Постанова

від 27.03.2019 по справі 190/949/17

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

27 березня 2019 року

м. Київ

справа № 190/949/17

провадження № 61-26787св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

Синельникова Є. В. (суддя-доповідач), Білоконь О. В., ХоптиС. Ф.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_4 ,

відповідач - фізична особа-підприємець ОСОБА_5,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_4 на рішення П'ятихатського районного суду Дніпропетровської області, у складі судді Легкошерст Ю. В., від 23 жовтня 2017 року та постанову Апеляційного суду Дніпропетровської області, у складі колегії суддів: Лаченкової О. В., Варенко О. П., Городничої В. С., від 14 березня 2018 року.

Короткий зміст позовних вимог

У серпні 2017 року ОСОБА_4 звернувся до суду із позовом до фізичної особи-підприємця ОСОБА_5 (далі - ФОП ОСОБА_5.) про розірвання договору оренди землі .

Свої вимоги позивач мотивував тим, що його батьку - ОСОБА_6 належала земельна ділянка площею 13,010 га, що розташована на території Грушуватської сільської ради П'ятихатського району Дніпропетровської області. 06 травня 2010 року ОСОБА_6 уклав з ФОП ОСОБА_5 договір оренди земельної ділянки строком на 10 років, а ІНФОРМАЦІЯ_1 року батько помер. Спадщину за заповітом у вигляді земельної ділянки площею 13,010 га, що розташована на території Грушуватської сільської ради П'ятихатського району Дніпропетровської області прийняв він, отримавши свідоцтво про право на спадщину за заповітом. У спірному договорі оренди зазначено, що перехід права власності на орендовану земельну ділянку до іншої особи, а також реорганізація юридичної особи-орендаря є (не є) підставою для зміни умов або розірвання договору. При цьому сторонами договору оренди потрібне словосполучення є чи не є підставою розірвання договору оренди не підкреслено, а тому вважає, що перехід права власності на орендовану земельну ділянку до іншої особи є підставою для розірвання договору оренди. Позивач зазначив, що у письмовому вигляді звернувся до відповідача з вимогою про дострокове розірвання договору оренди, проте відповідач на його вимогу не відреагувала, договір оренди розривати відмовилася.

Із урахуванням зазначеного, позивач просив позов задовольнити, розірвати договір оренди земельної ділянки від 06 травня 2010 року № 3 площею 13,010 га, що розташована на території Грушуватської сільської ради П'ятихатського району Дніпропетровської області, укладений між ОСОБА_6 та ФОП ОСОБА_5

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням П'ятихатського районного суду Дніпропетровської області від 23 жовтня 2017 року у задоволенні позову ОСОБА_4 відмовлено .

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що сторони договору не досягли згоди про те, що перехід права на орендовану земельну ділянку до іншого власника може бути підставою для розірвання договору, а тому позовні вимоги до задоволення не підлягають.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Апеляційного суду Дніпропетровської області від 14 березня 2018 року апеляційну скаргу ОСОБА_4 залишено без задоволення, а рішення П'ятихатського районного суду Дніпропетровської області від 23 жовтня 2017 року - без змін.

Постанова апеляційного суду мотивована тим, що районний суд дійшов правильного висновку про відмову у задоволенні позовних вимог, оскільки судом не встановлено порушення відповідачем істотних умов договору оренди, сторони договору не досягли згоди про те, що перехід права на орендовану земельну ділянку до іншого власника є підставою для розірвання договору, а навпаки передбачили, що розірвання договору в односторонньому порядку не допускається.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та доводи особи, яка подала касаційну скаргу

У касаційній скарзі ОСОБА_4 просить скасувати рішення П 'ятихатського районного суду Дніпропетровської області від 23 жовтня 2017 року та постанову Апеляційного суду Дніпропетровської області від 14 березня 2018 року і ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга мотивована тим, що при вирішенні спору судами надано неправильну оцінку пункту 35 договору оренди землі. Судами не враховано доводи позивача про те, що текст, зазначений у дужках в пункті 35 договору оренди, а саме (не є), має другорядне значення, а тому не має нести юридичних наслідків. Невідповідність висновків суду обставинам справи призвела до неправильного вирішення спору, який виник між позивачем та відповідачем. Судами неналежно оцінено наявні у матеріалах справи докази, які мають суттєве значення для її правильного вирішення.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 06 червня 2018 року відкрито касаційне провадження у справі.

Доводи осіб, які подали відзив на касаційну скаргу

У поданому відзиві на касаційну скаргу ФОП ОСОБА_5 посилається на те, що викладені позивачем аргументи не відповідають дійсності та викривляють обставини справи, яким надана належна оцінка судами попередніх інстанцій, зокрема пункту 35 договору оренди землі.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Судами встановлено, що ОСОБА_6 відповідно до державного акта на право приватної власності на землю серії I-ДП № 131070 від 14 квітня 2003 року на праві приватної власності належала земельна ділянка площею 13,010 га, що розташована на території Грушуватської сільської ради П'ятихатського району Дніпропетровської області.

06 травня 2010 року між ОСОБА_6 та ФОП ОСОБА_5 укладено договір оренди земельної ділянки, згідно якого ОСОБА_6 передав ФОП ОСОБА_5 у строкове платне користування належну йому земельну ділянку строком на 10 років, який реєстровано у Жовтоводському відділі ДРФ ДП Центр ДЗК 20 грудня 2010 року за № 041013801608.

На підставі акту приймання-передачі земельної ділянки в оренду від 06 травні 2010 року орендодавцем було передано земельну ділянку у користування ФОП ОСОБА_5

ІНФОРМАЦІЯ_1 року ОСОБА_6 помер.

ОСОБА_4 після смерті батька ОСОБА_6 успадкував належну йому земельну ділянку площею 13,010 га, що розташована на території Грушуватської сільської ради П'ятихатського району Дніпропетровської області, що підтверджується копією свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 20 липня 2016 року, та зареєстрував своє право на нерухоме майно відповідно до витягу з державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності.

В обґрунтування заявлених вимог ОСОБА_4 надав договір оренди від 06 травня 2010 року, у пункті 35 якого зазначено, що перехід права власності на орендовану земельну ділянку до другої особи, а також реорганізація юридичною особи-орендаря є (не є) підставою для зміни умов або розірвання договору (непотрібне закреслити). При цьому в словосполученні є (не є) непотрібне не закреслено.

У той же час, у примірнику договору, який було надано відповідачем, у пункті 35 зазначено, що перехід права власності на орендовану земельну ділянку до іншого власника не є підставою для розірвання договору ( є - закреслено).

Позиція Верховного Суду

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла наступних висновків.

Згідно з положеннями частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Згідно з частиною першою статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Відповідно до частини першої статті 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав або обов'язків.

Статтею 651 ЦК України визначено, що зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до частини четвертої статті 32 Закону України Про оренду землі перехід права власності на орендовану земельну ділянку до іншої особи, а також реорганізація юридичної особи-орендаря не є підставою для зміни умов або розірвання договору, якщо інше не передбачено договором оренди землі.

Відповідно до пункту 34 договору оренди землі № 3 від 06 травня 2010 року, розірвання договору оренди землі в односторонньому порядку не допускається.

Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до частини першої статті 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно зі статтею 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом .

Суд першої інстанції, з висновком якого погодився й апеляційний суд, враховуючи вказані норми матеріального права, встановивши фактичні обставини справи, які мають суттєве значення для її вирішення, враховуючи зміст пункту 35 договору оренди (який було надано позивачем та відповідачем) дійшов обґрунтованого висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.

Як встановлено судами, у наданому позивачем примірнику договору оренди землі, у пункті 35 зазначено, що перехід права власності на орендовану земельну ділянку до другої особи, а також реорганізація юридичною особи-орендаря є (не є) підставою для зміни умов або розірвання договору (непотрібне закреслити).

При цьому в словосполученні є (не є) непотрібне не закреслено.

Оцінюючи зміст пункту 35 договору оренди від 06 травня 2010 року, примірник якого було надано, як позивачем та і відповідачем, судами зроблено правильний висновок про те, що вказаний пункт не містить однозначного погодження сторонами такої підстави розірвання договору оренди землі, як перехід права власності на земельну ділянку до іншої особи, а тому враховуючи положення пункту 34 договору оренди, статті 32 Закону України Про оренду землі , суди дійшли обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні позовних вимог з підстав, заявлених позивачем.

Окрім того, судами встановлено, що ФОП ОСОБА_5 виплату орендодавцю орендної плати здійснювала систематично, що підтверджується копіями накладних про отримання сільськогосподарської продукції та відомостями на виплату коштів за період з 2010 року по 2016 рік, які свідчать, що як ОСОБА_6 так і ОСОБА_4 отримували орендну плату на виконання умов договору оренди землі № 3 від 06 травня 2010 року.

Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку, що оскаржені судові рішення ухвалені без додержання норм матеріального і процесуального права та зводяться до переоцінки доказів у справі, що відповідно до положень статті 400 ЦПК України знаходиться поза межами повноважень Верховного Суду.

Колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій. Судами правильно застосовано норми матеріального та процесуального права, зроблені обґрунтовані висновки про задоволення позовних вимог на підставі належним чином оцінених доказів, наданих сторонами (стаття 212 ЦПК України у редакції, чинній на момент розгляду справи).

Враховуючи наведене, встановивши відсутність підстав для скасування оскаржених судових рішень, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржені судові рішення - без змін.

Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_4 залишити без задоволення.

Рішення П 'ятихатського районного суду Дніпропетровської області від 23 жовтня 2017 року та постанову Апеляційного суду Дніпропетровської області від 14 березня 2018 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді Є. В. Синельников О. В. Білоконь С. Ф. Хопта