Постанова

від 27.07.2018 по справі 826/7545/16

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

Іменем України

27 липня 2018 року

Київ

справа №826/7545/16

адміністративне провадження №К/9901/47536/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Гончарової І.А., суддів - Олендера І.Я., Ханової Р.Ф.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Київської міської митниці ДФС

на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 16.03.2017 (головуючий суддя - Аблов Є.В.)

та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 22.03.2018 (головуючий суддя - Беспалов О.О., судді - Губська О.А., Парінов А.Б.)

у справі 826/7545/16

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю ТЛ Груп

до Київської міської митниці ДФС

про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товарів,

У С Т А Н О В И В:

У травні 2016 року Товариство з обмеженою відповідальністю ТЛ Груп (далі - Товариство) звернулося до суду з адміністративним позовом до Київської міської митниці ДФС (далі - Митниця) про визнання протиправними та скасування рішення про коригування митної вартості товарів від 23.03.2016 №100250003/2016/000015/2.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що Митниця неправомірно застосувала резервний метод визначення митної вартості товару, оскільки, відповідно до положень чинного законодавства України, повинен був застосовуватись основний метод визначення митної вартості товару - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються. Позивач стверджує, що ним надано відповідачу для митного оформлення товару документи, що передбачені частиною другою статті 53 Митного кодексу України (далі - МК України). Подані документи чітко ідентифікували товар та містили об'єктивні та достовірні дані, що піддавалися обчисленню та чітко підтверджували ціну товарів, що підлягала сплаті позивачем на користь продавця, тобто підтверджували митну вартість товарів за ціною договору.

Окружний адміністративний суд міста Києва постановою від 16.03.2017, залишеною без змін постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22.03.2018, позов задовольнив.

Судові рішення мотивовані тим, що позивачем під час митного оформлення товару було подано всі необхідні документи, які відповідають вимогам частини другої статті 53 МК України та чітко ідентифікують оцінюваний товар, не містять жодних розбіжностей щодо даних, які підлягають обчисленню при визначенні митної вартості, що свідчить про відсутність підстав для коригування митної вартості товару; натомість відповідачем не обґрунтовано, у чому полягали об'єктивні сумніви у заявленій декларантом митній вартості товарів, та не доведено неможливості застосування Товариством методу визначення митної вартості за ціною договору.

Не погодившись з рішеннями судів попередніх інстанцій, Митниця звернулася до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального та процесуального права, просила скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове, яким відмовити в задоволенні позову, з огляду на правомірність прийняття оскаржуваного рішення про коригування митної вартості товарів.

Позивач надав відзив на касаційну скаргу, в якому вказав на необґрунтованість доводів Митниці та просив залишити її без задоволення, а судові рішення - без змін.

Касаційний розгляд справи проведено в попередньому судовому засіданні відповідно до статті 343 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).

Згідно з частиною першою статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, 21.06.2012 між Товариством (Дилер) та компанією JNBK CORPORATION PTE LTD (Продавець) укладено дилерський Контракт №TL-01/06, відповідно до якого продавець продає, а дилер купує товар (автозапчастини) в асортименті та кількості відповідно до додатку до Контракту №TL-01/06 та за ціною, вказаною в Інвойсі, на умовах поставки DAP (до складу в м. Києві).

З метою митного оформлення товару (гальмівні колодки для автомобілів), що є предметом дилерського контракту, позивач разом з електронною митною декларацією №100250003/2016/133174 подав до митного посту Західний Київської міської митниці ДФС на підтвердження митної вартості товарів №1 (частини дискових гальмів до автомобіля), №2 (частини барабанних гальмів для автомобіля), №3 (частини дискових гальмів до мотоциклів), №4 (диски для гальмівних систем автомобіля) наступні документи: дилерський контракт №TL-01/06 від 21.06.2012; додаткову угоду б/н від 26.02.2016 до дилерського контакту №TL-01/06 від 21.06.2012; міжнародну автомобільну накладну СМR №004009/1 від 18.03. 2016; інвойс №J1602025 від 05.02.2016; специфікацію до інвойсу №J1602025 від 05.02.2016; декларацію про походження товару (інвойс) № J1602025 від 05.02.2016; прайс-лист виробника б/н від 01.01.2016; копію митної декларації країни відправлення.

У зв'язку з не поданням позивачем всього переліку додаткових документів, митний орган відмовив у митному оформленні товарів за заявленою декларантом митною вартістю та прийняв рішення про коригування заявленої митної вартості товарів від 23.03.2016 №100250003/2016/000015/2.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, колегія суддів зазначає наступне.

Митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, відповідно до статті 49 МК України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані, зокрема, подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню (частина друга статті 52 МК України).

Відповідно до статті 53 МК України, у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є:

1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості;

2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності;

3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу);

4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;

5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;

6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;

7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню;

8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування (частина друга статті 53 МК України).

Як визначено у частині третій статті 53 МК України, у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи відповідно до переліку, наведеному в даній нормі.

Системний аналіз наведених правових норм вказує на те, що митні органи мають право витребовувати додаткові документи на підтвердження задекларованої митної вартості у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що є обов'язковою обставиною, з якою закон пов'язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. Разом з тим витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 Митного кодексу України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 30.06.2015 (справа 21-591а15).

Згідно із пунктом 2 частини шостої статті 54 МК України, на підставі якого відповідач прийняв рішення про коригування митної вартості товарів, орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій-четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

В обґрунтування правомірності прийняття оскаржуваного рішення про коригування митної вартості Митниця зазначила, що відповідно до пункту 1 контракту №TL-01/06 від 21.06.2012 Дилер купує товар згідно з додатками до цього контракту. Пунктом 5.2 контракту передбачено складання додатку на кожну окрему партію вантажу. На дану партію вантажу такий додаток не наданий. Також, на думку відповідача, з поданих документів неможливо встановити вартість поставки партії, яка визначається згідно з пунктом 5 контракту.

Відхиляючи наведені доводи відповідача, суди попередніх інстанцій виходили з того, що на партію товару, яка поставлялась за контрактом, було складено інвойс №J1602025 від 05.02.2016, який відповідно до пункту 10.6 контракту є його невід'ємною частиною.

Інвойс, офіційний переклад якого наявний у матеріалах справи, містить інформацію про реквізити дилерського контракту, номер пакувального листа, реквізити позивача, реквізити продавця, опис, артикул, ціну за одиницю товару, кількість такого товару та загальну вартість.

Відомості, вказані в інвойсі №J1602025 від 05.02.2016, відповідають інформації, зазначеній в СМR № 004009/1 від 18.03.2016, специфікації до інвойсу № J1602025 від 05.02.2016, прайс-листі виробника б/н від 01.01.2016, експортній декларації від 18.03.2016 та відомостям, відображеним у митній декларації.

За таких обставин, колегія суддів погоджується з судами попередніх інстанцій, що посилання Митниці на відсутність додатку до контракту на партію товару як підставу вважати, що декларантом подано неповні відомості стосовно митної вартості товару, є безпідставними.

Разом з тим, загальна вартість поставки партії товару вказана в інвойсі №J1602025 від 05.02.2016, який надавався Товариством під час митного оформлення. Ціна товару в інвойсі визначена без будь-яких умов та є фіксованою.

Доводи Митниці про те, що дата додатку до контракту щодо продовження дії контракту зазначена 26.02.2016, при цьому дата складання інвойсу - 05.02.2016, а також те, що ні в контракті, ні в інвойсі не зазначено реквізити розрахункових рахунків сторін контракту, колегія суддів не бере до уваги з огляду на наступне.

Відповідно до пункту 2.2 контракту якщо жодна зі сторін за 30 днів до закінчення строку дії контракту не заявить у письмовому вигляді про його розірвання або зміну його умов, контракт вважається пролонгованим на тих самих підставах на кожен наступний календарний рік.

Зважаючи на те, що жодною зі сторін не було заявлено про розірвання або зміну умов контракту, а відповідачем не доведено належними та допустимими доказами протилежного, контракт №TL-01/06 від 21.06.2012 вважається пролонгованим на тих самих умовах на наступний календарний рік, тому зазначення 05.02.2016 як дати складання інвойсу є цілком правомірним.

Колегія суддів погоджується з судами першої та апеляційної інстанцій, що зазначення реквізитів, а саме розрахункових рахунків продавця та покупця не є обов'язковим при складанні зовнішньоекономічних договорів, оскільки вони можуть бути змінені при кожній окремій поставці товару. Натомість у контракті наявна інформація, яка дозволяє чітко ідентифікувати його сторони, зокрема назва підприємства, адреса.

Окрім того, відповідач належним чином не обґрунтував, яким чином відсутність зазначення в контракті та в інвойсі реквізитів про розрахункові рахунки продавця та покупця впливають на правильність визначення митної вартості товарів.

Щодо посилань відповідача на те, що наданий до митного оформлення прайс-лист б/н від 01.01.2016 не має дати, з якої товари, зазначені в ньому, пропонуються для продажу за вказаними цінами, термін дії цих цін, то суд касаційної інстанції вважає їх необґрунтованими, оскільки це не може слугувати належною підставою для коригування митної вартості, заявленої Товариством.

Так, до переліку додаткових документів, визначених частиною третьою статті 53 МК України, входять каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару, а також розрахунок ціни (калькуляція).

Прейскурант (прайс-лист) - це довідник цін (тарифів) на товари та/або види послуг, який адресований невизначеному колу покупців.

Положеннями пункту 4 частини першої статті 3 Цивільного кодексу України закріплено таку загальну засаду цивільного законодавства, як свобода підприємницької діяльності, яка не заборонена законом та з якої випливає свобода способів ініціювання підприємницьких цивільних правовідносин, у тому числі свобода форми прайс-листа.

Отже, оскільки прайс-лист є документом довільної форми, чинне законодавство не встановлює вимог до форми та змісту прайс-листів, які можуть оформлюватись продавцем у довільній формі на власний розсуд. Водночас наявність чи відсутність у прайс-листі певних відомостей (реквізитів), зокрема, інформації щодо періоду дії цін, не може свідчити про заниження позивачем митної вартості товарів.

Відповідач у касаційній скарзі посилається на те, що Товариство надало копію експортної митної декларації з Литви, хоча в графі 15 митної декларації №100250003/2016/133174 зазначено країну відправлення Сінгапур.

Між тим, відповідно до пункту 5.3 контракту №TL-01/06 від 21.06.2012 відправлення товару можливе як продавцем з його складу, так і його партнерами та постачальниками з їх складів.

Суди попередніх інстанцій встановили, що згідно з міжнародною товарно-транспортною накладною відправлення виконано на замовлення JNBK Corporation PTE Ltd (продавця), що повністю відповідає зазначеному пункту 5.3 контракту.

Факт відправлення товару з порту Литви - Клайпеда позивачем не заперечується, однак Товариство зауважує, що маршрут прямування товару обирається за умовами поставки продавцем на власний розсуд.

Водночас сама по собі розбіжність у поданих декларантом документах щодо країни відправлення товарів не є достатньою підставою для коригування митної вартості товарів, лише якщо митний орган не доведе, що це вплинуло на вартісний показник витрат на транспортування.

Однак таких доказів матеріали справи не містять, до того ж поставка товару здійснена на умовах DAP (Інкотермс 2010), відповідно до яких всі ризики та транспортні витрати, пов'язані з доставкою товару, несе продавець, тобто транспортні витрати включаються до фактурної вартості товару та при визначенні митної вартості вже не додаються до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, а відтак наявна в поданих Товариством документах розбіжність щодо країни відправлення жодним чином не впливає на митну вартість імпортованих товарів.

Відповідно до пунктів 2, 4 частини другої статті 55 МК України, прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування.

Між тим, як вбачається з рішення про коригування митної вартості товарів від 23.03.2016 №100250003/2016/000015/2, у ньому зазначені лише дати та номери рішень про коригування митної вартості товарів, відповідно до яких митним органом раніше визначалися митні вартості, що не дає підстав вважати таке рішення обґрунтованим та мотивованим у контексті норм пунктів 2, 4 частини другої статті 55 МК України.

Так, у рішенні про коригування заявленої митної вартості, митний орган повинен навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що відповідачем не доведено наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення Товариством митної вартості товарів за першим методом, так як усі необхідні документи на підтвердження заявленої митної вартості товарів надано. Зазначене, в свою чергу, свідчить про відсутність підстав для коригування митної вартості імпортованого позивачем товару та протиправність прийнятого Митницею рішення про коригування митної вартості товарів.

Відповідно до частини третьою статті 343 КАС України суд касаційної інстанції, здійснивши попередній розгляд справи, залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Згідно з частиною першою статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись статтями 343, 350, 356 Кодексу адміністративного судочинства України, -

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу Київської міської митниці ДФС залишити без задоволення, постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 16.03.2017 та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 22.03.2018 - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач І.А. Гончарова

Судді І.Я. Олендер

Р.Ф. Ханова