Ухвала

від 21.03.2018 по справі 757/5462/18-к

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 11-сс/796/1687/2018 Слідчий суддя у першій інстанції ОСОБА_1

Суддя-доповідач ОСОБА_2

У Х В А Л А

21 березня 2018 року суддя судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду м. Києва ОСОБА_2 , перевіривши на наявність перешкод для відкриття апеляційного провадження апеляційну скаргу представника ТОВ «Істерн Беверідж Трейдінг» - адвоката ОСОБА_3 на ухвалу слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 07 лютого 2018 року,

В С Т А Н О В И Л А:

Ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 07 лютого

2018 року у кримінальному провадженні № 42017000000003128 задоволено клопотання старшого слідчого в особливо важливих справах четвертого відділу з розслідування кримінальних проваджень управління з розслідування особливо важливих справ Головного слідчого управління Генеральної прокуратури України ОСОБА_4 , призначенопозапланову документальну перевірку дотримання вимог податкового законодавства України ТОВ «ІБТ» (ЄДРПОУ 38679874) по проведеним фінансово-господарським операціям із ТОВ «Востокснабагро» (ЄДРПОУ 39601384) за весь період взаємної діяльності, з питань правильності нарахування та сплати до бюджету податку на додану вартість та податку на прибуток підприємства, додержання вимог митного та валютного законодавства України, проведення якої доручено співробітникам Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби у строки, встановлені Податковим кодексом України.

На вказану ухвалу слідчого судді представник ТОВ «Істерн Беверідж Трейдінг» - адвокат ОСОБА_3 подав апеляційну скаргу, в якій порушив питання про її скасування та постановлення нової ухвали, якою просить відмовити у задоволенні клопотання слідчого

ОСОБА_4 про проведення позапланової документальної перевірки ТОВ «Істерн Беверідж Трейдінг».

Обґрунтовуючи можливість оскарження ухвали слідчого судді від 07 лютого

2018 року в апеляційному порядку, апелянт посилається на ст. 55, ч. 3 ст. 8, п. 8 ст. 129 Конституції України, положення п. 17 ч. 1 ст. 7, ст.ст. 9, ч.ч. 3, 4 ст. 21 КПК України, правову позицію Верховного Суду України, висловлену в постанові від 03 березня 2016 року, ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а також на практику Європейського суду з прав людини

Матеріали апеляційної скарги передані судді-доповідачу 07 березня 2018 року.

Перевіривши апеляційну скаргу та вивчивши матеріали судового провадження за скаргою адвоката ОСОБА_3 , які надійшли до суду апеляційної інстанції 21 березня

2018 року, вважаю, що у відкритті провадження за апеляційною скаргою необхідно відмовити, виходячи з наступного.

Відповідно до положень ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Стаття 55 Конституції України гарантує кожному право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

В офіційному тлумаченні частини другої статті 55 Конституції України, викладеному в рішенні Конституційного Суду України від 14 грудня 2011 року № 19-рп/2011, зазначено, що реалізація конституційного права на оскарження в суді будь-яких рішень, дій чи бездіяльності всіх органів влади, місцевого самоврядування, посадових і службових осіб забезпечується в порядку, визначеному процесуальним законом.

Згідно із ч. 1 ст. 1 КПК України порядок кримінального провадження на території України визначається лише кримінальним процесуальним законодавством, аналіз якого свідчить, що унормування кримінальних процесуальних відносин відбувається шляхом чіткого та імперативного визначення процедур, регламентації прав їх учасників для попередження свавільного використання владними органами своїх повноважень і забезпечення умов справедливого судочинства.

Відповідно до ст. 7 КПК України зміст і форма кримінального провадження повинні відповідати загальним засадам кримінального провадження, до яких, зокрема, відноситься забезпечення права на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності.

При цьому згідно з положеннями ст. 24, ч. 3 ст. 392 КПК України забезпечення гарантованого права на оскарження процесуальних рішень слідчого судді здійснюється в порядку, передбаченому цим Кодексом.

Оскарження ухвал слідчого судді під час досудового розслідування регламентовано

§ 2 Глави 26 КПК України.

Відповідно до частини 3 ст. 392 КПК України в апеляційному порядку можуть бути оскаржені ухвали слідчого судді у випадках, передбачених цим Кодексом.

Частинами першою та другою статті 309 КПК України визначено вичерпний перелік, що не підлягає розширеному тлумаченню, ухвал слідчого судді під час досудового розслідування, які можуть бути оскаржені в апеляційному порядку.

Зокрема, такими рішеннями слідчого судді згідно з ч. 1 ст. 309 КПК України є ухвали про: відмову у наданні дозволу на затримання; застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою або відмову в його застосуванні; продовження строку тримання під вартою або відмову в його продовженні; застосування запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту або відмову в його застосуванні; продовження строку домашнього арешту або відмову в його продовженні; поміщення особи в приймальник-розподільник для дітей або відмову в такому поміщенні; продовження строку тримання особи в приймальнику-розподільнику для дітей або відмову в його продовженні; направлення особи до медичного закладу для проведення психіатричної експертизи або відмову у такому направленні; арешт майна або відмову у ньому; тимчасовий доступ до речей і документів, яким дозволено вилучення речей і документів, які посвідчують користування правом на здійснення підприємницької діяльності, або інших, за відсутності яких фізична особа - підприємець чи юридична особа позбавляються можливості здійснювати свою діяльність; відсторонення від посади або відмову у ньому; відмову у здійсненні спеціального досудового розслідування.

Окрім того, ч. 3 ст. 309 КПК України прямо передбачає, що скарги на інші ухвали слідчого судді оскарженню не підлягають і заперечення проти них можуть бути подані під час підготовчого провадження в суді, а отже в такий спосіб реалізується право особи на судовий контроль законності такого виду рішення слідчого судді.

Таким чином, зазначеними нормами кримінального процесуального законодавства не передбачено оскарження в апеляційному порядку ухвали слідчого судді про призначення позапланової документальної перевірки у кримінальному провадження, а тому ухвала слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 07 лютого 2018 року, є рішенням, яке не підлягає оскарженню в апеляційному порядку.

При цьому вказана ухвала слідчого судді не обмежує права ТОВ «Істерн Беверідж Трейдінг» на звернення за захистом своїх прав за наявності до того правових підстав в подальшому у відповідній стадії кримінального провадження.

Твердження адвоката ОСОБА_3 про те, що він в інтересах ТОВ «Істерн Беверідж Трейдінг» має право на апеляційне оскарження вищевказаної ухвали слідчого судді, оскільки згідно з п. 8 ч. 1 ст. 129 Конституції України до основних засад судочинства віднесено забезпечення права на апеляційний перегляд справи, є непереконливим, з огляду на таке.

Стаття 129 Конституції України встановлює основні засади судочинства.

Поняття «забезпечення права» за своїм змістом є більш широким поняттям, ніж поняття «право», яке використовується у Главі 31 КПК України, бо воно передбачає, крім самого «права», ще й гарантований державою механізм його реалізації. Забезпечення права на апеляційне і касаційне оскарження включає як можливість оскарження судового рішення, так і обов`язок суду прийняти та розглянути подану апеляцію чи касацію.

Конституція України, яка має найвищу юридичну силу, гарантує реалізацію права на оскарження у більш широкому розумінні, ніж у Главі 31 КПК України, кореспондується із положеннями статті 24 КПК України і розширює коло учасників судового процесу, яким забезпечується конституційне право на оскарження судових рішень.

Право на оскарження судових рішень у судах апеляційної та касаційної інстанцій є складовою конституційного права особи на судовий захист. Воно гарантується визначеними Конституцією України основними засадами судочинства, які є обов`язковими для всіх форм судочинства та судових інстанцій, зокрема забезпеченням апеляційного та касаційного оскарження рішення суду, крім випадків, встановлених законом (пункт 8 частини третьої статті 129) (пункт 3.2 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від

25 квітня 2012 року № 11-рп/2012).

Перегляд судових рішень в апеляційному та касаційному порядку гарантує відновлення порушених прав і охоронюваних законом інтересів людини і громадянина (абзац третій підпункту 3.1 пункту 3 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 11 грудня 2007 року № 11-рп/2007).

Отже, конституційний принцип забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення гарантує право звернення до суду зі скаргою в апеляційному чи в касаційному порядку, яке має бути реалізоване, за винятком встановленої законом заборони на таке оскарження.

Крім того, згідно з практикою Європейського суду з прав людини у ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, якою передбачено право на справедливий суд, не встановлено вимог до держав засновувати апеляційні та касаційні суди. Там, де такі суди існують, гарантії, що містяться у вказаній статті повинні відповідати також і забезпеченню ефективного доступу до цих судів (пункт 25 Рішення у справі «Делкур проти Бельгії» від 17 січня 1970 року та пункт 65 Рішення у справ «Гофман проти Німеччини» від 11 жовтня 2001 року).

В ухвалі Європейського суду з прав людини від 08 січня 2008 року щодо прийнятності заяви № 32671/02 у справі «Скорик проти України» зазначено, що право на суд, одним із аспектів якого є право доступу до суду, не є абсолютним, воно може підлягати обмеженням, особливо щодо умов прийнятності скарги. Проте, ці обмеження не повинні впливати на користування правом у такий спосіб і до такої міри, що саму його суть буде порушено. Вони повинні відповідати законній меті і тут має бути розумний ступінь пропорційності між засобами, що застосовуються та метою, якою намагаються досягнути.

За таких обставин наявність визначених у законі вимог щодо звернення до суду вищого рівня в разі незгоди із судовим рішенням не є тотожним обмеженню в доступі до правосуддя, отже не означає обмеження у праві на справедливий судовий розгляд.

Відповідно до ч. 4 ст. 399 КПК України суддя-доповідач відмовляє у відкритті провадження, якщо апеляційна скарга подана на судове рішення, яке не підлягає оскарженню в апеляційному порядку.

З урахуванням викладеного, у відкритті провадження за апеляційною скаргою представника ТОВ «Істерн Беверідж Трейдінг» - адвоката ОСОБА_3 на ухвалу слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 07 лютого 2018 року слід відмовити, оскільки апеляційна скарга подана на судове рішення, яке не підлягає оскарженню в апеляційному порядку.

На підставі викладеного, керуючись ч. 4 ст. 399 КПК України, суддя-доповідач,

П О С Т А Н О В И Л А:

Відмовити у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою представника ТОВ «Істерн Беверідж Трейдінг» - адвоката ОСОБА_3 на ухвалу слідчого судді Печерськогорайонного суду м. Києва від 07 лютого 2018, якою у кримінальному провадженні № 42017000000003128 призначенопозапланову документальну перевірку ТОВ «ІБТ» (ЄДРПОУ 38679874) по проведеним фінансово-господарським операціям із ТОВ «Востокснабагро» (ЄДРПОУ 39601384).

Копію ухвали суду невідкладно надіслати адвокату ОСОБА_3 разом з апеляційною скаргою та додатками до неї.

Ухвала може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом трьох місяців з дня отримання її копії.

Суддя Апеляційного суду м. Києва ОСОБА_2