Постанова

від 22.03.2018 по справі 826/7545/16

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 826/7545/16 Суддя (судді) першої інстанції: Аблов Є.В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 березня 2018 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі:

судді-доповідача: Беспалова О. О.

суддів: Губської О. А., Парінов А. Б.

за участю секретаря: Присяжної Д. В.

представника позивача Кузьмич Я. В., представників відповідача Толочка В. В., Фелько Ю. В., розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Києві апеляційну скаргу Київської міської митниці ДФС на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 16 березня 2017 року у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю ТЛ Груп до Київської міської митниці ДФС про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товарів, -

В С Т А Н О В И В :

ТОВ ТЛ Груп звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Київської міської митниці ДФС про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товарів від 23.03.2016 р. № 100250003 /2016/000015/2.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 16 березня 2017 року позов задоволено.

Не погоджуючись з прийнятим судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржувану постанову суду першої інстанції та ухвалити нову про відмову у задоволенні позовних вимог з огляду на порушення судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права.

Свої вимоги апелянт обґрунтовує тим, що згідно п. 1 контракту дилер купує товари згідно з додатками до цього контракту. Пунктом 5.2 контракту передбачено складання додатку на кожну окрему партію вантажу. В порушення вказаних вимог контракту, відповідачем встановлена відсутність додатку в поданих для митного оформлення документах. Також, на думку відповідача, з поданих документів неможливо встановити вартість поставки партії, яка визначається згідно з п. 5 контракту. Дата додатку до контракту щодо продовження дії контракту зазначена 26.02.2016 р., а дата складання інвойсу - 05.02.2016 р. апелянт зазначає, що ні в контракті, ні в інвойсі не зазначено реквізити розрахункових рахунків сторін контракту.

Також апелянт зауважує, що хоча вимоги до форми прайс-листа не встановлені, однак прайс-лист має містити достатню інформацію для для покупця щодо умов продажу товару, в той час як наданий прайс-лист не містить найменування товару, артиклу, характеритсик якості товару, одиницю виміру, ціну, назву валюти, системи знижок, виробника, умов поставки, умов платежу, терміну поставки, характеру тари та упаковки, дати складання прайс-листа або числа, з якого дані ціни вводяться в дію, терміну дії, контактної інформації про продавця, та будь-які інші положення, що стосуються умов продажу.

Крім того, апелянт наголошує, що декларантом надано прайс-листи та копію митної декларації з Литви, хоча у графі 15 МД № 100250003/2016/133174 зазначено країну відправлення Сінгапур.

Всі ці обставини, на думку апелянта, судом першої інстанції не досліджувались та не встановлювались належним чином, що призвело до помилкового висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог.

До Київського апеляційного адміністартивного суду надійшли заперечення позивача на апеляційну скаргу, зареєстровані 14.09.2017 р. за вх № 28030, з яких вбачається, що продавець товару обирає на власний розсуд місце, з якого доставляються товари за умовами поставки, відсутність у первинній документації розрахункових рахунків на митну вартість не впливає, інвойс є взаємозамінним додатку до контракту, наявність якого ним передбачена, дія договору була пролонгована на підставі п. 2.2 контракту, вимоги до оформлення прайс-листів законодавством не встановлені, а рішення про коригування митної вартості не можуть бути підставою для визначення митної вартості товарів за резервним методом, оскільки за цими рішеннями митну вартість також було скориговано за таким методом.

В судовому засіданні суду апеляційної інстанції 01.03.2018 р. поновлено провадження у справі.

У відповідності до ст. 308 КАС України справа переглядається колегією суддів в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Заслухавши суддю - доповідача, осіб, що з'явилися, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а оскаржувану постанову суду - без змін з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та було вірно встановлено судом першої інстанції, між ТОВ ТЛ Груп (дилер) та компанією JNBK Corporation PTE LTD (продавець) укладений дилерський контракт № TL-01/06 від 21.06.2012 р., згідно умов якого продавець продає, а дилер купує товар (автозапчастини) в асортименті та кількості відповідно до додатку до Контракту №TL-01/06 та за ціною вказаною в інвойсі, на умовах DAP (до складу в Києві) відповідно до правил Інкотермс-2010 .

З метою митного оформлення товару (гальмівні колодки для автомобілів), що є предметом дилерського контракту, позивачем разом з електронною митною декларацією № 100250003/2016/133174 подано до митного посту Західний Київської міської митниці ДФС на підтвердження митної вартості товарів № 1 (частини дискових гальмів до автомобіля), № 2 (частини барабанних гальмів для автомобіля), № 3 (частини дискових гальмів до мотоциклів), № 4 (диски для гальмівних систем автомобіля) наступні документи: дилерський контракт № TL-01/06 від 21.06.2012 р.; додаткову угоду б/н від 26.02.2016 р. до дилерського контакту № TL-01/06 від 21.06.2012 р.; міжнародну автомобільну накладну СМR № 004009/1 від 18.03.2016 р.; інвойс № J1602025 від 05.02.2016 р.; специфікацію до інвойсу № J1602025 від 05.02.2016 р.; декларацію про походження товару (інвойс) № J1602025 від 05.02.2016 р.; прайс-лист виробника б/н від 01.01.2016; копію митної декларації країни відправлення.

За результатами розгляду ЕМД та доданих документів посадовою особою відповідача запитані шляхом направлення електронного повідомлення декларанту такі додаткові документи: за наявності інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; транспортні (перевізні) документи, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; договір (угоду, контракт) з третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою контрактом); рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); виписку з бухгалтерської документації, каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару, копію митної декларації країни відправлення; висновки про якісні та вартісні характеристики товару, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями та або інформація біржових організацій про вартість сировини.

У зв'язку з неподанням позивачем всього переліку додаткових документів, митний орган відмовив у митному оформленні товарів за заявленою декларантом митною вартістю та прийняв рішення про коригування заявленої митної вартості товарів від 23.03.2016 р. № 100250003/2016/000015/2.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтями 49, 51, 52, 53, 57, 58 Митного кодексу України встановлено, що митна вартість товарів, які ввозяться на митну територію України, відповідно до митного режиму імпорту, за загальним правилом обчислюється за першим методом визначення митної вартості товарів, тобто за ціною договору.

Якщо митна вартість не може бути визначена за першим методом, проводиться процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості. У ході таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

У разі неможливості визначення митної вартості товарів, які імпортуються в Україну, за основу може братися ціна, за якою оцінювані ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов'язаному з продавцем покупцю.

При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.

Згідно із частиною другою статті 53 Митного кодексу України до переліку документів, які декларант повинен подавати для підтвердження митної вартості товару, заявленої у декларації, і методу, обраного для її обчислення, належать: декларація митної вартості, зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності, рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу), якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару, за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару, транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів, копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню, якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Частиною третьою статті 53 Митного кодексу України передбачено, що у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); виписку з бухгалтерської документації; ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; копію митної декларації країни відправлення; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Аналіз положень наведених статей свідчить про те, що обов'язок доведення митної ціни товару належить позивачу. При цьому митний орган у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, може витребувати додаткові документи.

Такою імперативною умовою є наявність обґрунтованих сумнівів у правильності зазначеної декларантом митної вартості товарів. При цьому в розумінні наведених статей сумніви митниці є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Відтак, наведені приписи зобов'язують митницю зазначити конкретні обставини, які викликали вiдповiднi сумніви, причини неможливості їх перевірки на пiдставi наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхiднiсть перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовiрностi.

Встановивши вiдсутнiсть достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митниця повинна вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові, та які документи необхiднi для підтвердження того чи іншого показника.

Ненаведення митницею в рішенні про коригування митної вартості товарів належних та допустимих доказів того, що документи, подані декларантом для митного оформлення товару, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовiрностi наданої iнформацiї, витребовування митницею додаткових документів без зазначення обставин, які ці документи повинні підтвердити, свідчать про протиправність рішення щодо застосування іншого, ніж основний метод, визначення митної вартості товарів.

Як вбачається колегією суддів з оскаржуваного рішення, згідно п. 1 контракту дилер купує товари згідно з додатками до цього контракту. Пунктом 5.2 контракту передбачено складення додатку на кожну окрему партію вантажу. В порушення вказаних вимог, на думку апелянта, останнім встановлена відсутність додатку в поданих для митного оформлення документах.

З даного приводу колегія суддів зазначає наступне.

Згідно п. 5.1 контракту товар поставляється дилеру партіями на умовах DAP до складу в Києві, додатково погодженого сторонами в додатках до контракту.

У відповідності до п. 5.2 контракту час доставки кожної партії товару - не більше 100 днів з дати підписання додатку.

Як свідчать матеріали справи, умови, обсяг та вартість товару була узгоджена сторонами на підставі інвойсу № J1602025 від 05.02.2016 р., що містить інформацію про: реквізити дилерського контракту, номер пакувального листа, реквізити позивача, реквізити продавця, опис, артикул, ціну за одиницю товару, кількість такого товару та загальну вартість (а. с. 145 - 148, а. с. 149 - 152 - офіційний переклад).

Дані вказаного інвойсу відповідають СМR № 004009/1 від 18.03.2016 р., специфікацію до інвойсу № J1602025 від 05.02.2016 р., прайс-листу виробника б/н від 01.01.2016 р., експортній декларації від 18.03.2016 р. та відомостям, відображеним у митній декларації.

Числові дані, зазначені у первинній документації розбіжностей не містять.

З огляду на це, колегія суддів вважає доводи апелянта про наявність підстав ставити під сумнів розмір заявленої митної вартості через складання сторонами контракту рахунку на оплату товару замість додатку до контракту необґрунтованими.

Також, на думку відповідача, з поданих документів неможливо встановити вартість поставки партії, яка визначається згідно з п. 5 контракту.

Як вбачається колегією суддів з матеріалів справи, встановити дійсну вартість товару за відсутності калькуляції виробника (Тайвань) та вартості послуг з перевезення можливості не вбачається.

В той же час, пункт 6 частини 2 ст. 53 МК України забороняє вимагати транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару.

Так термін DAP згідно Інкотермс 2010 означає поставку в пункті , що розуміється як відсутність у покупця ризиків, пов'язаних з доставкою товару в узгоджене місце призначення. Такі ризики несе продавець.

Дилерським контрактом понесення витрат на транспортування покупцем не передбачено.

Аналогічно, згідно п. 3 ч. 4 ст. 53 МК України у разі якщо орган доходів і зборів має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв'язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів, крім документів, зазначених у частинах другій та третій цієї статті, подає (за наявності) розрахунок ціни (калькуляцію).

В розумінні вказаної норми відповідач повинен був довести, що позивач та його контрагент є пов'язаними особами, а також зазначити про це у рішенні про коригування митної вартості.

Натомість, вкзааної обставини в порядку ч. 2 ст. 77 КАС України відповідачем не доведено.

За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що законодавством в межах спірних відносин не дозволяється витребовувати у позивача калькуляцій виробника та транспортних перевезень, з огляду на що сумніви у числових показниках судом апеляційної інстанції трактуються на користь позивача.

Згідно п. 1 контракту дилер купує товари згідно з додатками до цього контракту. Пунктом 5.1 контракту передбачено складання додатку на кожну окрему партію вантажу.

В порушення вказаних вимог контракту, відповідачем встановлена відсутність додатку в поданих для митного оформлення документах.

З даного приводу колегія суддів зазначає наступне.

В матеріалах справи наявний інвойс № J1602025 від 05.02.2016 р., що відповідає змісту п. 5.2 контракту, оскільки ним передбачено, що в додатку до контракту має бути зазначено склад та вартість поставки кожної партії товару.

В той же час, в інвойсі чітко зазначено: tax invoise to the dealership contract № TL - 01/06 dated 21.06.2012 . Відтак, вказаний документ має назву та містить зазначення документу, на виконання якого такий інвойс видано, що, на думку колегії суддів, можна вважати документом, який вимагається положеннями дилерського контракту.

Щодо доводів відповідача про те, що дата додатку до контракту щодо продовження дії контракту зазначена 26.02.2016 р., а дата складання інвойсу - 05.02.2016 р., а також те, що ні в контракті, ні в інвойсі не зазначено реквізити розрахункових рахунків сторін контракту, колегія суддів зазначає наступне.

У відповідності до п. 2.2 контракту якщо жодна зі сторін за 30 днів до закінчення строку дії контракту не заявить у письмовому вигляді про його розірвання або зміну його умов, контракт вважається пролонгованим на тих самих підставах на кожен наступний календарний рік.

Зважаючи на те, що відповідачем не доведено належними та допустимими доказами, що контракт було розірвано за ініціативою однієї зі сторін, колегія суддів не приймає до уваги додаткову угоду, датовану 26.02.2016 р., оскільки автоматичне продовження дії договору визначено його умовами.

Так само відповідачем в порядку ч. 2 ст. 77 КАС України не доведено суду апеляційної інстанції, що відсутність реквізитів сторін у договірних документах має вплив на визначення митної вартості товару.

Між тим, ці обставини становлять предмет доказування у даній справі, оскільки предметом її розгляду не є дотримання вимог щодо належного оформлення господарської документації контрагентами.

До подібного висновку колегія суддів приходить і щодо неналежного оформлення, на думку відповідача, прайс - листа.

В межах даного спору вказаний документ, як належний доказ, що містить дані щодо предмету доказування, повинен містити числові показники вартості товару, кількість та назву цього товару, а також свідчити, що його видано саме продавцем цього товару, який об'ктивно володіє вказаною інформацією.

Як вбачається з наявної в матеріалах справи копії прайс-листа, останній містить назву та артикул товару, ціну за його одиницю (а. с. 127 - 129, а. с. 130 - 132 - офіційний переклад).

Колегією суддів встановлено, що артикли товарів з прайс-листа відповідають артиклам товарів, зазначених у митній декларації. Інших розбіжностей щодо його даних та даних іншої первинної документації колегією суддів не встановлено, що дає підстави вважати цей документ належним та допустимим доказом про вартість товару.

Як вбачається з матеріалів справи, декларантом надано прайс-листи та копію експортної митної декларації з Литви, хоча у графі 15 МД № 100250003/2016/133174 зазначено країну відправлення Сінгапур.

На цій обставині апелянт наголошує окремо.

В той же час, як свідчить міжнародна товарно-транспортна накладна № 004009/1 від 18.03.2016 р. відправником товару виступив UAB TLSL (місцезнаходження: Невежіо Г.2, Клайпеда, Литва) на замовлення JNBK Corporation PTE Ltd (а. с. 17, а. с. 129 - офіційний переклад).

Товар вагою брутто 11367, 010 кг (відповідає даним, заявленим у митній декларації щодо ваги товару) було відвантажено з вказаної адреси 18.03.2016 р. перевізнику LVA/033/0626 SIA JUVK . Разом з товаром відправником перевізнику було передано рахунок - фактуру J1602025 від 05.02.2016 р., що відповідає реквізитам інвойсу.

Товар перевезено транспортним засобом з реквізитами: JF160//T4221.

Також колегією суддів встановлено, що у відповідності до п. 5.3 контракту відправлення товару можливе як продавцем з його складу, так і його партнерами та постачальниками з їх складів (а. с. 24).

З міжнародної товарно-транспортної накладної (офіційного перекладу) вбачається, що відправлення виконане на замовлення JNBK Corporation PTE Ltd (продавця), що повністю відповідає п. 5.3 контракту.

Факт відправлення товару з Клайпеди позивачем не заперечується, однак позивач зауважує, що маршрут прямування товару обирається за умовами поставки продавцем на власний розсуд.

В той же час, сама по собі розбіжність між країною відправлення, зазначеною у митній декларації, та рештою первинної документації не є прямим доказом заниження митної вартості позивачем до тих пір, поки контролюючим органом не доведено, що декларантом занижено вартісний показник за витратами на транспортування.

Таких доказів матеріали справи не містять, тому колегія суддів не знаходить підстав робити висновок про вплив розбіжності щодо країни відправлення на митну вартість ввезених товарів.

Крім того, митна вартість, обрахована відповідачем, визначена за резервним методом та грунтується на рішеннях про коригування митної вартості від 16.12.2015 р. № 10025003/2015/000076/2 та від 23.06.2015 р. № 100250003/2015/000025/2 (а. с. 168 - 172).

Відповідно до ч. 2 ст. 64 МК України митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) органами доходів і зборів митних вартостях.

В той же час, митна вартість товарів, визначена за резервним методом, є найменш наближеною до достовірної з-поміж вартостей, визначених за попередніми методами, та не може братися колегією суддів в якості беззаперечного доказу заниження позивачем митної вартості.

Відтак, доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції і апеляційним судом відхиляються за необґрунтованістю.

Згідно ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

У відповідності до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Підсумовуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції ухвалив оскаржуване рішення відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, а тому підстави для його скасування або зміни відсутні.

Також вирішенню підлягає питання про розподіл судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.

У відповідності до п. 1 ч. 3 ст. 132 КАС України до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Як вбачається з розрахунку судових витрат, вони становлять 3400, 00 грн. за написання позовної заяви та 850, 00 грн. за складання відзиву на апеляційну скаргу.

В той же час, згідно п.п. в п. 4 ч. 1 ст. 322 КАС України постанова суду апеляційної інстанції складається з резолютивної частини із зазначенням розподілу судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.

За таких обставин, колегія суддів позбавлена можливості вирішувати питання про розподіл судових витрат, понесених при розгляді справи судом першої інстанції, у випадку залишення рішення суду першої інстанції без змін. Відтак, судові витрати за складання позовної заяви стягненню судом апеляційної інстанії не підлягають.

В той же час, оскільки позивачем належними та допустимими доказами доведено понесення відповідних витрат на правову допомогу при підготовці відзиву на апеляційну скаргу, колегія суддів приходить до висновку про необхідність стягнення цих судових витрат з відповідача на користь позивача.

Керуючись ст.ст. 229, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 328, 329 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Київської міської митниці ДФС на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 16 березня 2017 року у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю ТЛ Груп до Київської міської митниці ДФС про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товарів залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 16 березня 2017 року залишити без змін.

Стягнути з Київської міської митниці ДФС (адреса місцезнаходження: 03124, місто Київ, Бульвар Гавела Вацлава, будинок 8А, ЄДРПОУ 39422888) на користь товариства з обмеженою відповідальністю ТЛ Груп (адреса місцезнаходження: 03142, місто Київ, проспект Академіка Палладіна, 34, ЄДРПОУ 36756988) судові витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 850, 00 гривень (вісімсот п'ятдесят гривень 00 копійок).

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку і строки, визначені ст. ст. 328, 329 КАС України.

Суддя-доповідач О. О. Беспалов Суддя О. А. Губська Суддя А. Б. Парінов

(Повний текст постанови складено 22.03.2018 р.)