Рішення

від 22.03.2018 по справі 814/226/18

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 березня 2018 р. Справа № 814/226/18 м. Миколаїв

Миколаївський окружний адміністративний суд, у складі головуючого судді Лісовської Н.В., розглянувши в письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу

за позовом:ОСОБА_1, вул. Первомайська, 21, с. Степківка, Первомайський район, Миколаївська область, 55274

до відповідача:Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області, пр. Миру, 34, м. Миколаїв, 54034

про:визнання протиправним та скасування рішення від 27.07.2017 № Б-8114/6-17-СГ та зобов`язання вчинити певні дії, ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі - позивач) звернулась до суду з адміністративним позовом до Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області (далі - відповідач), в якому просить суд:

- визнати протиправним і скасувати рішення Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області № Б-8114/6-17-СГ від 27.07.2017 року про відмову ОСОБА_1 у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою земельної ділянки орієнтовною площею 2,00 га для ведення особистого селянського господарства у межах Степківської сільської ради Первомайського району Миколаївської області за рахунок земельної ділянки площею 8,9 га із загальної площі 50,0 га, яка надана у постійне користування ОСОБА_2 згідно державного акту серії III - МК № 000525 від 16.11.1999 року № 120;

- зобов'язати Головне управління Держгеокадастру у Миколаївській області надати ОСОБА_1 дозвіл на розроблення проекту землеустрою земельної ділянки орієнтовною площею 2,00 га для ведення особистого селянського господарства у межах Степківської сільської ради Первомайського району Миколаївської області за рахунок земельної ділянки площею 8,9 га із загальної площі 50,0 га, яка надана у постійне користування ОСОБА_2 згідно державного акту серії III - МК № 000525 від 16.11.1999 року № 120.

Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що відповідач незаконно відмовив їй в реалізації права на безоплатну приватизацію земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства. Відповідачем не було наведено жодного нормативно-правового акту, жодної норми права, які б вказували на невідповідність місця розташування земельної ділянки орієнтовною площею 2,00 га для ведення особистого селянського господарства у межах Степківської сільської ради Первомайського району Миколаївської області вимогам законів, яку позивач хоче отримати у власність.

Відповідач проти позову заперечував, у відзиві на позовну заяву зазначив, що земельна ділянка, яку позивач має намір одержати безоплатно у власність, відсутня у переліку земельних ділянок, які можуть бути передані у власність громадянам України у III кварталі поточного року, оприлюднених на офіційному веб-сайті Головного управління. При цьому, зазначене не може порушувати права позивача та не позбавляє останньої права на отриманої бажаної земельної ділянки у власність за умови формування за результатами аукціонів достатнього ліміту площі земельних ділянок для безоплатної приватизації на території Миколаївської області.

Позивач надала відповідь на відзив, в якій зазначила, що земельна ділянка у розмірі 2,00 га, яку вона бажає отримати у власність, розташована у межах Степківської сільської ради Первомайського району Миколаївської області, знаходиться у постійному користуванні родини позивача та обробляється їх Фермерським господарством Валентина . Заявою від 06.06.2017 року ОСОБА_2 - засновниця ФГ Валентина - надала згоду на виділення позивачу земельної ділянки в розмірі 2,00 га. Крім того, позивач не погоджується із твердження відповідача про те, що права позивача не звужуються такою відмовою, оскільки Земельним кодексом України (далі - ЗК України) встановлена конкретна процедура отримання дозволу на розробку проекту землеустрою отримання земельних ділянок які передбачені ч. 6 ст. 118 даного кодексу.

Ухвалою суду від 30.01.2018 року відкрито провадження у справі, справу ухвалено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження, судовий розгляд справи призначено на 21.02.2018 року.

За приписами ч. 9 ст. 205 Кодексу адміністративного судочинства України (далі -КАС України) суд розглянув справу в порядку письмового провадження.

Дослідив матеріали справи, суд встановив наступне.

24.03.1993 року проведено державну реєстрацію Фермерського господарства Валентина (код ЄДРПОУ 20905619), засновницею та головою якого э ОСОБА_2 - бабуся позивача. Відповідно до статуту ФГ Валентина позивач та інші члени її родини є членами цього господарства.

16.11.1999 року ОСОБА_2 було надано у постійне користування земельну ділянку площею 50,00 га, розташовану в межах Степківської сільської ради Первомайського району Миколаївської області для ведення селянського фермерського господарства. Зазначене право посвідчене державним актом на право постійного користування землею серії III - МК № 000525. З 1999 року зазначена земельна ділянка площею 50,00 га знаходилася у постійному користуванні та володінні родини ОСОБА_3 та оброблялася ФГ Валентина .

Заявою від 06.06.2017 року ОСОБА_2 надала згоду на виділення позивачу для ведення особистого селянського господарства земельної ділянки в розмірі 2,00 га за рахунок земель, наданих їй у постійне користування на території Степківської сільської ради Первомайського району.

Позивач звернулась до Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області із заявою про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність, в порядку безоплатної приватизації земельної ділянки орієнтовною площею 2,00 га для ведення особистого селянського господарства в межах Степківської сільської ради Первомайського району Миколаївської області за рахунок земельної ділянки площею 8,9 га із загальної площі 50,0 га, яка надана у постійне користування моїй бабусі, ОСОБА_2 згідно державного акту серії III - МК № 000525 від 16.11.1999 року № 120.

Головне управління Держгеокадастру у Миколаївській області 27.07.2017 року надало позивачу відповідь за № Б-8114/6-17-СГ, якою відмовило позивачу у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки орієнтовною площею 2,00 га для ведення особистого селянського господарства.

Відмова була обґрунтована тим, що земельна ділянка, яку позивач має намір приватизувати, відсутня у переліку земельних ділянок, які можуть бути передані у власність громадянам України у III кварталі поточного року, оприлюднених на офіційному веб-сайті Головного управління.

Не погоджуючись із зазначеним, ОСОБА_1 звернулась до суду з даним позовом.

Відповідно до ст. 14 Конституції України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Згідно з ч. 1 ст. 22 ЗК України землями сільськогосподарського призначення визнаються землі, надані для виробництва сільськогосподарської продукції, здійснення сільськогосподарської науково-дослідної та навчальної діяльності, розміщення відповідної виробничої інфраструктури, у тому числі інфраструктури оптових ринків сільськогосподарської продукції, або призначені для цих цілей.

Відповідно до п. а ч. 3 ст. 22 ЗК України землі сільськогосподарського призначення передаються у власність та надаються у користування громадянам для ведення особистого селянського господарства, садівництва, городництва, сінокосіння та випасання худоби, ведення товарного сільськогосподарського виробництва, фермерського господарства.

У відповідності до ч. 2 ст. 31 ЗК України громадяни - члени фермерського господарства мають право на одержання безоплатно у власність із земель державної і комунальної власності земельних ділянок у розмірі земельної частки (паю).

Згідно з ч. 1 ст. 32 ЗК України громадянам України - членам фермерських господарств передаються безоплатно у приватну власність надані їм у користування земельні ділянки у розмірі земельної частки (паю) члена сільськогосподарського підприємства, розташованого на території відповідної ради.

Громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу (ч. 6 ст. 118 ЗК України).

Відповідно до п. б ч. 1 ст. 121 ЗК України громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності для ведення особистого селянського господарства - не більше 2,0 гектара.

Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

З аналізу зазначених положень слідує, що законодавцем передбачено вичерпні підстави для відмови в наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність.

На виконання постанови Кабінету Міністрів України від 07.06.2017 року № 413 відповідачем видано наказ від 27.06.2017 року № 130, яким затверджено перелік земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності, які можуть бути передані у власність громадянам України у ІІІ кварталі 2017 року, на території Миколаївської області. До згаданого переліку включені лише земельні ділянки у Баштанському, Веселинівському та Врадіївському районах. Викладене стало підставою для відмови в наданні позивачу дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки за місцем її проживання - на території Первомайського району.

З даного приводу суд зазначає, що постановою Кабінету Міністрів України від 07.06.2017 р. № 413 затверджено ОСОБА_4 удосконалення механізму управління в сфері використання та охорони земель сільськогосподарського призначення державної власності та розпорядження ними.

ОСОБА_4 передбачено, що Держгеокадастр та його територіальні органи під час передачі земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності у власність в межах норм безоплатної приватизації повинні: формувати перелік земельних ділянок та визначати площу земельних ділянок, яка передається в межах норм безоплатної приватизації на території відповідної області; щокварталу за 10 днів до закінчення поточного кварталу оприлюднювати перелік земельних ділянок, які пропонується передавати у наступному кварталі (розрахованих за зазначеною формулою), на офіційних веб-сайтах територіальних органів Держгеокадастру за місцем розташування земельних ділянок; надавати дозволи на розроблення документації із землеустрою та передавати земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності у приватну власність в межах норм безоплатної приватизації відповідно до зазначених переліків, насамперед учасникам антитерористичної операції; враховувати позицію відповідної сільської та селищної ради під час надання (передачі) земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності у власність громадян.

Для реалізації ОСОБА_4 передбачено розроблення проектів нормативно-правових актів.

Однак, суд наголошує на тому, що постанова Кабінету Міністрів України від 07.06.2017 року № 413 не врегульовує порядок надання земельних ділянок сільськогосподарського призначення громадянам, а лише затверджує ОСОБА_4 удосконалення механізму управління в сфері використання та охорони земель сільськогосподарського призначення державної власності та розпорядження ними.

Будь-яких змін до самого порядку одержання дозволу на розробку проекту землеустрою, передбаченого Земельним кодексом України, у зв'язку із затвердженням вказаної ОСОБА_4, не внесено. До того ж, даний нормативний акт не регулює питання виділення земельних ділянок, оскільки таке регулювання чітко передбачено лише Земельним кодексом України.

Відтак, посилання відповідача на постанову Кабінету Міністрів України від 07.06.2017 року № 413 як на підставу для відмови позивачу в наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою є безпідставними. Інших підстав для відмови відповідач не зазначив. Таким чином, відмова відповідача, викладена в листі від 27.07.2017 року № Б-8114/6-17-СГ, є протиправною.

Щодо вимоги позивача про зобов'язання прийняти рішення про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення спірної земельної ділянки у власність, відповідач вказує на свою виключну компетенцію приймати рішення про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою.

З даного приводу суд зазначає, що дискреційні повноваження - це сукупність прав та обов'язків органів державної влади та місцевого самоврядування, осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, що надають можливість на власний розсуд визначити повністю або частково вид і зміст управлінського рішення, яке приймається, або можливість вибору на власний розсуд одного з декількох варіантів управлінських рішень, передбачених нормативно-правовим актом, проектом нормативно-правового акту.

У разі відсутності у суб'єкта владних повноважень законодавчо закріпленого права адміністративного розсуду при вчиненні дій/прийнятті рішення, та встановлення у судовому порядку факту протиправної поведінки відповідача, зобов'язання судом суб'єкта прийняти рішення конкретного змісту не можна вважати втручанням у дискреційні повноваження.

До того ж, запорукою вірного застосування дискреційних повноважень є високий рівень правової культури державних службовців. Обсяг таких повноважень суб'єкта владних повноважень повинен мати чіткі межі застосування. Рішення органу влади має бути визнано протиправним, у разі, коли істотність порушення процедури потягнуло його неправильність, а за наявністю правової можливості (якщо ідеться про прийняття органом одного з двох рішень надати чи ні певну можливість здійснювати певні дії) суд зобов'язаний відновити порушене право шляхом зобов'язання суб'єкта владних повноважень прийняти конкретне рішення про надання можливості, якщо відмова визнана неправомірною, а інших підстав для відмови не вбачається.

Європейський суд з прав людини у справі Класс та інші проти Німеччини зазначив, що із принципу верховенства права випливає, зокрема, що втручання органів виконавчої влади у права людини має підлягати ефективному нагляду, який, як правило, повинна забезпечувати судова влада. Щонайменше це має бути судовий нагляд, який найкращим чином забезпечує гарантії незалежності, безсторонності та належної правової процедури .

Частиною 2 ст. 9 КАС України передбачено, що суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень. Окрім того, відповідно до ч. 2 ст. 5 КАС України, захист порушених прав, свобод чи інтересів особи, яка звернулася до суду, може здійснюватися судом також в інший спосіб, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

В даному випадку суд вважає, що правильним способом захисту порушених прав позивача є зобов'язання відповідача надати дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки.

При цьому, покладення такого обов'язку на відповідача не є перебиранням повноважень іншого суб'єкта владних повноважень у реалізації відповідних управлінських функцій і вирішенні питань, віднесених до виключної компетенції такого суб'єкта та зобов'язанням його приймати рішення, які входять до його компетенції чи до компетенції іншого органу, з огляду на обов'язковість ефективного механізму захисту порушеного права.

Позивач правомірно очікувала на розгляд її заяви про надання дозволу на розробку проекту землеустрою та отримання позитивного рішення.

В абз. 10 п. 9 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 30.01.2003 року № 3-рп/2003 наголошується, що правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах.

До того ж, спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникла б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення суду.

Крім того, суд звертає увагу на те, що отримання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки не означає позитивного рішення про надання її у власність. Саме такою є правова позиція Верховного Суду України, викладена 07.06.2016 року по справі № 820/3507/15.

На підставі ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідач не довів суду правомірності відмови в наданні позивачу дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, що є підставою для задоволення адміністративного позову.

Враховуючи викладене, суд вважає за необхідне адміністративний позов задовольнити повністю.

У відповідності до ч. 1 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись ст. 2, 19, 205, 241 - 246, 260 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позовну заяву ОСОБА_1 (вул. Первомайська, 21, с. Степківка, Первомайський район, Миколаївська область, 55274) до Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області (пр. Миру, 34, м. Миколаїв, 54034) - задовольнити.

2. Визнати протиправним і скасувати рішення Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області № Б-8114/6-17-СГ від 27.07.2017 року про відмову ОСОБА_1 у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність, в порядку безоплатної приватизації земельної ділянки орієнтовною площею 2,00 га для ведення особистого селянського господарства у межах Степківської сільської ради Первомайського району Миколаївської області за рахунок земельної ділянки площею 8,9 га із загальної площі 50,0 га, яка надана у постійне користування ОСОБА_2 згідно державного акту серії III - МК № 000525 від 16.11.1999 року № 120.

3. Зобов'язати Головне управління Держгеокадастру у Миколаївській області надати ОСОБА_1 дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність, в порядку безоплатної приватизації земельної ділянки орієнтовною площею 2,00 га для ведення особистого селянського господарства у межах Степківської сільської ради Первомайського району Миколаївської області за рахунок земельної ділянки площею 8,9 га із загальної площі 50,0 га, яка надана у постійне користування ОСОБА_2 згідно державного акту серії III - МК № 000525 від 16.11.1999 року № 120.

4. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області (код ЄДРПОУ 39825404) на користь ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) судовий збір у розмірі 1409,60 грн. (одна тисяча чотириста дев'ять гривень 60 копійок).

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи в порядку, визначеному ст. 255 КАС України. Апеляційна скарга може бути подана до Одеського апеляційного адміністративного суду через Миколаївський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено 22.03.2018 року.

Суддя Н. В. Лісовська