Рішення

від 16.08.2007 по справі 2-255/2007

БУЧАЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 2-255 (2007 p.)

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 серпня  2007 року Бучацький районний суд Тернопільської області

В складі : головуючого судді     Кузевича И.Я.,

при секретарі     Малій М. П.,

з участю сторін: позивачки ОСОБА_1,  її представника ОСОБА_2 ,

відповідача ОСОБА_3,  його представника ОСОБА_4,

представника відповідача ОСОБА_5,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.  Бучачі  справу за позовом    ОСОБА_1 до ОСОБА_3 та Бучацької міської ради про визначення порядку користування земельною ділянкою та скасування рішень Бучацької міської ради , -

ВСТАНОВИВ:

Позивачка ОСОБА_1 звернулася в суд із позовом  і  просить суд ухвалити рішення,  яким визначити порядок користування земельною ділянкою,  закріпленою за житловим будинком № 7 по вул.  Гнатюка в м. Бучачі,  виділити їй в користування частину земельної ділянки пропорційно її частці (64/100) у вартості житлового будинку відповідно до проекту інвентаризації та розподілу земельної ділянки від 30 березня 1999 року,  крім того,  скасувати рішення Бучацької міської ради від 17 серпня 2006 року № 123 "Про затвердження акту розгляду земельного спору між ОСОБА_3 та ОСОБА_1.,  жителями м. Бучача,  вул.  Гна-тюка, 7 ",  скасувати рішення Бучацької міської ради від 8 червня 1999 року ,  із змінами ,  внесеними рішеннями Бучацької міської ради від 04.06.2004 року та 16.02.2005 року в частині переданая у приватну власність земельної ділянки ОСОБА_3 для будівництва та обслуговування  житлового будинку та ведення особистого селянського господарства,  скасувати рішення Бучацької міської ради від 23 грудня 1999 року про передачу безоплатно у приватну власність земельної ділянки ОСОБА_3 для будівництва та обслуговування житлового будинку та ведення особистого селянського господарства,  мотивуючи тим,  що до неї повинно перейти право на земельну ділянку пропорційно розміру частки у власності будівель та споруд ,  тому вважає дані рішення незаконними та необгрунтованими,  які ущемляють її права.

В судовому засіданні позивачка ОСОБА_1 позов підтримала,  суду пояснила,  що 1 грудня 1999 року в м. Бучачі по вул. Гнатюка, 7/1 вона придбала квартиру площею 107, 8 кв.м. ,  згідно інвентарної справи на житловий будинок земельна ділянка,  на якій розташований будинок,  становить 2524 кв.м. ,  однак згідно останніх промірів площа земельної ділянки фактично становить 2232 кв.м.  Оскільки фактичний розподіл земельної ділянки між ОСОБА_3 та нею чи колишнім власником будинку ОСОБА_6 не здійснено,  угоди про порядок користування земельною ділянкою не досягнуто,  тому вважає,  що до неї перейшло право користування земельною ділянкою пропорційно розміру частки на даний будинок . Крім того,  пояснила,  що рішенням Бучацької міської ради від 17 серпня 2006 року № 123 «Про затвердження акту розгляду земельного спору між гр. ОСОБА_3 та ОСОБА_1,  жителями м. Бучач,  по вул.  Гнатюка, 7» на підставі акту розгляду межового спору між ОСОБА_3 та ОСОБА_1 вирішено затвердити вищезазначений акт та залишити межі землекористування в існуючих границях з наступним погодженням документів без неї

ОСОБА_3 міською радою. При цьому,  комісія,  відповідно до акту від 14 липня 2006 року виходила з того,  що ухвалою Апеляційного суду Тернопільської області позовні вимоги ОСОБА_1 щодо змін порядку землекористування відмовлені. У звязку з тим,  що рішення Бучацького районного суду Тернопільської області від 20 листопада 2003 року та ухвалу Апеляційного суду Тернопільської області від 9 березня 2004 року скасовано ухвалою Верховного Суду України,  та у зв'язку з тим,  що рішення Бучацької міської ради від 17 серпня 2006 року № 123 та рішення Бучацької міської ради від 8 червня 1999 року (із змінами,  внесеними рішеннями міської ради від 4 червня 2004 року та рішенням Бучацької міської ради від 16 лютого 2005 року) та від 23 грудня 1999 року,  про які дізналася при розгляді цієї цивільної справи в 2003 році Бучацьким районним судом,  ОСОБА_3 було передано в користування земельні ділянки для обслуговування житлового будинку в розмірі 0, 05 га та ведення особистого підсобного господарства 0, 05 га,  порушують її право користування землею пропорціййо розміру частки на даний будинок,  вважає їх незаконним і необгрунтованим.  Вважає,  що згідно проекту розподілу,  складеного головним спеціалістом Бучацького районного відділу земельних ресурсів по Бучацькій міській раді ОСОБА_7 30.03.1999 року,  було правильно складено проект розподілу земельної ділянки по вул.  Гнатюка,  7 в м. Бучачі Тернопільської області згідно  ст.  30 та 42 Земельного кодексу України (1990 року),  зокрема,  при частці у спільній власності на будинок ОСОБА_6 В (на даний час - позивачці ) - 64/100 та площі земельної ділянки пропорційно частки - 1428 м. кв. ОСОБА_6 (ОСОБА_1Б.) згідно проекту розподілу виділялася земельна ділянка розміром 1396 м. кв.,  при частці в спільній власності на будинок ОСОБА_3 - 36/100 згідно проекту розподілу виділялася земельна ділянка розміром 836 м. кв. При цьому враховано можливість нормального користування будинком та здійснення догляду за ним,  розташування господарських будівель,  споруд,  необхідність зведення будівель,  можливість проходу з вулиці на подвір'я тощо. Вважає,  що вказаний проект розподілу не порушує прав ОСОБА_3 на землю,  оскільки виділена йому в користування земельна ділянка за розмірами більша,  ніж це передбачено  ст.  42 Земельного кодексу України.

Відповідач  ОСОБА_3 позов заперечив,  суду пояснив,  що із 1981 року він разом із сім'єю проживає в ІНФОРМАЦІЯ_1. Коли він вселився в будинок ,  земельна ділянка розміром 45, 5 м.  х 5 м ,  на яку претендує позивачка,  ніким не використовувалася,  він її впорядкував і в 1987 році за його заявою комісія міської ради в присутності і по згоді сусідки по будинку ОСОБА_8  провела розподіл земельної ділянки і закріпила за ним ділянку в тих розмірах,  що існують по теперішніх час.  Рішеннями міської ради від 08.06.1999 року та від 23.12.1999 року йому передано безоплатно у приватну власність земельну ділянку площею 0, 05 га. для обслуговування житлового будинку та господарських споруд і площею 0, 05 га. для ведення особистого підсобного господарства. Тому вважає,  що позивачка безпідставно намагається провести перерозподіл земельної ділянки,  оскільки він добросовісно,  відкрито і безперервно користується земельною ділянкою протягом більш як 15 років,  крім того,  позивачка пропустила строк позовної давності для звернення до суду,  оскільки придбала будинок 1 грудня 1999 року,  а звернулася до суду лише 28 травня 2003 року.

Представник відповідача ОСОБА_5 позов заперечив ,  суду пояснив,  що в квітні 1987 року мав місце факт розподілу земельної ділянки між ОСОБА_8  та ОСОБА_3,  однак акт розподілу  земельної ділянки  між ОСОБА_3 та  ОСОБА_8  за 1987 рік в міській раді не зберігся.   В рішенні сесії міської ради  від 23.12.1999 року помилково вказано,  що ОСОБА_3 передано безоплатно у приватну власність земельну ділянку площею 0, 07 га для ведення особистого підсобного господарства,  хоча фактично рішенням передано 0, 05 га.,  крім того,  вважає,  що позивачка ОСОБА_1 пропустила строк позовної давності для звернення до суду ,  а відповідач ОСОБА_3 добросовісно,  відкрито і безперервно користується земельною ділянкою протягом більш як 15 років,  тому набув права на неї відповідно до  ст.  119 Земельного кодексу України.

Вислухавши сторони ,  дослідивши та оцінивши зібрані по справі докази ,  суд встановив такі обставини:

З вересня 1993 року відповідачу ОСОБА_3 та членам його сім'ї видано свідоцтво про право власності на квартиру АДРЕСА_1 загальною площею 49, 8 м. кв. В даній квартирі ОСОБА_3 із сім'єю проживає із 1981 року та користується з того часу земельною ділянкою в тих розмірах та межах,  які існують на сьогоднішній день,  - 0, 1064 га.

1 грудня 1999 року позивачка ОСОБА_1 придбала квартиру АДРЕСА_2 загальною площею 107, 8 кв.м.

Земельна ділянка,  на якій розташований будинок по вул.  Гнатюка,  7,  згідно інвентарної справи на будинковолодіння від 20.06.1990 року становить 2524 кв. м ,  згідно останніх проведених промірів,  які були проведені 30.03.1999 року ,  фактична площа даної земельної ділянки становила 2232 кв.м.

Згідно зі  ст.  ст. 10, 11 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи,  які беруть участь у справі,  мають рівні права щодо подання доказів,  їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини,  на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень,  крім випадків,  встановлених цим Кодексом.  Суд сприяє всебічному і повному з'ясуванню обставин справи. Суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб,  поданим відповідно до цього Кодексу,  в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб,  які беруть участь у справі.

Відповідно до  ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини,  на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами,  які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини,  які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб,  які беруть участь у справі,  виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Таким чином,  суд прийшов до переконання,  що фактичний розподіл земельної ділянки між ОСОБА_3 та ОСОБА_1Б чи колишнім власником квартири ОСОБА_1 - ОСОБА_9 - не здійснено,  угоди про порядок користування земельною ділянкою не досягнуто,  оскільки такий факт не доведений відповідачами,  не підтверджений матеріалами справи та цього не встановлено судом під час розгляду справи .

Відповідно до ч.1  ст.  30 Земельного кодексу України (1990 року) та  ст.  42 Земельного кодексу України (1990 року) ,  який діяв на час придбання позивачкою квартири,  при переході права власності на будівлю і споруду разом з цими об'єктами переходить у розмірах,  передбачених статтею 67 цього Кодексу,  і право власності або право користування земельною ділянкою без зміни її цільового призначення і,  якщо інше не передбачено у договорі відчуження будівлі та споруди. Громадяни,  яким жилий будинок,  господарські будівлі та споруди і земельна ділянка належать на праві спільної сумісної власності,  використовують і розпоряджаються земельною ділянкою спільно. Використання і розпорядження земельною ділянкою,  що належить громадянам на праві спільної часткової власності,  визначаються співвласниками цих об'єктів і земельної ділянки пропорційно розміру часток у спільній власності на даний будинок,  будівлю,  споруду. Наступні зміни в розмірі часток у спільній власності на жилий будинок і господарські будівлі,  що сталися у зв'язку з прибудовою,  надбудовою або перебудовою,  не тягнуть за собою змін установленого порядку використання та розпорядження земельною ділянкою. Угода про порядок використання і розпорядження земельною ділянкою є обов'язковою для особи,  яка згодом придбала відповідну частку в спільній власності на жилий будинок і господарські будівлі. Якщо згоди на використання та розпорядження спільною земельною ділянкою не досягнуто,  спір вирішується судом.

Статтею  120 Земельного кодексу України (2001 року) визначено,  що при переході права власності на будівлю і споруду право власності на земельну ділянку або її частину може переходити на підставі цивільно-правових угод,  а право користування - на підставі договору оренди. При переході права власності на будівлю та споруду до кількох осіб право на земельну ділянку визначається пропорційно часткам осіб у вартості будівлі та споруди,  якщо інше не передбачено у договорі відчуження будівлі і споруди. При переході права власності на будівлю або споруду до громадян або юридичних осіб,  які не можуть мати у власності земельні ділянки,  до них переходить право користування земельною ділянкою,  на якій розташована будівля чи споруда.

Оскільки згоди на використання та розпорядження спільною земельною ділянкою між сторонами не досягнуто ,  порядок користування земельною ділянкою,  закріпленою за будинком № 7 по вул.  Гнатюка в м. Бучачі,  підлягає вирішенню в судовому порядку відповідно до проекту розподілу земельної ділянки ,  виготовленого головним спеціалістом Бучацького районного відділу земельних ресурсів по Бучацькій міській раді ОСОБА_7 30.03.1999 року,  в межах позовних вимог.

Рішенням Бучацької міської ради від 17 серпня 2006 року № 123 «Про затвердження акту розгляду земельного спору між гр. ОСОБА_3 та ОСОБА_1,  жителями м. Бучач,  вул.  Гнатюка, 7, » на підставі акту розгляду межового спору між ОСОБА_3 та ОСОБА_1 затверджено вищезазначений акт та залишено межі землекористування в існуючих границях з наступним погодженням документів без ОСОБА_1  ОСОБА_3 міською радою.

В зв'язку з тим,  що вказане рішення Бучацької міської ради порушує право позивачки на користування землею пропорційно розміру її частки в будинку,  воно не може залишатися в силі,  оскільки є неправомірним.

Рішеннями Бучацької міської ради від 8 червня 1999 року (із змінами ,  внесеними рішенням Бучацької міської ради від 04.06.2004 року № 524 та рішенням Бучацької міської ради від 16 лютого 2005 року № 842 ) та від 23 грудня 1999 року,  ОСОБА_3 було передано в користування земельні ділянки для обслуговування будинку в розмірі 0, 05 га. та для ведення особистого підсобного господарства в розмірі 0, 05 га.

У зв'язку з тим,  що рішеннями Бучацької міської ради від 8 червня 1999 року (із змінами ,  внесеними рішенням Бучацької міської ради від 04.06.2004 року № 524 та рішенням Бучацької міської ради від 16 лютого 2005 року № 842 ) та від 23 грудня 1999 року порушено право позивачки ОСОБА_1 на користування землею,  пропорційно розміру частки в будинку,  тому їх слід визнати недійсними в частині надання в користування частини земельної ділянки в розмірах більших,  ніж це передбачено  ст. ст 30, 42 Земельного кодексу України (1990 року) на 198 кв.м (1034 кв.м.  - 836 кв.м (згідно проекту розподілу від 30.03.1999 року)) та надання у спільну сумісну власність 0, 00604 га.

Суд вважає безпідставними доводи відповідачів про те,  що позивачка пропустила строк позовної давності.

Як вбачається із протоколу № 11 засідання погоджувальної комісії із земельних питань Бучацької міської ради від 13.07.2001 року (а.с. 9),  комісія прийшла до висновку , що сторони не можуть дійти згоди на розподіл і використання земельної ділянки і рекомендувала вирішити питання в судовому порядку,  з цього дня і слід вираховувати загальний строк позовної давності для звернення до суду.

Відповідно до  ст.  268 Цивільного кодексу України,  позовна давність не поширюється на вимогу власника або іншої особи про визнання незаконним правового акта органу державної влади,  органу влади Автономної республіки Крим або органу місцевого самоврядування,  яким порушено його право власності або інше речове право,  а тому не пропущено позивачкою і строк для визнання неправомірними рішень Бучацької міської ради,  що стосуються земельного спору між ОСОБА_1 та ОСОБА_3

Безпідставним є посилання відповідачів на  ст. 344 Цивільного кодексу України та  ст.  119 Земельного кодексу України про набувальну давність , оскільки відповідно вони передбачають відкрите добросовісне і безперервне користування земельною ділянкою за відсутності спору.

Керуючись    ст.  ст.  55, 124 Конституції України ,   ст.  ст.  10, 11, 60, 88,  209,  212 , 218 ЦПК

України,   ст.  ст.  30, 42, 105 Земельного кодексу України (1990 року),   ст.  ст.  120, 152, 158,  п.7

Перехідних положень Земельного кодексу України ,   ст.  ст. 5, 16, 21, 256, 261, 268 Цивільного

кодексу України,  суд,  -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Виділити ОСОБА_1 у користування частину земельної ділянки пропорційно її частці у вартості будівель та споруд (64/100) у розмірі 1396 кв.м. ,  що закріплена за будинковолодінням по вул. Гнатюка,  7 в м. Бучачі Тернопільської області відповідно до проекту інвентаризації та розподілу земельної ділянки від 30 березня 1999 року,  складеного головним спеціалістом Бучацького районного відділу земельних ресурсів по Бучацькій міській раді  ОСОБА_7

Виділити ОСОБА_3 у користування частину земельної ділянки пропор-ційно його частці у вартості будівель та споруд (36 /100) у розмірі 836 кв.м. ,  що закріплена за будинковолодінням по вул. Гнатюка,  7 в м. Бучачі Тернопільської області відповідно до проекту інвентаризації та розподілу земельної ділянки від 30 березня 1999 року,  складеного головним спеціалістом Бучацького районного відділу земельних ресурсів по Бучацькій міській раді ОСОБА_7

Визнати неправомірним та скасувати рішення Бучацької міської ради від 17 серпня 2006 року № 123 «Про затвердження акту розгляду земельного спору між гр. ОСОБА_3 та ОСОБА_1,  жителями м. Бучач,  по вул.  Гнатюка, 7.».

Визнати частково недійсними рішення Бучацької міської ради від 8 червня 1999 року (із змінами ,  внесеними рішенням Бучацької міської ради від 4 червня 2004 року № 524 та рішенням Бучацької міської ради від 16 лютого 2005 року № 842 ) в частині передачі у власність ОСОБА_3 0, 0436 га. для будівництва та обслуговування житлового будинку та 0, 0598 га. для ведення особистого селянського господарства (разом - 0, 1034 га.) та надання у спільну сумісну власність 0, 0064 га. в частині,  що перевищує 836 м. кв. ( згідно проекту розподілу від 30.03.1999 року).

Визнати частково недійсними рішення Бучацької міської ради від 23 грудня 1999 року про передачу безоплатно у приватну власність ОСОБА_3 0, 05 га. для будівництва та обслуговування житлового будинку та 0, 07 га. для ведення особистого селянського господарства в частині,  що перевищує 836 м. кв. ( згідно проекту розподілу від 30.03.1999 року).

В решті позовних вимог - відмовити.

Стягнути із  ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1  8 (вісім) грн. 50 коп. судового збору та  7(сім) грн. 50 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи ,  разом - 16 (шістнадцять) грн.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку на його оскарження.

Заява про апеляційне оскарження подається апеляційному суду Тернопільської області через Бучацький районний суд на протязі 10 днів з дня проголошення рішення,  а апеляційна скарга на протязі 20 днів після подання апеляційної заяви або без попереднього подання такої заяви в строк,  встановлений законом.