Рішення

від 15.03.2018 по справі 910/23237/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

15.03.2018Справа № 910/23237/17 Господарський суд міста Києва у складі судді Турчина С.О. за участю секретаря судового засідання Письменної О.М., розглянувши матеріали господарської справи

за позовом Фізичної особи-підприємця Любіна Романа Григоровича

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ОІЛТРЕЙДБАТЕРІ"

про стягнення 595391,59 грн.

Представники учасників судового процесу:

від позивача: Янковський С.А. (довіреність)

від відповідача: не з'явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Фізична особа - підприємець Любін Роман Григорович (позивач) звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ОІЛТРЕЙДБАТЕРІ" (відповідач) про стягнення 573 993,39 грн., з яких 508 836,51 грн. основного боргу, 21 132,06 грн. інфляційних втрат, 4 558,62 грн. 3% річних, 39 466,20 грн. пені.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов'язань за генеральним дилерським договором № 128 від 17.11.2014 в частині повної та своєчасної оплати за поставлений товар.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.12.2017 дану позовну заяву залишено без руху, встановлено позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви протягом десяти днів з дня вручення даної ухвали.

15.01.2018 від позивача через канцелярію суду надійшов текст позовної заяви з усунутими недоліками.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.01.2018 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі № 910/23237/17 та призначено підготовче засідання у справі на 13.02.2018.

13.02.2018 від позивача через відділ діловодства суду надійшли документи по справі.

Судом в судовому засіданні 13.02.2018 до протоколу судового засідання було внесено ухвалу про відкладення підготовчого засідання на 27.02.2018 та направлено учасникам судового процесу, що не були присутні в судовому засіданні 13.02.2018, ухвалу про виклик у судове засідання 27.02.2018.

27.02.2018 через відділ діловодства суду від позивача надійшла заява про збільшення позовних вимог, в якій позивач просить суд стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ОІЛТРЕЙДБАТЕРІ" 595391,59 грн. заборгованості, яка складається з: 508836,51 грн. - основний борг, 23 807,88 грн. - інфляційні втрати, 6022,39 грн. - 3 % річних, 56724,81 грн. - пені.

В судовому засіданні 27.02.2018 суд прийняв до розгляду заяву позивача про збільшення розміру позовних вимог.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.02.2018 закрито підготовче провадження та призначено справу № 910/23237/17 до судового розгляду по суті, розгляд по суті призначено на 15.03.2018.

Представник позивача у судовому засіданні 15.03.2018 надав пояснення по суті позову, позовні вимоги підтримав, просив суд позов задовольнити.

Представник відповідача в судове засідання 15.03.2018 не з'явився, про причини неявки суд не повідомив.

Відповідач про розгляд справи по суті був повідомлений ухвалою суду від 27.02.2018, направленою на адресу місцезнаходження відповідача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Згідно із ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є: 1) день вручення судового рішення під розписку; 2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення на офіційну електронну адресу особи; 3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; 4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; 5) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Станом на дату розгляду справи повідомлення про вручення відповідачу ухвали від 27.02.2018 до суду не повернулось. Як вбачається з витягу з офіційного веб-сайту Державного підприємства "Укрпошта", 05.03.2018 поштове повідомлення №01030 46139511 не було вручене під час доставки, про що вказано: "невдала спроба вручення (не вручене під час доставки): інші причини".

Зі змісту пункту 5 частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України, день невдалої спроби вручення поштового відправлення за адресою місцезнаходження відповідача, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, вважається днем вручення відповідачу ухвали.

Крім того, судом враховано, що у відповідності до ч. 2 ст. 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання. Судові рішення також можуть публікуватися в друкованих виданнях із додержанням вимог цього Закону.

Єдиний державний реєстр судових рішень - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень (ч. 2 ст. 3 Закону України "Про доступ до судових рішень").

Згідно із ч. 1 ст. 4 Закону України "Про доступ до судових рішень" судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України.

З урахуванням наведеного відповідач не був позбавлений права та можливості ознайомитись, зокрема, з ухвалою від 27.02.2018 у Єдиному державному реєстрі судових рішень.

Відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Також, згідно із ч. 1 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

За таких обставин, приймаючи до уваги, що відповідач так і не скористався наданими йому процесуальними правами, а за висновками суду у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України.

В судовому засіданні 15.03.2018 відповідно до ст. 240 Господарського процесуального кодексу України проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши надані документи та матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

17.11.2014 між Фізичною особою - підприємцем Любіном Романом Григоровичем (постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ОІЛТРЕЙДБАТЕРІ" (дилер) укладений генеральний дилерський договір № 128 (далі - договір), відповідно до умов якого предметом договору є визнання постачальником іншої сторони своїм дилером в сфері продажу товарів постачальника на території дії дилера та визначення принципів взаємодії сторін (п. 1.1. договору).

За даним договором постачальник доручає дилеру розповсюджувати шляхом продажу товар постачальника та передає товар дилеру відповідно до його письмових заявок на підставі укладених додаткових угод до даного договору, а дилер приймає на себе зобов'язання укладати договори купівлі-продажу товару із третіми особами, розповсюджувати товар постачальника та здійснювати заходи щодо популяризації товару постачальника на території дії дилера (п. 1.2. договору).

Відповідно до п. 6.1. договору, передача товару постачальником у власність дилера здійснюється на умовах даного договору.

Згідно із п. 6.2. договору, товар, що купується має продаватись лише під торговою маркою постачальника. В технічній та комерційній документації дилера має бути зазначена торгова марка постачальника.

Доставка товару дилеру здійснюється постачальником. За окремою домовленістю сторін, дилер може самостійно здійснювати доставку товару на свій склад. Склад дилера знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Промислова, 2 (п. 6.3., п. 6.4).

В пункті 6.5. договору сторони погодили, що передача товару постачальником дилеру проводиться на підставі укладеної між сторонами додаткової угоди до даного договору за видатковою накладною на товар.

Згідно із п. 6.6. договору, при прийманні товару, у випадку відсутності зауважень, представник дилера підписує видаткову накладну на товар, інші супроводжуючі документи та передає представнику постачальника доручення на отримання товару у разі, якщо постачальник на видатковій накладній не поставив свою печатку. У випадку наявності претензій, представник дилера складає окремий Акт виявлення браку товару, в якому вказує всі виявлені дефекти продукції та повертає товар, який не відповідає вимогам укладеної між сторонами відповідної додаткової угоди. Підписання дилером видаткової накладної на товар є підтвердженням відсутності претензій з боку дилера.

З моменту одержання товару дилер несе відповідальність за всі ризики, а саме: втрату, ушкодження товару, а також витрати, пов'язані зі збереженням товару (п. 6.8. договору).

У відповідності до умов пункту 7.1. договору здійснення оплати дилером за поставлений товар відбувається таким чином: дилер зобов'язаний не пізніше 30 календарних днів з моменту відвантаження товару, зазначеного у відповідній додатковій угоді, здійснити повний розрахунок із постачальником за цей товар (пп.7.1.1.). Загальна заборгованість дилера перед постачальником протягом календарного місяця не може перевищувати 150000,00 грн. (п. 7.1.2.).

У випадку, коли у дилера є заборгованість перед постачальником у розмірі, що перевищує 150000,00 грн. і дилер продовжує замовляти товар на поточний місяць. Постачальник вправі відвантажити товар дилеру за умови оплати дилером заборгованості, що перевищує суму в 150000,00 (сто п'ятдесят тисяч) грн. Інша сума заборгованості має бути погашена до двадцять п'ятого числа поточного місяця (п. 7.1.2.).

Згідно із пп. 9.2.2. п. 9.2. договору, за несвоєчасне перерахування грошових коштів за отриманий товар, дилер несе відповідальність у вигляді пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми не перерахованих коштів за кожен день прострочення.

31.08.2017 між сторонами укладено додаткову угоду до генерального дилерського договору №128 від 17.11.2014, відповідно до якої сторони погодили, що постачальник зобов'язується поставити, а дилер зобов'язується прийняти та сплатити товар на загальну суму 539498,70 грн.

Згідно із видатковою накладною № РН-0000720 від 31.08.2017 позивач поставив, а відповідач прийняв товар, визначений у додатковій угоді від 31.08.2017, на загальну суму 539498,70 грн.

Відповідачем здійснено часткову оплату за поставлений за видатковою накладною №РН-0000720 від 31.08.2017 товар у сумі 30662,19 грн.. що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями банківських виписок з рахунку позивача та копіями бухгалтерських довідок позивача від 05.10.2017, від 19. 10.2017.

Оскільки заборгованість відповідача за поставлений згідно із вказаною вище видатковою накладною товар становить 508836,51 грн. (539498,70 - 30662,19) не здійснив оплату поставленого позивачем товару у повному обсязі, позивач звернувся до відповідача з вимогою від 03.11.2017 про сплату заборгованості за поставлений товар.

З огляду на те, що відповідач не здійснив погашення заборгованості за поставлений товар, то позивачем заявлено про стягнення з відповідача (у редакції заяви про збільшення позовних вимог) 508836,51 грн. - основного боргу, 56724,81 грн. - пені, 6022,39 грн. - 3 % річних та 23 807,88 грн. - інфляційних втрат.

Дослідивши наявні матеріали справи, оцінюючи надані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог, з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частиною 1 статті 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно зі ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Як встановлено судом, на виконання умов додаткової угоди від 31.08.2017 до генерального дилерського договору №128 від 17.11.2014 позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 539498,70 грн., що підтверджується видатковою накладною №РН-0000720 від 31.08.2017.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

В пункті пп.7.1.1. п.7.1. договору сторони погодили, що оплата товару здійснюється не пізніше 30 календарних днів з моменту відвантаження товару.

Відповідачем оплата товару, поставленого за видатковою накладною №РН-0000720 від 31.08.2017 здійснена частково в розмірі 30662,19 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями банківських виписок з рахунку позивача та копіями бухгалтерських довідок позивача від 05.10.2017, від 19. 10.2017.

За таких обставин, заборгованість відповідача перед позивачем по договору за поставлений за видатковою накладною №РН-0000720 від 31.08.2017 товар становить 508836,51 грн. (539498,70 - 30662,19).

Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно із ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частинами 1 і 2 статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що:

- суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться;

- кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Враховуючи викладене вище, оскільки, невиконане зобов'язання за договором у розмірі 508836,51 грн. підтверджується матеріалами справи, доказів оплати вказаної суми заборгованості відповідачем не надано, суд задовольняє позовні вимоги про стягнення заборгованості у сумі 508836,51 грн.

Позивачем заявлено до стягнення з відповідача (у редакції заяви про збільшення позовних вимог) суму пені у розмірі 56724,81 грн., нараховану за період 03.10.2017 по 23.02.2018, інфляційні втрати у розмірі 23 807,88 грн., нараховані за жовтень 2017 - січень 2018, та 3% річних у сумі 6022,39 грн., нараховані за період з 03.10.2017 по 23.02.2018.

В пункті 1.3. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 №14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" визначено, що з урахуванням приписів статті 549, частини другої статті 625 ЦК України та статті 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" правовими наслідками порушення грошового зобов'язання, тобто зобов'язання сплатити гроші, є обов'язок сплатити не лише суму основного боргу, а й неустойку (якщо її стягнення передбачене договором або актами законодавства), інфляційні нарахування, що обраховуються як різниця добутку суми основного боргу на індекс (індекси) інфляції, та проценти річних від простроченої суми основного боргу.

Оскільки, матеріалами справи підтверджено факт наявності прострочення відповідачем виконання грошового зобов'язання, то позивачем правомірно здійснено нарахування пені, 3% річних та інфляційних втрат.

За приписами ч. 1 ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. Суб'єктами права застосування штрафних санкцій є учасники відносин у сфері господарювання, зазначені у статті 2 цього Кодексу.

Згідно із ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Відповідальність у вигляді пені за порушення строків оплати за поставлений позивачем товар, передбачена у пп. 9.2.2. п. 9.2. договору, відповідно до якого за несвоєчасне перерахування грошових коштів за отриманий товар, відповідач несе відповідальність у вигляді пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми не перерахованих коштів за кожен день прострочення.

Частиною 2 статті 625 Цивільного Кодексу України передбачено, що за прострочення виконання грошового зобов'язання настає відповідальність у вигляді сплати суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також сплати трьох процентів річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачені вищевказаними нормами законодавства наслідки прострочення виконання боржником грошового зобов'язання у вигляді відшкодування інфляційних втрат та 3% річних, що нараховуються на суму основного боргу не є штрафними санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті та отриманні від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові (постанова Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 №14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань").

Розрахунки пені у сумі 56724,81 грн., інфляційних втрат у розмірі 23 807,88 грн., та 3% річних у розмірі 6022,39 грн. є арифметично вірними, у зв'язку із чим, позовні вимоги у цій частині підлягають задоволенню.

Частиною 1 статті 73 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

У відповідності до ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Приписами ст. ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно із ст. ст. 78, 79 Господарського процесуального кодексу України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Враховуючи вищевикладене, повно і всебічно з'ясувавши обставини справи, суд задовольняє позовні вимоги Фізичної особи-підприємця Любіна Романа Григоровича.

Судовий збір за розгляд справи відповідно до ст. 129 ГПК України покладається на відповідача.

Керуючись ст. ст. 73-74, 76-79, 86, 129, 233, 237-238, 242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ОІЛТРЕЙДБАТЕРІ" (02088, м. Київ, вулиця АВТОТРАНСПОРТНА, будинок 1, ідентифікаційний код 39302697) на користь Фізичної особи-підприємця Любіна Романа Григоровича (61001, АДРЕСА_1, ідентифікаційний код НОМЕР_1) основний борг у сумі 508836,51 грн., пеню у сумі 56724,81 грн., інфляційні втрати у сумі 23807,88 грн., 3 % річних у сумі 6022,39 грн., судовий збір у розмірі 8930,87 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення

Повний текст рішення складено та підписано: 22.03.2018.

Суддя С.О. Турчин