Рішення

від 22.03.2018 по справі 815/4585/17

ОДЕСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 815/4585/17

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 березня 2018 року м.Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді Аракелян М.М.

Розглянувши у порядку письмового провадження за правилами загального позовного провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДФС в Одеській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

До Одеського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1, в якому позивач просить суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №147076-1312 від 30.06.2017 року про визначення сум податкового зобов'язання за платежем орендна плата з фізичної особи ОСОБА_1 на загальну суму 64220, 25 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 30.06.2017 року Головним управлінням ДФС в Одеській області було прийнято податкове повідомлення-рішення №147076-1312 про визначення сум податкового зобов'язання за платежем: орендна плата з фізичних осіб на загальну суму 64220,25 грн. за 2017 рік, застосоване щодо позивача - фізичної особи ОСОБА_1 Нарахування зазначеної суми було здійснено щодо земельної ділянки, загальною площею 0,0510 га., що знаходиться в АДРЕСА_2, договір оренди якої, укладений між Ізмаїльською міською радою Одеської області та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1, рішенням господарського суду Одеської області від 11.02.2016 року (справа №916/4150/15) був визнаний укладеним. Як зазначає позивач, в оскаржуваному податковому повідомленні-рішенні ОСОБА_1 зазначений як фізична особа, проте договір оренди укладений з фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 Посилаючись на ст. 288 Податкового кодексу України, ст. 93 Земельного кодексу України, ст.ст. 15, 18, 20 Закону України Про оренду землі позивач зазначив, що право оренди, що виникло внаслідок рішення господарського суду Одеської області від 11.02.2016 року, не зареєстровано у передбаченому чинним законодавством порядку в Єдиному державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, а отже договір не набрав чинності (відсутня державна реєстрація права оренди) та відповідно ніяких прав та обов'язків за ним у позивача бути не може. Позивач вважає, що податкове повідомлення-рішення прийнято безпідставно, є протиправним та підлягає скасуванню.

В матеріалах справи наявні письмові заперечення Головного управління ДФС в Одеській області проти адміністративного позову, відповідно до яких, посилаючись на положення Податкового кодексу України, Земельного кодексу України, Закону України Про оренду землі представник відповідача не погоджується з доводами позивача, вважає їх необґрунтованими.

Ухвалою суду від 07.09.2017 року відкрито провадження у справі №815/4585/17.

Ухвалою суду 21.09.2017 року зупинено провадження у справі №815/4585/17 з подальшим продовженням зупинення провадження ухвалою від 12.10.2017р. за клопотанням відповідача.

Ухвалою суду від 08.11.2017р., занесеною до журналу судового засідання від 08.11.2017р., розгляд справи відкладено на 27.11.2017р. за клопотанням сторін.

У зв'язку із хворобою судді 27.11.2017р. розгляд справи перенесений на 14.12.2017р. з продовженням строку зупинення ухвалою від 14.12.2017р. до 15.01.2018р. (за клопотанням відповідача).

Ухвалою суду від 25.01.2018 року поновлено провадження у справі та вирішено питання проведення розгляду справи за правилами загального позовного провадження. Судове засідання для розгляду справи по суті призначено на 20.02.2018 року.

20 лютого 2018 року перенесено судове засідання на 26.02.2018 року у зв'язку із тимчасовою непрацездатністю судді Аракелян М.М. з 20.02.2018р. по 23.02.2018р. включно.

23 лютого 2018 року від представника позивача до суду надійшла заява (вх.№5372/18) про розгляд справи за його відсутності.

У судове засідання 26.02.2018р. представники сторін не з'явилися.

Відповідно до ч.9 ст.205 КАС України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи, не з'явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Справу розглянуто у строк, встановлений ч.2 ст.193 КАС України - 30 днів з 20.02.2018р. згідно ухвали суду від 25.01.2018р.

Вивчивши матеріали справи, дослідивши обставини та факти, якими обґрунтовуються позовні вимоги та заперечення відповідача, перевіривши їх доказами, суд дійшов наступного.

Судом встановлено, що рішенням господарського суду Одеської області від 11.02.2018 року по справі 916/4150/15 позовні вимоги Ізмаїльської міської ради Одеської області до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 задоволено частково. Визнано укладеним договір оренди земельної ділянки загальною площею 0,0510 га, кадастровий номер НОМЕР_2, яка розташована за адресою: АДРЕСА_2 для експлуатації кафе-бару між Ізмаїльською міською радою Одеської області та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1, та таким, що відповідає вимогам Закону України Про оренду землі та умовам типового договору оренди землі, що затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 03.03.2004р. за №220. При цьому затверджено редакцію вказаного договору у запропонованій позивачем редакції. В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Виконавчим комітетом Ізмаїльської міської ради Одеської області 01.03.2016 року було направлено лист №01/24-373 для обчислення орендної плати за користування земельною ділянкою до начальника Ізмаїльської ОДПІ ГУ Мін доходів в Одеській області, разом з яким було надано рішення господарського суду від 11.02.2018 року, рішення Ізмаїльської міської ради Одеської області Про затвердження нормативної грошової оцінки земель м. Ізмаїл від 06.06.2012 року №2141-VI з коефіцієнтами місцярозташування земельної ділянки, які впливають на оціночну вартість земельних ділянок , витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_2.

На підставі вищевказаного рішення, яке набрало законної сили 25.02.2016 року та звернення Ізмаїльської міської ради Одеської області, згідно з підпунктом 54.3.3, пункту 54.3 статті 54, пункту 286,5 ст. 286 Податкового кодексу України 30.06.2017 року Головним управлінням ДФС в Одеській області прийнято податкове повідомлення-рішення №147076-1312, яким визначено суму податкового зобов'язання за 2017 рік у розмірі 6422,25 грн. за платежем: орендна плата з фізичних осіб (18010900) відносно ОСОБА_1.

Як вбачається з розрахунку орендної плати фізичних осіб нормативна грошова оцінка 1га земельної ділянка за адресою АДРЕСА_2 (землі комерційного призначення) на 2013 становить - 8296546,17 грн.. З урахування коефіцієнтів індексації за 2013 рік - 1,0; за 2014 рік -1,249; за 2015 рік - 1,433; за 2016 рік - 1,06, нормативна грошова оцінка 1газемлі на 2017 рік складає - 15740257,33 грн.. З огляду на зазначене, контролюючим органом визначену суму орендної плати на 2017 рік за адресою АДРЕСА_2, загальною площею 510м 2 - 64220,25 гривень ((829,655* 1,249* 1,433*1,06) * 0,0510*8%) (для земель громадської та житлової забудови).

Судом встановлено та підтверджується наявною в матеріалах справи копією поштового відправлення, що оскаржуване податкове повідомлення рішення від 30.06.2017 року №147076-1312 позивач отримав 19.08.2017 року.

Не погоджуючись з вищевказаним рішенням ГУ ДФС в Одеській області, вважаючи його протиправним та таким що підлягає скасуванню, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюється Податковим кодексом України від 02.12.2010 № 2755-VI .

Так, відповідно до пп. 10.1.1 п. 10.1 ст. 10 та пп. 265.1.3 п. 265.1 ст. 265 Податкового Кодексу України від 02 грудня 2010 року №2755-VІ , плата за землю у складі податку на майно належить до місцевих податків.

Платниками податку є власники земельних ділянок (земельних часток, паїв) і землекористувачі. Власниками земельних ділянок вважаються юридичні та фізичні особи (резиденти і нерезиденти), які набули права власності на землю в Україні, а також територіальні громади та держава щодо земель комунальної та державної власності (пп. 14.1.34 ст. 14 ПК України ). Земельною ділянкою є частина земної поверхні з установленим межами, певним місцем розташування, цільовим (господарським) призначенням та з визначеними щодо неї правами.

Статтею 286 ПКУ встановлений порядок обчислення плати за землю.

Згідно з п. 286.1 ст. 286 ПК України підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру.

Центральні органи виконавчої влади, що реалізують державну політику у сфері земельних відносин та у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно, у сфері будівництва, щомісяця, але не пізніше 10 числа наступного місяця, а також за запитом відповідного контролюючого органу за місцезнаходженням земельної ділянки подають інформацію, необхідну для обчислення і справляння плати за землю, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до п. 287.2 ст. 287 ПК України облік фізичних осіб - платників податку нарахування відповідних сум проводяться контролюючими органами за місцем знаходження земельної ділянки щороку до 1 травня.

Нарахування фізичним особам сум податку проводиться контролюючими органами (за місцем знаходження земельної ділянки), які надсилають (вручають) платникові за місцем його реєстрації до 1 липня поточного року податкове повідомлення-рішення про внесення податку за формою, встановленою у порядку, визначеному статтею 58 цього Кодексу (п. 286.5 ст. 286 ПК України ).

Об'єкти оподаткування земельним податком є: земельні ділянки, які перебувають у власності або користуванні; земельні частки (паї), які перебувають у власності (стаття 270 ПК України ).

Відповідно до статті 271 ПК України базою оподаткування земельним податком є: нормативна грошова оцінка земельних ділянок з урахуванням коефіцієнта індексації, визначеного відповідно до порядку, встановленого цим розділом; площа земельних ділянок, нормативну грошову оцінку яких не проведено.

Відповідно до ст. 125 ЗКУ право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України від 01 липня 2004 року N 1952 "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" (ст. 126 ЗКУ).

Орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності - обов'язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою (далі - орендна плата) (пп. 14.1.136 п. 14.1 ст. 14 ПКУ).

Підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки (п. 288.1 ст. 288 ПКУ).

Платником орендної плати є орендар земельної ділянки, а об'єктом оподаткування - земельна ділянка, надана в оренду (пп. 288.2, 288.3 ст. 288 ПКУ).

З аналізу вищевказаних нормативно-правових актів судом встановлено, що платниками орендної плати за землі державної або комунальної власності є фізичні особи, які уклали з відповідним органом місцевого самоврядування (сільською, селищною, міською радою, радою об'єднаної територіальної громади) або органом виконавчої влади договір оренди земельної ділянки із земель державної або комунальної власності за місцем розташування такої земельної ділянки.

При цьому, якщо у договорі оренди земельної ділянки із земель державної або комунальної власності визначено, що орендарем є фізична особа - підприємець і земельна ділянка надана для провадження підприємницької діяльності, то на обліку у контролюючому органі як платник орендної плати є фізична особа - підприємець.

Як встановлено судом, договір оренди укладено між Ізмаїльскою міською радою Одеської області та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 як суб'єктом господарювання.

Проте, в оскаржуваному податковому повідомленні-рішенні нараховано податкове зобов'язання з орендної плати стосовно ОСОБА_1 як фізичної особи.

Статтею 6 Закону України Про оренду землі встановлено, що орендарі набувають права оренди земельної ділянки на підставах і в порядку, передбачених Земельним кодексом України , Цивільним кодексом України , цим та іншими законами України і договором оренди землі. Право оренди земельної ділянки підлягає державній реєстрації відповідно до закону.

Згідно з ст. 13 Закону України Про оренду землі договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Відповідно до ст. 17 Закону України Про оренду землі об'єкт за договором оренди землі вважається переданим орендодавцем орендареві з моменту державної реєстрації права оренди, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до ст. 4 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень державній реєстрації прав підлягають:1) право власності; 2) речові права, похідні від права власності: право користування (сервітут); право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис); право забудови земельної ділянки (суперфіцій); право господарського відання; право оперативного управління; право постійного користування та право оренди (суборенди) земельної ділянки ; право користування (найму, оренди) будівлею або іншою капітальною спорудою (їх окремою частиною), що виникає на підставі договору найму (оренди) будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини), укладеного на строк не менш як три роки; іпотека; право довірчої власності; інші речові права відповідно до закону; 3) право власності на об'єкт незавершеного будівництва; 4) заборона відчуження та арешт нерухомого майна, податкова застава, предметом якої є нерухоме майно, та інші обтяження.

Судом встановлено, що рішенням господарського суду Одеської області від 11.02.2016 року по справі №916/4150/15, яке набрало законної сили 25.02.2016 року, визнано укладеним договір оренди земельної ділянки загальною площею 0,0510 га, кадастровий номер НОМЕР_2, яка розташована за адресою: АДРЕСА_2 для експлуатації кафе-бару між Ізмаїльською міською радою Одеської області та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 на певних умовах, зазначених в рішенні.

Як вбачається з договору оренди земельної ділянки (в редакції відповідно до рішення господарського суду) Ізмаїльська міська рада (код ЄДРПОУ 26569223), яка знаходиться за адресою: 68600, Одеська область, місто Ізмаїл, проспект Суворова, будинок № 62, надалі пойменована як Орендодавець , в особі міського голови ОСОБА_2, який діє на підставі Закону України Про місцеве самоврядування в Україні та Постанови Ізмаїльської міської виборчої комісії Одеської області № 102 від 06 листопада 2010 року, з одного боку, та фізична особа-підприємець ОСОБА_1, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1, місце реєстрації: АДРЕСА_3, місце проживання: 68600, АДРЕСА_1, надалі пойменований як Орендар , з другого боку, разом пойменовані як Сторони , уклали цей договір, зокрема, про те, що згідно цього договору в оренду передається земельна ділянка загальною площею 0,0510 га. Кадастровий номер - НОМЕР_2 (п.2.2).

Згідно з п.3.1 договору встановлено, що його укладено терміном на 15 (п'ятнадцять) років з дати державної реєстрації права оренди земельної ділянки, проведеної відповідно до вимог Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень .

Відповідно до прикінцевих положень договору, а саме пункту 16.1, право оренди земельної ділянки підлягає обов'язковій державній реєстрації відповідно до вимог Закону України Про державну реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень. Договір оренди землі набуває чинності після підписання Сторонами та державної реєстрації права оренди земельної ділянки, оформленого відповідно до вимог Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень . (п.16.2). Об'єкт за договором оренди землі вважається переданим Орендодавцем Орендареві з моменту державної реєстрації права оренди. (п.16.3).

Як встановлено судом та підтверджується інформаційною довідкою з Єдиного державного реєстру речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, за об'єктом нерухомого майна - земельна ділянка площею 0,0510 га (кадастровий номер НОМЕР_2), яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_2, відомості про інші речові права та право оренди відсутні.

Таким чином, на момент прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення від 30.06.2017 року вищевказаний договір оренди не набув чинності та позивач не набув права оренди у встановленому законом порядку.

Оскаржуване податкове повідомлення-рішення винесено саме стосовно нарахування ОСОБА_1 орендної плати з фізичних осіб , при цьому умови договору про розмір орендної плати на рік (8,0% від нормативної грошової оцінки в рік згідно п.4.1,4.2 договору; нормативна грошова оцінка земельної ділянки на момент підписання договору 757314,30грн. згідно п.2.4 договору) не були покладені в основу проведеного контролюючим органом розрахунку орендної плати.

З розрахунку убачається, що без внесення змін до договору оренди , у тому числі в судовому порядку, відповідач здійснив перерахунок орендної плати, встановленої в договорі, виходячи з нових даних про нормативну грошову оцінку земельної ділянки 1га землі (Витяг з технічної документації про НГОЗД від 05.02.2016р.) та з урахуванням коефіцієнтів індексації за 2013-2016 роки, тобто за період, який охоплює і час до дати, за якою визначається дата укладання договору згідно рішення суду (дата набрання ним чинності - 25.02.2016р.).

Виходячи з викладеного, суд дійшов висновку, що орендна плата за землю з фізичних осіб у розмірі 64220,25грн. за 2017 рік без законних на те підстав нарахована ФОП ОСОБА_1 оскаржуваним повідомленням-рішенням.

Статтею 242 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Відповідно до ч. 1. ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно з ч.ч.1.2 ст. 76 КАС України встановлено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Частиною 1 ст. 77 КАС України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

У відповідності до частини 2 цієї статті встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Суд позбавлений можливості надати оцінку доводам відповідача, оскільки заперечення на позовом не містять аргументів стосовно безпідставності (необгрунтованості) підстав та мотивів, викладених в позовній заяві.

Згідно з ч.1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Частиною 2 ст.2 КАС України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч.1 ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних справах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно із ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб'єкта владних повноважень на підтвердження правомірності свого рішення та докази, надані позивачем, суд приходить до висновку про наявність підстав для задоволення адміністративного позову.

Відповідно до ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Позивачем сплачений судовий збір в розмірі 642 грн. відповідно до квитанції №21 від 28.08.2017 року, який згідно з ч.1 ст.139 КАС України підлягає стягненню на його користь за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС в Одеській області.

Керуючись ст.ст. 139, 241-243-246, 250, 255, 295 КАС України, суд,-

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління ДФС в Одеській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС в Одеській області від 30.06.2017 року №147076-1312 про визначення сум податкового зобов'язання за платежем орендна плата з Фізичної особи ОСОБА_1 на загальну суму 64220,25 грн.

Стягнути з Головного управління ДФС в Одеській області за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 судовий збір у сумі 642 (шістсот сорок дві)грн. 00 коп.

Рішення суду може бути оскаржено в порядку та в строки, встановлені ст. 293,295 КАС України.

Рішення суду набирає законної сили в порядку та в строки, встановлені ст. 255 КАС України.

Суддя М.М. Аракелян

.