Постанова

від 12.07.2018 по справі 234/8843/17

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Єдиний унікальний номер 234/8843/17 Номер провадження 22-ц/775/832/2018

Номер провадження 22-ц/775/832/2018 Доповідач Канурна О.Д.

Категорія 53

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 липня 2018 року м. Бахмут

Апеляційний суд Донецької області у складі:

головуючого судді Канурної О.Д.,

суддів: Мальованого Ю.М., Санікової О.С.

за участю секретаря Кіпрік Х.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Бахмуті Донецької області апеляційну скаргу Донецького обласного центру туризму та краєзнавства учнівської молоді на рішення Краматорського міського суду Донецької області від 07 березня 2018 року, ухваленого судом у складі головуючого судді Пікалової Н.М. у місті Краматорськ, в справі номер 234/8843/17, за позовом ОСОБА_1 до Донецького обласного центру туризму та краєзнавства учнівської молоді про стягнення компенсації за невикористану відпустку та середнього заробітку за час вимушеного прогулу,

В С Т А Н О В И В:

У червні 2017 року ОСОБА_1 звернулася до Краматорського міського суду Донецької області з позовною заявою до Донецького обласного центру туризму та краєзнавства учнівської молоді про стягнення компенсації за невикористану відпустку та середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

В обґрунтування позовних вимог позивачка посилалася на те, що вона працювала у Донецькому обласному центрі туризму та краєзнавства учнівської молоді з червня 2007 року по 31 січня 2017 року. Звільнена з роботи на підставі ст. 38 КЗпП України за власним бажанням. На день її звільнення відповідач не надіслав трудову книжку і не виплатив компенсацію за невикористану відпустку за 60 днів: 10 днів за період з 2008 по 2009 рр., 22 дні за 2011-2012 рр., 28 днів за 2012-2013 рр., що становить 6239,38 грн. Відмову у виплаті коштів, відповідач обґрунтовував відсутністю первинних документів.

Вона неодноразово зверталася до відповідача з вимогою вислати трудову книжку та провести повний розрахунок та отримувала відмову. Трудова книжка надійшла до відділу зв'язку лише 04 квітня 2017 року, хоча вона була звільнена 31 січня 2017 року.

Відповідно до здійснених нею розрахунків середній заробіток за весь час вимушеного прогулу становить 3699,90 грн.

Вважає, що її право на отримання середньої заробітної плати за неотримання трудової книжки у встановлені законом строки, та компенсації за невикористану відпустку порушено, тому підлягає захисту.

Позивачка просила суд стягнути з Донецького обласного центру туризму та краєзнавства учнівської молоді на її користь компенсацію за невикористану відпустку у сумі 6239,38 грн., та середній заробіток за весь час вимушеного прогулу у розмірі 3699,90 грн.

Рішенням Краматорського міського суду Донецької області від 07 березня 2018 року задоволені позовні вимоги ОСОБА_1 до Донецького обласного центру туризму та краєзнавства учнівської молоді про стягнення компенсації за невикористану відпустку та середнього заробітку за час вимушеного прогулу частково.

Стягнуто з Донецького обласного центру туризму та краєзнавства учнівської молоді на користь ОСОБА_1 компенсацію за невикористану відпустку в розмірі 3661,24 грн, компенсацію за несвоєчасну видачу трудової книжки та розрахунку в розмірі 19583,51 грн.

Стягнуто з Донецького обласного центру туризму та краєзнавства учнівської молоді в дохід держави в особі Державної судової адміністрації України судові витрати в розмірі 1762,00 грн.

З вказаним рішенням суду не погодився відповідач - Донецький обласний центр туризму та краєзнавства учнівської молоді та подав апеляційну скаргу.

В обґрунтування апеляційної скарги відповідач посилається на те, що рішення суду першої інстанції прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, не відповідає фактичним обставинам справи і просить скасувати рішення Краматорського міського суду Донецької області від 07 березня 2018 року в частині розміру компенсації за несвоєчасну видачу трудової книжки та розрахунку, розрахованої виходячи із строку в 294 робочих дня та ухвалити нове рішення.

В судове засідання апеляційного суду позивачка ОСОБА_1 не з'явилася, хоча своєчасно і належним чином була повідомлена про час і місце розгляду справи, що підтверджується телефонограмою, зареєстрованою в журналі телефонограм за № 705 (а.с. 206).

Заслухавши суддю-доповідача, вислухавши пояснення представників відповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга Донецького обласного центру туризму та краєзнавства учнівської молоді підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Частиною 4 ст. 367 ЦПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального справа.

Враховуючи викладене вище, апеляційний суд переглядає справу в повному обсязі.

Відповідно до частини 1 ст. 376 ЦПК України, підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Пунктом 27 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 2 від 12.06.2009 року Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції передбачено, що виходячи з принципу процесуального рівноправ'я сторін та враховуючи обов'язок кожної сторони довести ті обставини, на які вона посилається, необхідно в судовому засіданні дослідити кожний доказ, наданий сторонами на підтвердження своїх вимог або заперечень, який відповідає вимогам належності та допустимості доказів.

Задовольняючи частково позовні вимоги позивачки, суд першої інстанції послався на те, що за несвоєчасно видану трудову книжку, не виплачену заробітну плату за 294 робочих дня за період з 31.01.2017 року і до 07.03.2018 року, становить 30937,62 грн., компенсація за невикористану відпустку складає 3661,24 грн.

Проте, з вказаним висновком суду першої інстанції апеляційний суд не погоджується з наступних підстав.

Відповідно до частини 1 ст. 116 КЗпП України, при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

Частиною 2 вказаної вище статті передбачено, що в разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.

Як вбачається із частини 1 ст. 117 КЗпП України, в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Згідно з частиною 2 вказаної вище статті, при наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.

Із матеріалів справи вбачається, що 08.01.2007 року згідно до наказу №5 ОСОБА_1 (Туровець) була прийнята на посаду секретаря до Донецького обласного центру туризму та краєзнавства учнівської молоді.

Згідно до наказу № 13-к від 31.01.2017 року ОСОБА_1 була звільнена з роботи згідно ст. 38 КЗпП України за власним бажанням.

Заява про звільнення була складена позивачкою 25.01.2017 року, крім прохання звільнити її з роботи, вона також просила виплатити їй компенсацію за невикористані чергові відпустки за періоди роботи з 2008 р. по 2009 рік - на посаді секретаря-10 календарних днів, за період з 2011 по 2012 р.- на посаді методиста -22 календарних дня і з 2012 по 2013рр.- на посаді методиста - 28 календарних дня. 07.02.2017 року позивачка зверталась до відповідача з заявою вислати їй копію наказу по звільнення, оригінал трудової книжки, а також надати письмові роз'яснення щодо компенсації за невикористані щорічні відпустки.

27.02.2017 року відповідач на ім'я позивачки направив листа, в якому повідомив їй про те, що у зв'язку з переїздом ОЦТК із зони проведення АТО, відділ бухгалтерії та кадрова служба центру не має безперешкодного доступу до первинних документів бухгалтерського обліку та особливих справ. Надані документи не є первинними, тому відділ кадрів закладу не має змоги підтвердити наведену інформацію щодо невикористаної відпустки до грудня 2014 року, а у бухгалтерії немає підстав для нарахування компенсації за невикористану відпустку за раніше відпрацьований час. Трудова книжка буде надіслана після отримання письмової згоди на пересилку документа рекомендованим листом з описом та повідомленням.

Позивачка дала згода на пересилку трудової книжки і отримала її 08.04.2017 року.

Частиною 1 статті 47 КЗпПУ передбачено, що власник або уповноважений ним орган зобов'язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу.

Апеляційний суд вважає, що за несвоєчасну видачу трудової книжки відповідач повинен виплатити позивачці 5051,04 грн., виходячи з наступного:

Відповідно до довідки Донецького обласного центру туризма та краєзнавства учнівської молоді від 06.03.2018 року № 06/03-88, на момент звільнення ОСОБА_1 (31.01.2017) середньоденна заробітна плата методиста становить 105,23 грн. (а.с. 132).

Кількість робочих днів за період з 31.01.2017 року по 08.04.2017 року (дата отримання позивачкою трудової книжки) складає 48 (1+ 20 + 22 + 5) днів, тоді сума до виплати складатиме: 105, 23 х 48 = 5051,04 грн.

В іншій частині позовних вимог позивачці слід відмовити виходячи з наступного.

Частиною 1 статті 76 ЦПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з частиною 1 статті 77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Як вбачається із частини 2 статті 78 ЦПК України, обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до частини 1 статті 80 ЦПК України, достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

23.03.2017 року на ім'я позивачки було направлено листа про необхідність ОСОБА_1 надати оригінали документів: накази про прийом на роботу, переведення на іншу посаду, накази про відпустки, розрахунково-оплатні документи щодо нарахування та виплати заробітної плати для підтвердження інформації щодо невикористаної відпустки до грудня 2014 року.

Суд першої інстанції вказав, що позивачка надала до суду розрахункові листи за період з червня 2007 року по вересень 2012 року по виплаті заробітної плати, що не відповідає дійсності, оскільки в матеріалах справи містяться ксерокопії розрахункових листів позивачки (а.с. 18-30) за наступний період: з червня по грудень 2007 року; за 12 місяців 2008 року; з січня по червень 2009 року; за червень, липень, серпень 2010 року; з квітня по грудень 2011 року; з січня по вересень 2012 року.

Тобто позивачкою надані не всі ксерокопії розрахункових листів.

Із відповіді Донецького обласного центру туризму та краєзнавства учнівської молоді від 27.02.2017 року № 27/02-51 на ім'я позивачки вбачається, що Донецький обласний центр туризму та краєзнавства учнівської молоді відповідно до наказу Донецької облдержадміністрації від 18.11.2014 року № 394 Про переміщення Донецького обласного центру туризму та краєзнавства учнівської молоді був переміщений з м. Донецьк до м. Краматорськ, на території якого органи державної влади здійснюють свої повноваження в повному обсязі.

У зв'язку з переїздом ОЦТК з зони проведення АТО відділ бухгалтерії та кадрова служба центру не має безперешкодного доступу до первинних документів бухгалтерського обліку та особових справ. Надані документи не є первинними, тому відділ кадрів закладу не має змоги підтвердити наведену інформацію щодо невикористаної відпустки до грудня 2014 року, а у бухгалтерії немає підстав для нарахування компенсації за невикористану відпустку за раніше відпрацьований час (а.с. 10).

Із відповіді Управління Пенсійного фонду України у м. Краматорську Донецької області № 16841/06/35 від 19 вересня 2017 року вбачається, що управління щодо надання інформації стосовно використання ОСОБА_1 відпусток, не володіє (а.с. 77).

Апеляційний суд вважає, що ксерокопії документів бухгалтерського, кадрового обліку, які надані позивачкою ОСОБА_1, не є належним та достатнім доказом для нарахуванняі та виплати компенсації за невикористані дня щорічної відпустки протягом роботи в ОЦТК.

Враховуючи викладене вище, апеляційний суд вважає, що апеляційну скаргу Донецького обласного центру туризму та краєзнавства учнівської молоді слід задовольнити частково, рішення Краматорського міського суду Донецької області від 07 березня 2018 року скасувати, ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги позивачки задовольнити частково.

Частиною першою статті 141 ЦПК України передбачено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Апеляційний суд вважає, що з відповідача на користь держави необхідно стягнути судовий збір пропорційно задоволених вимог позивачки в розмірі 895,45 грн.

Керуючись ст.ст. 374, 376, 382 ЦПК України, апеляційний суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Донецького обласного центру туризму та краєзнавства учнівської молоді задовольнити частково, рішення Краматорського міського суду Донецької області від 07 березня 2018 року скасувати, ухвалити нове рішення.

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Донецького обласного центру туризму та краєзнавства учнівської молоді про стягнення компенсації за невикористану відпустку та середнього заробітку зачас вимушеного прогулу, задовольнити частково.

Стягнути з Донецького обласного центру туризму та краєзнавства учнівської молоді (Україна, 84333, Донецька область, м. Краматорськ, вул. В.Стуса,15, код ЄДРПОУ 04653118) на користь ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, (ІНН НОМЕР_1 прож. ІНФОРМАЦІЯ_2) середній заробіток за несвоєчасну видачу трудової книжки в розмірі 5051 (п'ять тис. п'ятьдесят одну) грн. 04 коп.

В іншій частині позовних вимог ОСОБА_1 відмовити.

Стягнути з Донецького обласного центру туризму та краєзнавства учнівської молоді на користь держави в особі Державної судової адміністрації України ( 01601, м. Київ, вул. Липська, 18/5), отримувач коштів: ГУК у м. Києві/м. Київ/22030106; код отримувача (код за ЄДРПОУ) : 37993783; банк отримувача: Казначейство України (ЕАП); код банку отримувача (МФО): 899998; рахунок отримувача: 31211256026001; код класифікації доходів бюджету: 22030106) судовий збір в розмірі 895 (вісімсот дев'яносто п'ять) грн. 45 коп.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Судді:

Повний текст постанови складений 12 липня 2018 року

Суддя О.Д.Канурна