Постанова

від 06.03.2018 по справі 808/1510/17

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

06 березня 2018 рокусправа № 808/1510/17

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючий суддя: Добродняк І.Ю

судді: Бишевської Н.А. Семененка Я.В.

за участю секретаря судового засідання: Кязимової Д.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпрі

апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю ТСК Антарес

на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 03 жовтня 2017 року (головуючий суддя Лазаренко М.С.)

у справі № 808/1510/17

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю ТСК Антарес

до Головного управління ДФС у Запорізькій області

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,-

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю ТСК Антарес звернулося до суду з позовом до Головного управління ДФС у Запорізькій області, в якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення від 16.05.2017 №0006181407, яким до позивача застосовано штрафні санкції в розмірі 215000,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані порушенням порядку проведення фактичної перевірки та відсутністю порушення товариством правил обігу готівки, оскільки грошові кошти 30.01.2017 на суму 7000 грн. та 08.02.2017 на суму 36000 грн. були внесені на рахунок у ПАТ Мотор-банк з призначенням платежу торгівельна виручка через помилку касира банку, а тому позивач не мав обов'язку проводити такі кошти через РРО та відповідно оприбутковувати їх в касі підприємства.

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 03.10.2017 в задоволенні адміністративного позову відмовлено в повному обсязі.

Суд першої інстанції не прийняв посилання позивача на процедурні порушення, допущені контролюючим органом під час призначення та проведення перевірки, оскільки позивач не скористався правом на не допуск співробітників контролюючого органу до проведення перевірки, надав документи необхідні для проведення перевірки, а також не скористався правом на надання заперечень на висновки акту перевірки.

Також постанову суду мотивовано наявністю підстав для застосування до позивача штрафних санкцій з огляду на те, що 30.01.2017 та 08.02.2017 ТОВ ТСК Антарес було здано торгівельну виручку готівкою до установи банку ПАТ Мотор-банк (м.Запоріжжя) у сумі 7000 грн. та 36000 грн., відповідно, і позивачем не спростовано належними доказами доводи контролюючого органу, що товариством у даному випадку проведено розрахункові операції без застосування РРО та без оприбуткування в касі підприємства. Позивач під час проведення фактичної перевірки, а також до прийняття оскаржуваного податкового повідомлення - рішення не надав відповідачу документів на підтвердження того, що зарахування коштів 30.01.2017 та 08.02.2017 з призначенням платежу Надходження торгівельної виручки сталося помилково.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову суду та прийняти нову постанову, якою адміністративний позов задовольнити повністю. Позивач наполягає на протиправності призначення та проведення фактичної перевірки, зазначає, що суд дійшов помилкового висновку про безпідставність позову, оскільки банк особисто повідомляв про помилково внесені на рахунок у ПАТ Мотор-банк з призначенням платежу торгівельна виручка, через помилку касира банку, тому грошові кошти 30.01.2017 на суму 7000,00 грн. та 08.02.2017 - 36000,00 грн. не повинні вноситись проводитись через РРО та відповідно оприбутковуватись в касі підприємства. Таким чином, штрафі санкції застосовані до товариства безпідставно.

Крім того, суд першої інстанції не врахував правову позицію Верховного Суду України, яка є обов'язковою для судів, а саме: лише дотримання встановлених умов та порядку прийняття контролюючим органом рішень про проведення перевірки може бути належною підставою наказу для проведення перевірки; з наказом про перевірку, відомостями про дату її початку, місце проведення платник має бути ознайомлений у встановлений законом спосіб до її початку, і саме не виконання вимог п.п.78.1.1 п.78.1 ст.78 та п.79 ст.79 ПК України призводить про визнання перевірки незаконною та відсутності правових наслідків такої.

Представник позивача в судове засідання не з'явився, по час і місце судового засідання позивач повідомлений судом належним чином.

Представник відповідача проти задоволення апеляційної скарги заперечує, просить залишити постанову суду першої інстанції без змін як законну та обґрунтовану. Від відповідача надійшов письмовий відзив на апеляційну скаргу, в якому відповідач зазначає, що прийняте рішення про застосування штрафних санкцій та дії з проведення фактичної перевірки є правомірними.

Перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, колегія суддів не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги, внаслідок наступного.

Як встановлено судом, підтверджено матеріалами справи, наказом Головного управління ДФС у Запорізькій області від 13.04.2017 №923 Про проведення фактичної перевірки на підставі пп.80.2.2 п.80.2 ст.80 Податкового кодексу України прийнято рішення організувати у квітні 2017 року проведення фактичних перевірок суб'єктів господарювання згідно з додатком, до якого включено і ТОВ ТСК Антарес , встановлено дату початку перевірку - 18.04.2017, період, що перевіряється - 01.01.2016 по 27.04.2017 (а. с.15, 16).

На підставі даного наказу ГУ ДФС у Запорізькій області виписані 13.04.2017 направлення на проведення фактичної перевірки ТОВ ТСК Антарес № 460 та № 461 (а. с.37, 38).

21.04.2017 посадовими особами Головного управління ДФС у Запорізькій області проведено фактичну перевірку ТОВ ТСК Антарес , за результатами якої складено акт перевірки від 28.04.2017, зареєстрований за номером 0191/08/01/14/37407522 в органі ДФС за місцем здійснення діяльності суб'єкта господарювання (а. с.8-12).

Перевіркою встановлено порушення товариством п.2.2, п.2.6 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого Постановою Правління Національного Банк України від 15.12.2004 № 637, суть якого полягає у наступному:

- 30.01.2017 ТОВ ТСК Антарес здано торгівельну виручку готівкою до установи банку ПАТ Мотор-банк (м.Запоріжжя) у сумі 7000 грн. Згідно з Книгою обліку розрахункових операцій № 3000042790р/3 від 20.09.2016 розрахункові операції за 30.01.2017 через РРО не проводились, про що свідчить Z-звіт № 0814 від 30.01.2017 на суму продажу - 0,00 грн. Перевіркою касової книги та перевірених касових документів касові операції за 30.01.2017 не проводились;

- 08.02.2017 ТОВ ТСК Антарес здано торгівельну виручку готівкою до установи банку ПАТ Мотор-банк (м.Запоріжжя) у сумі 36 000 грн. Згідно з Книгою обліку розрахункових операцій № 3000042790р/3 від 20.09.2016 розрахункові операції за 08.02.2017 через РРО не проводились, про що свідчить Z-звіт № 0821 від 08.02.2017 на суму продажу - 0,00 грн. Перевіркою касової книги та перевірених касових документів касові операції за 08.02.2017 не проводились.

Директор ТОВ ТСК Антарес ОСОБА_2 надав письмові пояснення стосовно виявленого порушення, в яких зазначив, що виставляв два рахунки фізичній особі ОСОБА_3 і ОСОБА_3 вносив в установі банку гроші по даних рахунках. Сума цих рахунків 7000 грн. та 36 000 грн. Після чого по накладних ТОВ ТСК Антарес віддав відповідну продукцію .

16.05.2017 на підставі вищевказаного акту перевірки контролюючим органом прийнято податкове повідомлення-рішення № 0006181407, яким до ТОВ ТСК Антарес на підставі абз.3 ст.1 Указу Президента України Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки від 12.06.95 № 436/95 застосовано штрафні (фінансові) санкції у сумі 215000 грн. (а. с.13, 14).

З огляду на фактичні обставини справи,норми законодавства, що регулюють спірні правовідносини, апеляційний суд погоджується з судом першої інстанції про відсутність підстав для задоволення позову.

Відповідно до ч.1 ст.308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

В апеляційній скарзі позивач зазначає, що суд першої інстанції не врахував порушення порядку проведення фактичної перевірки, які полягають, зокрема, у невиконанні відповідачем вимог п.п.78.1.1 п.78.1 ст.78 та п.79 ст.79 ПК України щодо повідомлення товариства про проведення перевірки.

Колегія суддів такі доводи позивача вважає помилковими.

Стаття 75 ПК України визначає види перевірок, згідно з п.75.1 якої контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи.

Порядок проведення фактичної перевірки встановлений у статті 80 ПК України.

Відповідно до п.80.2 ст.80 ПК України фактична перевірка може проводитися на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом, копія якого вручається платнику податків або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції під розписку до початку проведення такої перевірки, та за наявності хоча б однієї з таких підстав, зазначених у цьому пункті.

Зокрема, відповідно до пп.80.2.2 п.80.2 ст.80 ПК України - у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації від державних органів або органів місцевого самоврядування, яка свідчить про можливі порушення платником податків законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи, зокрема, щодо здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності патентів, ліцензій та інших документів, контроль за наявністю яких покладено на контролюючі органи, виробництва та обігу підакцизних товарів.

Одночасно, Податковий кодекс України не вимагає пред'явлення такої інформації про порушення вимог законодавства суб'єкту господарювання перед проведенням фактичної перевірки.

Пунктом 81.1 статті 81 ПК України встановлено, що посадові особи контролюючого органу мають право приступити до проведення документальної виїзної перевірки, фактичної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим Кодексом, та за умови пред'явлення або надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, таких документів:

направлення на проведення такої перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, реквізити наказу про проведення відповідної перевірки, найменування та реквізити суб'єкта (прізвище, ім'я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) або об'єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична), підстави, дата початку та тривалість перевірки, посада та прізвище посадової (службової) особи, яка проводитиме перевірку. Направлення на перевірку у такому випадку є дійсним за наявності підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, що скріплений печаткою контролюючого органу;

копії наказу про проведення перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, найменування та реквізити суб'єкта (прізвище, ім'я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) та у разі проведення перевірки в іншому місці - адреса об'єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична перевірка), підстави для проведення перевірки, визначені цим Кодексом, дата початку і тривалість перевірки, період діяльності, який буде перевірятися. Наказ про проведення перевірки є дійсним за наявності підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу та скріплення печаткою контролюючого органу;

службового посвідчення осіб, які зазначені в направленні на проведення перевірки.

Непред'явлення або ненадіслання у випадках, визначених цим Кодексом, платнику податків (його посадовим (службовим) особам або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції) цих документів або пред'явлення зазначених документів, що оформлені з порушенням вимог, встановлених цим пунктом, є підставою для недопущення посадових (службових) осіб контролюючого органу до проведення документальної виїзної або фактичної перевірки.

Відмова платника податків та/або посадових (службових) осіб платника податків (його представників або осіб, які фактично проводять розрахункові операції) від допуску до перевірки на інших підставах, ніж визначені в абзаці п'ятому цього пункту, не дозволяється.

При пред'явленні направлення платнику податків та/або посадовим (службовим) особам платника податків (його представникам або особам, які фактично проводять розрахункові операції) такі особи розписуються у направленні із зазначенням свого прізвища, імені, по батькові, посади, дати і часу ознайомлення.

У разі відмови платника податків та/або посадових (службових) осіб платника податків (його представників або осіб, які фактично проводять розрахункові операції) розписатися у направленні на перевірку посадовими (службовими) особами контролюючого органу складається акт, який засвідчує факт відмови. У такому випадку акт про відмову від підпису у направленні на перевірку є підставою для початку проведення такої перевірки.

Отже, законодавцем надано платнику податків право не допустити до перевірки посадових осіб контролюючого органу, якщо останніми не надано перед початком фактичної перевірки копії наказу про проведення перевірки та направлення на проведення такої перевірки або якщо суб'єкт господарювання вважає, що вказані документи (наказ та/або направлення) оформлені з порушенням вимог чинного законодавства.

Наявні в матеріалах справи докази підтверджують надання посадовими особами Головного управління ДФС у Запорізькій області до проведення перевірки вищевказаних наказу та направлень про проведення фактичної перевірки ТОВ ТСК Антарес , що засвідчено особистим підписом директора ТОВ ТСК Антарес ОСОБА_2 в розписці до направлень, в ході розгляду справи в суді позивачем не спростовано.

Таким чином, відповідачем як контролюючим органом дотримано законодавчо встановлені умови, які надають йому право приступити до проведення фактичної перевірки.

До перевірки посадові особи контролюючого органу допущені, перевірка проведена, її результати оформлені відповідним актом.

Доводи позивача про неправильність оформлення наказу, відсутність певних реквізитів, невизначеність змісту акту перевірки, апеляційним судом з огляду на визначений у межах даної справи спір, не приймаються, оскільки наведені обставини не є такими, що підлягають з'ясуванню у справі і впливають на суть виявлених порушень, за які до позивача застосовані штрафні санкції.

Також колегія суддів звертає увагу на помилковість доводів позивача про невиконання відповідачем вимог п.п.78.1.1 п.78.1 ст.78 та п.79 ст.79 ПК України щодо повідомлення товариства про проведення перевірки, оскільки стаття 78 ПК України регулює порядок проведення документальних позапланових перевірок, а стаття 79 ПК України - особливості проведення документальної невиїзної перевірки, які у даному випадку спірні правовідносини не регулюють.

А за приписами п.80.1 ст.80 ПК України фактична перевірка здійснюється без попередження платника податків (особи).

Стосовно суті виявленого відповідачем порушення п.2.6 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого Постановою Правління НБУ від 15.12.2004 № 637, і застосування до позивача штрафної санкції відповідно до Указу Президента України Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки від 12.06.95 № 436/95, апеляційний суд погоджується з висновками суду першої інстанції, зазначає наступне.

Відповідно до абз. 3 ст. 1 Указу Президента України Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки від 12.06.95 № 436/95 (в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) у разі порушення юридичними особами всіх форм власності, фізичними особами - громадянами України, іноземними громадянами та особами без громадянства, які є суб'єктами підприємницької діяльності, а також постійними представництвами нерезидентів, через які повністю або частково здійснюється підприємницька діяльність, норм з регулювання обігу готівки у національній валюті, що встановлюються Національним банком України, до них застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафу: за неоприбуткування (неповне та/або несвоєчасне) оприбуткування у касах готівки - у п'ятикратному розмірі неоприбуткованої суми.

За визначенням, наведеним у п.1.2 п.1 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого Постановою Правління НБУ від 15.12.2004 № 637, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 13.01.2005 за № 277, оприбуткування готівки - проведення підприємствами і підприємцями обліку готівки в касі на повну суму її фактичних надходжень у касовій книзі, книзі обліку доходів і витрат, книзі обліку розрахункових операцій.

В пп.2.2 п.2 Положення № 637 встановлено, що підприємства (підприємці) здійснюють розрахунки готівкою між собою і з фізичними особами (громадянами України, іноземцями, особами без громадянства, які не здійснюють підприємницької діяльності) через касу як за рахунок готівкової виручки, так і за рахунок коштів, одержаних із банків. Зазначені розрахунки проводяться також шляхом переказу готівки для сплати відповідних платежів.

Підприємства (підприємці) здійснюють облік операцій з готівкою у відповідних книгах обліку.

Відповідно до пп.2.6 п.2 Положення № 637 уся готівка, що надходить до кас, має своєчасно (у день одержання готівкових коштів) та в повній сумі оприбутковуватися.

Оприбуткуванням готівки в касах підприємств, які проводять готівкові розрахунки з оформленням їх касовими ордерами і веденням касової книги відповідно до вимог глави 4 цього Положення, є здійснення обліку готівки в повній сумі її фактичних надходжень у касовій книзі на підставі прибуткових касових ордерів.

У разі проведення готівкових розрахунків із застосуванням РРО або використанням РК оприбуткуванням готівки є здійснення обліку зазначених готівкових коштів у повній сумі їх фактичних надходжень у книзі обліку розрахункових операцій на підставі фіскальних звітних чеків РРО (даних РК).

Підприємствам, яким Законом України Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг надано право проводити розрахунки готівкою із споживачами без використання РРО та РК і специфіка функціонування яких унеможливлює оформлення ними кожної операції касовим ордером (продаж проїзних і перевізних документів; білетів державних лотерей; квитків на відвідування культурно-спортивних і видовищних закладів тощо), дозволяється оприбутковувати готівку наприкінці робочого дня за сукупністю операцій у цілому за робочий день з оформленням касовими документами і відображенням у відповідній книзі обліку.

Суми готівки, що оприбутковуються, мають відповідати сумам, визначеним у відповідних касових (розрахункових) документах.

Наказом Міністерства фінансів України від 14.06.2016 № 547, зареєстрованим в Міністерстві

юстиції України 05.07.2016 за № 920/29050, затверджений Порядок реєстрації та ведення розрахункових книжок, книг обліку розрахункових операцій.

Цей Порядок поширюється на усіх суб'єктів господарювання, їх господарські одиниці та представників (уповноважених осіб) суб'єктів господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або безготівковій формі та використовують розрахункові книжки та книги обліку розрахункових операцій.

Згідно з п.6 Порядку № 547 використання книги ОРО, зареєстрованої на РРО, передбачає: наявність книги ОРО на місці проведення розрахунків, де встановлено РРО; підклеювання фіскальних звітних чеків до відповідних сторінок книги ОРО; щоденне виконання записів (у разі здійснення розрахункових операцій) про рух готівки та суми розрахунків, при цьому дані за сумами, отриманими від покупців (клієнтів), та дані за сумами, виданими покупцям (клієнтам), записуються окремо; у разі виходу з ладу РРО чи відключення електроенергії - здійснення записів за обліком розрахункових квитанцій; ведення обліку ремонтів, робіт з технічного обслуговування, а також перевірок конструкції та програмного забезпечення РРО у відповідному розділі книги ОРО.

Отже, на законодавчому рівні встановлений певний порядок оприбуткування готівки в касі підприємства.

Встановлені у справі фактичні обставини свідчать, що товариством 30.01.2017 здано торгівельну виручку готівкою до установи банку ПАТ Мотор-банк (м.Запоріжжя) у сумі 7000 грн., 08.02.2017 - у сумі 36 000 грн., в той час як відповідно до Касової книги, Книги обліку розрахункових операцій та Z-звітів за 30.01.2017 та за 08.02.2017 розрахункові операції в ці дні не проводились, прибуткові та видаткові касові ордери не виписувались.

Позивач, не спростовуючи відсутність фіксації товариством розрахункових операцій 30.01.2017 та 08.02.2017 на суми 7000 грн. та 36 000 грн., відповідно, пояснює, що вказані суми вносились фізичною особою ОСОБА_3 до банку в якості оплати позивачу за поставлений товар, і помилка при оформленні платежу була допущена зі сторони банку, про що свідчить відповідь банку на запит товариства, а тому оприбуткування готівки в касі підприємства не могло мати місця.

Апеляційний суд, як і суд першої інстанції, такі доводи не приймає з огляду на наступне.

З виписки по рахунку ТОВ ТСК Антарес № 26008001015294 в ПАТ Мотор-банк , наданої до матеріалів справи, вбачається, що 30.01.2017 на рахунок ТОВ ТСК Антарес зараховано грошові кошти в розмірі 7000 грн. з призначенням платежу Надходження торговельної виручки , платник - ПАТ Мотор-банк ; 08.02.2017 на рахунок ТОВ ТСК Антарес зараховано грошові кошти в розмірі 36000 грн. з призначенням платежу Надходження торговельної виручки , платник - ПАТ Мотор-банк .

Позивач на підтвердження позиції, що саме банком - ПАТ Мотор-банк допущено помилку в графі Платник та графі Призначення платежу , оскільки фактично платником 7000 грн. та 36000 грн. був ОСОБА_3, який на підставі рахунків-фактур від 30.01.2017 № СФ-0000001 та від 08.02.2017 № СФ-0000004, вносив готівкові кошти до каси ПАТ Мотор-банк в якості оплати товариству за товар, надав суду запит ТОВ ТСК Антарес від 05.05.2017 до ПАТ Мотор-банк про пояснення причин допущених помилок (а. с.48, 49).

Також позивач надав суду відповідь ПАТ Мотор-банк (без номера і без дати), згідно якому у реквізитах касового документу банку від 30.01.2017 за № 399529 було помилково зазначено Платник : ПАТ Мотор-Банк , призначення платежу - Надходження торговельної виручки , замість Платник - ОСОБА_4. , призначення платежу сплата грошових коштів на підставі рахунку-фактури №СФ-0000001 від 30.01.2017, у реквізитах касового документа банку від 08.02.2017 за № 58196 було помилково зазначено Платник - ПАТ Мотор-Банк , призначення платежу - Надходження торговельної виручки , замість Платник - ОСОБА_4. , призначення платежу сплата грошових коштів на підставі рахунку-фактури № СФ-0000004 від 08.02.2017 (а. с.51).

Втім вказаний документ не є допустимим доказом відповідно до ст.73 КАС України.

Загальний порядок здійснення переказу коштів в Україні, а також відповідальність суб'єктів переказу регулюються Законом України Про платіжні системи та переказ коштів в Україні .

Відповідно до п.32.3 ст.32 вказаного Закону банки зобов'язані виконувати доручення клієнтів, що містяться в документах на переказ, відповідно до реквізитів цих документів та з урахуванням положень, встановлених п. 22.6 ст.22 Закону.

Згідно із наведеним пунктом 22.6 статті 22 Закону обслуговуючий платника банк у розрахунковому документі зобов'язаний перевірити відповідність номера рахунка платника та коду юридичної особи (відокремленого підрозділу юридичної особи) згідно з Єдиним державним реєстром підприємств та організацій України/реєстраційним (обліковим) номером платника податків/реєстраційним номером облікової картки платника податків - фізичної особи (серії та номера паспорта, якщо фізична особа відмовилася від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та має відмітку в паспорті) і приймати цей документ лише в разі їх збігу. Крім цього, обслуговуючий платника банк перевіряє повноту, цілісність і достовірність цього розрахункового документа в порядку, встановленому нормативно-правовими актами Національного банку України. У разі недотримання зазначених вимог відповідальність за шкоду, заподіяну платнику, покладається на банк, що обслуговує платника.

Одночасно відповідно до п.33.2 ст.33 Закону України Про платіжні системи та переказ коштів в Україні платник несе відповідальність за відповідність інформації, зазначеної ним в документі на переказ, суті операції, щодо якої здійснюється цей переказ. Платник має відшкодувати банку або іншій установі - учаснику платіжної системи шкоду, заподіяну внаслідок такої невідповідності інформації.

Постановою Правління НБУ від 01.06.2011 № 174, зареєстрованою в Міністерстві

юстиції України 25.06.2011 за № 790/19528, затверджена Інструкція про ведення касових операцій банками в Україні, яка встановлює порядок і вимоги щодо здійснення банками, їх філіями та відділеннями касових операцій у національній та іноземній валюті, регулює взаємовідносини банків (філій, відділень) з відділами (управлінням) грошового обігу в регіоні Департаменту грошового обігу, Центральним сховищем Національного банку України, іншими банками (філіями, відділеннями) та клієнтами з цих питань.

Предметом регулювання цієї Інструкції, в тому числі, є касові операції з приймання через касу банку готівки національної та іноземної валюти від клієнтів для зарахування на власні рахунки та рахунки інших юридичних і фізичних осіб або на відповідний рахунок банку (філії, відділення).

Відповідно до п.1.4 розділу IV вказаної Інструкції № 174 клієнт заповнює касові документи від руки чи за допомогою технічних засобів або банк (філія, відділення) за згодою клієнта заповнює касові документи із застосуванням технічних засобів або системи автоматизації банку (далі - САБ).

Правильність заповнення банком (філією, відділенням) реквізитів касового документа із застосуванням технічних засобів або САБ клієнт засвідчує своїм власноручним підписом або ЕП.

Пунктом п.1.14 розділу IV Інструкції № 174 банку (філії, відділенню) забороняється під час здійснення касових операцій виправляти в касових документах такі реквізити: номери рахунків (за винятком зміни номера рахунку на грошових чеках у зв'язку з реорганізацією банку), найменування клієнта, суми, призначення платежу, прізвища, імені, по батькові отримувача (платника).

Якщо прибутковий документ не заповнено або заповнено з порушенням вимог, що встановлені цією Інструкцією, або якщо сума наявних коштів менша, ніж сума платежу, то клієнт додає потрібну суму готівки або операція не виконується, а документ і готівка повертаються платнику. Порядок анулювання касової операції визначається внутрішнім положенням банку (п.1.15 розділу IV Інструкції № 174).

Також Інструкцією про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженою Постановою Правління НБУ від 21.01.2004 № 22, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 29 березня 2004 року за № 377/8976, яка регулює порядок здійснення безготівкових розрахунків, встановлено, що банки перевіряють відповідність заповнення реквізитів розрахункових документів клієнтів на відповідність вимогам пунктів 2.4 та 2.5 Інструкції та додатку 8 до неї.

Відповідальність за правильність заповнення реквізитів розрахункового документа несе особа, яка оформила цей документ і подала до обслуговуючого банку (п.2.3 Інструкції № 22).

Відповідно до п.3.8 Інструкції № 22 реквізит Призначення платежу платіжного доручення заповнюється платником так, щоб надавати повну інформацію про платіж та документи, на підставі яких здійснюється перерахування коштів отримувачу. Повноту інформації визначає платник з урахуванням вимог законодавства України.

Платник відповідає за дані, що зазначені в реквізиті платіжного доручення Призначення платежу . Банк перевіряє заповнення цього реквізиту на відповідність вимогам, викладеним у цій главі, лише за зовнішніми ознаками.

При цьому відповідно до п.2.29 цієї Інструкції платник має право в будь-який час до списання платежу з рахунку відкликати з банку, що його обслуговує, платіжні доручення в порядку, визначеному внутрішніми правилами цього банку.

Отже, вірною є позиція відповідача, підтримана судом першої інстанції, що банк не має права в односторонньому порядку вносити зміни до реквізитів призначення платежу та платник .

Частиною 1 статті 72 КАС України визначено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Водночас, Кодексом адміністративного судочинства України встановлений не лише обов'язок суб'єкта владних повноважень (відповідача у справі) щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності (ч.2 ст.77 КАС України), але й обов'язок кожної сторони довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення (ч.1 ст.77 КАС України).

Таким чином, обов'язок довести свою позицію мають обидві сторони судового процесу (і відповідач, і позивач) і таке доведення здійснюється шляхом надання належних та допустимих доказів, наданих цими сторонами суду в обґрунтування своїх доводів.

Між тим, позивачем на підтвердження своєї позиції щодо фактичного здійснення платежів через банк фізичною особою ОСОБА_3 не надано суду жодних первинних документів, які б свідчили про наявність господарських операцій ТОВ ТСК Антарес з ОСОБА_3 щодо поставки певних товарів (зокрема, рахунків-фактур, накладних, на які посилається директор товариства у письмових поясненнях та у запиті до банка від 05.05.2017), також не надано суду доказів, що саме ОСОБА_3 є ініціатором платежів (платником) на користь товариства 30.01.2017 та 08.02.2017 на суми 7000 грн. та 36 000 грн., відповідно, і ним вчинялись будь-які дії, спрямовані на виправлення помилок, допущених у вказаних вище платіжних документах.

Крім того, апеляційний суд, як і суд першої інстанції, звертає увагу, що вищевказаний запит позивача до банку від 05.05.2017 мав місце вже після проведення відповідачем фактичної перевірки, і ані на момент проведення цієї перевірки, ані на момент прийняття спірного податкового повідомлення-рішення, позивачем не було надано відповідачу документів на підтвердження того, що зарахування коштів 30.01.2017 та 08.02.2017 з призначенням платежу Надходження торгівельної виручки сталось помилково.

За наведених обставин апеляційний суд вважає, що встановлений відповідачем факт порушення товариством п.п.2.2, 2.6 Положення № 637 підтверджений наявними в матеріалах справи доказами, в установленому порядку не спростований, а тому є обґрунтованим застосування відповідачем штрафних (фінансових) санкцій у сумі 215000 грн. на підставі абз.3 ст.1 Указу Президента України Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки від 12.06.95 № 436/95 відповідно до податкового повідомлення-рішення № 0006181407 від 16.05.2017.

З огляду на викладене, суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, передбачені ст. 317 КАС України підстави для скасування постанови суду першої інстанції та ухвалення нового рішення відсутні.

Керуючись ст.ст. 310, 315, 316, 321, 322 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю ТСК Антарес залишити без задоволення.

Постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 03 жовтня 2017 року у справі № 808/1510/17 залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття, може бути оскаржена до касаційного суду в порядку, встановленому ст.329 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: І.Ю. Добродняк

Суддя: Н.А. Бишевська

Суддя: Я.В. Семененко