Рішення

від 07.03.2018 по справі 234/8843/17

КРАМАТОРСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 234/8843/17

Провадження № 2/234/154/18

РІШЕННЯ

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 березня 2018 року місто Краматорськ

Краматорський міський суд Донецької області у складі головуючого судді Пікалової Н.М., за участю секретаря Романенко К.П., з участю позивачки ОСОБА_1, представника відповідача ОСОБА_2, розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за № 234/8843/2017 за позовом ОСОБА_1 до Донецького обласного центру туризму та краєзнавства учнівської молоді про стягнення компенсації за невикористану відпустку та середнього заробітку за час вимушеного прогулу,-

ВСТАНОВИВ:

До Краматорського міського суду надійшов позов ОСОБА_1 до Донецького обласного центру туризму та краєзнавства учнівської молоді про стягнення компенсації за невикористану відпустку та середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

В позовній заяві зазначено, що з червня 2007 року ОСОБА_1 працювала у Донецькому обласному центрі туризму та краєзнавства учнівської молоді по 31 січня 2017 року. Звільнена з роботи на підставі ст.38 КЗпП України за власним бажанням. На день звільнення відповідач не надіслав трудову книжку і не виплатив компенсацію за невикористану відпустку за 60 днів: 10 днів за період з 2008 по 2009рр.,22 дні за 2011-2012 рр., 28 днів за 2012-2013 рр. ,- 6239 грн.38 коп. Відмову у виплаті коштів, відповідач обґрунтовував відсутністю первинних документів. Дії відповідача є незаконними і згідно вимог ст.116 КЗпП України- при звільненні працівника виплата всіх сум, що належить йому від підприємства, проводиться в день звільнення, якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. До теперішнього часу компенсація не виплачена. В судовому засіданні позивачка просила задовольнити позовні вимоги.

В судовому засіданні представник відповідача заперечувала проти задоволення позовних вимог на підставі того. що 31.01.2017 року була звільнена ОСОБА_1 згідно до ст.38 КЗПП України. - заява надіслана поштою. Особистої присутності ОСОБА_1 в день звільнення на підприємстві не було. Згідно до інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників визначається, що -пересилення трудової книжки поштою з доставкою на зазначену адресу допускається тільки за письмовою згодою працівників, про що було повідомлено ОСОБА_1 21.03.2017 року отримана письмова згода ОСОБА_1 про пересилку трудової книжки. 23.03.2017 року рекомендованим листом трудова книжка була відправлена позивачці.

Листом 23.03.2017 року ОСОБА_1 було повідомлено щодо документів, оригіналів, які потрібні для нарахування компенсації щодо невикористаної відпустки.

Суд вислухавши пояснення сторін, докази в матеріалах справи вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Згідност.232 ч.1 п.2 КЗпП України безпосередньо в районних, районних у місті, міських чи міськрайонних судах розглядаються трудові спори за заявами: працівників про поновлення на роботі незалежно від підстав припинення трудового договору, зміну дати і формулювання причини звільнення, оплату за час вимушеного прогулу або виконання нижче оплачуваної роботи, за винятком спорів працівників, вказаних у ч.3 ст.221і ст.222 цього Кодексу. Згідно п.2постанови Пленуму ВСУ від 18.12.2009 року №14 Про судове рішення у цивільній справі судове рішення повинно бути законним та обґрунтованим. Обґрунтованим визнається рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених доказами, які були досліджені в судовому засіданні і які відповідають вимогам закону про їх належність та допустимість, або обставин, що не підлягають доказуванню, а також якщо рішення містить вичерпні висновки суду, що відповідають встановленим на підставі достовірних доказів обставинам, які мають значення для вирішення справи.

Так, з огляду на положення цивільно-процесуального законодавства слід зазначити, що Статтею 13 ЦПК України встановлений принцип диспозитивності цивільного судочинства, згідно якому суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

При цьому згідност.76 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Докази повинні бути допустимими, що виявляється у тому, що суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом, а обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (ст.78 ЦПК України).

Згідно ч.1 ст.81 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених Кодексом.

Згідно ст.81 ЦПК України доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Правова позиція ВСУ у справі № 6-41цс15. За змістом частини першої статті 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, проводиться в день звільнення.

Згідно зі статтею 117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.

Таким чином, у разі виникнення спору про розміри належних звільненому працівникові сум вимоги про відповідальність за затримку розрахунку підлягають задоволенню в повному обсязі, якщо спір вирішено на користь працівника або такого висновку дійде суд, що розглядає справу.

У разі часткового задоволення позовних вимог працівника про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні суд визначає розмір такого відшкодування з урахуванням розміру спірної суми, на яку працівник мав право, частки, яку вона становила у заявлених вимогах, істотності цієї частки порівняно із середнім заробітком та інших конкретних обставин справи, про що зазначено в Постанові Судової палати в цивільних справах ВСУ від 6 червня 2016 року №6-1207цс16.

Так, відповідно до ст. 116 КЗпП України, при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, які належать працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. У разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в будь-якому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.

Згідно ст. 117 КЗпП України, в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в ст. 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.

У разі часткового задоволення позовних вимог працівника про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні суд визначає розмір такого відшкодування з урахуванням розміру спірної суми, на яку працівник мав право; частки, яку вона становила в заявлених вимогах; суттєвості цієї частки порівняно із середнім заробітком та інших конкретних обставин справи.

Тобто застосування принципу пропорційності при визначенні розміру відшкодування працівникові середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні є правом суду.

Суд встановив, що 08.01.2007 року згідно до наказу №5 ОСОБА_1 (ОСОБА_3) була прийнята на посаду секретаря .

Згідно до наказу № 13-к від 31.01.2017 року ОСОБА_1 була звільнена згідно ст.38 КЗпП України.

Заява про звільнення була складена позивачкою 25.01.2017 року, крім прохання звільнити її з роботи також вона просила виплатити її компенсацію за невикористані чергові відпустки за періоди роботи з 2008 р. по 2009 рік- на посаді секретаря-10 календарних днів, за період з 2011 по 2012 рр.- на посаді методиста -22 календарних дня і з 2012 по 2013рр.- на посаді методиста - 28 календарних дня. 07.02.2017 року позивачка зверталась до відповідача з заявою вислати їй копію наказу по звільнення, оригінал трудової книжки, а також надати письмові роз'яснення щодо компенсації за невикористані щорічні відпустки. 27.02.2017 року відповідач на ім'я позивачки направив листа в якому повідомив їй про те, що у зв'язку з переїздом ОЦТК з зони проведення АТО відділ бухгалтерії та кадрова служба центру не має безперешкодного доступу до первинних документів бухгалтерського обліку та особливих справ. Надані документи не є первинними, тому відділ кадрів закладу не має змоги підтвердити наведену інформацію щодо невикористаної відпустки до грудня 2014 року, а у бухгалтерії немає підстав для нарахування компенсації за невикористану відпустку за раніше відпрацьований час. Трудова книжка буде надіслана після отримання письмової згоди на пересилку документа рекомендованим листом з описом та повідомленням.

23.03.2017 року на ім'я позивачки було направлено листа про необхідність ОСОБА_1 надати оригінали документів: накази про прийом на роботу, переведення на іншу посаду, накази про відпустки, розрахунково-оплатні документи щодо нарахування та виплати заробітної плати для підтвердження інформації щодо невикористаної відпустки до грудня 2014 року, лист ОСОБА_1 про її згоду на пересилку трудової книжки.

Згідно наказу № 154-к від 01.09.2011 року позивачка була переведена методистом.

Згідно наказом №125 від 30.08.2012 року - тарифікована методистом 1 ставка з додатковим педагогічним навантаженням керівника гуртка 6 годин на тиждень.

Позивачка надала до суду розрахункові листи за період з червня 2007 року по вересень 2012 року по виплаті заробітної плати.

Згідно до наказу № 207 від 16.07.207 року ОСОБА_3А.( секретар, керівник кружків) надано чергову тарифну відпустку на 24 календарних дня з 01 по 25.08.2007р. Згідно наказу №341 від 11.11.2008 року - надано відпустку ОСОБА_3 за період роботи з 08.01.2008 року по 07.01.2009 року на 14 календарних днів з 11 по 24 .11.2008 року. Невідбута частина відпустки складає 10 календарних днів.

Як вбачається з особливого рахунку за №4 за 2012 рік та згідно до наказу № 58-к від 13 червня 2012 року, а також з розрахункового рахунку за червень, липень, серпень 2012 року позивачка отримала відпуску в розмірі 42 дні та отримала за це відпускні.

Суд також зазначає, що згідно до наказу за № 18-к від 25 лютого 2013 року надано позивачці відпустку за період роботи з 08.01.2012 по 07.01.2013 року на 14 календарних дні, з цих відпускних днів позивачка перебувала у відпустці 14 днів і не використала 28 календарних днів, що підтверджується копією особового рахунку №4 за 2013 рік.

Відповідно до ст.38 КЗпП України працівник має право розірвати трудовий договір, укладений на невизначений строк, попередивши про це власника або уповноважений ним орган письмово за два тижні.

В судове засідання представник відповідача надала довідку що посадовий оклад секретаря 2176 грн, середньоденна заробітна плата становить 71,48 грн.,посадовий оклад методиста становить 2912 грн і надбавка за вислугу років 10% -середньоденна заробітна плата становить 105,23.

Компенсація за 10 календарних днів відпустки позивачки на посаді секретаря становить 714,80 грн, 28 календарних днів відпустки на посаді методиста- 2946,44 грн.

Крім того за період з часу звільнення до теперішнього часу за період з 31.01.2017 року і до 07.03.2018 року за невчасну видану трудову книжку, не виплачену заробітну плату за 294 робочих дня становить 30937,62 грн. Але суд вважає, що в зв'язку з тим, що між позивачкою та відповідачем був спір про розмір компенсації за невикористану відпустку , то підлягає стягненню в порядку ст.117 КЗпП України пропорціонально заявленим вимогам по компенсації за відпустку, в цій частині вимоги задоволені на 63,3%, тому суд вважає за можливе визначити кошти в розмірі 19583,51 грн.( 30937,62х63,3:100)

За таких обставин суд вважає, що позов підлягає задоволенню частково.

Керуючись ст.ст.8,14,15,215,223-233,354 ЦПК України, ст.ст.21, 24, 38, 232, 233 КЗпП України, суд -

УХВАЛИВ:

Задовольнити позовні вимоги ОСОБА_1 до Донецького обласного центру туризму та краєзнавства учнівської молоді про стягнення компенсації за невикористану відпустку та середнього заробітку за час вимушеного прогулу частково.

Стягнути з Донецького обласного центру туризму та краєзнавства учнівської молоді (Україна, 84333, Донецька область, м. Краматорськ, вул. В.Стуса,15, код ЄДРПОУ 04653118) на користь ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, (ІНН НОМЕР_1 прож. ІНФОРМАЦІЯ_2) компенсацію за невикористану відпустку в розмірі 3661,24 грн, компенсацію за несвоєчасну видачу трудової книжки та розрахунку в розмірі 19583,51 грн.

Стягнути з Донецького обласного центру туризму та краєзнавства учнівської молоді в доход держави в особі Державної судової адміністрації України ( 01601, м. Київ, вул. Липська, 18/5), отримувач коштів: ГУК у м. Києві/м. Київ/22030106; код за ЄДРПОУ: 37993783; банк отримувача: Головне управління Державної казначейської служби України у м. Києві; код банку отримувача: 820019; рахунок отримувача: 31215256700001; код класифікації доходів бюджету: 22030106) судові витрати в розмірі 1762 грн..

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. Апеляційна скарга на рішення суду подається в Апеляційний суд Донецької області через Краматорський міський суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Повний текст рішення складено 16.03.2018 року.

Суддя:

Рішення ухвалене в нарадчій кімнаті й надруковано в одному екземплярі.

Суддя: