Ухвала

від 22.03.2018 по справі 910/3186/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua УХВАЛА м. Київ 22.03.2018Справа №  910/3186/18 Суддя Господарського суду міста Києва Пукшин Л.Г., розглянувши заяву Комунального підприємства «Київський метрополітен» про  вжиття заходів забезпечення позову           у справі за позовом           Комунального підприємства «Київський метрополітен» (03056, м. Київ, просп. Перемоги, 35) до  Товариства з обмеженою відповідальністю «Солінг» (01004, м. Київ, вул. Червоноармійська, 13) про стягнення 239   532,83 грн. представники: без виклику представників сторін ВСТАНОВИВ: На розгляд Господарського суду міста Києва передані позовні вимоги Комунального підприємства «Київський метрополітен» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Солінг» про стягнення 239 532,83 грн. В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що 17.12.2007р. Комунальним підприємством «Київський метрополітен» (надалі – позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Солінг» (надалі – відповідач) укладено договір № 29-УНД-07. Відповідно до умов договору позивач зобов'язався надати відповідачу право встановлення спеціальних конструкцій на місцях розташування для здійснення рекламно-інформаційної діяльності на період та на умовах, що визначені договором. За доводами позивача термін дії Договору закінчився 31.12.2017 року.  Управлінням з питань реклами виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) видано накази про перелік  спеціальних конструкцій, які підлягають демонтажу від 14.02.2018 № 152 та від 21.02.2018 № 173. Відповідно до переліку спеціальних конструкцій, які підлягають демонтажу визначено 28 станцій метрополітену де необхідно здійснити демонтаж спеціальних конструкцій, що належать ТОВ “Солінг”. Оскільки, вказані спеціальні конструкції не були демонтовані ТОВ “Солінг” в добровільному порядку, позивач здійснив такий демонтаж у відповідності до вимог наказів та Порядку  розміщення реклами в місті Києві, затвердженого рішенням Київської міської ради від 22.09.2011 № 37/6253 (надалі - порядок). Загальна вартість витрат пов'язаних з демонтажем рекламних конструкцій та транспортування по 6 станціям метрополітену становить  239    532,83 грн.  А відтак, за доводами позивача понесені ним витрати на демонтаж рекламних конструкцій повинен відшкодувати відповідач у відповідності до приписів порядку, а тому просить суд стягнути з відповідача заборгованість у розмірі  239     532,83 грн. 20.03.2018р. до господарського суду разом з позовною заявою надійшла заява Комунального підприємства «Київський метрополітен» про вжиття заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього на п/р 26000634097400 в ПАТ «УкрСиббанк», МФО 351005, п/р 2600000002040 в ПАТ КБ «Привекс-Банк» МФО 321983 в межах ціни позову 239   532,83 грн. В обґрунтування заяви, позивач зазначає, що відповідач не сплатив вартість витрат пов'язаних з демонтажем рекламних конструкцій та їх транспортуванням в добровільному порядку та ухиляється від сплати позивачу вартості витрат, що в подальшому утруднить чи зробить неможливим виконання рішення суду.            Розглянувши заяву позивача про вжиття заходів до забезпечення позову, суд дійшов  висновку про відмову в її задоволенні, з огляду на наступне. Статтею 136 Господарського процесуального кодексу України визначено, що господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду. Відповідно до ч. 1 ст. 137 Господарського процесуального кодексу України, позов забезпечується, зокрема, накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб. У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу. Особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову. У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу. Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов'язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви. В заяві про забезпечення позову позивач зазначає, що невжиття заходів щодо накладення арешту на грошові кошти відповідача, може утруднити чи унеможливити виконання судового рішення та вважає, оскільки між відповідачем та ТОВ «Скай медіа лайт» укладено договір № 1 купівлі-продажу 39 рекламних конструкцій. Проте, позивач вважає, що ТОВ «Скай медіа лайт» є штучно створеним підприємством для виведення грошових активів ТОВ «Солдінг», що в подальшому у разі винесення рішення суду, утруднить його виконання. Дослідивши матеріали справи, судом встановлено, що обставини щодо укладення договору № 1 купівлі-продажу 39 рекламних конструкцій та протокол № 1 загальних зборів від 03.08.2017р., який наданий на підтвердження того, що позивач є засновником «Скай медіа лайт» не є належними доказами та не містять обставини, які вказують на ймовірну складність або неможливість виконання рішення суду у разі задоволення позовних вимог, так само як і не містить документального обґрунтування, наявності фактичних обставин, які свідчать про загрозу невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову. Таким чином, припущення заявника про неможливість виконання прийнятого в подальшому судового рішення, в разі його задоволення, не підтверджується жодними належними та допустимими доказами, а тому заява Комунального підприємства «Київський метрополітен» про вжиття заходів до забезпечення позову є необґрунтованою та задоволенню не підлягає. Статтею 140 Господарського процесуального кодексу України визначено, що заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи. Про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу. Ухвалу про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову може бути оскаржено. Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи. На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 136, 140, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, суд УХВАЛИВ: В задоволенні заяви Комунального підприємства «Київський метрополітен» про  вжиття заходів забезпечення позову № 12/04-219 від 19.03.2018 року відмовити. Ухвала набирає законної сили 22.03.2018р. та може бути оскаржена в апеляційному порядку до Київського апеляційного господарського суду шляхом подачі апеляційної скарги у строк визначений ч. 1 ст. 256 Господарського процесуального кодексу України.        Суддя                                                                                                        Пукшин Л.Г.