Рішення

від 22.03.2018 по справі 910/1034/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

22.03.2018Справа № 910/1034/18

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Торговий дім Будзв'язок

до Товариства з обмеженою відповідальністю Нет Лайн

про стягнення 77 517,07 грн.

Суддя О.В. Гумега

секретар судового засідання

Репа Я.І.

Представники: без виклику представників сторін.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю Торговий дім Будзв'язок (позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю Нет Лайн (відповідач) про стягнення 77 517,07 грн. на підставі Договору поставки № 2205 від 22.05.2015, з яких: 59 031,36 грн. - основний борг, 15 666,76 грн. - пеня, 2 818,95 грн. - 3% річних.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що на виконання умов Договору поставки № 2205 від 22.05.2015 позивач поставив відповідачу продукцію, проте, відповідач в порушення взятих на себе зобов'язань не оплатив поставлену продукцію у встановлений договором строк, що призвело до виникнення у нього простроченої заборгованості в сумі 59 031,36 грн. Крім того, за прострочення відповідачем виконання грошового зобов'язання позивачем нараховані 15 666,76 грн. пені та 2 818,95 грн. 3% річних.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 01.02.2018 позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю Торговий дім Будзв'язок залишено без руху; встановлено позивачу спосіб усунення недоліків позовної заяви та строк для усунення недоліків - протягом десяти днів з дня вручення даної ухвали.

14.02.2018 через відділ діловодства суду від представника позивача надійшла заява про усунення недоліків з додатками, відповідно до якої позивач просив суд прийняти подану позивачем 31.01.2018 позовну заяву та відкрити провадження у справі.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.02.2018 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі та призначено здійснювати розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Відповідно до ч. 1 ст. 252 ГПК України, розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у главі 10 розділу ІІІ ГПК України.

Відповідно до ч. 8 ст. 252 ГПК України, при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.

При розгляді справи у порядку спрощеного провадження судом було з'ясовано обставини справи та досліджено докази відповідно до ст.ст. 208-210 ГПК України.

З'ясувавши обставини справи, на які посилався позивач як на підставу своїх вимог, та дослідивши докази, якими позивач обґрунтував відповідні обставини, суд

ВСТАНОВИВ:

22.05.2015 між Товариством з обмеженою відповідальністю Торговий дім Будзв'язок (постачальник, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю Нет Лайн (покупець, відповідач) був укладений Договір поставки № 2205 (надалі - Договір), відповідно до п. 1.1 якого постачальник зобов'язується передати у власність покупця, а покупець прийняти та оплатити товар відповідно до умов даного Договору. Асортимент, кількість, ціна проданого товару погоджується на кожну окрему партію товару та вказується в рахунку-фактурі та накладній, які є невід'ємною частиною даного Договору (п. 1.2 Договору).

Пунктом 2.3 Договору сторони погодили, що оплата здійснюється у безготівковому порядку, шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника на протязі 15 календарних днів з моменту отримання товару.

Згідно п. 4.4 Договору датою приймання партії вважається дата підписання відповідної накладної уповноваженим представником покупця. Перехід права власності на товар відбувається в момент підписання уповноваженою особою покупця відповідної накладної (п. 4.5 Договору).

Пунктом 5.2 Договору встановлено, що, у випадку порушення строків оплати передбаченого Договором, покупець сплачує на користь постачальника пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від несплаченої у строк суми за кожний день прострочення.

Відповідно до п. 9.1 Договору, даний Договір вступає в силу з моменту його підписання сторонами і діє до 31.12.2015 року. Закінчення строку дії або розірвання даного Договору не звільняє сторони від виконання обов'язків, прийнятих за цим Договором (п. 9.4 Договору).

У позовній заяві позивач зазначив, що на виконання умов Договору за видатковими накладними № 0000000704 та № 0000000705 від 01.06.2016, № 0000000728 від 06.06.2016, № 000000078 від 13.06.2016 ним було поставлено відповідачу узгоджений сторонами товар на загальну суму 59 031,36 грн.

Товар було прийнято представником відповідача Паньком М.М. на підставі генеральної довіреності № 10/15 від 20.10.2015.

Позивач вказав, що з урахуванням п. 2.3 Договору відповідач був зобов'язаний здійснити оплату у безготівковому порядку, шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок позивача на протязі 15 календарних днів з моменту отримання товару, а отже, враховуючи, що, відповідно до п. 4.4 Договору, датою приймання партії вважається дата підписання відповідної накладної уповноваженим представником покупця, строк оплати товару за видатковими накладними № 0000000704 та № 0000000705 від 01.06.2016 сплив 16.06.2016, за видатковою накладною № 0000000728 від 06.06.2016 - 21.06.2016, за видатковою накладною № 000000078 від 13.06.2016 - 28.06.2016.

Звертаючись з даним позовом до суду, позивач зазначив, що відповідач не оплатив товар, поставлений за видатковими накладними № 0000000704 та № 0000000705 від 01.06.2016, № 0000000728 від 06.06.2016, № 000000078 від 13.06.2016, у зв'язку з чим прострочена заборгованість відповідача склала 59 031,36 грн. Вказана заборгованість відповідача підтверджується позивачем наявним в матеріалах справи актом звірки розрахунків станом на 13.06.2017, підписаним відповідачем та скріпленим його печаткою

Враховуючи що, станом на 30.01.2018, відповідач взяті на себе зобов'язанні за Договором поставки № 2205 від 22.05.2015 щодо повної та своєчасної оплати за поставлений позивачем товар не виконав, позивач звернувся за захистом своїх порушених прав до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з відповідача 77 517,07 грн., з яких: 59 031,36 грн. - основний борг, 15 666,76 грн. - пеня, 2 818,95 грн. - 3% річних.

Відповідно до ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Подані сторонами докази мають бути належними, допустимими, достовірними, достатніми (ст.ст. 76-79 ГПК України).

Згідно із ст. 86 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідач належних і допустимих доказів на спростування обставин, повідомлених позивачем, суду не надав та не надіслав.

Проаналізувавши матеріали справи суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково.

Як визначено частинами 1, 2 статті 193 Господарського кодексу України (надалі - ГК України), суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України) зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно ч. 2 статті 509 ЦК України зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Пунктом 1 ч. 2 статті 11 ЦК України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно ч. 1 статті 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Аналіз умов укладеного між сторонами Договору № 2205 від 22.05.2015 свідчать про те, що за своєю правовою природою вказаний договір є договором поставки, а тому саме він та відповідні положення статей параграфів 1, 3 глави 54 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) та параграфа 1 глави 30 Господарського кодексу України (далі - ГК України) визначають права та обов'язки сторін зі здійснення передбаченої договором поставки товару та її оплати.

Частиною 1 ст. 265 ГК України передбачено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні -покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ч. 6 ст. 265 ГК України до відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

Частиною 2 ст. 712 ЦК України також передбачено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 655 ЦК України одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

По матеріалам справи судом встановлено, що відповідно до видаткових накладних № 0000000704 та № 0000000705 від 01.06.2016, № 0000000728 від 06.06.2016, № 000000078 від 13.06.2016 позивач здійснив поставку товару відповідачу на загальну суму 59 031,36 грн.

Наведені видаткові накладні на загальну суму 59 031,36 грн., які містять підпис уповноваженої особи відповідача та скріплені печаткою відповідача, приймається судом у якості належних доказів по справі, що підтверджує факт поставки позивачем товару на загальну суму 59 031,36 грн. та прийняття цього товару відповідачем без зауважень по кількості та якості.

Згідно з ч. 1 ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Пунктом 2.3 Договору встановлено, що оплата здійснюється у безготівковому порядку, шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника на протязі 15 календарних днів з моменту отримання товару.

Матеріалами справи підтверджується, що відповідач не здійснив оплату в сумі 59 031,36 грн. за товар, поставлений позивачем на підставі видаткових накладних № 0000000705 від 01.06.2016, № 0000000728 від 06.06.2016, № 000000078 від 13.06.2016, у зв'язку з чим заборгованість відповідача перед позивачем за спірний товар станом на час розгляду справи по суті становить 59 031,36 грн., що додатково підтверджується наявним в матеріалах справи та підписаним відповідачем актом звірки розрахунків станом на 13.06.2017.

Відповідно до ст. 14 ЦК України цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (526 ЦК України). Одностороння відмова від зобов'язання, в силу ст. 525 ЦК України, не допускається.

Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ч. 1 ст. 530 ЦК України).

Відповідно до статті 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Враховуючи наведене, вимоги позивача про стягнення з відповідача суми заборгованості по оплаті за поставлений згідно Договору № 2205 від 22.05.2015 товар в розмірі 59 031,36 грн. визнаються судом обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню повністю.

З огляду на порушення відповідачем зобов'язання за Договором, позивач також заявив до стягнення з відповідача 15 666,76 грн. пені та 2 818,95 грн. 3% річних.

Договір, відповідно до ст. 629 ЦК України, є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Стаття 610 Цивільного кодексу України визначає що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Приписами ст. 611 Цивільного кодексу України визначено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Згідно з частинами 1, 3 статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Статтею 1 Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань передбачено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Згідно ст. 3 вищезазначеного Закону України, розмір пені, передбачений статтею 1, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується.

Відповідно до частини 6 статті 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Пунктом 5.2 Договору сторони передбачили, що, у випадку порушення строків оплати передбаченого Договором, покупець сплачує на користь постачальника пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від несплаченої у строк суми за кожний день прострочення.

З урахуванням приписів статті 549, частини другої статті 625 ЦК України та статті 1 Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань правовими наслідками порушення грошового зобов'язання, тобто зобов'язання сплатити гроші, є обов'язок сплатити не лише суму основного боргу, а й неустойку (якщо її стягнення передбачене договором або актами законодавства), інфляційні нарахування, що обраховуються як різниця добутку суми основного боргу на індекс (індекси) інфляції, та проценти річних від простроченої суми основного боргу.

По матеріалам справи судом встановлено, що, відповідно до п. 2.3 Договору, покупець зобов'язаний здійснити оплату у безготівковому порядку, шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок позивача на протязі 15 календарних днів з моменту отримання товару.

Як стверджує позивач і що підтверджено матеріалами справи, станом на 30.01.2018 - дату складання позовної заяви, відповідач добровільно не сплатив заборгованість за поставлений товар згідно видаткових накладних № 0000000704 та № 0000000705 від 01.06.2016, № 0000000728 від 06.06.2016, № 000000078 від 13.06.2016 в загальні сумі 59 031,36 грн.

Таким чином, дії відповідача є порушенням грошового зобов'язання, що є підставою для захисту майнових прав та інтересів позивача з урахуванням приписів статті 549, частини другої статті 625 ЦК України.

Дослідивши матеріали справи, а саме розрахунок пені в сумі 15 666,76 грн., та здійснивши перевірку за допомогою інформаційно-пошукової системи Ліга , суд дійшов висновку, що позивач не врахував положення ч. 6 ст. 232 ГК України та невірно визначив період нарахування пені.

Враховуючи вищезазначені обставини, вимоги позивача про стягнення з відповідача пені в сумі 15 666,76 підлягають задоволенню частково в сумі 8 926,53 грн .

Наявними в матеріалах справи доказами підтверджується порушення відповідачем зобов'язань за Договором щодо своєчасної та повної сплати за поставлений товар, а отже відповідач є таким, що прострочив виконання зобов'язання за Договором.

Відповідно до частини 2 статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Судом встановлено, що дії відповідача є порушенням умов Договору, що є підставою для захисту майнових прав та інтересів позивача відповідно до норм статті 625 Цивільного кодексу України.

Сплата трьох процентів від простроченої суми (якщо інший розмір не встановлений договором або законом), так само як й інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним утримуваними коштами, належними до сплати кредиторові.

Здійснивши перевірку за допомогою інформаційно-пошукової системи Ліга наданого позивачем розрахунку 3% річних в сумі 2 818,95 грн., судом встановлено, що позивач невірно визначив період нарахування 3% річних, але арифметично вірно визначив розмір 3% річних.

Враховуючи зазначене, вимоги позивача в частині стягнення з відповідача 3% річних підлягають задоволенню повністю в сумі 2 818,95 грн .

Також, позивач просить стягнути з відповідача витрати на оплату послуг адвоката в розмірі 3 000,00 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 123 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом (ч. 2 ст. 123 ГПК України). До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу (п. 1 ч. 3 ст. 123 ГПК України).

Згідно з ч. 1, 2 ст. 126 ГПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч. 3 ст. 126 ГПК України).

Матеріалами справи підтверджується, що між позивачем (замовник) та Адвокатським об'єднанням Павленко та Сергійчик (об'єднання), в особі Голови ОСОБА_4, укладено Договір № 08 від 22.01.2018 про надання правової допомоги, предметом якого, відповідно до п. 1.2 Договору, є надання об'єднанням правової допомоги замовнику, а саме: надання консультацій, складання документів, представництво інтересів та захист прав замовника у судових органах судової системи України, включаючи всі інстанції, органах Державної фіскальної служби, виконавчої служби, у справі щодо стягнення заборгованості з Товариства з обмеженою відповідальністю НЕТ ЛАЙН на користь замовника, що виникла в наслідок господарських правовідносин.

В матеріалах справи наявна копія платіжного доручення № 1202 від 29.01.2018, зі змісту якого вбачається, що на рахунок Адвокатського об'єднання Павленко та Сергійчик надійшли кошти від позивача у сумі 3 000,00 грн. згідно Договору № 08 від 22.01.2018 про надання правової допомоги. Також, в матеріалах справи наявні копія свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю серії КВ № 005751 від 09.06.2016 та копія посвідчення адвоката України серії КВ № 5751 від 09.06.2016 на ім'я ОСОБА_3.

Відповідно до ч. 4 ст. 126 ГПК України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Частиною 3 статті 56 ГПК України передбачено, що юридична особа бере участь у справі через свого керівника або члена виконавчого органу, уповноваженого діяти від її імені відповідно до закону, статуту, положення (самопредставництво юридичної особи), або через представника. Представником у суді може бути адвокат або законний представник (ч. 1 ст. 58 ГПК України).

Враховуючи ціну позову, обсяг виконаної роботи та виходячи з розумної необхідності зазначених судових витрат для даної справи, витрати на оплату послуг адвоката в сумі 3000,00 грн. визнаються судом співмірними.

Стосовно розподілу судових витрат суд зазначає таке.

Частиною 1 статті 124 ГПК України визначено, що разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи. При цьому частиною 2 наведеної статті ГПК України передбачено, що у разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат, суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору.

Позивачем не подано попередній розрахунок суми судових витрат.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України, судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до п. 3 ч. 4 ст. 129 ГПК України, інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються, у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З огляду на часткове задоволення позовних вимог, судовий збір в розмірі 1 608,79 грн. та витрати на оплату послуг адвоката в розмірі 2 739,15 покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 56, 58, 73, 74, 76-80, 86, 123, 124, 126, 129, 232, 236-238, 241, 247, 252 ГПК України, Господарський суд міста Києва

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Нет Лайн (03083, м. Київ, вул. Червонопрапорна, буд. 34; ідентифікаційний код 24722756) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Торговий дім Будзв'язок (04050, м. Київ, вул. Мельникова, буд. 12; ідентифікаційний код 39199908) 59 031,36 грн. (п'ятдесят дев'ять тисяч тридцять одну гривню 36 коп.) основного боргу, 8 926,53 грн. (вісім тисяч дев'ятсот двадцять шість гривень 53 коп.) пені, 2 818,95 грн. (дві тисячі вісімсот вісімнадцять гривень 95 коп.) 3% річних, 2 739,15 грн. (дві тисячі сімсот тридцять дев'ять гривень 15 коп.) витрат на оплату послуг адвоката 1 608,79 грн. (одну тисячу шістсот вісім гривень 79 коп.) судового збору.

3. В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч.ч. 1, 2 ст. 241 ГПК України).

Рішення господарського суду може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені ст.ст. 253, 254, 256-259 ГПК України з урахуванням підпункту 17.5 пункту 17 Розділу XI "Перехідні положення" ГПК України.

Повне рішення складено 22.03.2018.

Суддя Гумега О.В.