування обладнання.

В Акті перевірки відповідач зазначає, що згідно баз даних транспортний засіб, вказаний в ТТН є причепом, а тому на ньому неможливо було здійснювати перевезення обладнання.

Але, такі висновки не відповідають дійсності, оскільки надані до справи протокол №00146-02361-16 від 24.06.2016 перевірки технічного стану транспортного засобу та свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу реєстраційний номерНОМЕР_1, свідчать про те, що транспортним засобом є КАМАЗ, а не причеп, як стверджує відповідач.

Щодо наявності заборгованості між позивачем та ТОВ СЕТІКА , з'ясовано, що позивач використовував виконані роботи для виконання договору підряду з ПАТ ШАХТОУПРАВЛІННЯ ПОКРОВСЬКЕ . Однак, на сьогоднішній день ПАТ ШАХТОУПРАВЛІННЯ ПОКРОВСЬКЕ не розрахувалося перед ТОВ РИМ XXI за виконані роботи за договором підряду. Загальна сума заборгованості складає близько 21 млн.грн.

В Господарському суді Донецької області розглядається справа за позовом ТОВ РИМ XXI до ПАТ ШАХТОУПРАВЛІННЯ ПОКРОВСЬКЕ про стягнення заборгованості в сумі 13 310 132,94грн., 3 % річних в розмірі 542 783,88грн., інфляційних втрат в сумі 1 963 235,12грн. Ухвалою Господарському суді Донецької області від 18.10.2017, копія якої надана позивачем до справи, провадження у господарській справі № 905/974/17 зупинено.

Таким чином, наявність заборгованості між Позивачем та ТОВ СЕТІКА пов'язане лише з тим, що замовник робіт не розрахувався з Позивачем.

Відповідно до ст. 19 Конституції України, органи державної влади, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини другої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Під час розгляду справи судом встановлено, що при прийнятті оскаржуваних податкових повідомлень-рішень відповідач діяв необґрунтовано, тобто без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення.

Згідно з частинами першою та другою статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.

Відповідно до частин першої, другої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Всупереч цим вимогам КАС України відповідачем як суб'єктом владних повноважень не доведено правомірності оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

Суд, відповідно до статті 90 КАС України, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності..

Враховуючи наведене, суд констатує, що позивач у відповідності до норм Податкового кодексу України правомірно включив до складу собівартості - вартість отриманих послуг субпідряду з ремонту обладнання, отримання яких, оформлено від імені ТОВ "СЕТІКА", а також правомірно включив до податкового кредиту суми ПДВ по оформленим документам на придбання послуг ремонту обладнання від імені ТОВ СЕТІКА , а контролюючий орган при прийнятті оскаржуваних податкових повідомлень-рішень дійшов хибного висновку про порушення позивачем положень ПК України.

Враховуючи наведене, суд вважає, що висновок, зроблений відповідачем в акті, є необґрунтованим та недоведеним, у зв'язку з чим податкові повідомлення-рішення, прийняті відповідачем на підставі встановлених актом порушень, є протиправними та підлягають скасуванню, а позовні вимоги - задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до ч.1 ст.139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Враховуючи вищезазначене та керуючись ст.ст. 2, 9, 77, 78, 90, 139, 243 - 246 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправними та скасувати прийняті Головним управлінням ДФС у Запорізькій області податкові повідомлення-рішення від 28 квітня 2017 року №0005451407 та №0005461406.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Запорізькій області (місцезнаходження: 69107, м. Запоріжжя, пр. Соборний, 166, ідентифікаційний код ЄДРПОУ 39396146) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "РИМ ХХІ" (місцезнаходження: 71630, Запорізька область, м. Дніпрорудне, вул. Степова, 7, ідентифікаційний код ЄДРПОУ 36238226) судові витрати у розмірі 8780 грн. 70 коп.

Рішення суду набирає законної сили у порядку та строки, передбачені ст. 255 КАС України та може бути оскаржене у порядку та строки, передбачені ст.ст. 293, 295, 296 та 297 КАС України.

Рішення складено у повному обсязі 06.03.2018.

Суддя Н.В. Стрельнікова