Рішення

від 23.03.2018 по справі 196/122/18

ЦАРИЧАНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УКРАЇНА

Справа № 196/122/18

№ провадження 2/196/86/2018

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 березня 2018 року смт.Царичанка

Царичанський районний суд Дніпропетровської області у складі:

головуючої - судді Гудим О.М.

при секретарі - Шевченко Т.І.

розглянувши у підготовчому засіданні в залі суду в смт.Царичанка Дніпропетровської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Могилівської сільської ради Царичанського району Дніпропетровської області, ОСОБА_2, третя особа: державний нотаріус Царичанської державної нотаріальної контори Дніпропетровської області ОСОБА_3, про встановлення факту належності правовстановлюючого документа та визнання права власності на спадкове майно ,

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 звернувся з позовом до Могилівської сільської ради Царичанського району Дніпропетровської області, ОСОБА_2, третя особа: державний нотаріус Царичанської державної нотаріальної контори Дніпропетровської області ОСОБА_3, про встановлення факту належності правовстановлюючого документа та визнання права власності на спадкове майно .

В обґрунтування позовних вимог вказав, що 14 квітня 2017 року померла його мати - ОСОБА_4 (свідоцтво про смерть серії І-КИ №736649 від 18.04.2017 року, видане Царичанським районним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області), яка на день смерті була зареєстрована та постійно проживала за адресою ІНФОРМАЦІЯ_1 (Ленінградська), 57 Царичанського району Дніпропетровської області, разом з нею.

За життя ОСОБА_4 заповіту не складала.

Після смерті ОСОБА_4 відкрилася спадщина, до складу якої входить:

- земельна ділянка, площею 2,870 га, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташована на території Могилівської сільської ради Царичанського району Дніпропетровської області, кадастровий номер 1225683600:01:001:0018, яка належала померлій на підставі Державного акту на право приватної власності на землю серії І-ДП №067340 від 25.04.2003 року.

Після смерті ОСОБА_4 він та його брат ОСОБА_2 звернулися до нотаріуса, а саме: він із заявою про прийняття спадщини, а брат із заявою про відмову від спадщини.

05 грудня 2017 року він звернувся до державного нотаріуса Царичанської державної нотаріальної контори Дніпропетровської області із заявою щодо отримання свідоцтва про право на спадщину за законом після померлої 14.04.2017 року ОСОБА_4, проте отримав відмову у зв'язку з тим, що існує розбіжність в написанні імені спадкодавця, а саме: в свідоцтві про смерть серії І-КИ №736649 вказано, що померла - ОСОБА_4, а в Державному акті серії І-ДП №067340 від 25.04.2003 року власником земельної ділянки вказано - ОСОБА_5.

Оскільки свідоцтво про право на спадщину за законом він не має можливості отримати, а тому був вимушений звернутися до суду.

Враховуючи вищевикладене та посилаючись на норми ст.ст.1216, 1217, 1223, 1261, 1268 ЦК України, прохає суд встановити факт належності померлій ОСОБА_4 Державного акту на право приватної власності на земельну ділянку серії І-ДП №067340 та визнати за ним право власності на вищевказане спадкове майно.

Позивач ОСОБА_1 в підготовче засідання не з'явився, надіславши до суду заяву про розгляд справи у його відсутність, позовні вимоги підтримує в повному обсязі.

Представник відповідача - Могилівської сільської ради Царичанського району Дніпропетровської області в підготовче засідання не з'явився. До суду надійшла заява про розгляд справи у відсутність представника, позовні вимоги визнають в повному обсязі.

Відповідач ОСОБА_2 в підготовче засідання не з'явився, надіславши до суду заяву про розгляд справи у його відсутність, позовні вимоги визнає в повному обсязі.

Третя особа державний нотаріус Царичанської державної нотаріальної контори Дніпропетровської області ОСОБА_3 в підготовче засідання не з'явилася. До суду надійшла заява про розгляд справи у відсутність державного нотаріуса.

Суд, перевіривши матеріали справи, вивчивши всі надані по справі докази, даючи їм оцінку у їх сукупності, враховуючи визнання позовних вимог відповідачами, вважає, що позов підлягає задоволенню за слідуючих підстав.

Згідно ст.13 ч.1 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (ч.1 ст.81 ЦПК України).

Згідно ст.1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Відповідно до ст.1258 ЦК Україниспадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово.

Нормами ч.4 ст.206 ЦПК України визначено, що у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.

В даному випадку у відкритому судовому засіданні відповідно до норм ч.1 ст.81 ЦПК України встановлено наступне.

14 квітня 2017 року померла мати позивача - ОСОБА_4 (свідоцтво про смерть серії І-КИ №736649 від 18.04.2017 року, видане Царичанським районним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області), яка на день смерті була зареєстрована та постійно проживала за адресою ІНФОРМАЦІЯ_1 (Ленінградська), 57 Царичанського району Дніпропетровської області, разом з нею.

Після смерті ОСОБА_4 відкрилася спадщина, до складу якої входить:

- земельна ділянка, площею 2,870 га, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташована на території Могилівської сільської ради Царичанського району Дніпропетровської області, кадастровий номер 1225683600:01:001:0018, яка належала померлій на підставі Державного акту на право приватної власності на землю серії І-ДП №067340 від 25.04.2003 року (а.с.8).

Після смерті ОСОБА_4 позивач спадщину прийняв, подавши до державного нотаріуса у встановлений законом шестимісячний строк для прийняття спадщини заяву про прийняття спадщини. Відповідач ОСОБА_2 у встановлений законом шестимісячний строк для прийняття спадщини подав до державного нотаріуса заяву про відмову від спадщини.

Таким чином, позивач є єдиним спадкоємцем за законом після смерті матері, який спадщину прийняв, подавши до нотаріуса у встановлений законом шестимісячний строк для прийняття спадщини заяву про прийняття спадщини.

05 грудня 2017 року позивач звернувся до державного нотаріуса Царичанської державної нотаріальної контори Дніпропетровської області із заявою щодо отримання свідоцтва про право на спадщину за законом після померлої 14.04.2017 року ОСОБА_4, проте отримав відмову у зв'язку з тим, що існує розбіжність в написанні імені спадкодавця, а саме: в свідоцтві про смерть серії І-КИ №736649 вказано, що померла - ОСОБА_4, а в Державному акті серії І-ДП №067340 від 25.04.2003 року власником земельної ділянки вказано - ОСОБА_5 (а.с.19).

Також, в судовому засіданні встановлено, що Державний акт на право приватної власності на землю серії І-ДП №067340 від 25.04.2003 року дійсно належить померлій 14.04.2017 року ОСОБА_4, в якому помилково ім'я померлої вказано Євфросинія замість вірного Єфросинія , оскільки відповідно до копії свідоцтва про одруження серії І-КИ №020788 від 27.02.1998 року ім'я померлої вказано Єфросинія , відповідно до витягу з Держгеокадастру про право власності в пункті "Реквізити документа, що посвідчує особу" вказано серію та номер паспорта померлої АН 410222, згідно якого ім'я померлої "Єфросинія", що свідчить про технічну помилку при оформленні правовстановлюючого документа про право власності на земельну ділянку (а.с.9-14).

Відповідно до ст.1261 ЦК України у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

Згідно статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

З огляду на вищевикладене вбачається, що положення ч.1 ст.1268 ЦК України стосовно захисту права власності повністю відповідає захисту права власності, яке гарантується ст.1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, що у відповідності до ст.9 Конституції України є частиною національного законодавства.

Крім цього, зміст цього конвенційного положення про захист права власності розкритий у ряді Рішень Європейського Суду з прав людини. Так, у Рішенні Європейського суду від 29.11.1991 року у справі ОСОБА_6 Девелопментс ЛТД та інші проти Ірландії зазначається, що власники мають право претендувати щонайменше на законне сподівання на можливість користуватися своєю власністю.

Також, Європейський суд з прав людини у своїй прецедентній практиці виходить із того, що положення пункту 1 статті 6 та статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує кожному право подати до суду будь-який позов, що стосується його прав і обов'язків цивільного характеру (п.36 рішення ЄСПЛ від 21.02.1975 року у справі Голден проти Сполученого королівства ) та кожен має право на ефективний засіб юридичного захисту (ст.13 Конвенції).

Відповідачем заявлені позовні вимоги визнані у повному обсязі, тобто визнані всі ті обставини, на які позивач посилається на обґрунтування заявлених позовних вимог.

Отже, проаналізувавши відповідне законодавство, що регулює сферу суспільних відносин в частині виниклих спірних правовідносин, з урахуванням наявних доказів по справі та подальшого належного виконання судового рішення, з урахуванням принципу юридичної визначеності та підстав відмови нотаріуса у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом, суд приходить до висновку, що є передбачені законом підстави для винесення судового рішення про задоволення позовних вимог в повному обсязі.

Відповідно до вимог ч.1 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Частиною 1 статті 142 ЦПК визначено, що у разі … визнання відповідачем позову до початку розгляду справи по суті суд … в рішенні у порядку встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з Державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову. Позивач ОСОБА_1 в позовній заяві вимоги про стягнення з відповідачів на користь позивача судового збору, сплаченого при поданні позову, чи про повернення позивачу з Державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову, не заявляв, тому судовий збір слід залишити за позивачем.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.1216, 1261, 1268 ЦК України, ст.ст.141, 142, 206, 258, 259, 263-265, 268, 354, п.п.15 п.15 ч.1 Перехідних положень Розділ ХІІІ ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В :

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Могилівської сільської ради Царичанського району Дніпропетровської області, ОСОБА_2, третя особа: державний нотаріус Царичанської державної нотаріальної контори Дніпропетровської області ОСОБА_3, про встановлення факту належності правовстановлюючого документа та визнання права власності на спадкове майно , задовольнити в повному обсязі.

Встановити факт належності Державного акту на право приватної власності на землю серії І-ДП №067340 від 25.04.2003 року, виданого на ім'я Остренко Євфросинія Тимофіївна саме померлій 14 квітня 2017 року ОСОБА_4.

Визнати за ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2, уродженцем ІНФОРМАЦІЯ_3, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, право на земельну ділянку, площею 2,870 га, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташовану на території Могилівської сільської ради Царичанського району Дніпропетровської області, кадастровий номер 1225683600:01:001:0018, в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_4, яка померла 14 квітня 2017 року, та якій вказана земельна ділянка належала на підставі Державного акту на право приватної власності на землю серії І-ДП №067340 від 25.04.2003 року.

Рішення може бути оскаржене шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Апеляційного суду Дніпропетровської області протягом 30 днів з дня його складення.

У відповідності до п.п.15.5 п.15 ч.1 Розділу ХШ Перехідних Положень ЦПК України, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, тобто через Царичанський районний суд Дніпропетровської області.

Головуюча: О.М.ГУДИМ