Ухвала

від 22.03.2018 по справі 804/2018/18

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УХВАЛА

22 березня 2018 р.Справа №804/2018/18

Суддя Дніпропетровського окружного адміністративного суду Боженко Н.В., розглянувши заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Діалог-Плюс" про забезпечення адміністративного позову по справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Діалог-Плюс" до Головного управління ДФС у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування наказу,-

ВСТАНОВИВ:

21 березня 2018 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Діалог-Плюс" звернулось до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління ДФС у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування наказу.

Разом з позовною заявою ТОВ "Діалог-Плюс" було подано заяву про забезпечення позову, в якій заявник просив: зупинити дію наказу "Про проведення документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ "Діалог-Плюс" № 1602-п від 16.03.2018 року, в зв'язку очевидністю протиправності наказу органу владних повноважень, що порушує права, свободи та інтереси юридичної особи, яка звертається до адміністративного суду. Необхідність забезпечення позову позивач мотивує тим, що до набрання рішенням суду законної сили у даній справі існує очевидна небезпека заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам ТОВ "Діалог-Плюс".

Відповідно до ч. 1 ст. 154 Кодексу адміністративного судочинства України заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи.

Вирішуючи заяву по суті, суд виходить з наступного.

Частиною 2 статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, або очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

Частина 1 статті 151 Кодексу адміністративного судочинства України визначає види забезпечення позову, згідно з якою позов може бути забезпечено: зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; забороною відповідачу вчиняти певні дії; встановленням обов'язку відповідача вчинити певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.

Відповідно до роз'яснень постанови Пленуму Верховного Суду України "Про практику застосування судами процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову" від 22.12.2006 року № 9 та постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України "Про практику застосування адміністративним судами окремих положень Кодексу адміністративного судочинства під час розгляду адміністративних справ" від 06.03.2008 року № 2, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

З викладеного слідує, що забезпечення адміністративного позову - це вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, до вирішення адміністративної справи по суті позовних вимог, визначених Кодексом адміністративного судочинства України заходів щодо створення можливості реального виконання у майбутньому рішення суду, якщо його буде прийнято на користь позивача.

Заявник обов'язково повинен обґрунтувати своє клопотання і з цією метою подати докази наявності фактичних обставин, з якими пов'язує застосування певного заходу забезпечення позову. При цьому тягар доказування при розгляді клопотання покладається виключно на заявника.

Дослідивши наявні матеріали справи, слід дійти висновку, що на час розгляду заяви про забезпечення позову ТОВ "Діалог-Плюс" не доведено, що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, оскільки позивачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження наявності таких обставин.

Також позивачем не наведено очевидності протиправності оскарженого наказу відповідача, а без дослідження всіх обставин та доказів у справі на даній стадії задоволення вимог, викладених у заяві про забезпечення позову, зумовить фактичне вирішення судом спору по суті, що суперечить інституту забезпечення позову.

Суд зазначає, що сам факт подання позову не може бути підставою для забезпечення адміністративного позову. Водночас, при розгляді заяви про забезпечення позову не вирішується питання про законність оскарженого наказу відповідача. Оцінка протиправності такого рішення буде надана під час розгляду справи по суті.

Необґрунтоване вжиття таких заходів може призвести до правових ускладнень, значно більших, ніж ті, яким вдалося запобігти.

За таких обставин, суддя вважає, що заява ТОВ "Діалог-Плюс" про забезпечення адміністративного позову є необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню.

Керуючись ст.ст. 150-154, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

УХВАЛИВ:

В задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Діалог-Плюс" про забезпечення адміністративного позову - відмовити.

Копію ухвали направити заявнику.

Ухвала суду набирає законної сили відповідно до ст. 256 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена в порядку та у строки, встановлені ст. ст. 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи ухвала суду оскаржується до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Н.В. Боженко