Рішення

від 21.03.2018 по справі 826/8606/17

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА01051, м.  Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И м. Київ 21 березня 2018 року                      № 826/8606/17 Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Григоровича П.О., розглянув у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Правничий альянс «Алєксєєв, Боярчуков та партнери»     до третя особаДержавної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві Публічне акціонерне товариство «Фідобанк» провизнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії ОБСТАВИНИ СПРАВИ: До Окружного адміністративного суду міста Києва звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю «Правничий альянс «Алєксєєв, Боярчуков та партнери» (далі також – позивач або Товариство) з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві (далі також – відповідач або ДПІ у Печерському районі), в якому просило суд: 1.          Визнати протиправною та скасувати податкову вимогу від 27.05.2016 № 6468-17, направлену Державною податковою інспекцією у Печерському районі Головною управління ДФС України у м. Києві (ідентифікаційний код 39669867, місцезнаходження: вул. Лєскова, 2, м. Київ, 01011) Товариству з обмеженою відповідальністю «Правничий альянс «Алєксєєв, Боярчуков та Партнери» (ідентифікаційний код 39402044, місцезнаходження: вул. Шота Руставелі, 11, поверх 3, м. Київ, 01001) на суму 4 763 448,80 грн. податкового боргу з єдиного податку юридичних осіб. 2.          Зобов'язати Державну податкову інспекцію у Печерському районі Головного управління ДФС України у м. Києві (ідентифікаційний код 39669867, місцезнаходження: вул. Лєскова, 2, м. Київ, 01011) врахувати в інтегрованій картці платника з єдиного податку Товариства з обмеженою відповідальністю «Правничий альянс «Алєксєєв, Боярчуков та Партнери» (ідентифікаційний код 39402044, місцезнаходження: вул. Шота Руставелі, 11, поверх 3, м. Київ, 01001): наявну оплату єдиного податку за перший квартал 2016 року у сумі 4 823 450,00 грн. згідно з платіжним дорученням від 17.05.2016 № 107 та відсутність податковою боргу у зв'язку із здійсненням даної оплати. Позовні вимоги мотивовано тим, що відповідачем винесено відносно позивача протиправну податкову вимогу, яка підлягає скасуванню, оскільки ним фактично виконаний обов'язок щодо сплати єдиного податку, що підтверджується прийнятим банком платіжним дорученням, проте як стало відомо позивачу після прийняття спірної вимоги, з вини банку вказані кошти за призначенням перераховані не були. Відповідач подав суду письмові заперечення на адміністративний позов, в яких наголосив на необґрунтованості позовних вимог та відсутності підстав для їх задоволення, оскільки, на його думку, податкова вимога є лише підтвердженням позиції податкового боргу, яке не має юридичного наслідку, тобто не зобов'язує вносити зміни у ведення бухгалтерського обліку своєї господарської діяльності. Також зазначив, що лише податкове повідомлення-рішення, яке має юридичний наслідок та зобов'язує до усунення визначених податковим органом порушень норм податкового законодавства суб'єкта господарювання при здійснення ним господарської діяльності.    В ході судового розгляду судом до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача було залучено Публічне акціонерне товариство «Фідобанк» (далі також - Банк), яке в судове засідання не з'явилося, письмових пояснень чи заперечень по суті спору суду не подало. Суд, встановивши відсутність потреби заслухати свідка чи експерта, керуючись ч.6 ст.128 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції чинній на момент виходу в письмове провадження), ухвалив розглядати справу у порядку письмового провадження. 15 грудня 2017 року набрав чинності Закон України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України. Цивільною процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» від 03 жовтня 2017 року №2147-УІІІ, яким внесено зміни до Кодексу адміністративного судочинства України, виклавши його в новій редакції. Відповідно до пункту 10 частини 1 розділу VII «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України в новій редакції передбачено, що справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу. Згідно з ч.3 ст.241 Кодексу адміністративного судочинства України судовий розгляд в суді першої інстанції закінчується ухваленням рішення суду. Враховуючи викладене, суд закінчує розгляд даної справи ухваленням рішення за правилами нової редакції Кодексу адміністративного судочинства України. ВСТАНОВИВ: Як вбачається з матеріалів справи, позивач отримав від відповідача податкову вимогу від 28.05.2016 № 6468-17 на суму 4763448,80 грн., сформовану автоматично на підставі даних інтегрованої картки платника (далі також – спірна вимога). При цьому, з матеріалів справи судом встановлено, що між позивачем та ПрАТ «Фідобанк», укладено договір банківського рахунку від 01.10.2014 № 581414, за умовами якого Банк, окрім іншого, надавав позивачу послуги з проведення розрахунків. На підставі зазначеного договору, за допомогою системи дистанційного обслуговування позивач подав на виконання Банку платіжне доручення від 17.05.2016 № 107 на суму 4823450,00 грн. з призначенням платежу – єдиний податок за 1 квартал 2016 року, одержувач - УДКСУ у Печерському районі ГУ ДКСУ у м. Києві, яке було прийняте Банком, що підтверджується відміткою Банку про одержання 17.05.2016 (штамп та підпис). Проте, як виявилося згодом, Банк своїх зобов'язань перед позивачем як Клієнтом не виконав, кошти з його рахунку не списав та не перерахував за призначенням в рахунок сплати єдиного податку, у зв'язку з запровадженням в Банку тимчасової адміністрації, про що позивач повідомив відповідача листом від 20.05.2016. Вважаючи спірну вимогу протиправною, позивач звернувся до суду з даним позовом про його скасування. Дослідивши та надавши оцінку наявним у матеріалах справи письмовим доказам за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на безпосередньому, всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог виходячи з наступного. Відповідно до пункту 56.1. статті 56 Податкового кодексу України, рішення, прийняті контролюючим органом, можуть бути оскаржені в адміністративному або судовому порядку. Частиною другою статті 2 Кодекс адміністративного судочинства України закріплено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуваннях усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку. Відповідно до частини другої статті 6 та частини другої статті 19 Конституції України, органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах і відповідно до законів України. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює Податковий кодекс України (далі також - Кодекс), в редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин. Відповідно до підпункту 14.1.175. підпункту 14.1.153. пункту 14.1. статті 14 Кодексу податковий борг - сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання. Згідно з пунктом 41.2. статті 41 Кодексу, органами стягнення є виключно контролюючі органи, уповноважені здійснювати заходи щодо забезпечення погашення податкового боргу та недоїмки зі сплати єдиного внеску у межах повноважень, а також державні виконавці у межах своїх повноважень. Стягнення податкового боргу та недоїмки зі сплати єдиного внеску за виконавчими написами нотаріусів не дозволяється. Відповідно до пункту 46.1. статті 46 Кодексу, податкова декларація, розрахунок (далі - податкова декларація) - документ, що подається платником податків (у тому числі відокремленим підрозділом у випадках, визначених цим Кодексом) контролюючому органу у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобов'язання, чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку. Крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов'язання та/або пені вважається узгодженою (пункт 54.1. статті 54 Кодексу). Платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом (пункт 57.1. статті 57 Кодексу). Відповідно до пунктів 59.1., 59.3. статті 59 Кодексу, у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення. Податкова вимога повинна містити відомості про факт виникнення грошового зобов'язання та права податкової застави, розмір податкового боргу, який забезпечується податковою заставою, обов'язок погасити податковий борг та можливі наслідки його непогашення в установлений строк, попередження про опис активів, які відповідно до законодавства можуть бути предметом податкової застави, а також про можливі дату та час проведення публічних торгів з їх продажу. Податкова вимога надсилається (вручається) також платникам податків, які самостійно подали податкові декларації, але не погасили суми податкових зобов'язань у встановлені цим Кодексом строки, без попереднього надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення (пункт 59.4. статті 59 Кодексу). Відповідно до пункту 295.1. статті 295 Кодексу, платники єдиного податку першої і другої груп сплачують єдиний податок шляхом здійснення авансового внеску не пізніше 20 числа (включно) поточного місяця. Такі платники єдиного податку можуть здійснити сплату єдиного податку авансовим внеском за весь податковий (звітний) період (квартал, рік), але не більш як до кінця поточного звітного року. Платники єдиного податку третьої групи сплачують єдиний податок протягом 10 календарних днів після граничного строку подання податкової декларації за податковий (звітний) квартал (пункт 295.3. статті 295 Кодексу). Згідно з пунктом 36.1 статті 36 Кодексу визначено, що обов'язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи визнається податковим обов'язком. Відповідно до пунктів 129.6., 129.7. статті 129 Кодексу, за порушення строку зарахування податків до бюджетів або державних цільових фондів, установлених Законом України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні», з вини банку або органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриваються рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, такий банк/орган сплачує пеню за кожний день прострочення, включаючи день сплати, та штрафні санкції у розмірах, встановлених цим Кодексом, а також несе іншу відповідальність, встановлену цим Кодексом, за порушення порядку своєчасного та повного внесення податків, зборів, платежів до бюджету або державного цільового фонду. При цьому платник податків звільняється від відповідальності за несвоєчасне або перерахування не в повному обсязі таких податків, зборів та інших платежів до бюджетів та державних цільових фондів, включаючи нараховану пеню або штрафні санкції. Не вважається порушенням строку перерахування податків, зборів, платежів з вини банку порушення, вчинене внаслідок регулювання Національним банком України економічних нормативів такого банку, що призводить до нестачі вільного залишку коштів на такому кореспондентському рахунку. Якщо у майбутньому банк або його правонаступники відновлюють платоспроможність, відлік строку зарахування податків, зборів та інших платежів розпочинається з моменту такого відновлення. Відповідно до пункту 1.24. статті 1 Закону України «Про платіжні системи та переказ грошей в Україні» (далі також  - Закон) переказ коштів (далі - переказ) - рух певної суми коштів з метою її зарахування на рахунок отримувача або видачі йому у готівковій формі. Ініціатор та отримувач можуть бути однією і тією ж особою. Згідно з пунктом 8.1. статті 8 Закону, банк зобов'язаний виконати доручення клієнта, що міститься в розрахунковому документі, який надійшов протягом операційного часу банку, в день його надходження. У разі надходження розрахункового документа клієнта до обслуговуючого банку після закінчення операційного часу банк зобов'язаний виконати доручення клієнта, що міститься в цьому розрахунковому документі, не пізніше наступного робочого дня. За порушення строків, встановлених пунктами 8.1 та 8.2 цієї статті, банк, що обслуговує платника, несе відповідальність, передбачену цим Законом (пункт 8.3. статті 8 Закону). Відповідно до пункту 21.1. статті 21 Закону, ініціювання переказу проводиться шляхом: подання ініціатором до банку, в якому відкрито його рахунок, розрахункового документа; подання платником до будь-якого банку документа на переказ готівки і відповідної суми коштів у готівковій формі; подання ініціатором до відповідної установи - учасника платіжної системи документа на переказ, що використовується у відповідній платіжній системі для ініціювання переказу; використання держателем електронного платіжного засобу для оплати вартості товарів і послуг або для отримання коштів у готівковій формі;  подання отримувачем платіжної вимоги при договірному списанні;  надання клієнтом банку, що його обслуговує, належним чином оформленого доручення на договірне списання; внесення готівкових коштів для подальшого переказу за допомогою платіжних пристроїв. Згідно з підпунктом 1 пункту 22.1., пунктом 22.2., пунктом 22.3., пунктом 22.4. статті 22 Закону, ініціювання переказу здійснюється зокрема, платіжним дорученням. Клієнт банку має право самостійно обирати види розрахункового документа (крім платіжної вимоги), які визначені цим Законом, для ініціювання переказу. Розрахункові документи, за винятком платіжної вимоги-доручення, мають подаватися ініціатором до банку, що його обслуговує. Платіжна вимога-доручення подається отримувачем коштів безпосередньо до платника. Доставка платіжної вимоги-доручення до платника може здійснюватися банком, що обслуговує отримувача коштів, через банк, що обслуговує платника, а також за допомогою засобів зв'язку. Під час використання розрахункового документа ініціювання переказу є завершеним: для платника - з дати надходження розрахункового документа на виконання до банку платника; для банку платника - з дати списання коштів з рахунка платника та зарахування на рахунок отримувача в разі їх обслуговування в одному банку або з дати списання коштів з рахунка платника та з кореспондентського рахунка банку платника в разі обслуговування отримувача в іншому банку. Банки мають забезпечувати фіксування дати прийняття розрахункового документа на виконання. Банки зобов'язані виконувати доручення клієнтів, що містяться в документах на переказ, відповідно до реквізитів цих документів та з урахуванням положень, встановлених пунктом 22.6 статті 22 цього Закону (пункт 32.3. статті 32 Закону). Отримувач має право на відшкодування банком, що обслуговує платника, шкоди, заподіяної йому внаслідок порушення цим банком строків виконання документа на переказ. Виходячи з наведених положення Кодексу та Закону суд дійшов висновку, що конституційний обов'язок платника зі сплати податків слід вважати виконаним з часу подання до обслуговуючого банку платіжного доручення на перерахування на відповідний рахунок обслуговуючого казначейського органу грошових коштів з рахунку платника у банку за наявності у нього достатнього грошового залишку на день платежу. При цьому платник не несе відповідальності за дії банківських та кредитних установ, які беруть участь у багатостадійному процесі сплати та перерахування податків до бюджету. Отже, за наявності у платника відповідних доказів, що підтверджують виконання усіх передбачених законодавством умов для визнання його добросовісним платником, обов'язок зі сплати відповідної суми податкового зобов'язання слід визнати виконаним, незалежно від фактичного зарахування платежу до бюджетної системи України. Як вже зазначалося в описовій частині рішення та підтверджується матеріалами справи,  платіжним дорученням позивача від 17.05.2016 № 107, отриманим 17.05.2016 ПрАТ «Фідобанк» в рахунок єдиного податку за 1 квартал 2016 року мала бути зарахована сума 4   823 450,00 грн., проте згідно з даними інтегрованої картки платника зазначена сума не була отримана відповідачем, у зв'язку з чим виникла недоїмка по єдиному податку, на яку автоматично була сформована та виставлена позивачу спірна податкова вимога. Разом з тим, судом встановлено, що на виконання зобов'язання по сплаті єдиного податку, маючи на рахунку достатню суму коштів, позивач надав у Банк належним чином оформлений розрахунковий документ (платіжне доручення від 17.05.2016 № 107) на перерахування платежу до бюджету (єдиного податку за 1 квартал в сумі 4   823 450,00 грн.), який був прийнятий Банком до виконання (підтверджується відміткою банку на платіжному дорученні 17.05.2016 – штампом та підписом працівника банку), але виконаний ним не був. Таким чином, з отриманням позивачем документу, у даному випадку, платіжного доручення від 17.05.2016 № 107 з відміткою Банка про прийняття (одержання) його на виконання, ініціювання переказу вважається остаточно завершеним і за його подальший переказ відповідальність несе банк. Виходячи з системного аналізу наведених норм, порушення банком порядку зарахування до бюджету та державних цільових фондів податків і зборів при пред'явленні платником податків до установи банку платіжних доручень у встановлений строк є виною банку, у зв'язку з цим, орган доходів і зборів не застосовує до суб'єкта господарювання штрафні санкції у випадку порушення термінів сплати або не перерахування податків, зборів, платежів з вини банку. Таким чином, неперерахування єдиного податку за платіжним дорученням від 17.05.2016 № 107 на суму 4   823 450,00 грн. не є наслідком безпосередньо дій позивача, отже відповідна сума не може бути визнана податковим боргом позивача, що свідчить про протиправність спірної вимоги та наявність підстав для її скасування. При цьому, Банком без поважних причин не було виконано платіжне доручення позивача від 17.05.2016 № 107 на суму 4   823 450,00 грн. та не було списано вказаної суми з його рахунку заважаючи на те, що тимчасова адміністрація у Банку була запроваджена лише з 20.05.2016 на підставі рішення Національного банку України від 20.05.2016   № 8. Виходячи з вищезазначеного в сукупності та враховуючи, що позивачем виконані усі передбачені законодавством умови для визнання його добросовісним платником, його обов'язок зі сплати відповідної суми податкового зобов'язання з єдиного податку слід вважати виконаним, незалежно від фактичного зарахування платежу до бюджетної системи України. Відповідно до пункту 1 розділу І Порядку ведення органами Державної фіскальної служби України оперативного обліку податків і зборів, митних та інших платежів до бюджетів, єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затвердженого Наказ Міністерства фінансів України 07.04.2016 № 422 (далі також - Порядок), інтегрована картка платника (далі - ІКП) - форма оперативного обліку податків, зборів, митних платежів до бюджетів та єдиного внеску, що ведеться за кожним видом платежу та включає перелік показників підсистем інформаційної системи органів ДФС, які характеризують стан розрахунків платника з бюджетами та цільовими фондами. Згідно з пунктом 1 розділу ІІ Порядку, з метою обліку нарахованих і сплачених сум податків, зборів, митних та інших платежів до бюджетів, єдиного внеску органами ДФС відкриваються ІКП за кожним платником та кожним видом платежу, які повинні сплачуватися такими платниками. ІКП містить інформацію про облікові операції та облікові показники, які характеризують стан розрахунків платника податків з бюджетами та цільовими фондами за відповідним видом платежу. Оперативний облік податків і зборів, митних та інших платежів до бюджету, єдиного внеску здійснюється органами ДФС в інформаційній системі органів ДФС (пункт 3 розділу І Порядку). За даними оперативного обліку податків і зборів, митних та інших платежів до бюджетів, єдиного внеску ДФС та її територіальними органами формується звітність про нарахування та надходження податків, зборів, єдиного внеску, надходження митних та інших платежів до бюджетів, податковий борг, недоїмку зі сплати єдиного внеску, відшкодування податку на додану вартість, результати контрольно-перевірочної роботи, розстрочення (відстрочення) грошових зобов'язань (податкового боргу), надміру сплачені податки, збори, єдиний внесок тощо (пункт 6 розділу І Порядку). Враховуючи відсутність у позивача податкового боргу з єдиного податку за 1 квартал 2016 року, відповідач повинен внести (врахувати) до інтегрованої картки платника податку відомості про наявну оплату єдиного податку за перший квартал 2016 року у сумі 4 823 450,00 грн. згідно з платіжним дорученням від 17.05.2016 № 107 та про відсутність податкового боргу у зв'язку із здійсненням такої оплати. Беручи до уваги вищенаведене в сукупності, за правилами, встановленими статтею 90 Кодексу адміністративного судочинства України, проаналізувавши матеріали справи, надані сторонами докази та пояснення їхніх представників, суд дійшов висновку, що заявлені позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі. Згідно з частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Відповідач належним чином не виконав обов'язок щодо доказування з урахуванням вимог, встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України. Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. Стосовно заяви позивача про встановлення судового контролю, Окружний адміністративний суд міста Києва зазначає наступне. Відповідно до змісту ч.1 ст. 382 Кодексу адміністративного судочинства України Суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення. З аналізу викладених норм вбачається, що зобов'язання суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення є правом суду, а не його обов'язком. З огляду на викладене, а також приймаючи до уваги обставини даної справи, Суд дійшов висновку про відсутність підстав для встановлення судового контролю щодо виконання рішення в даній справі, оскільки позивачем не наведено доводів та не надано доказів, які свідчать про те, що відповідач ухилятиметься від виконання рішення суду за наслідками набрання даним рішенням законної сили. Враховуючи викладене та керуючись статтями 2, 6, 72-77, 90, 139, 241-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, - ВИРІШИВ: 1.          Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Правничий альянс «Алєксєєв, Боярчуков та партнери» задовольнити повністю. 2.          Визнати протиправною та скасувати податкову вимогу від 27.05.2016 № 6468-17, направлену Державною податковою інспекцією у Печерському районі Головною управління ДФС України у м. Києві (ідентифікаційний код 39669867, місцезнаходження: вул. Лєскова, 2, м. Київ, 01011) Товариству з обмеженою відповідальністю «Правничий альянс «Алєксєєв, Боярчуков та Партнери» (ідентифікаційний код 39402044, місцезнаходження: вул. Шота Руставелі, 11, поверх 3, м. Київ, 01001) на суму 4 763 448,80 грн. податкового боргу з єдиного податку юридичних осіб. 3.          Зобов'язати Державну податкову інспекцію у Печерському районі Головного управління ДФС України у м. Києві (ідентифікаційний код 39669867, місцезнаходження: вул. Лєскова, 2, м. Київ, 01011) врахувати в інтегрованій картці платника з єдиного податку Товариства з обмеженою відповідальністю «Правничий альянс «Алєксєєв, Боярчуков та Партнери» (ідентифікаційний код 39402044, місцезнаходження: вул. Шота Руставелі, 11, поверх 3, м. Київ, 01001): наявну оплату єдиного податку за перший квартал 2016 року у сумі 4 823 450,00 грн. згідно з платіжним дорученням від 17.05.2016 № 107 та відсутність податковою боргу у зв'язку із здійсненням даної оплати. 4.          Стягнути судові витрати в сумі 3200,00 грн. (три тисячі двісті гривень 00 копійок) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Правничий альянс «Алєксєєв, Боярчуков та партнери» (код ЄДРПОУ 39402044) шляхом їх безспірного списання з рахунків Державної податкової інспекції у Печерському районі Головною управління ДФС України у м. Києві за рахунок бюджетних асигнувань. Рішення набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України, та може бути оскаржено до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 293-297 Кодексу адміністративного судочинства України з урахуванням положень підпункту 15.5 пункту 15   розділу VII «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України. Суддя                                                                                                П.О. Григорович