Постанова

від 20.03.2018 по справі 820/1194/18

ХАРКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Харківський окружний адміністративний суд 61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua, код 34390710 Рішення

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 березня 2018 р. № 820/1194/18

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Тітова О.М.,

за участю секретаря судового засідання - Ломаги А.А.,

представника позивача - ОСОБА_1,

представника відповідача - ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Харкові адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Модуль Буд" до Державної фіскальної служби України, Головного управління ДФС у Харківській області про визнання протиправними дії та скасування податкового повідомлення-рішення,

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Модуль Буд" ( вул. Велика Панасівська, буд. 19,м. Харків,61052) звернулось до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державної фіскальної служби України (Львівська площа, буд. 8,м. Київ,04053 ), Головного управління ДФС у Харківській області (61057, м. Харків, вул. Пушкінська, буд.46) в якому просить суд:

- визнати протиправною відмову Державної фіскальної служби України (код ЄДРПОУ: 39292197) у прийнятті поданої Товариством з обмеженою відповідальністю "Модуль Буд" (код ЄДРПОУ: 36034516) засобами телекомунікаційного зв'язку податкової декларації з податку на додану вартість за листопад 2017 року із додатком 2 (довідка про суму від'ємного значення звітного (податкового періоду), яка нараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (Д2), додатком 5 (розшифровки податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів (Д5) та вважати її прийнятою датою її фактичного отримання контролюючим органом, а саме: 20.12.2017 року;

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Харківській області (код ЄДРПОУ: 39599198) від 06.02.2018 року № НОМЕР_1.

В обґрунтування позову позивачем зазначено, що дії контролюючого органу щодо протиправної відмови у прийнятті податкової декларації Товариства з обмеженою відповідальністю "Модуль Буд" з податку на додану вартість за листопад 2017 року слугувало підставою для проведення контролюючим органом камеральної перевірки. Як зазначено представником позивача в адміністративному позові висновки податкового органу щодо порушенням підприємством під час подання податкової звітності вимог Податкового кодексу України слугувало підставою для винесення податкового повідомлення-рішення від 06.02.2018 року № НОМЕР_1. Такі дії відповідачів є такими, що не відповідають вимогам діючого законодавства, яке регулює спірні правовідносини.

В судовому засіданні позивач підтримав позовні вимоги та просив суд позов задовольнити.

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 22.02.2018 року було прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито спрощене провадження у справі.

Ухвалою було встановлено строк відповідачам для подання до суду відзиву на адміністративний позов разом з усіма доказами, що обґрунтовують доводи, які в ньому наведені або заяву про визнання позову протягом п'ятнадцяти днів з дня одержання копії ухвали про прийняття позовної заяви до розгляду та відкриття спрощеного провадження у справі.

Відповідно до ч.5 ст.162 КАС, відзив подається в строк, встановлений судом, який не може бути меншим п'ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.

Копію ухвали про прийняття позовної заяви до розгляду та відкриття спрощеного провадження у справі відповідач - Головне управління ДФС у Харківській області отримав 28.02.2018 року, відповідач - Державна фіскальна служба України отримав 01.03.2018 роуу про що свідчать поштові повідомлення в матеріалах справи.

Проте у строк встановлений судом відповідачі відзив на адміністративний позов до суду не надали.

Відповідно до ч.6 ст.162 КАС України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

В судовому засіданні представник відповідача - Головного управління ДФС у Харківській проти позову заперечував та зазначив що контролюючий орган під час вчинення оспорюваних позивачем дій діяв у межах повноважень та у спосіб передбачений законодавством, у зв'язку з чим просив суд у задоволені позову відмовити.

Представник відповідача - Державної фіскальна служба України, в судове засідання не прибув, про дату, час та місце судового засідання був повідомлений належним чином.

Суд, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши докази у їх сукупності, встановив наступне.

Судом встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Модуль Буд" перебуває на обліку в контролюючому органі - Центральній ОДПІ м. Харкова ГУ ДФС У Харківській області з 26.09.2008 року (номер взяття на облік: 31027).

Фахівцями Головного управління ДФС у Харківській області було проведено камеральну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю "Модуль Буд" з питань не подання податкової декларації з ПДВ за листопад 2017 року.

За результатами перевірки було складено акт № 776/20-40-12-13-19/36034516 від 18.01.2018 р.

В ході перевірки відповідачем було встановлено порушення пп. 49.18.1 п. 49.18 ст. 49, пп. 54.3.3 п. 54.3 ст. 54. п. 120.1 ст. 120 Податкового кодексу України.

На підставі акту перевірки № 776/20-40-12-13-19/36034516 від 18.01.2018 р. ГУ ДФС у Харківській області було прийнято податкове повідомлення - рішення № 06.02.2018 року № НОМЕР_1, яким до ТОВ "Модуль Буд" було застосовано штрафні (фінансові) санкції (штрафи) у сумі 1 020,00 гри. (одна тисяча двадцять гри. 00 коп.), а саме за неподання позивачем податкової декларації з податку на додану вартість за листопад 2017 року.

Позивач вважає, податкове повідомлення - рішення № 06.02.2018 року № НОМЕР_1 протиправним та незаконним, оскільки ним було подано у строк податкову декларацію з податку на додану вартість за листопад 2017 року.

З матеріалів справи вбачається, що 20.12.2017 року позивачем засобами електронного зв'язку було надіслано податкову декларацію з податку на додану вартість за листопад 2017 року разом із додатком 2 (довідка про суму від'ємного значення звітного (податкового періоду), яка нараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (Д2)) та додатком 5 (розшифровки податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів (Д5)).

Відповідно до квитанції № 1 вказана податкова звітність доставлена в поштову скриньку ДФС України 20.12.2017 року о 17:23:16 годині, однак не була прийнята із зазначенням: "виявлені помилки: документ не може бути прийнятий - ЄДРГЮУ: 36034516. Можливо, припинено дію Договору про визнання податкових документів".

В судовому засіданні представник позивача зазначив, що під час телефонної розмови працівник податкової інспекції повідомив позивача, що Центральною ОДПІ м. Харкова ГУ ДФС у Харківській області було в односторонньому порядку розірвано договір № 251120161 про визнання електронних документів від 25.11.2016 р. на підставі п. 4 розділу 6 цього договору, оскільки позивач нібито не знаходиться за адресою свого місцезнаходження.

Судом встановлено, що 25.11.2016 року між позивачем та Центральною ОДПІ м. Харкова ГУ ДФС У Харківській області укладений договір № 251120161 про визнання електронних документів, згідно п. 1 якого предметом договору є визнання податкових документів, поданих платником податків в електронному вигляді із застосуванням електронного цифрового підпису (далі - ЕЦП) до органів ДФС засобами телекомунікаційного зв'язку або на електронних носіях, як оригіналу.

Пунктом 4 розділу 6 договору № 251120161 про визнання електронних документів, передбачено, що орган ДФС має право розірвати Договір в односторонньому порядку у випадку ненадання Платником податків нового посиленого сертифіката (сертифікатів) відкритого ключа замість скасованих або в разі зміни Платником місця реєстрації.

Відповідно до витягу Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб- підприємців та громадських формувань (запит від 16.02.2018 р. за № НОМЕР_2 станом на 16.02.2018 року), в якому зазначений повний і вичерпний перелік всіх реєстраційних дій в ЄДР позивач з моменту державної реєстрації з 25.09.2008 року та по теперішній час знаходиться за адресою: 61052, м. Харків, вул. Велика Панасівська, (Котлова)19.

Частинами 1, 2 статті 10 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" визначено, що якщо документи та відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, внесені до нього, такі документи та відомості вважаються достовірніша і можуть бути використані у спорі з третьою особою.

Отже, суд зазначає, що вказаний витяг з ЄДР є належним, достатнім та достовірним письмовим доказом того, що позивач з моменту своєї державної реєстрації (25.09.2008 року) та по теперішній час, у тому числі після укладення договору № 251120161 про визнання електронних документів від 25.11.2016 р. - жодного разу не змінював своє місце реєстрації (місцезнаходження).

Як вже зазначалось вище, ще одною підставою для розірвання в односторонньому порядку договору № 251120161 про визнання електронних документів, є ненадання Платником податків нового посиленого сертифіката (сертифікатів) відкритого ключа замість скасованих.

Судом встановлено, що електронний цифровий підпис, сертифікати відповідальних осіб позивача, яким делеговано право підпису електронних документів - є чинними та не скасовувались, що підтверджується повідомленням про надання інформації щодо електронного цифрового підпису від 22.01.2018 року №220120181.

Суд зазначає, що загальні принципи організації інформаційного обміну під час подання платниками податків податкової звітності до органів державної податкової служби України в електронній формі із використанням електронного цифрового підпису визначені Інструкцією з підготовки і подання податкових документів в електронному вигляді засобами телекомунікаційного зв'язку, затвердженою наказом Державної податкової адміністрації України від 10.04.2008р. №233 та зареєстрованою у Міністерстві юстиції України 16.04.2008р. за №320/15011 (далі - Інструкція), дія якої поширюється на Державну податкову адміністрацію України та її територіальні органи, платників податків, які за власним бажанням подають податкові документи в електронному вигляді.

Відповідно до п.2 Інструкції для подання податкових документів до органів ДПС в електронному вигляді платник податків повинен мати: спеціалізоване програмне забезпечення для формування податкових документів в електронному вигляді у затвердженому форматі (стандарті); доступ до мережі Інтернет та можливість відправлення/приймання електронних повідомлень по електронній пошті; засіб КЗІ (сумісний за форматами даних із засобами КЗІ, що використовуються в органах ДПС); чинні посилені сертифікати відкритих ключів, сформованих акредитованим центром сертифікації ключів для платника податків та уповноважених посадових осіб платника податків, підписи яких є обов'язковими для податкової звітності у паперовій формі.

Пунктом 7 Інструкції передбачено, що підставою для прийняття податкового документа в електронному вигляді є: його відповідність затвердженому формату (стандарту); підтвердження ЕЦП платника податків та його посадових осіб, підписи яких є обов'язковими для звітів в паперовій формі за умов встановлених в статтею 3 Закону України "Про електронний цифровий підпис"; чинність відповідного посиленого сертифіката ключа під час накладання ЕЦП (підтверджується за допомогою позначки часу, отриманої від акредитованого центру сертифікації ключів, або якщо до моменту одержання електронного документа строк дії відповідного сертифіката не був закінчений або відповідний сертифікат не був скасований/блокований).

При цьому, п.7.3, п.7.4 та п.7.5 Інструкції встановлено, що після одержання від платника податків податкового документа в електронному вигляді органи ДПС проводять його розшифрування, перевірку ЕЦП, перевірку відповідності електронного документа затвердженому формату (стандарту). Перша квитанція є підтвердженням платнику податків передачі його податкових документів в електронному вигляді до органу ДПС засобами телекомунікаційного зв'язку. Ця квитанція надсилається органами ДПС на електронну адресу платника податків, з якої було надіслано податкову звітність. Другий примірник першої квитанції в електронному вигляді зберігається в органі ДПС. Якщо на електронну адресу платника податків не надійшла перша квитанція, то податковий документ вважається неодержаним. Підтвердженням платнику податків прийняття його податкових документів до бази даних ДПС є друга квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі, в якій визначаються реквізити прийнятого податкового документа в електронній формі, відповідність податкового документа в електронній формі затвердженому формату (стандарту) електронного документа, результати перевірки ЕЦП, інформація про платника податків, дата та час приймання, реєстраційний номер, податковий період, за який подається податкова звітність, та дані про відправника квитанції. На цю квитанцію накладається ЕЦП органу ДПС, здійснюється її шифрування та надсилання платнику податків засобами телекомунікаційного зв'язку. Другий примірник другої квитанції в електронному вигляді зберігається в органі ДПС.

Згідно п.7.6 Інструкції якщо надіслані податкові документи сформовано з помилкою, то платнику податків надсилається друга квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі про неприйняття податкових документів в електронному вигляді із зазначенням причин. На цю квитанцію накладається ЕЦП органу ДПС, здійснюється її шифрування та надсилання платнику податків засобами телекомунікаційного зв'язку. Другий примірник другої квитанції в електронному вигляді зберігається в органі ДПС.

За приписами ст. ст. 15, 16 ПК України, платниками податків визнаються фізичні особи, юридичні особи та їх відокремлені підрозділи, які мають, одержують (передають) об'єкти оподаткування або провадять діяльність (операціях), що є об'єктом оподаткування згідно з цим Кодексом або податковими законами, і на яких покладено обов'язок із сплати податків та зборів згідно з цим Кодексом. Платник податків зобов'язаний вести в установленому порядку облік доходів і витрат, складати звітність, що стосується обчислення і сплати податків та зборів, подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов'язані з обчисленням та сплатою податків та зборів.

Платник податків зобов'язаний вести в установленому порядку облік доходів і витрат, складати звітність, що стосується обчислення і сплати податків та зборів, подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків та зборів (п.п. 16.1.2., 16.1.3 п. 16.1. ст. 16 ПК України).

Відповідно до п. 19-1.1.27 ст. 19 ПК України, функцією контролюючого органу, крім інших випадків, є забезпечення розвитку, впровадження та технічне супроводження інформаційно-телекомунікаційних систем і технологій, автоматизацію процедур, зокрема, контроль за повнотою та правильністю виконання митних формальностей, організовують впровадження електронних сервісів для суб'єктів господарювання.

Відповідно до положень п. 46.1 ст. 46 ПК України, податкова декларація - документ, що подається платником податків (у тому числі відокремленим підрозділом у випадках, визначених цим Кодексом) контролюючому органу у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобов'язання.

Суд зазначає, що відповідно до положень ст. 48 Податкового кодексу України 48.3 податкова декларація повинна містити такі обов'язкові реквізити: тип документа (звітний, уточнюючий, звітний новий); звітний (податковий) період, за який подається податкова декларація; звітний (податковий) період, що уточнюється (для уточнюючого розрахунку); повне найменування (прізвище, ім'я, по батькові) платника податків згідно з реєстраційними документами; код платника податків згідно з Єдиним державним реєстром підприємств та організацій України або податковий номер; реєстраційний номер облікової картки платника податків або серію та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку у паспорті); місцезнаходження (місце проживання) платника податків; найменування контролюючого органу, до якого подається звітність; дата подання звіту (або дата заповнення - залежно від форми); ініціали, прізвища та реєстраційні номери облікових карток або інші відомості, визначені в абзаці сьомому цього пункту, посадових осіб платника податків; підписи платника податку - фізичної особи та/або посадових осіб платника податку, визначених цим Кодексом, засвідчені печаткою платника податку (за наявності).

У окремих випадках, коли це відповідає сутності податку або збору та є необхідним для його адміністрування, форма податкової декларації додатково може містити такі обов'язкові реквізити: відмітка про звітування за спеціальним режимом; код виду економічної діяльності (КВЕД); код органу місцевого самоврядування за КОАТУУ; індивідуальний податковий номер згідно з даними реєстру платників податку на додану вартість за звітний (податковий) період.

Пунктом 49.3 ст. 49 ПК України встановлено, що податкова декларація подається за вибором платника податків, якщо інше не передбачено цим Кодексом, в один із таких способів: в) засобами електронного зв'язку в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації електронного підпису підзвітних осіб у порядку, визначеному законодавством.

Положеннями п. 49.8 ст. 49 Податкового кодексу України передбачено, що прийняття податкової декларації є обов'язком контролюючого органу. Під час прийняття податкової декларації уповноважена посадова особа контролюючого органу, в якому перебуває на обліку платник податків, зобов'язана перевірити наявність та достовірність заповнення всіх обов'язкових реквізитів, передбачених пунктами 48.3 та 48.4 статті 48 цього Кодексу. Інші показники, зазначені в податковій декларації платника податків, до її прийняття перевірці не підлягають.

Відповідно до п. 49.9 ст. 49 Податкового кодексу України встановлено, що за умови дотримання платником податків вимог цієї статті посадова особа контролюючого органу, в якому перебуває на обліку платник податків, зобов'язана зареєструвати податкову декларацію платника датою її фактичного отримання контролюючим органом.

Приписами ст. 49 Податкового кодексу передбачено, що відмова посадової особи контролюючого органу прийняти податкову декларацію з будь-яких причин, не визначених цією статтею, у тому числі висунення будь-яких не визначених цією статтею передумов щодо такого прийняття (включаючи зміну показників такої податкової декларації, зменшення або скасування від'ємного значення об'єктів оподаткування, сум бюджетних відшкодувань, незаконного збільшення податкових зобов'язань тощо) забороняється.

Також позивач, 22.01.2018 року надав засобами телекомунікаційного зв'язку заяву про приєднання до договору про визнання електронних документів, за результатом чого отримав квитанцію № 1 від 22.01.2018 року, згідно якої було підтверджено, що діє договір № 251120161 про визнання електронних документів від 25.11.2016 року.

Отже, посилання контролюючого органу на можливе розірвання договору про визнання електронної звітності під час відмови у прийнятті податкової декларації з податку на додану вартість за листопад 2017 року з додатками є протиправним.

Суд зазначає, що відповідно до приписів пункту 49.13 ст. 49 ПК України, у разі якщо в установленому законодавством порядку буде встановлено факт неправомірної відмови контролюючим органом (посадовою особою) у прийнятті податкової декларації, остання вважається прийнятою у день її фактичного отримання контролюючим органом.

З врахуванням встановлених під час судового розгляду справи обставин, суд вважає, що належним способом захисту прав платника податків в даному випадку є зазначення судом дати, з якої податкова декларація вважається прийнятою та отриманою органом державної податкової служби.

Як встановлено судом податкову декларацію з податку на додану вартість за листопад 2017 року та додатки до неї подано 20.12.2017 року.

З врахуванням позовних вимог позивача про визнання протиправними відмову Державної фіскальної служби України у прийнятті податкової декларації з податку на прибуток за листопад 2017 року підприємства, належним способом захисту порушених прав позивача є визнання вказаної податкової декларації ТОВ "Модуль Буд" поданою датою її фактичного отримання.

Щодо позовних вимог позивача про скасування податкового повідомлення -рішення Головного управління ДФС у Харківській області від 06.02.2018 року № НОМЕР_1, суд зазначає наступне.

Як встановлено під час судового розгляду справи податкове повідомлення-рішення від 06.02.2018 року № НОМЕР_1 прийнято контролюючим органом на підставі висновків акту перевірки №776/20-40-12-13-1936034516 від 18.01.2018 року.

З аналізу акту перевірки №776/20-40-12-13-1936034516 від 18.01.2018 року встановлено, що під час проведення перевірки виявлено порушення ТОВ "Модуль Буд" вимог податкового законодавства, а саме не подано податковий звіт - декларацію з податку на додану вартість за листопад 2017 року.

При цьому податковим повідомленням-рішенням від 06.02.2018 року №0018691213 до позивача застосовано штрафні (фінансові) санкції у сумі 1020,00грн з податку на додану вартість.

Оскільки судовим розглядом встановлено протиправність дій відповідача у неприйнятті податкової декларації товариства з обмеженою відповідальністю "Модуль Буд" з податку на додану вартість за листопад 2017 року та додатків до неї та визнано її такою, що подана 20.12.2017 року, то висновок контролюючого органу викладений в акті перевірки 776/20-40-12-13-1936034516 від 18.01.2018 року про неподання підприємством позивача вказаної податкової звітності є протиправним.

Отже, податкове повідомлення-рішення від 06.02.2018 року №0018691213 про застосування до ТОВ"Модуль Буд" штрафних санкцій на підставі п. 120.1 ст.120 Податкового кодексу України є протиправним та таким, що підлягає скасуванню.

Щодо стягнення з відповідачів на користь позивача судові витрати, що складаються із суми судового збору та витрат на правничу допомогу адвоката, суд зазначає наступне.

Згідно з ст.132 КАС України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати:1) на професійну правничу допомогу;2) сторін та їхніх представників, що пов'язані із прибуттям до суду;3) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз;4) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів;5) пов'язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.

Відповідно до ч.1, 4 ст.134 КАС України, витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Суд зазначає, за змістом статті 1 Закону України "Про граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних та адміністративних справах" компенсації в адміністративних справах підлягають не будь-які витрати на правову допомогу, а лише ті, які стосуються надання такої допомоги у судовому засіданні, під час вчинення окремих процесуальних дій поза судовим засіданням та під час ознайомлення з матеріалами справи в суді.

Крім того, витрати на правову допомогу відшкодовуються лише у тому випадку, якщо правова допомога реально надавалася у справі тими особами, які одержали за це плату.

Європейський суд з прав людини при розгляді справ "Баришевський проти України" від 26.02.2015, "Двойних проти України" від 12.10.2006,"Меріт проти України" від 30.03.2004 зазначав, що заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

Закон України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" зазначає, що при встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

До матеріалів справи представником позивача надано витяг із договору №000053 про надання правової допомоги від 13.02.2018 року, замовлення №1 до договору №000053 про надання правової допомоги від 13.02.2018 року та квитанцію №089108 від 13.02.2018 року.

Суд зазначає, що представником позивача не було надано документів, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордеру, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження), оскільки квитанція №089108 від 13.02.2018 року не може бути підтвердженням оплати послуг пов'язаних із наданням правової допомоги, тому що в зазначеній квитанції не міститься підпису уповноваженої особи позивача та також відсутня печатка підприємства.

Крім того, в матеріалах справи відсутнє належне обґрунтування та докази витраченого часу на правову допомогу, не доведено факт відповідності заявленої до стягнення суми витрат на правову допомогу законодавчо встановленому граничному розміру цих витрат.

У зв'язку із відсутністю в матеріалах справи належних та допустимих доказів, які свідчать про надання юридичної (адвокатської) допомоги, оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги та які відповідають вище встановленим вимогам, суд приходить до висновку про відсутність підстав для стягнення за рахунок бюджетних асигнувань ГУ ДФС у Харківській області та ДФС України судових витрат на професійну правничу допомогу..

Проте, позивачем при подачі позовної заяви був сплачений судовий збір у розмірі 3524,00 грн., про що свідчить платіжне доручення №28 від 16.02.2018 року, який відповідно до вимог ст. 139 КАС України підлягає стягненню за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Харківській області та Державної фіскальної служби України.

Керуючись ст.ст. 246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

В И Р І Ш И В :

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Модуль Буд" до Державної фіскальної служби України, Головного управління ДФС у Харківській області про визнання протиправними дії та скасування податкового повідомлення-рішення - задовольнити.

Визнати протиправною відмову Державної фіскальної служби України у прийнятті поданої Товариством з обмеженою відповідальністю "Модуль Буд" (код ЄДРПОУ: 36034516) засобами телекомунікаційного зв'язку податкової декларації з податку на додану вартість за листопад 2017 року із додатком 2 (довідка про суму від'ємного значення звітного (податкового періоду), яка нараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (Д2), додатком 5 (розшифровки податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів (Д5) та вважати її прийнятою датою її фактичного отримання контролюючим органом, а саме: 20.12.2017 року.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Харківській області від 06.02.2018 року № НОМЕР_1.

Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Модуль Буд" ( вул. Велика Панасівська, буд. 19,м. Харків,61052, код ЄДРПОУ 36034516) судові витрати в загальному розмірі 1762 (одна тисяча сімсот шістдесят дві) грн.00 коп. за рахунок бюджетних асигнувань Державної фіскальної служби України (04053, м. Київ, Львівська площа, буд.8, код ЄДРПОУ 39292197).

Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Модуль Буд" ( вул. Велика Панасівська, буд. 19,м. Харків,61052, код ЄДРПОУ 36034516) судові витрати в загальному розмірі 1762 (одна тисяча сімсот шістдесят дві) грн.00 коп. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Харківській області (61057, м. Харків, вул. Пушкінська, буд.46, код ЄДРПОУ 39599198).

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною другою статті 299 цього Кодексу.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення виготовлено 22.03.2018 року.

Суддя О.М. Тітов