Постанова

від 21.06.2018 по справі 808/2524/17

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

21 червня 2018 рокусправа № 808/2524/17 головуючий суддя І інстанції - Стрельнікова Н.В.

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючий суддя: Іванов С.М.

судді: Панченко О.М. Чередниченко В.Є.

за участю секретаря судового засідання: Яковенко О.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпрі апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Запорізькій області на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 22 лютого 2018 року у справі № 808/2524/17 за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "РИМ XXI" до Головного управління ДФС у Запорізькій області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "РИМ XXI" (далі - позивач) звернулось до суду з позовом до Головного управління ДФС у Запорізькій області (далі - відповідач), в якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення:

- № НОМЕР_1 від 28.04.2017, яким нараховано податкове зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 308 095 грн., у т.ч. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) у сумі 61619 грн.;

- № НОМЕР_2 від 28.04.2017, яким нараховано податкове зобов'язання з податку на прибуток у сумі 308 095 грн., у т.ч. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) у сумі 55 457 грн.

Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 22 лютого 2018 року адміністративний позов задоволено повністю.

Визнано протиправними та скасовано прийняті Головним управлінням ДФС у Запорізькій області податкові повідомлення-рішення від 28 квітня 2017 року № НОМЕР_3 та № НОМЕР_1.

Вирішено питання про судові витрати.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, Головне управління ДФС у Запорізькій області звернулось з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Апеляційна скарга мотивована тим, що надані до перевірки товарно-транспортні накладні не можуть підтвердити факт здійснення транспортування товару. Контрагент позивача ТОВ Сетіка не має достатньої кількості трудових та технічних ресурсів, основних засобів. При цьому ФОП ОСОБА_1А. , який здійснював відповідно до договору підряду транспортування обладнання на ремонт та з ремонту, не значиться в переліку контрагентів ТОВ Сетіка , що свідчить про відсутність факту надання послуг ФОП ОСОБА_1А. з перевезення ТОВ Сетіка та безпосереднього перевезення обладнання на та з ТОВ Сетіка . Зауважено, що судом першої інстанції залишено поза увагою той факт, що відносно контрагента позивача ТОВ Сетіка відбувається досудове розслідування.

Позивачем подано відзив на апеляційну скаргу, в якому останній просить залишити її без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін, як законне та обґрунтоване. Наголошено на тому, що посилання відповідача на неможливість підтвердження факту транспортування товару є безпідставним, оскільки база даних МТСБУ щодо полісів авто страхування не є офіційним реєстром права власності на транспортні засоби. При цьому транспортним засобом, який здійснював перевезення є КАМАЗ, а не причеп, як стверджує відповідач. Зауважено, що позивач не може нести відповідальність за порушення податкової та звітної дисципліни його контрагентами. З приводу посилань відповідача на наявність досудового розслідування відносно ТОВ Сетіка зазначено, що службові особи вказаного контрагента у відповідному кримінальному провадженні не є підозрюваними, обвинуваченими, як і відносно ТОВ Сетіка як юридичної особи не відкрито кримінальне провадження. При цьому результати оперативно-розшукових заходів в рамаках кримінальної справи є не доказами, а лише відомостями про джерело тих фактів, які можуть стати доказами у податковому спорі після їх закріплення належним процесуальним шляхом, тобто вироком суду.

Представник відповідача в судовому засіданні просив задовольнити вимоги апеляційної скарги на підставах, що в ній зазначені, та скасувати рішення суду першої інстанції і прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Представник позивача в судове засідання не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, що у відповідності до ч. 4 ст. 229 КАС України не перешкоджає розгляду справи без участі останнього.

Заслухавши учасників судового процесу, перевіривши матеріали справи, оцінивши доводи апеляційної скарги та правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права в межах доводів останньої, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як встановлено судом першої інстанції, Товариство з обмеженою відповідальністю «РИМ ХХІ» (ідентифікаційний код 36238226) зареєстровано як юридичну особу 22.01.2009 року. Місцезнаходженням підприємства є: 71630, Запорізька область, Василівський район, м. Дніпрорудне, вул. Степова, буд. 7.

В період з 22.03.2017 по 28.03.2017 ГУ ДФС у Запорізькій області на підставі направлення від 17.03.2017 №549, наказу від 17.03.2017 № 688, згідно пп.75.1.2 п. 75.1 ст. 75, пп.78.1.1, пп. 78.1.4 п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України було проведено позапланову виїзну документальну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «РИМ ХХІ» з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податку на прибуток за 4-й квартал 2016 року, податку на додану вартість за період з 01.11.2016 по 30.11.2016 при здійсненні фінансово-господарських операцій з ТОВ СЕТІКА , результати якої викладені в Акті перевірки № 193/08-01-14-06/36238226 від 04.04.2017.

За наслідками перевірки контролюючий орган дійшов висновку про порушення позивачем вимог:

- п.44.1 ст.44, пп. 134.1.1 п. 134.1 ст.134 Податкового кодексу України в результаті чого занижено податок на прибуток підприємств в сумі грн. в т.ч. за 2016рік в сумі 221828 грн.;

- п.п.14.1.181, п.14.1 ст.14 , п.198.1, п.198.2, п.198.3, п. 198.6 ст.198, п.200.1, п.200.2 ст.200, п.201.10 ст. 201 Податкового кодексу України 246476 грн. в т. ч. за листопад 2016 р. - 246476 грн.

На підставі висновків Акту перевірки № 193/08-01-14-06/36238226 від 04.04.2017 ГУ ДФС у Запорізькій області було прийнято податкові повідомлення-рішення:

- № НОМЕР_1 від 28.04.2017, яким ТОВ «РИМ ХХІ» збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 308 095 грн., з яких за податковими зобов'язаннями - 246 476 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 61 619 грн.;

- № НОМЕР_2 від 28.04.2017, яким ТОВ «РИМ ХХІ» збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств у сумі 277 285 грн., у т.ч. за податковим зобов'язанням у сумі 221 828 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями у сумі 55 457 грн.

Визнання протиправними та скасування вказаних податкових повідомлень-рішень і було предметом судового розгляду.

Задовольняючи вимоги адміністративного позову, суд першої інстанції виходив з того, що оглянуті первинні документи містять назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; особистий підпис особи, яка брала участь у здійсненні господарської операції; первинні документи виписані реально існуючими на час вчинення угоди суб'єктами права.

Тобто, надані позивачем первинні бухгалтерські документи по формі та за змістом відповідають вимогам Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» , усі придбані роботи відповідають напрямку господарської діяльності позивача. Дефектність та наявність ознак фіктивності контрагента платника податків сама собою не свідчить про обізнаність платника податків із протиправним характером діяльності його контрагента або про дефектність самих господарських операцій, а відтак не є вичерпним доказом при встановленні реальності або нереальності господарської операції, наявності або відсутності в ній ділової мети, яка за змістом пп. 14.1.231 п. 14.1 ст. 14 ПК передбачає обов'язкову спрямованість будь-якої операції на отримання позитивного економічного ефекту. Отримана у ході досудового слідства про кримінальній справі інформація, на яку посилається податковий орган в якості обґрунтування своїх доводів про недобросовісність учасників спірних правочинів, не може слугувати належним підтвердженням фактів, зафіксованих в акті перевірки Колегія суддів апеляційного суду погоджується з висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України визначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Таким чином, наведеними нормами матеріального права, визначено підстави для формування платником податків податкового кредиту з податку на додану вартість і до таких підстав віднесено: наявність господарської операції, сплата податку на додану вартість у вартості товарів (робіт, послуг), факт сплати податку на додану вартість має підтверджуватися відповідними податковими накладними, використанням придбаних товарів (робіт, послуг) в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п. 201.1. ст. 201 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках обов'язкові реквізити.

Податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг (п. 201.4 ст.201 Податкового кодексу України).

Згідно з п. 201.6 ст. 201 Податкового кодексу України податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту (п. 201.10 ст.201 Податкового кодексу України).

Отже, з метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, податкового кредиту з податку на додану вартість судам належить з'ясовувати, зокрема, такі обставини: рух активів у процесі здійснення господарської операції; установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції; установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

Згідно з пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України, для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Пунктом 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88 (далі - Положення) визначено, що первинні документи (на паперових і машино зчитувальних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, установи від імені яких складений документ, назва документа (форма), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складення первинного документа.

Згідно з Законом України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні первинним документом визнається документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Згідно зі ст.9 цього Закону підставою для бухгалтерського обліку господарської операції є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа; дату і місце складання; назву підприємства від імені якого складений документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Враховуючи вищезазначені норми, у ході розгляду справи судом повинні оцінюватися документи, надані платником податків на підтвердження свого права на формування витрат та податкового кредиту з ПДВ.

В силу викладеного будь-які документи (у тому числі договори, видаткові накладні, податкові накладні тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції. Необхідною умовою для цього є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

За відсутності факту придбання товарів (послуг) відповідні суми не можуть включатися до складу валових витрат та податкового кредиту навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів. Визначальною має бути подія, підтверджена документально. При цьому, документи мають бути складені особою, яку можливо ідентифікувати, відповідальною за здійснення господарської операції.

Як вбачається з матеріалів адміністративної справи позивач у перевіряємому періоді мав взаємовідносини з ТОВ Сетіка .

Між позивачем (замовник) і ТОВ «СЕТІКА» (підрядник) було укладено договір підряду № 20/11-1 від 10.11.2016, за умовами якого замовник передає в ремонт електрообладнання та сплачує його ремонт, а підрядник приймає обладнання та здійснює ремонт (а.с.89-90).

На виконання умов укладеного договору сторонами за договором складено акти прийому передачі виконаних робіт № 44 від 29.11.2016, № 45 від 29.11.2016, № 46 від 29.11.2016; № 101116/1 від 10.11.2016; виписано та зареєстровано в ЄРПН податкові накладні (а.с.94-101).

В матеріалах справи також містяться рахунки на оплату № 45 від 29.11.2016 на суму 705 824 грн. 28 коп. у т.ч. ПВД 117 637 грн. 38 коп., № 44 від 29.11.2016 на суму 687 230 грн. 88 коп., у т.ч. ПДВ 114 538 грн. 48 коп., № 46 від 29.11.2016 на суму 58 799 грн., у т.ч. ПДВ 14 299 грн. 94 коп. (а.с.91-93).

Також, ТОВ РИМ ХХІ надані до перевірки оформлені на перевезення товарно-матеріальних цінностей, згідно вказаних вище актів прийому-передачі, товарно-транспортні накладні:

- № 00010 від 10.11.2016, згідно якої транспортування здійснювалося автопідприємством ФОП Драган , транспортним засобом КАМАЗ 096-88НА, причеп АР-68 ХХ, вантажовідправник: ТОВ РИМ ХХІ , місце відправки: м.Дніпрорудне, місце доставки: м.Дніпро.

- № 00029 від 29.11.201,6 згідно якої транспортування здійснювалося автопідприємством ФОП Драган , транспортним засобом КАМАЗ 096-88НА, причеп АР-68 ХХ, вантажовідправник: ТОВ СЕТІКА , місце відправки: м.Дніпро, місце доставки: м.Дніпрорудне.

Виходячи із змісту перелічених вище документів в їх сукупності, якими позивач підтверджує виконання договорів з контрагентами, вбачається, що вони містять всі обов'язкові реквізити, що передбачені ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", в розумінні вказаного Закону є первинними, такими, що в повній мірі підтверджують здійснення відповідних господарських операцій з надання послуг, фактичний рух активів та зміни у майновому стані позивача.

При цьому колегія суддів зазначає, що до вказаних первинних документів у податкового органу претензій не виникало.

Фактично висновки податкового органу щодо нереальності здійснення господарських відносин між позивачем та вказаним контрагентом були, зокрема здійснені на підставі аналізу діяльності контрагента стосовно відсутності у останнього основних фондів, транспортних засобів, трудових ресурсів, технічної бази для здійснення фінансово-господарської діяльності. Разом з тим, такі висновки без встановлення у судовому порядку будь-яких висновків стосовно документального підтвердження та реальності господарських відносин з платником податків та зборів, підтвердження відносин, виду, обсягу і якості операцій та розрахунків, що здійснювалися між ними, з'ясування їх реальності та повноти відображення в обліку платника податків, носять лише характер припущень про те, що у вказаних контрагентів відсутні власні основні засоби, складські приміщення, трудові ресурси, транспортне та торгівельне обладнання, при цьому відповідачем не зазначено конкретних доказів на підтвердження таких припущень, як це передбачено частиною 2 статті 77 КАС України.

Крім того, Податковий кодекс не ставить у залежність виникнення у платника ПДВ права на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства іншими суб'єктами господарювання.

Натомість, висновки податкового органу щодо нереальності господарських операцій сформовані, виходячи з недотримання податкової дисципліни контрагентами позивача за вказаний період, в силу приписів ст. 61 Конституції України, є неприпустимим, тому як юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.

Щодо посилань в акті перевірки на відсутність достатньої кількості трудових ресурсів, виробничо-складських приміщень, транспортних засобів та іншого майна, які економічно необхідні для здійснення такого виду діяльності, що свідчить про відсутність необхідних умов для результатів відповідної господарської, економічної діяльності, колегія суддів зазначає наступне.

Відсутність необхідних матеріальних чи трудових ресурсів у контрагентів платника податків не є безумовним свідченням нереальності господарської операції, оскільки їх наявність або відсутність (ресурсів) у господарюючих суб'єктів не має правового значення для вирішення питання про наявність наміру сторін на реальне настання правових наслідків, обумовлених укладеними правочинами.

З приводу посилань відповідача на зайняття директором ТОВ Сетіка аналогічної посади на декількох підприємствах, колегія суддів апеляційного суду зазначає наступне.

Частиною 2 ст. 21 Кодексу законів про працю України передбачено, що працівник має право реалізувати свої здібності до праці на одному чи водночас на декількох підприємствах, в установах та організаціях.

Пунктом 2 Положення про умови роботи за сумісництвом працівників державних підприємств, установ, організацій затвердженого наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства фінансів України № 43, передбачені обмеження щодо роботи за сумісництвом для керівників лише державних підприємств, установ, організацій та їх заступників, у тому числі для керівників структурних підрозділів державних підприємств та їх заступників.

Крім того, відповідно до ст. 2 Господарського кодексу України учасниками відносин у сфері господарювання є, зокрема, громадяни, які виступають засновниками суб'єктів господарювання чи здійснюють щодо них організаційно-господарські повноваження на основі відносин власності.

Тобто, чинне законодавство України дозволяє кільком засновникам створювати підприємство та бути одночасно засновниками інших підприємств.

Щодо посилання контролюючого органу на кримінальне провадження, яке внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань під № 42017080000000022 від 17 січня 2017 року за фактом створення невстановленими особами з метою прикриття незаконної діяльності (з метою мінімізації податкового навантаження та штучного формування схемного податкового кредиту з ПДВ підприємствам-контрагентам) ряду підприємств, зокрема ТОВ СЕТІКА , слід зазначити, що результати оперативно-розшукових заходів в рамках кримінальної справи є не доказами, а лише відомостями про джерело тих фактів, які можуть стати доказами у податковому спорі після їх закріплення належним процесуальним шляхом, тобто вироком суду. А відтак, отримана у ході досудового слідства про кримінальній справі інформація, на яку посилається податковий орган в якості обґрунтування своїх доводів про недобросовісність учасників спірних правочинів, не може слугувати належним підтвердженням фактів, зафіксованих в акті перевірки.

Також слід зазначити, що матеріали справи містять копію постанови Дніпропетровського окружного адміністративного суду у справі № 804/2197/17 (яка набрала законної сили) про визнання протиправними дій Державної податкової інспекції в Амур-Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська ГУ ДФС у Дніпропетровській області, Державної фіскальної служби України щодо відмови у прийнятті для реєстрації податкових накладних ТОВ СЕТІКА : № 180 від 18 березня 2017 року; № 181 від 18 березня 2017 року; № 182 від 18 березня 2017 року; № 183 від 18 березня 2017 року; № 184 від 18 березня 2017 року; № 185 від 18 березня 2017 року, та зобов'язання вважати їх зареєстрованими з дати фактичного отримання 21.07.2017 р., якою позов задоволено. Вказане свідчить про реальність господарської діяльності ТОВ СЕТІКА , а отже спростовує твердження податкового органу з цього приводу.

Відносно транспортного засобу, на якому здійснювалося транспортування обладнання, колегія суддів апеляційного суду зазначає, що висновки відповідача, що згідно баз даних транспортний засіб, вказаний в ТТН, є причепом, а тому на ньому неможливо було здійснювати перевезення обладнання, не відповідають дійсності, оскільки надані до справи протокол № 00146-02361-16 від 24.06.2016 перевірки технічного стану транспортного засобу та свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу реєстраційний номер № НОМЕР_4, свідчать про те, що транспортним засобом є КАМАЗ, а не причеп, як стверджує відповідач (а.с.167-168).

Щодо наявності заборгованості між позивачем та ТОВ СЕТІКА за виконані роботи, судом першої інстанції вірно було зазначено, що позивач використовував виконані роботи для виконання договору підряду з ПАТ ШАХТОУПРАВЛІННЯ ПОКРОВСЬКЕ . Однак, на сьогоднішній день ПАТ ШАХТОУПРАВЛІННЯ ПОКРОВСЬКЕ не розрахувалося перед ТОВ РИМ XXI за виконані роботи за договором підряду. Загальна сума заборгованості складає близько 21 млн.грн.

В господарському суді Донецької області перебуває на розгляді справа за позовом ТОВ РИМ XXI до ПАТ ШАХТОУПРАВЛІННЯ ПОКРОВСЬКЕ про стягнення заборгованості в сумі 13 310 132,94грн., 3 % річних в розмірі 542 783,88грн., інфляційних втрат в сумі 1 963 235,12грн. Ухвалою господарського суду Донецької області від 18.10.2017, копія якої надана позивачем до справи, провадження у господарській справі № 905/974/17 зупинено (а.с.164-166).

Отже, наявність заборгованості між позивачем та ТОВ СЕТІКА пов'язана лише з тим, що замовник робіт не розрахувався з позивачем, а спір щодо цього розглядається в судовому порядку.

Таким чином, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги не спростовують правильності висновків суду першої інстанції і не дають підстав для висновку про помилкове застосування судом першої інстанції норм матеріального або процесуального права, яке призвело б до неправильного вирішення справи.

Відповідно до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Зважаючи на відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про залишення оскаржуваного рішення суду першої інстанції без змін.

Керуючись п.1 ч.1 ст.315, ч.1 ст.316, ст.ст.322, 325, 329 КАС України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Запорізькій області - залишити без задоволення.

Рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 22 лютого 2018 року у справі № 808/2524/17 - залишити без змін.

Постанова Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржено в касаційному порядку за наявності підстав, передбачених ч. 5 ст. 328 КАС України.

Повний текст постанови складено 21 червня 2018 року.

Головуючий суддя: С.М. Іванов

Суддя: О.М. Панченко

Суддя: В.Є. Чередниченко