Постанова

від 14.03.2018 по справі 190/949/17

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 22-ц/774/1217/18 Справа № 190/949/17 Головуючий у 1 й інстанції - ОСОБА_1 Доповідач - Лаченкова О.В.

Категорія

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 березня 2018 року м. Дніпро

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Дніпропетровської області в складі:

головуючого - Лаченкової О.В.

суддів - Варенко О.П., Городничої В.С.

при секретарі - Кошара О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпрі

апеляційну скаргу ОСОБА_2

на рішення П'ятихатського районного суду Дніпропетровської області від 23 жовтня 2017 року

по справі за позовом ОСОБА_2 до фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 про розірвання договору оренди землі , -

ВСТАНОВИЛА:

В серпні 2017 року до П'ятихатського районного суду Дніпропетровської області надійшов позов ОСОБА_2 до фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 про розірвання договору оренди землі .

Рішенням П'ятихатського районного суду Дніпропетровської області від 23 жовтня 2017 року у задоволенні позову ОСОБА_2 до фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 про розірвання договору оренди землі - відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить скасувати рішення П'ятихатського районного суду Дніпропетровської області від 23 жовтня 2017 року у справі №190/949/17 і ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги та розірвати договір оренди земельної ділянки з кадастровим номером 1224581200:01:001:0477, площею 13,010га, розташованої на території Грушуватської сільської ради П'ятихатського району Дніпропетровської області №3 від 06 травня 2010 року, укладений між ОСОБА_4 та фізичною особою - підприємцем ОСОБА_3, який зареєстрований у Жовтоводському відділі ДРФ ДП Центр ДЗК , про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 20 грудня 2010 року за №041013801608.

В запереченнях фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 на апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення П'ятихатського районного суду Дніпропетровської області від 23 жовтня 2017 року просить апеляційну скаргу відхилити, а рішення П'ятихатського районного суду Дніпропетровської області від 23 жовтня 2017 року залишити без змін, оскільки вважає що рішення суду є обґрунтованим та таким що не підлягає скасуванню.

У відповідності до п.8 ч.1 Перехідних положень Цивільного процесуального кодексу України у редакції Закону України №2147-VIII від 03 жовтня 2017 року та ч.2 ст.147 Закону України Про судоустрій та статус суддів , до утворення апеляційних судів в апеляційних округах їхні повноваження здійснюють апеляційні суди, у межах територіальної юрисдикції яких перебуває місцевий суд, який ухвалив судове рішення, що оскаржується.

У зв'язку з цим справа підлягає розгляду апеляційним судом Дніпропетровської області в порядку, передбаченому Цивільним процесуальним кодексом України у редакції Закону України №2147-VIII від 03 жовтня 2017 року.

Вислухавши доповідь судді, пояснення осіб, які з`явилися в судове засідання, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_4 на праві приватної власності на землю належала земельна ділянка площею 13,0100 га, що розташована на території Грушуватської сільської ради П'ятихатського району Дніпропетровської області відповідно до Державного акта на право приватної власності на землю серії I-ДП № 131070 від 14.04.2003 року.

06 травня 2010 року між ОСОБА_4 та фізичною-особою підприємцем ОСОБА_3 в письмовій формі укладений договір оренди земельної ділянки, згідно якого ОСОБА_4 передав ФОП ОСОБА_3 в строкове платне користувння належну йому земельну ділянку строком на 10 років, який реєстровано у Жовтоводському відділі ДРФ ДП «Центр ДЗК» 20 грудня 2010 року за № 041013801608.

На підставі акту прийняття-передачі земельної ділянки в оренду від 06 травні 2010 року було передано земельну ділянку в користування ФОП ОСОБА_3

05 серпня 2015 року ОСОБА_4 помер.

ОСОБА_2 після смерті батька ОСОБА_4 успадкував належну йому земельну ділянку площею 13,010 га, що розташована на території Грушуватської сільської ради П'ятихатського району Дніпропетровської області, що підтверджується копією свідоцтва про право на спадщину за заповітом та зареєстрував своє право на нерухоме майно відповідно до ОСОБА_5 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності.

В обгрунтування завлених вимог ОСОБА_2 надав договір оренди, згідно якого в п. 35 зазначено, що перехід права власності на орендовану земельну ділянку до другої особи, а також реорганізація юридичною особи-орендаря є (не є) підставою для зміни умов або розірвання договору. При цьому в словосполученні є (не є) потрібне не підкреслено.

У той же час, у примірнику договору, який був наданий відповідачем у п. 35 зазначено, що перехід права власності на орендовану земельну ділянку до іншого власника не є підставою для розірвання договору.

За таких обставин відсутні підстави вважати, що сторони дійшли згоди щодо змісту пункту 35 Договору, на який посилається позивач, тобто сторони договору не досягли згоди про те, що перехід права на орендовану земельну ділянку до іншого власника може бути підставою для розірвання договору.

Згідно зі ст. 19 Закону України Про оренду землі договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Відповідно до ч. 4 ст. 32 Закону України Про оренду землі перехід права власності на орендовану земельну ділянку до іншої особи (у тому числі в порядку спадкування), реорганізація юридичної особи-орендаря не є підставою для зміни умов або припинення договору, якщо інше не передбачено договором оренди землі.

Відповідно до ст. 651 ЦК України, зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Відповідно до п. 34 Договору розірвання договору оренди землі в односторонньому порядку не допускається.

Враховуючи, що сторони не дійшли згоди щодо змісту пункту 35 Договору, а ст. 32 Закону України Про оренду землі передбачає, що перехід права власності на орендовану земельну ділянку до іншої особи не є підставою для зміни умов або розірвання договору, інше спірним договором оренди не встановлено, тому підстави на які посилається позивач для розірвання договору оренди відсутні.

Відповідно до ст.21 Закону України Про оренду землі орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою. Розмір та умови орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди.

Право орендодавця вимагати від орендаря своєчасного внесення орендної плати передбачено ст. 24 Закону.

З матеріалів справи вбачається, що фізична особа-підприємець ОСОБА_3 виплату орендодавцю орендної плати здійснювала систематично, що підтверджується копіями накладних про отримання сільськогосподарської продукції та відомостями на виплату грошей за період з 2010 року по 2016 рік, які свідчать, що як ОСОБА_4 так і ОСОБА_2 отримували орендну плату. З відомостей вбачається, що претензій до орендаря ОСОБА_4 не пред'являв, відомості підписував власноручно.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції дійшов до правильного та обґрунтованого висновку, що вимоги ОСОБА_2 не підлягають задоволенню, оскільки судом не встановлено порушення відповідачем ФОП ОСОБА_3 істотних умов договору оренди, сторони договору не досягли згоди про те, що перехід права на орендовану земельну ділянку до іншого власника може бути підставою для розірвання договору, а навпаки передбачили, що розірвання договору в односторонньому порядку не допускається.

Приведені в апеляційній скарзі доводи про те, що суд не дав оцінки наданих ним доказам не можуть бути прийняті до уваги, оскільки вони зводяться до переоцінки доказів і незгоди з висновками суду по їх оцінці, та особистого тлумачення апелянтом норм матеріального та процесуального права.

Відповідно до ст.89 ЦПК України виключне право оцінки доказів належить суду, який має оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному повному та об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Таким чином, судова колегія вважає, що доводи апеляційної скарги суттєвими не являються і не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.

Відповідно до ст.141 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишаючи рішення суду без змін не змінює розподіл судових витрат.

Керуючись ст.ст. 259, 367, 374, 375 ЦПК України, колегія суддів,-

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - залишити без задоволення .

Рішення П'ятихатського районного суду Дніпропетровської області від 23 жовтня 2017 року - залишити без змін .

Постанова набирає законної сили з дня її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів.

Головуючий суддя О.В.Лаченкова

Судді О.П.Варенко

ОСОБА_5