Ухвала

від 21.06.2018 по справі 813/4046/16

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

21 червня 2018 року

Київ

справа №813/4046/16

адміністративне провадження №К/9901/48320/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Шипуліної Т.М.,

суддів: Бившевої Л.І., Хохуляка В.В.

розглянув матеріали касаційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Гарантбудінвест" на постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 19.03.2018 у справі №813/4046/16 за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Гарантбудінвест" до Городоцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Львівській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Гарантбудінвест" у листопаді 2016 року звернулося до Городоцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Львівській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 09.11.2016 №0002351401, яким позивачу збільшено грошове зобов'язання з податку на додану вартість в загальній сумі 222369грн. та податкового повідомлення-рішення від 09.11.2016 №0002361401, яким до позивача застосовано штрафні (фінансові) санкції у сумі 510грн.

Львівський окружний адміністративний суд постановою від 27.06.2017 позовні вимоги задовольнив.

Львівський апеляційний адміністративний суд постановою від 19.03.2018 постанову Львівського окружного адміністративного суду від 27.06.2017 скасував та прийняв нове судове рішення, яким відмовив у задоволенні позовних вимог.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Гарантбудінвест" звернулося 17.04.2018 до суду касаційної інстанції з касаційною скаргою, в якій просило скасувати постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 19.03.2018 та залишити в силі постанову Львівського окружного адміністративного суду.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального права, зокрема, статті 14, пункту 85.2 статті 85, статті 198 Податкового кодексу України.

При вирішенні питання про відкриття касаційного провадження за зазначеною касаційною скаргою суд виходить з такого.

Згідно з частиною першою статті 13 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції від 03.10.2017) учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Відповідно до частини першої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції від 03.10.2017) учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.

Аналіз наведеного законодавства дозволяє дійти висновку про те, що особи, які беруть участь у справі, у разі, якщо не погоджуються із ухваленими судовими рішеннями після їх перегляду в апеляційному порядку, можуть скористатися правом їх оскарження у касаційному порядку лише у визначених законом випадках.

Відповідно до частини третьої статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції від 03.10.2017) провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до пункту 2 частини п'ятої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції від 03.10.2017) не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності, крім випадків, якщо:

а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики;

б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи;

в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу;

г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково.

Частиною шостою статті 12 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції від 03.10.2017) передбачено перелік категорій справ, які відносяться до справ незначної складності.

Такий перелік не є вичерпним.

Зі змісту пункту 10 частини шостої статті 12 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції від 03.10.2017) можна зробити висновок про те, що суд має право віднести до категорії справ незначної складності справу, яка не передбачена у вищезазначеному переліку, за винятком справ, які не можуть бути розглянуті за правилами спрощеного позовного провадження.

За правилами спрощеного позовного провадження не можуть бути розглянуті справи, які підлягають розгляду за правилами загального позовного провадження у виключному порядку (частина четверта статті 12 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції від 03.10.2017), а також через складність та інші обставини.

Відповідно до пункту 20 частини першої статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції від 03.10.2017) адміністративна справа незначної складності (малозначна справа) - адміністративна справа, у якій характер спірних правовідносин, предмет доказування та склад учасників тощо не вимагають проведення підготовчого провадження та (або) судового засідання для повного та всебічного встановлення її обставин.

Системний аналіз вищезазначених положень процесуального закону дає підстави для висновку про те, що суд має право віднести справу до категорії малозначних за результатами оцінки характеру спірних правовідносин, предмету доказування, складу учасників та інших обставин, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини п'ятої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України, а також крім справ, які підлягають розгляду в порядку загального позовного провадження.

З матеріалів касаційної скарги та оскаржуваного судового рішення вбачається, що предметом позову у справі №813/4046/16 є вимоги про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 09.11.2016 №0002351401, яким позивачу збільшено грошове зобов'язання з податку на додану вартість в загальній сумі 222369грн. та податкового повідомлення-рішення від 09.11.2016 №0002361401, яким до позивача застосовано штрафні (фінансові) санкції у сумі 510грн.

Суд апеляційної інстанції, відмовляючи в задоволенні позовних вимог, дійшов висновку щодо безпідставності формування податкового кредиту по взаєморозрахункам з контрагентами, оскільки вироками Сихівського районного суду м. Львова від 25.08.2016 та Пустомитівського районного суду м. Львова від 27.11.2017, які набрали законної сили, встановлено факт фіктивності господарської діяльності ТОВ 100 Років Гарантії та ПП Компанія Фотоконіка , з якими позивач мав господарські відносини. Статус фіктивного підприємства несумісний з легальною підприємницькою діяльністю навіть за формального підтвердження її первинними документами.

Випадків, які б виключали можливість застосування положень пункту 2 частини п'ятої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України, не вбачається. У касаційній скарзі таких застережень, також не міститься.

Отже, постанова Львівського апеляційного адміністративного суду від 19.03.2018, ухвалена за результатами апеляційного перегляду постанови Львівського окружного адміністративного суду від 27.06.2017 у справі щодо визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 09.11.2016 №0002351401, яким позивачу збільшено грошове зобов'язання з податку на додану вартість в загальній сумі 222369грн. та податкового повідомлення-рішення від 09.11.2016 №0002361401, яким до позивача застосовано штрафні (фінансові) санкції у сумі 510грн., не підлягає касаційному оскарженню.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 333 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного оскарження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про необхідність відмови у відкритті касаційного провадження.

Керуючись статтею 333 Кодексу адміністративного судочинства України, -

У Х В А Л И В :

1. Відмовити Товариству з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Гарантбудінвест" у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою на постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 19.03.2018 у справі №813/4046/16 за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Гарантбудінвест" до Городоцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Львівській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень.

2. Направити копію ухвали про відмову у відкритті касаційного провадження разом з касаційною скаргою та доданими до неї матеріалами особі, яка подала касаційну скаргу.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

...........................

...........................

...........................

Т.М. Шипуліна

Л.І. Бившева ,

В.В. Хохуляк

Судді Верховного Суду