Постанова

від 19.03.2018 по справі 813/4046/16

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 березня 2018 рокуЛьвів№ 876/11169/17

Львівський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого Шинкар Т.І.,

суддів Пліша М.А.,

ОСОБА_1,

секретаря судового засідання Чигер І.І.,

розглянувши у судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Городоцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Львівській області на постанову Львівського окружного адміністративного суду (головуючий суддя Мартинюк В.Я.), ухвалену у відкритому судовому засіданні у м.Львові 27 червня 2017 року, повний текст якої складено 27 червня 2017 року, у справі №813/4046/16 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Будівельна компанія Гарантбудінвест до Городоцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Львівській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В:

18.11.2016 Товариство з обмеженою відповідальністю Будівельна компанія Гарантбудінвест (далі - Товариство) звернулось в суд з позовом до Городоцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Львівській (далі - ОДПІ), просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 09.11.2016 №0002351401 та №0002361401 в цілому.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 27 червня 2017 року позов задоволено.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що позивач своєчасно та в повній мірі виконав свої обов'язки з декларування податку на додану вартість, платник податків (позивач) не знав та не міг знати про недобросовісність своїх контрагентів, а тому суд першої інстанції вважає, що Товариство не повинно нести відповідальність за наслідки невиконання постачальником його обов'язків щодо своєчасного декларування податку на додану вартість і як наслідок повторно сплачувати згаданий податок із фінансовими санкціями. Що стосується вироку Сихівського районного суду м.Львова від 25.08.2016 у справі №464/6184/16-к, за яким ОСОБА_2 (засновника, директора, головного бухгалтера) визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.205 КК України, за придбання суб'єкта господарювання з метою прикриття незаконної діяльності та його використання для створення видимості фінансово-господарської діяльності, то суд першої інстанції, з урахуванням положень ст.244-2 КАС України, вважає за доцільне відступити від правової позиції викладеної, в тому числі, у постанові Верховного Суду України від 29.03.2017 у справі за №826/11082/14 оскільки в матеріалах справи наявні копії податкових накладних, які не мають недоліків та підтверджують добросовісність та обачність Товариства. Оскільки контролюючим органом не надано жодних доказів в підтвердження прямої участі позивача у зловживаннях, пов'язаних зі сплатою податку на додану вартість, суд першої інстанції вважає, що у спірних правовідносинах порушено справедливий баланс, який повинен був підтримуватися між вимогами загальних інтересів та вимогами захисту права власності.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, ОДПІ подала апеляційну скаргу, просить скасувати постанову Львівського окружного адміністративного суду від 27.06.2017 та прийняти нову, якою в задоволені позовних вимог відмовити. Апеляційну скаргу обґрунтовує тим, що при проведенні перевірки використано узагальнену податкову інформацію щодо ТОВ 100 років Гарантії , якою встановлено, що у підприємства відсутні трудові, матеріальні ресурси, виробничі потужності, транспортні засоби, складські приміщення та будь-які можливості здійснювати діяльність, в тому числі і стосовно виконання для позивача будівельних робіт. Вказує, що Товариством не надано жодного доказу чи пояснень стосовно того, які заходи вживались для отримання інформації щодо господарської діяльності контрагентів. Також, зазначає, що вирок Сихівського районного суду м.Львова від 25.08.2016 у справі №464/6184/16-к набрав законної сили 26.09.2016 та дає підстави для висновку про те, що первинні документи, які стали підставою для формування податкового кредиту, підписані платником податків, фіктивність господарської діяльності якого встановлена вироком суду, не можуть вважатися належним чином оформленими та підписаними повноважними особами звітними документами, які посвідчують факт придбання товарів, робіт чи послуг, а тому віднесення відображених у них сум ПДВ до податкового кредиту є безпідставним, що узгоджується з постановою Верховного суду України від 26.01.2016 у справі №21-4881а16.

За клопотанням позивача розгляд справи відкладався 05.02.2018 та 19.02.2018.

Ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 19.02.2018, враховуючи зміст поданого клопотання директора Товариства про відкладення розгляду справи, яке було підтримано ним в судовому засіданні 19.02.2018, строк розгляду даної справи продовжено на п'ятнадцять днів.

В судовому засіданні 19.03.2018 представник відповідача апеляційну скаргу підтримав, представник позивача щодо апеляційної скарги заперечив, просив залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Згідно з ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Суд апеляційної інстанції, переглядаючи справу за наявними у ній доказами та перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, дослідивши докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та додаткових поясненнях до апеляційної скарги, приходить до переконання, що оскаржуване рішення суду першої інстанції вимогам ст.242 КАС України не відповідає.

Як встановлено судом першої інстанції з матеріалів справи, Товариство з обмеженою відповідальністю Будівельна компанія Гарантбудінвест зареєстровано 11.12.2015, серед видів діяльності основна 41.20 - будівництво житлових і нежитлових будівель.

З 10.10.2016 по 17.10.2016 Городоцькою ОДПІ ГУ ДФС у Львівській області проведено позапланову виїзну документальну перевірку Товариства з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаєморозрахунках з ТОВ 100 Років Гарантії , ПП Компанія Фотоніка за період з 01.01.2014 по 31.08.2016.

За результатами проведеної перевірки складено акт від 24.10.2016 №181/1401/40172931, відповідно до висновків якого перевіркою встановлено порушення ТОВ БК Гарантбудінвест п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 177 895 грн., в тому числі за березень 2016 року на 58 445 грн., за квітень 2016 року на 70 480 грн., за травень 2016 року на 42 016 грн., липень 2016 року на 6 723 грн. (т.1 а.с.14-25).

На підставі акта перевірки №181/1401/40172931 від 24.10.2016 контролюючим органом винесено податкові повідомлення-рішення №0002351401 від 09.11.2016, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 222 369 грн. (177 895 грн. - за податковим зобов'язанням та 44 474 грн. - за штрафними санкціями) №0002361401 від 09.11.2016, яким застосовано штрафні (фінансові) санкції у сумі 510 грн. (т.1 а.с.10, 12).

Вважаючи вказані податкові повідомлення-рішення протиправними, Товариство звернулось із позовом до суду.

Перевіряючи законність та обґрунтованість оскаржуваних податкових повідомлень-рішень суд апеляційної інстанції виходить з наступного.

Відповідно до підпунктів 14.1.178 та 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, в редакції чинній у період, який перевірявся, (далі - ПК України) податок на додану вартість - непрямий податок, який нараховується та сплачується відповідно до норм розділу V цього Кодексу; податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно з пп. а п.185.1 ст.185 ПК України об'єктом оподаткування податком на додану вартість є операції платників податку з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю.

Як передбачено пп. а п.198.1 ст.198 ПК України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій, з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Пунктом 198.2 ст.198 ПК України встановлено, що датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

Відповідно до п.198.3 ст.198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи); ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу (п.198.6. ст.198 ПК України).

Пунктом 44.1 статті 44 ПК України встановлено, що для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Відповідно до ч.1 ст.9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні №996 від 16.07.1999, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Порядок створення, прийняття і відображення в бухгалтерському обліку первинних документів встановлено Положенням про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, яке затверджено Наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88 та зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за №168/704 (далі - Положення).

Згідно з п.2.1 Положення первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, які містять відомості про господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Відповідно до п.2.2 Положення підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. При реалізації товарів за готівку допускається складання первинного документа не рідше одного разу на день на підставі даних касових апаратів, чеків тощо. Для контролю та впорядкування обробки інформації на основі первинних документів можуть складатися зведені документи.

Первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

У розумінні підпункту 14.1.36 пункту 14.1 ст.14 ПК України господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами;

З огляду на викладене аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту. При цьому, дослідженню підлягають усі первинні документи, які належить складати залежно від певного виду господарської операції: договори, акти виконаних робіт, документи про перевезення, зберігання товарів тощо. Перевірці підлягають фізичні, технічні та технологічні можливості певної особи до вчинення тих чи інших дій, що становлять зміст господарської операції, як-от: наявність кваліфікованого персоналу, основних фондів, у тому числі транспортних засобів для перевезення або виробництва, приміщень для зберігання товарів тощо, якщо такі умови необхідні для здійснення певної операції; можливість здійснення операцій з відповідною кількістю певного товару у відповідні строки з урахуванням терміну його придатності, доступності на ринку тощо; наявність відповідних ліцензій та інших дозвільних документів, що необхідні для ведення певного виду господарської діяльності.

Як вбачається з акта перевірки від 24.10.2016 №181/1401/40172931 старший слідчий з ОВС 2 ВРКП СУФР ГУ ДФС у Тернопільській області ОСОБА_3 за погодженням прокурора відділу нагляду за додержанням законів органами фіскальної служби управління нагляду у кримінальному провадженні прокуратури Тернопільської області ОСОБА_4 в рамках кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №32016210000000018 від 16.03.2016 з ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст.212, ч.2 ст.205 Кримінального кодексу України, звернувся до слідчого судді Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області з клопотанням про проведення позапланової документальної перевірки фінансово-господарської діяльності з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства України ТОВ БК Гарантбудінвест по взаємовідносинах з ПП Компанія Фотоніка , ТОВ 100 Років Гарантії за період діяльності з 01.01.2014 по 31.08.2016.

Досудовим розслідуванням у кримінальному провадженні за №32016210000000018 встановлено, що протягом 2014-2016 років групою осіб створено (придбано) підприємства з ознаками фіктивності, серед яких ПП Компанія Фотоніка та ТОВ 100 Років Гарантії , з метою прикриття незаконної діяльності, в тому числі для здійснення операцій з переведення (конвертації) безготівкових коштів у готівкові та для мінімізації податків суб'єктами господарювання реального сектору економіки.

З матеріалів справи встановлено, що 03.03.2016 Товариством (Замовник) укладено договір про виконання робіт №03032016 з ТОВ 100 Років Гарантії (Підрядник), в особі директора ОСОБА_2, відповідно до п.1.1 якого Замовник доручає, а Підрядник бере на себе зобов'язання виконати роботи по влаштуванню фасаду будинку по вул.Стрийській, 45, що здійснюється в 2016 році, згідно встановлених норм, із власних матеріалів та/або матеріалів замовника, власними силами та/або із залученням субпідрядників, при умові надання необхідних ліцензій та дозволів про можливість виконання даних видів робіт. Загальна вартість робіт по договору визначається на підставі проектно-кошторисної документації, погодженої сторонами договірної ціни. Договір діє до 31.12.2016.

За вказаним договором Товариством до матеріалів справи долучено довідки про вартість виконання будівельних робіт та витрат, акти приймання виконаних будівельних робіт, розрахунки загальновиробничих витрат, відомості витрачених ресурсів, податкові накладні, документи в підтвердження використання зазначених робіт у господарській діяльності.

Як Договір про виконання робіт №03032016 від 03.03.2016, так і подані Товариством документи від імені ТОВ 100 Років Гарантії підписані ОСОБА_2

Водночас, вироком Сихівського районного суду м.Львова у справі №464/6184/16-к від 25.08.2016, який набрав законної сили 26.09.2016, та на який містяться покликання в акті перевірки від 24.10.2016 №181/1401/40172931, встановлено, що ОСОБА_2 діючи умисно, 17 вересня 2015 року здійснив придбання ТОВ 100 Років Гарантії (ЄДРПОУ 35400766), з метою прикриття незаконної діяльності та використання зазначеного суб'єкта господарювання для створення видимості фінансово-господарської діяльності, здійснення документального оформлення начебто проведених операцій з купівлі-продажу товарів (надання послуг, виконання робіт), вчинив фіктивне підприємництво.

Сихівським районним судом м.Львова також встановлено, що у ТОВ 100 Років Гарантії відсутні необхідні умови для досягнення результатів підприємницької (економічної) діяльності, відсутні основні фонди, технічний персонал, виробничі активи, складські приміщення, транспортні засоби і працівники.

Вироком Сихівського районного суду від 25.08.2016 громадянина України ОСОБА_2, засновника, директора, головного бухгалтера ТОВ 100 Років Гарантії , визнано винним у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.205 КК України, за придбання суб'єкта господарювання з метою прикриття незаконної діяльності та його використання для створення видимості фінансово-господарської діяльності, тобто фіктивному підприємництві.

Також з матеріалів справи встановлено, що Товариство (Покупець) 19.05.2016 уклало Договір купівлі-продажу №1905/1 з ПП Компанія Фотоніка (Постачальник), відповідно до умов якого Постачальник зобов'язується передати у власність (поставляти) Покупцю, а Покупець приймати та оплачувати товар, загальна кількість, асортимент, одиниця виміру та загальна вартість, умови та строки поставки і оплата яких визначена у Заявках, які є додатками до Договору і становлять його невід'ємну частину.

За вказаним договором позивачем до матеріалів справи долучено видаткову накладну та податкову накладу, які, як і Договір купівлі-продажу №1905/1 від 19.05.2016, від сторони ПП Компанія Фотоніка підписано ОСОБА_5

Разом з тим, вироком Пустомитівського районного суду м.Львова від 27.11.2017 у справі №450/858/17, який набрав законної 22.12.2017, ОСОБА_5 визнано винним у вчинені злочину, передбаченого ч.2 ст.27, ч. 1 ст.205 КК України. Вказаним вироком встановлено, що ОСОБА_5 20 листопада 2014 року, діючи умисно, здійснив створення ПП Компанія Фотоніка (ЄДРПОУ 39509193), з метою прикриття незаконної діяльності та використання в подальшому суб'єкта господарювання для створення видимості фінансово-господарської діяльності, здійснення документального оформлення, начебто, проведених операцій з купівлі-продажу товарів (надання послуг, виконання робіт), вчинив фіктивне підприємництво. Так, переслідуючи мету на здійснення фіктивного підприємництва, ОСОБА_5 вчинив всі необхідні дії для реєстрації підприємства і став власником та директором юридичної особи - ПП Компанія Фотоніка .

Відповідно до ч.6 ст.78 КАС України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Таким чином, враховуючи, що вирок Сихівського районного суду м.Львова у справі №464/6184/16-к від 25.08.2016 та вирок Пустомитівського районного суду м.Львова від 27.11.2017 у справі №450/858/17, якими встановлено факт фіктивності господарської діяльності ТОВ 100 Років Гарантії та ПП Компанія Фотоніка , з яким позивач мав господарські відносини, набрали законної сили, оскільки статус фіктивного підприємства несумісний з легальною підприємницькою діяльністю навіть за формального підтвердження її первинними документами, суд апеляційної інстанції приходить до висновку щодо безпідставності формування податкового кредиту по взаєморозрахунках з вказаними контрагентами.

Вказане узгоджується з висновками, викладеними в постанові Верховного Суду України від 17.11.2015 (справа №2а/3264/11/1070), відповідно до яких первинні документи, які стали підставою для формування податкового кредиту, та виписані контрагентом, фіктивність господарської діяльності якого встановлена вироком суду, не можуть вважатися належно оформленими та підписаними звітними документами, які посвідчують факт придбання товарів, робіт чи послуг, а тому віднесення відображених сум ПДВ до податкового кредиту є безпідставним).

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 16.01.2018 (справа №2а-7075/12/2670).

Окрім того, у постанові Верховного суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 23.01.2018 (справа №2а-1870/5800/12) вказано, що обвинувачення особи, що підписує первинні документи від імені підприємства контрагента, у вчиненні злочинів, пов'язаних з фіктивністю підприємства, навіть за умови застосування до такої особи амністії (звільнення від кримінальної відповідальності з нереабілітуючих підстав) виключає належність таких документів встановленим вимогам законодавства та унеможливлює прийняття їх до податкового обліку.

Відповідно до ч.5 ст.242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Крім того, в акті перевірки від 24.10.2016 №181/1401/40172931 контролюючим органом вказано, що директору ТОВ Гарантбудінвест 10.10.2016 вручено вимогу про надання первинних фінансово-господарських, бухгалтерських та інших документів (договори, накладні, податкові накладні, акти виконаних робіт (послуг), виписки банку картки рахунків, тощо) по взаємовідносинах з ПП Компанія Фотоніка за період з 01.01.2014 по 31.08.2016. Інформаційною довідкою від 13.10.2016 директором ТОВ Гарантбудінвест повідомлено про те, що господарська діяльність з ПП Компанія Фотоніка за період з грудня 2015 по серпень 2016 року не здійснювались.

На підтвердження зазначеного скаржником до матеріалів справи долучено копії вимоги про надання документів від 10.10.2016 №764/10/1401 та інформаційної довідки від 13.10.2016.

Щодо покликання Товариства в позовній заяві на відповідність проведених фінансово-господарських операцій економічному змісту господарської діяльності Товариства та контрагентів ТОВ 100 Років Гарантії та ПП Компанія Фотоніка , їх не збитковість, то суд апеляційної інстанції вважає за необхідне вказати, що на підставі вище досліджених обставин справи такі покликання не можуть братись судом як самодостатні та беззаперечні на підтвердження протиправності донарахування податкових зобов'язань.

На підставі аналізу законодавчих положень та обставин справи, враховуючи доктрину належної обачності й обережності, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що оскільки діяльність контрагентів позивача ТОВ 100 Років Гарантії та ПП Компанія Фотоніка мала ознаки фіктивного підприємництва, що встановлено вироком Сихівського районного суду м.Львова у справі №464/6184/16-к від 25.08.2016 та вироком Пустомитівського районного суду м.Львова від 27.11.2017 у справі №450/858/17, які набрали законної сили, подані Товариством документи не можуть вважатися належно оформленими та підписаними звітними документами, які посвідчують факт придбання товарів, робіт чи послуг, а тому суд першої інстанції дійшов помилкового висновку щодо підставності та обґрунтованості позовних вимог.

Відповідно до ч.1 ст.308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Згідно з ч.1 ст.90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Так, у п.29 Рішення Європейського суду з прав людини від 09.12.1994 Справа Руїз Торіха проти Іспанії (серія А, №303А) Суд повторює, що згідно з його установленою практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтованості рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.

З огляду на викладене, враховуючи положення ст.317 КАС України, суд апеляційної інстанції приходить переконання, що висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи, а тому рішення суду першої інстанції слід скасувати.

Щодо судових витрат, то у відповідності до положень ст.139 КАС України, такі не належить стягувати з сторін спору.

Керуючись статтями 229, 241, 250, 308, 310, 317, 321, 325, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Городоцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Львівській області задовольнити.

Постанову Львівського окружного адміністративного суду від 27 червня 2017 року у справі №813/4046/16 скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким в задоволені позову Товариства з обмеженою відповідальністю Будівельна компанія Гарантбудінвест до Городоцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Львівській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень відмовити.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя ОСОБА_6 судді ОСОБА_7 ОСОБА_1 Повне судове рішення складено 21.03.2018