Ухвала

від 21.03.2018 по справі 815/1188/18

ОДЕСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 815/1188/18

УХВАЛА

21 березня 2018 року м.Одеса

Суддя Одеського окружного адміністративного суду Стефанов С.О., розглянувши позовну заяву ОСОБА_1 до Крижанівської сільської ради Лиманського району в особі державного реєстратора ОСОБА_2, за участю третіх осіб: ОСОБА_3, публічного акціонерного товариства Перший Український міжнародний банк про визнання протиправними дій, визнання протиправним та скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 30.11.2017 року, -

ВСТАНОВИВ:

До Одеського окружного адміністративного суду надійшов зазначений позов, у якому позивач просить суд:

- визнати протиправними дії державного реєстратора Крижанівської сільської ради Лиманського району Одеської області ОСОБА_2, щодо здійснення державної реєстрації права власності на земельну ділянку за адресою м. Одеса, вул.Ростовська,82, за суб'єктом ПАТ Перший Український Міжнародний банк , податковий номер 1482829;

- визнати протиправним та скасувати рішення державного реєстратора Крижанівської сільської ради Лиманського району Одеської області ОСОБА_2 Про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 30 листопада 2017 року, яким проведено державну реєстрацію права власності на нерухоме майно, що розташоване за адресою: м. Одеса, вул. Ростовська, будинок 82 (земельна ділянка), площею 0,0760 га, кв. м. кадастровий номер 5110137600:17:039:0001.

Вирішуючи питання про відкриття провадження у справі в порядку ст. 171 КАС України суд зазначає наступне. Відповідно до ст. 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.

Вивчивши подані матеріали, суд дійшов висновку, що у відкритті провадження за позовом ОСОБА_1 слід відмовити.

Кодекс адміністративного судочинства України визначає юрисдикцію та повноваження адміністративних судів, встановлює порядок здійснення судочинства в адміністративних судах.

Згідно з ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень. Відповідно до п.1 ч.1 ст.4 КАС України адміністративна справа - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір.

Пунктом 2 частини 1 цієї ж статті визначено, що публічно-правовий спір - спір, у якому:

хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв'язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або

хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов'язує надавати такі послуги виключно суб'єкта владних повноважень, і спір виник у зв'язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або

хоча б одна сторона є суб'єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв'язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб'єкта владних повноважень або іншої особи.

З аналізу вказаних норм вбачається, що публічно-правовим спором за Кодексом адміністративного судочинства України є не будь-який публічно-правовий спір, а лише той, який випливає із здійснення суб'єктом владних повноважень своїх владних управлінських функцій.

Головне завдання адміністративної юстиції - утвердження верховенства права над адміністративним свавіллям, захист прав і законних інтересів громадян від неправомірних дій і рішень органів виконавчої влади і, врешті-решт, забезпечення законності у сфері публічного управління.

Публічно-правові відносини можна визначити як врегульовані правом суспільні відносини, що складаються в процесі здійснення державою, її органами та посадовими особами, іншими суб'єктами владних повноважень. Публічне право є певним чином функціонально-структурною підсистемою права, яка виражає державні, міждержавні і суспільні відносини. До предмета правового регулювання публічним правом належать такі об'єкти: побудова і функціонування держави та її інститутів; інститути громадянського суспільства; механізм і рівні самоврядування; засади правової системи, правотворчості і правозастосування; принципи, норми та інститути міждержавних відносин і міжнародних організацій.

Як зазначено у п. 3.2 Рішення Конституційного Суду України у справі за конституційним поданням Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвідомчості справ, пов'язаних із соціальними виплатами" від 9 вересня 2010 року N 19-рп/2010 475, головними критеріями судової спеціалізації визнається предмет спірних правовідносин і властива для його розгляду процедура.

Згідно з п. 3.2 Рішення Конституційного Суду України у справі за конституційними поданнями 54 народних депутатів України та Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) окремих положень Закону України "Про судоустрій і статус суддів", Кримінально-процесуального кодексу України, Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України (щодо принципу інстанційності в системі судів загальної юрисдикції) від 12 липня 2011 року N 9-рп/2011 476 принцип спеціалізації полягає у створенні відповідних спеціалізованих судів для здійснення цивільного, кримінального, адміністративного, господарського судочинства.

Обов'язковою ознакою позовної форми захисту права в адміністративному суді має бути наявність спору про право публічне, тобто спору про права і обов'язки в публічних правовідносинах.

Таким чином, особливістю правовідносин, що виникають, є їх публічно - правовий характер, пов'язаність із сферою реалізації публічної влади.

Проте, слід зазначити, що специфіку публічно - правового спору визначає не тільки його суб'єктний склад, а й підстави виникнення цього спору і тісно пов'язане з цим питання межі повноважень адміністративного суду.

Отже, загальними критеріями для того, щоб визначити за спірними правовідносинами адміністративну юрисдикцію, є суб'єктний склад сторін (однією із сторін повинен бути суб'єкт владних повноважень) та предмет спору відповідно до природи спірних правовідносин (наявність публічно-правових відносин між сторонами під час виконання суб'єктом владних повноважень владних управлінських функцій на основі законодавства, тобто при реалізації цим суб'єктом своїх владних функцій та повноважень, визначених законодавством). Спори з приводу владних управлінських рішень, дій чи бездіяльності, що вчинені у межах приватних правовідносин до адміністративної юрисдикції не відносяться.

З поданого позову та доданих матеріалів вбачається, що 20.09.2007 року між ЗАТ ПУМБ , правонаступником всіх прав та зобов'язань якого є ПАТ ПУМБ , та братом позивача ОСОБА_3 був укладений Кредитний договір №5701455, згідно якого ОСОБА_3 отримав кредит у розмірі 100000 доларів США.

Забезпечення виконання зобов'язань за Кредитним договором між ЗАТ ПУМБ та батьком позивача, ОСОБА_4 20.09.2007 р. був укладений іпотечний договір, предметом якого є земельна ділянка, площею 0,0760 га, цільове призначення - для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель, споруд, кадастровий номер 5110137600:17:039:0001, розташована за адресою м. Одеса, вул. Ростовська,82.

Приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_5 повідомлено, що 23.10.2012 року була заведена спадкова справа № 18/2012 після смерті ОСОБА_4, де я є спадкоємцем померлого.

Таким чином, як зазначає позивача, він прийняв спадщину, до складу якої входить вищезазначена земельна ділянка.

09 червня 2016 року рішенням Суворовського районного суду м. Одеси ухвалено заочне рішення по справі № 523/16102/15-ц за позовом ПАТ Перший Український ОСОБА_6 до ОСОБА_3, ОСОБА_1 про звернення стягнення на предмет іпотеки, яким позовні вимоги Банку задоволені в повному обсязі.

Рішенням апеляційного суду Одеської області від 27.06.2017 року рішення Суворовського районного суду м. Одеси скасовано, у позові Банку відмовлено.

Позивач звернувся до нотаріуса з метою оформлення своїх прав на спадщину за законом на земельну ділянку, площею 0,0760 га, цільове призначення - для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель, споруд, кадастровий номер 5110137600:17:039:0001, розташована за адресою м. Одеса, вул. Ростовська,82, яка належала померлому ОСОБА_4 Однак нотаріусом було відмовлено у видачі свідоцтва, у зв'язку з тим, що вищезазначена земельна ділянка не належить спадкодавцю.

Як зазначає позивач, відповідно до інформаційної довідки 110587482 від 15.01.2018 року державним реєстратором Крижанівської сільської ради Лиманського району Одеської області ОСОБА_2, 30.11.2017 року внесені відомості щодо реєстрації права власності на земельну ділянку за адресою м. Одеса, вул. Ростовська,82, за ПАТ Перший Український Міжнародний банк .

Також як вказує позивач, що ПАТ Перший Український Міжнародний банк звернувся до відповідача з заявою про реєстрацію права власності на іпотечне майно.

При цьому, відповідно до пункту 61 Порядку № 1127 передбачено, що для проведення державної реєстрації права власності на підставі договору іпотеки, що містить застереження про задоволення вимог іпотекодержателя, заявник, крім документа, що підтверджує виникнення, перехід та припинення речових прав на нерухоме майно, подає:

1) копія письмової вимоги про усунення порушень, надісланої іпотекодержателем іпотекодавцеві та боржникові, якщо він є відмінним від іпотекодавця;

2) документ, що підтверджує наявність факту завершення 30-денного строку з моменту отримання іпотекодавцем та боржником, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмової вимоги іпотекодержателя у разі, коли більш тривалий строк не зазначений у відповідній письмовій вимозі;3) заставна (якщо іпотечним договором передбачено її видачу).

Таким чином, для прийняття рішення про державну реєстрацію права власності на іпотечне майно за іпотекодержателем, окрім встановлення факту щодо переходу такого права до іпотекодержателя, з'ясуванню підлягають обставини, що підтверджують: 1) факт надсилання іпотекодержателем іпотекодавцеві вимоги про усунення порушень, 2) факт отримання іпотекодавцем вказаної вимоги, а також 3) доказів того, що завершився 30 - денний строк з моменту отримання іпотекодавцем зазначеної вимоги.

Як зазначає позивач, Іпотекодержатель не надсилав іпотекодавцю жодних вимог, що є порушенням умов іпотечного договору та Закону України Про іпотеку , Порядку.

З огляду на викладене, оскаржуване рішення могло бути прийнято на підставі застереження про задоволення вимог іпотекодержателя шляхом набуття права власності на предмет іпотеки за заявою ПАТ Перший Український Міжнародний банк .

Згідно з ч. 1 ст. 15 Цивільного процесуального кодексу України, суди розглядають в порядку цивільного судочинства справи про захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають з цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин, а також з інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства.

Згідно ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов'язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Таким чином, враховуючи те, що згідно поданого позову, спірні правовідносини пов'язані із невиконанням, на думку позивача, умов цивільно-правової угоди, суддя дійшов висновку, що спір не є публічно-правовим, а випливає з договірних відносин і має вирішуватися судом за правилами ЦПК.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом України у своїй постанові від 14.06.2016 року по справі №826/4858/15.

Відповідно до положень ст.244-2 КАС України рішення Верховного Суду України, прийняті за результатами розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковими для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначені норми права та для всіх судів України.

Відповідно до положень ч.4 ст.13 Закону України Про судоустрій та статус суддів висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду України є обов'язковими для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права.

Так, постановою Верховного Суду України 14.06.2016 року по справі №826/4858/15 встановлено, що: Враховуючи те, що у справі, яка розглядається, спірні правовідносини пов'язані із невиконанням, на думку позивача, умов цивільно-правової угоди, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах, Судової палати у господарських справах і Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України дійшла висновку, що спір не є публічно-правовим, а випливає з договірних відносин і має вирішуватися судами за правилами ЦПК.

Таким чином, не обговорюючи питання правильності застосування судами статей 36, 37 Закону № 898-IV, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах, Судової палати у господарських справах і Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України вважає, що в цьому випадку неоднаково застосовано статтю 6 Конвенції стосовно суду, встановленого законом . Беручи до уваги те, що визначальним принципом здійснення правосуддя в адміністративних справах є принцип офіційного з'ясування всіх обставин у справі і обов'язок суб'єкта владних повноважень доказувати правомірність своїх дій чи рішень, на відміну від визначального принципу цивільного судочинства, який полягає у змагальності сторін, суд, який розглянув справу, не віднесену до його юрисдикції, не може вважатися судом, встановленим законом у розумінні частини першої статті 6 Конвенції .

Виходячи із системного аналізу норм чинного законодавства України, судом встановлено, що правовідносини, що склалися між сторонами не можуть бути предметом спору у адміністративному процесі, оскільки в даному випадку в наявності приватно - правовий спір, порядок вирішення якого визначений положеннями ЦПК України.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Європейський суд з прав людини у справі Zand v. Austria від 12 жовтня 1978 року вказав, що словосполучення «встановлений законом» поширюється не лише на правову основу самого існування «суду» , але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Поняття «суд, встановлений законом» у частині першій статті 6 Конвенції передбачає «усю організаційну структуру судів, включно з (…) питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів (…)» . З огляду на це не вважається «судом, встановленим законом» орган, котрий, не маючи юрисдикції, судить осіб на підставі практики, яка не передбачена законом.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.171 КАС України суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі, якщо позов не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

З огляду на викладене, враховуючи, що позовні вимоги, заявлені ОСОБА_1 до Крижанівської сільської ради Лиманського району в особі державного реєстратора ОСОБА_2, за участю третіх осіб: ОСОБА_3, публічного акціонерного товариства Перший Український міжнародний банк про визнання протиправними дій, визнання протиправним та скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 30.11.2017 року не підлягають розгляду в порядку адміністративного судочинства, суд дійшов висновку, що у відкритті провадження в адміністративній справі слід відмовити.

На підставі викладеного та керуючись п.1 ч.1 ст.171 КАС України, суддя,-

УХВАЛИВ:

У відкритті провадження в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Крижанівської сільської ради Лиманського району в особі державного реєстратора ОСОБА_2, за участю третіх осіб: ОСОБА_3, публічного акціонерного товариства Перший Український міжнародний банк про визнання протиправними дій, визнання протиправним та скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 30.11.2017 року - відмовити.

Роз'яснити позивачу про право на звернення до суду в порядку цивільно-процесуального законодавства.

Копію ухвали надіслати позивачу разом із позовною заявою та доданими до неї матеріалами.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена шляхом подачі через суд першої інстанції протягом п'ятнадцяти днів з дня її складення апеляційної скарги до Одеського апеляційного адміністративного суду.

Суддя С.О. Стефанов