Постанова

від 22.02.2018 по справі 804/1916/17

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

22 лютого 2018 рокусправа № 804/1916/17

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючий суддя: Бишевської Н.А.

судді: Добродняк І.Ю Семененка Я.В.

за участю секретаря судового засідання: Кязимової Д.В.,

розглянувши у порядку письмового провадження

апеляційну скаргу ОСОБА_2

на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 21.11.2017 (суддя Єфанова Ольга Володимирівна, дата складання повного тексту 27.11.2017 року)

у справі № 804/1916/17

за адміністративним позовом ОСОБА_2

до Дніпропетровської районної державної адміністрації Дніпропетровської області

треті особи Садівниче товариство "РЯБИНА", Управління Держгеокадастру у Дніпропетровському районі Дніпропетровській області

про зобов'язання вчинити певні дії

ВСТАНОВИВ:

17.03.2017 ОСОБА_2 звернувся з адміністративним позовом до Дніпровської районної державної адміністрації Дніпропетровської області , треті особи - Садівниче товариство "Рябина" , Управління Держгеокадастру у Дніпропетровському районі Дніпропетровській області, в якому (з урахуванням уточнень позовних вимог, а. с.110-113), просив:

- визнати незаконною бездіяльність Дніпровської РДА щодо неприйняття рішення про вилучення земельної ділянки площею 0,05 га, розташованої за межами населеного пункту на території Слобожанської селищної ради Дніпровського району Дніпропетровської області, що знаходиться в користуванні СТ Рябина , якою користується член садівничого товариства ОСОБА_2 та передачі до земель запасу державної власності з метою подальшої приватизації ним для ведення садівництва;

- зобов'язати Дніпровську РДА прийняти рішення про вилучення земельної ділянки площею 0,05 га, розташованої, за межами населеного пункту на території Слобожанської селищної ради Дніпровського району Дніпропетровської області, що знаходиться в користуванні СТ "Рябина" згідно Державного акту на право постійного користування землею серії Б № 097265, підведеною рішенням виконавчого комітету Дніпропетровської районної ради народних депутатів № 75/3 від 23.03.1988, якою користується член садівничого товариства ОСОБА_2 та передати до земель запасу державної власності з метою подальшої приватизації для ведення садівництва.

Позовні вимоги обґрунтовані протиправною бездіяльністю відповідача, яка полягає у безпідставності неприйняття рішення про вилучення земельної ділянки площею 0,05 га, розташованої за межами населеного пункту на території Слобожанської селищної ради, яка знаходиться в користуванні СТ "Рябина" і якою користується член садівничого товариства ОСОБА_2 та передачі до земель запасу державної власності з метою подальшої приватизації ним для ведення садівництва.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 21 листопада 2017 р. у справі № 804/1916/17 у задоволенні вищевказаного адміністративного позову відмовлено.

Судом встановлено що в 1987 році частину колгоспної землі віддано під колективний сад - СТ Рябина . Судовим рішенням встановлено факт належності правовстановлюючого документу - державного акту на право власності землею, СТ Рябина . Голова Садівничого товариства неодноразово звертався до Райдержадміністрації з заявою про вилучення земельної ділянки площею 0,05 га, якою користується ОСОБА_3, та передачу її до земель запасу державної власності з метою подальшої приватизації для ведення садівництва. Райдержадаміністрацією відмовлено у вилученні земельної ділянки у зв'язку з відсутністю належних правовстановлюючих документів. Дослідивши встановлені по справі обставини суд дійшов висновку, що для вилучення земельної ділянки потрібна згода постійного користувача такої ділянки, проте відповідно до наданих правовстановлюючих документів вбачається, що постійним користувачем земельної ділянки СТ Рябина є Дніпропетровська обласна контора Держбанку СРСР. За таких обставин, судом не встановлено фактів порушення вимог чинного законодавства відповідачем. В свою чергу судом відмічено, що доказів порушення прав саме позивача, також не зазначено, оскільки до відповідача зверталось лише СТ Рябина . Наведене слугувало підставою для винесення рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

Не погодившись з постановою суду, ОСОБА_2 подано апеляційну скаргу, в якій скаржник просить скасувати постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 21 листопада 2017 р. у справі № 804/1916/17, як таку що винесена з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Скаржник наполягає на тому, що відсутність прийняття відповідачем рішення про вилучення земельної ділянки позбавляє ОСОБА_2 можливості реалізувати своє право на приватизацію земельної ділянки, а висновки суду першої інстанції про те, що саме позивач, а не СТ Рябина , повинен був звертатись до відповідача із заявою про вилучення земельної ділянки площею 0,05 га, спростовується тим, що відповідно до наданої позивачу у Дніпропетровській РДА форми заяви, передбачений порядок подачі такої заяви як самим членом СТ Рябина , так і головою СТ Рябина .

Скаржник вважає, що суд першої інстанції не врахував, що фактичним користувачем земельної ділянки є СТ Рябина , що підтверджується судовим рішенням Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 15 серпня 2016 р. у справі № 2о-175/2365/16-ц та листами земельних відомств від 21.08.2015 та від 31.08.2015.

При цьому скаржник зазначає, що суд першої інстанції не врахував той факт, що вказаний у Державному акті на право постійного користування землею серії Б № 097265 користувач землі - Дніпропетровська обласна контора Держбанку СРСР, з розпадом радянського союзу припинила своє існування, і законодавчо не передбачено порядку звернення до підприємства, установи, організації, яка припинила свою діяльність.

Також на думку скаржника, суд першої інстанції хибно зазначив, що користувача земельної ділянки - Дніпропетровську обласну контору Держбанку СРСР, спочатку потрібно позбавити його права користування передбаченим законом способом, оскільки неможливо позбавити якихось прав особу, діяльність якої є припиненою та у якої відсутні правонаступники.

Дніпровська РДА проти задоволення апеляційної скарги заперечує, вважає оскаржену постанову суду першої інстанції цілком обґрунтованою та правомірною, зауважуючи, що рішення Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 15 серпня 2016 р., на яке посилається скаржник, дійсно підтверджує належність правовстановлюючого документу (Держакту на право постійного користування землею) Садівничому Товариству Рябина , але згідно зі ст.125 ЗК України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав, а тому вказане судове рішення виступає лише правовою підставою для внесення змін до правовстановлюючих документів, що необхідно реалізувати шляхом безпосередньої державної реєстрації змін уповноваженими органами, чого у даному випадку здійснено не було, що, в свою чергу, свідчить про відсутність у відповідача законних підстав для прийняття рішення про вилучення вищевказаної земельної ділянки.

Сторони по справі про час і місце апеляційного розгляду справи повідомлені належним чином, що підтверджується повідомленнями про вручення поштового відправлення.

До судового засідання не з'явились представники сторін. Жодних клопотань, повідомлень про причини неявки до суду не надходило, підстави відсутності представників суду не повідомлені.

З урахуванням наявних в справі матеріалів, нез'явлення в судове засідання представників не перешкоджає розгляду скарги в порядку письмового провадження.

Обставини справи в хронології розвитку свідчать про наступне:

01.10.1987 виконавчим комітетом Дніпропетровської обласної Ради народних депутатів прийнято рішення № 4/15-110 про відведених земельної ділянки під колективний сад, яким Дніпропетровському філіалу інституту Укрземпроект та Дніпропетровськ ій обласній конторі Держбанку СРСР доручено провести юридичне оформлення матеріалів щодо відводу земель під колективний сад за рахунок території землекористування радгоспу Нижньодніпровський (а. с.11).

23.03.1988 виконавчим комітетом Дніпропетровської районної ради народних депутатів прийнято рішення Про відвід земельних ділянок організаціям та підприємствам під розміщення колективних садів №75/3, яким для розвитку колективних садів Дніпропетровській обласній конторі Держбанку СРСР відведено земельну ділянку загальною площею 5,0 га за рахунок території землекористування радгоспу Нижньодніпровський (а. с.12).

08.04.1988 загальними зборами СТ Рябина при Дніпропетровській обласній конторі Держбанку СРСР, зокрема, прийнято рішення створити на відведеній земельній ділянці площею 5,0 га товариство садоводів-любителів при Дніпропетровській обласній конторі Держбанку СРСР та назвати його "Рябина" (протокол № 1 від 08.04.1988, а. с.13).

Також зазначеними загальними зборами затверджено Статут СТ Рябина (а. с.15, 16).

Так, вказана земельна ділянка площею 5,0 га передана Дніпропетровській обласній конторі Держбанку СРСР у безстрокове та безоплатне користування з метою організації колективного саду, про що видано Державний акт серія Б № 097265, зареєстрований в Книзі записів державних актів на право користування землею за № 248 від 28.04.1988.

У вересні 1997 р. зареєстровано новий Статут СТ "Рябина", в якому, зокрема, зазначалось, що садівниче товариство організовано рішенням виконкому Дніпропетровської райради Про відвід земельних ділянок організаціям та підприємствам під розміщення колективних садів № 75/3 від 23.03.1988; Садівниче товариство розміщалось на землі радгоспу Нижньодніпровський , відділення № 4 (а. с.22-26). Загальними зборами членів СТ "Рябина" затверджена нова редакція Статуту СТ "Рябина" (протокол № 7 від 12.09.2010, а. с.27, 28).

02.10.2015 голова СТ "Рябина" звернувся до Дніпропетровської РДА з заявою про вилучення земельної ділянки площею 0,05 га , розташованої за межами населеного пункту на території Слобожанської селищної ради Дніпровського району Дніпропетровської області, якою користується член садівничого товариства ОСОБА_2, та передачу її до земель запасу державної власності з метою подальшої приватизації для ведення садівництва (а. с.31).

Листом № 1-28-1512/0/290-15 від 07.10.2015 Дніпропетровська РДА відмовила в задоволенні заяви у зв'язку з тим, що Державний акт на право постійного користування землею серія Б № 097265 видано Дніпропетровській обласній конторі Держбанку СРСР, а відповідно до ч.6 ст.118 ЗК України у разі вилучення земельної ділянки до клопотання додається погодження землекористувача (а. с.32).

У червні 2016 р. СТ "Рябина" звернулось до суду із заявою про встановлення факту належності СТ "Рябина" правовстановлюючого документу - Державного акту серія Б №097265 на право користування землею площею 5,0 га, виданого на ім'я Дніпропетровської обласної контори Держбанку СРСР, яку рішенням Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 15.08.2016 у справі № 2о-175/2365/16 задоволено: встановлено факт належності СТ "Рябина" правовстановлюючого документу - Державного акту серія Б № 097265 на право користування землею площею 5,0 гектарів, за адресою: радгосп Нижньодніпровський, IV відділення, Дніпропетровського району, наданою для організації колективного саду, що зареєстрований в Книзі записів державних актів на право користування землею за № 248 від 28.04.1988 та виданий на ім'я Дніпропетровської обласної контори Держбанка СРСР (а. с.33, 34).

Відповідно до відмітки вказане судове рішення набрало законної сили 26.08.2016.

26.09.2016 голова СТ "Рябина" звернувся до Дніпропетровської РДА із заявою про вилучення вищевказаної земельної ділянки, якою користується член садівничого товариства ОСОБА_2, та передачу її до земель запасу державної власності з метою подальшої приватизації для ведення садівництва (а. с.36).

Листом № 1-28-1606/0/290-16 від 12.10.2016 Дніпропетровська РДА відмовила у задоволенні вказаної заяви, мотивуючи це тим, що судове рішення Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 15.08.2016 по справі № 2о-175/2365/16-ц необхідно реалізувати шляхом звернення до Управління Держгеокадастру у Дніпропетровському районі із вимогою переоформити та внести зміни до земельно-облікової документації (а. с.37).

СТ "Рябина" звернулось до Управління Держеокадастру у Дніпропетровському районі Дніпропетровської області із відповідною заявою, розглянувши яке останнє листом від 24.11.2016 № 27-403-99.2-4864/2-16 повідомило, що це не входить в коло їхніх повноважень (а. с.38).

01.12.2016 голова СТ "Рябина" знову звернувся до Дніпропетровської РДА та просив прийняти рішення про вилучення Земельної ділянки, якою користується член садівничого товариства ОСОБА_2, та передачу її до земель запасу державної власності з метою подальшої приватизації для ведення садівництва (а. с.39, 40).

Листом від 12.01.2017 № 1-28-42/0/290-17 Дніпропетровська РДА відмовила у задоволенні заяви, посилаючись на положення ст.125 ЗК України та на те, що СТ "Рябина" не вчинено дій, спрямованих на оформлення правовстановлюючих документів у встановленому законом порядку (а. с.41).

ОСОБА_2, вважаючи, що Дніпропетровською РДА (перейменовану у подальшому у Дніпровську РДА) допущено протиправну бездіяльність, яка полягає у неприйнятті рішення про вилучення земельної ділянки, звернувся з даним адміністративним позовом до суду.

Перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга ОСОБА_2 не підлягає задоволенню з таких підстав:

Завданням адміністративного суду є перевірка правомірності (легальності) рішень (дій) суб'єкта владних повноважень з огляду на чіткі критерії, які зазначені у ч.2 ст.2 КАС України з урахуванням приписів ч.2 ст.19 Конституції України, відповідно до якої органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Як свідчать вищенаведені обставин справи та доводи позивача, з'ясуванню судом підлягає питання наявності чи відсутності порушення права ОСОБА_2 на приватизацію земельної ділянки через неприйняття відповідачем рішення про вилучення цієї земельної ділянки у СТ Рябина .

Так, відповідно до ч.2 ст.116 ЗК України (тут і надалі - в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Згідно з абз.1 ч.1 ст.116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону.

Стаття 118 ЗК України визначає порядок безоплатної приватизації земельних ділянок громадянам, за приписами частини 6 якої громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

У ч.7 ст.118 ЗК України встановлено, що відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

При цьому відповідно до ч.5 ст.116 ЗК України земельні ділянки, які перебувають у власності чи користуванні громадян або юридичних осіб , передаються у власність чи користування за рішенням органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування лише після припинення права власності чи користування ними в порядку, визначеному законом .

З аналізу зазначених норм випливає, що для отримання у власність бажаної земельної ділянки шляхом приватизації для ведення садівництва громадянин має звернутись з клопотанням до відповідних органів місцевого самоврядування для отримання дозволу цих органів на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

При цьому у наданні такого дозволу громадянину може бути відмовлено виключно з підстав, зазначених у ч.7 ст.118 ЗК України, а у передачі у власність земельної ділянки громадянину може бути відмовлено у разі перебування бажаної земельної ділянки у власності чи користуванні інших осіб (ч.5 ст.116 ЗК України).

Разом з тим, стаття 125 ЗК України визначає момент виникнення права на земельну ділянку, згідно з приписами якої право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

При цьому у статті 126 ЗК України встановлено, що право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" .

В свою чергу, за приписами п.2 ч.1 ст.4 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" від 01.07.2004 № 1952-IV (тут і надалі в редакції на момент виникнення спірних правовідносин; далі - Закон № 1952) державній реєстрації прав підлягають: речові права, похідні від права власності, зокрема: право постійного користування та право оренди (суборенди) земельної ділянки.

За визначенням п.1 ч.1 ст.2 Закону № 1952 державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі - державна реєстрація прав) - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Відповідно до ч.1 ст.6 Закону № 1952 організаційну систему державної реєстрації прав становлять:

1) Міністерство юстиції України та його територіальні органи;

2) суб'єкти державної реєстрації прав:

виконавчі органи сільських, селищних та міських рад, Київська, Севастопольська міські, районні, районні у містах Києві та Севастополі державні адміністрації;

акредитовані суб'єкти;

3) державні реєстратори прав на нерухоме майно (далі - державні реєстратори).

Державна реєстрація прав проводиться за заявами у сфері державної реєстрації прав будь-яким державним реєстратором з урахуванням вимог, встановлених абзацами першим-третім цієї частини, крім випадку, передбаченого абзацом п'ятим цієї частини (абз.4 ч.5 ст.3 Закону № 1952).

Тобто право постійного користування земельною ділянкою є іншим речовим правом, яке підлягає обов'язковій реєстрації шляхом внесення відповідним органом або суб'єктом державної реєстрації прав відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно .

І без вчинення у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно запису щодо особи (фізичної чи юридичної), якій належить право постійного користування земельною ділянкою, у останньої згідно з чинним законодавством не виникає таке право.

З наведених вище обставин справи вбачається, що земельна ділянка, яку ОСОБА_2 бажає отримати у власність, входить до складу земельної ділянки, право користування якою згідно з Державним актом серії Б № 097265 належить Дніпропетровській обласній конторі Держбанку СРСР, оскільки право користування землею площею 5,0 га зареєстроване в Книзі записів державних актів на право користування землею за № 248 від 28.04.1988 обліковується за Дніпропетровською обласною конторою Держбанка СРСР. У відповіді голови райдержадміністрації від 12.01.17 р. на адресу голови садівничого товариства Рябина зазначена основна, на думку судової колегії підстава, яка позбавляє можливості, на час винесення даного рішення, ОСОБА_2, вирішити питання отримання бажаної земельної ділянки - а саме те, що садівничим товариством Рябина не вжито дій спрямованих на оформлення правовстановлюючих документів на земельну ділянку за товариством , яку фактично садівниче товариство займає.

Положеннями Кодексу адміністративного судочинства України передбачається не лише обов'язок суб'єкта владних повноважень (відповідача у справі) щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності (ч.2 ст.77 КАС України), але й обов'язок кожної сторони довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення (ч.1 ст.77 КАС України).

Всупереч ч.1 ст.77 КАС України позивачем не надано суду доказів, які б свідчили про реєстрацію у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно згідно з положеннями ст.ст.125, 126 ЗК України, Закону № 1952 права користування землею площею 5,0 га за СТ Рябина .

За таких обставин вилучення для приватизації ОСОБА_2 земельної ділянки у СТ Рябина , право користування якого не підтверджено належними доказами, є неможливим, а тому законодавчо обґрунтованою являється відмова відповідача у прийнятті рішення про вилучення даної земельної ділянки .

Посилання скаржника на те, що судовим рішенням Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 15 серпня 2016 р. у справі № 2о-175/2365/16-ц та листами земельних відомств від 21.08.2015 та від 31.08.2015 підтверджується, що фактичним користувачем земельної ділянки є СТ Рябина , колегією суддів до уваги не приймаються, оскільки:

- судове рішенням у справі № 2о-175/2365/16 встановлює лише факт належності правовстановлюючого документу - Державного акту серія Б № 097265, Садівничому товариству "Рябина", а не визнає право користування землею площею 5,0 га за СТ Рябина , яке, як зазначено вище, має бути зареєстровано у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно;

- листи Головного Управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області від 21.08.2015 № П-44/0-70/31-15 (а. с.29) та Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру (Держгеокадастру) від 31.08.2015 № ДС-31-28-0.13-9075/23-15 (а. с.30), згідно з якими бажана ОСОБА_2 земельна ділянка у Державному реєстрі земель на праві постійного користування зареєстрована за СТ Рябина , не свідчать про наявність у СТ Рябина права постійного користування землею площею 5,0 га, оскільки належним доказом наявності такого права у СТ Рябина може бути лише інформація (відомості) з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, яку, як зазначено вище, матеріали справи не містять.

При цьому колегія суддів зауважує, що згідно з приписами ст.33 Закону № 1952 державний реєстратор під час проведення державної реєстрації речових прав на земельні ділянки має безпосередній доступ та користується відомостями Державного земельного кадастру у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Стосовно доводів скаржника щодо хибності висновку суду першої інстанції про те, що саме позивач, а не СТ Рябина , повинен був звертатись до відповідача, колегія суддів зазначає наступне:

Стаття 141 ЗК України визначає підстави припинення права користування земельною ділянкою, серед яких, добровільна відмова від права користування земельною ділянкою та вилучення земельної ділянки у випадках, передбачених цим Кодексом.

При цьому стаття 142 ЗК України регулює питання добровільної відмови від права власності або права постійного користування земельною ділянкою, згідно з ч.ч.3, 4 якої припинення права постійного користування земельною ділянкою у разі добровільної відмови землекористувача здійснюється за його заявою до власника земельної ділянки; власник земельної ділянки на підставі заяви землекористувача приймає рішення про припинення права користування земельною ділянкою, про що повідомляє органи державної реєстрації, а стаття 143 ЗК України визначає підстави для примусового припинення прав на земельну ділянку.

В свою чергу, стаття 149 ЗК України встановлює порядок вилучення земельних ділянок, згідно з ч.1 якої земельні ділянки, надані у постійне користування із земель державної та комунальної власності, можуть вилучатися для суспільних та інших потреб за рішенням органів державної влади, Ради міністрів Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування на підставі та в порядку, передбачених цим Кодексом.

Отже, чинне законодавство розрізняє поняття вилучення земельної ділянки у випадку добровільної згоди користувача земельної ділянки на припинення за ним права користування на земельну ділянку на користь третіх осіб і примусове вилучення земельної ділянки.

У даному випадку з матеріалів справи вбачається, що СТ Рябина , вважаючи себе законним користувачем землі площею 5,0 га, добровільно погоджується на припинення права користування на земельну ділянку, а тому суд першої інстанції вірно послався в оскарженій постанові на положення ст.142 ЗК України.

Разом з тим, колегія суддів звертає увагу, що аналіз правових норм земельного законодавства свідчить про те, що для отримання у власність шляхом приватизації земельної ділянки саме громадянин має звернутись з клопотанням до відповідних органів з долученням до такого клопотання вже наявного погодження законного землекористувача (у випадку вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні іншої особи). З заявою ж про вилучення земельної ділянки у випадку добровільної відмови землекористувача має звертатись до власника земельної ділянки саме землекористувач.

Отже, заявлена позивачем бездіяльність Дніпровської РДА, яка полягає у неприйнятті рішення про вилучення земельної ділянки площею 0,05 га з користування СТ Рябина та передачі до земель запасу державної власності з метою подальшої приватизації ОСОБА_2 для ведення садівництва, стосується правовідносин між Дніпровською РДА і СТ Рябина , які, як свідчать матеріали справи, є спірними через відсутність реєстрації СТ Рябина в якості законного користувача земельною ділянкою площею 0,05 га, і посилання позивача на порушення його права на приватизацію земельної ділянки за таких обставин, є хибними і такими, що не відповідають порядку вилучення земельних ділянок у постійного користувача, встановленому ст.142 ЗК України.

Таким чином, судом першої інстанції цілком обґрунтовано відмовлено ОСОБА_2 у задоволенні основної позовної вимоги про визнання незаконною бездіяльності Райдержадміністрації щодо неприйняття рішення про вилучення земельної ділянки площею 0,05 га, що знаходиться в користуванні СТ Рябина , якою користується член садівничого товариства ОСОБА_2, та передачі до земель запасу державної власності з метою подальшої приватизації ним для ведення садівництва.

Відповідно, за відсутності задоволення основної позовної вимоги, не підлягає задоволенню і похідна позовна вимога про зобов'язання відповідача прийняти рішення про вилучення земельної ділянки площею 0,05 га, та передачу її до земель запасу державної власності з метою подальшої приватизації для ведення садівництва.

При цьому за визначенням, наведеним у п.23 ч.1 ст.4 КАС України, похідна позовна вимога - вимога, задоволення якої залежить від задоволення іншої позовної вимоги (основної вимоги).

Отже, доводи апеляційної скарги позивача не спростовують висновку суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_2, а тому не можуть бути підставою для скасування постанови суду першої інстанції.

Керуючись ст.ст.310, 315, 316, 321, 322 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 21 листопада 2017 р. у справі № 804/1916/17 - залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 21 листопада 2017 р. у справі № 804/1916/17 - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку в порядку та строки передбачені ст.329 КАС України.

Повну постанову складено 22 лютого 2018 року.

Головуючий суддя: Н.А. Бишевська

Суддя: І.Ю. Добродняк

Суддя: Я.В. Семененко