Рішення

від 23.03.2018 по справі 525/1246/17

ВЕЛИКОБАГАЧАНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 525/1246/17

Номер провадження 2/525/55/2018

РІШЕННЯ

Іменем України

23 березня 2018 року Великобагачанський районний суд Полтавської області в складі: головуючого - судді Ячала Ю.І.,

за участю секретаря Гавриш О.В.,

позивача ОСОБА_1,

представника позивача ОСОБА_2,

розглянувши заочно у відкритому судовому засіданні в селищі Велика Багачка цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ПУБЛІЧНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА ОСОБА_3 "ПРИВАТБАНК", треті особи, які не заявляють самостійної вимоги - приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу ОСОБА_4, ВІДДІЛ ДЕРЖАВНОЇ ВИКОНАВЧОЇ СЛУЖБИ ВЕЛИКОБАГАЧАНСЬКОГО РАЙОННОГО УПРАВЛІННЯ ЮСТИЦІЇ, про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, -

встановив:

В листопаді 2017 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовною заявою про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню та щодо зобов'язання державної виконавчої служби Великобагачанського районного управління юстиції закрити виконавче провадження.

В направленому на адресу суду позові позивач зазначив, що приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу ОСОБА_4 27 червня 2017 року вчинено виконавчий напис, який зареєстровано в реєстрі за №5880, про стягнення грошових коштів в сумі 24177,77 (двадцять чотири тисячі сто сімдесят сім) гривень 77 копійок з ОСОБА_1, як заборгованості за кредитним договором №PLV0RX00630006 від 09 листопада 2006 року, на користь ПУБЛІЧНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА ОСОБА_3 ПРИВАТБАНК , який звернено до примусового виконання до державної виконавчої служби Великобагачанського районного управління юстиції. Позивач вказує, що нотаріус не дотримався вимог актів законодавства Україна, не перевірив безспірності заборгованості, а також того, що його було належним чином проінформовано відповідачем про наявність в нього порушень за кредитним договором №PLV0RX00630006 перед зверненням до нотаріуса із заявою про вчинення виконавчого напису, а тому просив суд визнати виконавчий напис нотаріуса таким, що не підлягає виконанню та зобов'язати державну виконавчу службу Великобагачанського районного управління юстиції закрити виконавче провадження.

На підготовчій стадії судового провадження, позивач скористався своїми процесуальними правами, уточнив зміст своїх позовних вимого в заяві від 08 лютого 2018 року (а.с. 113, 114), в якій просив суд визнати виконавчий напис приватного нотаріуса Дніпровського міського нотаріального округу ОСОБА_4 від 27 червня 2017 року, зареєстрований в реєстрі за №5880, про стягнення грошових коштів в сумі 24177,77 (двадцять чотири тисячі сто сімдесят сім) гривень 77 копійок з ОСОБА_1, як заборгованості за кредитним договором №PLV0RX00630006 від 09 листопада 2006 року, на користь ПУБЛІЧНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА ОСОБА_3 ПРИВАТБАНК , таким, що не підлягає виконанню.

В судовому засіданні позивач та його представник позовні вимоги підтримали, просили їх задовольнити на підставі обставин, викладених в позовній заяві, не заперечували проти ухвалення заочного рішення по справі.

В судове засідання представник відповідача - ПУБЛІЧНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА ОСОБА_3 ПРИВАТБАНК , повторно до суду не прибув, відзиву на позов не подав, клопотань про відкладення розгляду справи на адресу суду не надіслав.

Третя особа по справі, яка не заявляє самостійної вимоги щодо предмета спору - приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу ОСОБА_4, до суду не прибула, надіслала до суду пояснення на позов із відповідними поясненнями щодо предмета спору (а.с. 55-58), просили розгляд справи провести за її відсутності (а.с. 88, 103).

Третя особа по справі, яка не заявляє самостійної вимоги щодо предмета спору - ВІДДІЛ ДЕРЖАВНОЇ ВИКОНАВЧОЇ СЛУЖБИ ВЕЛИКОБАГАЧАНСЬКОГО РАЙОННОГО УПРАВЛІННЯ ЮСТИЦІЇ, представник в судове засідання, будучи належним чином повідомленим про місце та час розгляду справи, не прибув, пояснення до позовної заяви не подав.

Відповідно до положень ст. ст. 223, 281 ЦПК України судом ухвалено провести заочний розгляд справи у відсутність відповідача.

Суд, заслухавши позивача та його представника, дослідивши та проаналізувавши письмові докази по справі приходить до висновку, що позов підлягає до задоволення з наступних підстав.

Відповідно до ч. 4 ст. 82 ЦПК України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Встановлено, що 09.11.2006 року між ПАТ КБ ПРИВАТБАНК і позивачем ОСОБА_1 було укладено споживчий кредитний договір №PLV0RX00630006, за яким відповідач отримав кредит у розмірі 2035,00 гривень, зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 12,00% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом (а.с. 106, 107).

Строк повернення кредити до 09.11.2017 року (а.с. 81).

31 січня 2008 року Великобагачанським районним судом Полтавської області виданий судовий наказ, за яким з ОСОБА_1 було стягнуто на корить ПАТ КБ ПРИВАТБАНК заборгованість за кредитним договором №PLV0RX00630006 в сумі 3218,54 гривень, з яких заборгованість за кредитом складає 1700,48 гривень, судовий наказ набрав законної сили 18 лютого 2018 року (а.с 106).

17 жовтня 2014 року Великобагачанським районним судом Полтавської області відповідно до рішення в цивільній справи №525/783/14-ц, за позовом ПУБЛІЧНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА ОСОБА_3 ПРИВАТБАНК до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором № PLV0RX00630006, з ОСОБА_1 стягнуто заборгованість за споживчим кредитним договором від 09 листопада 2006 року в сумі 9008,96 гривень, при цьому судом встановлено, що тіло кредиту, заборгованість за кредитом стягнуто на підставі судового наказу від 31 січня 2008 року, та стягнув тільки заборгованість по процентам та заборгованість по пені та штрафу, рішення набрало законної сили 12 листопада 2014 року (а.с. 106, 107)

27 червня 2017 року приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу ОСОБА_4 вчинено виконавчий напис, який зареєстрований в реєстрі за №5880, про стягнення грошових коштів в сумі 24177,77 (двадцять чотири тисячі сто сімдесят сім) гривень 77 копійок з ОСОБА_1, як заборгованості за кредитним договором №PLV0RX00630006 від 09 листопада 2006 року, на користь ПУБЛІЧНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА ОСОБА_3 ПРИВАТБАНК (а.с. 73).

Виконавчий напис вчинено на підставі поданих документів, серед яких наявні: 1) заяви про вчинення виконавчого напису від 27 червня 2017 року, в якій міститься розрахунок заборгованості позивача за кредитним договором № PLV0RX00630006 (а.с. 74); 2) кредитний договір № PLV0RX00630006 (а.с. 81); 3) засвідчена виписка особового рахунку боржника (а.с. 83); вимога про усунення порушень за кредитним договором № PLV0RX00630006 від 02 червня 2017 року (а.с. 78); підтвердження опису вкладення в цінний лист від 20 червня 2017 року (а.с. 79, 80), установчі документи ПУБЛІЧНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА ОСОБА_3 ПРИВАТБАНК , довіреність представника банку та його паспорт (а.с. 71, 72, 75, 76).

Суд зазначає, що вимога про усунення порушень за кредитним договором направлена позивачу по справі 20 червня 2017 року (а.с. 78), а виконавчий напис вчинено 27 червня 2017 року (а.с. 73), тобто на сьомий день після відправлення вимоги про усунення недоліків.

Відповідно до ч. 3 ст. 1054 ЦК України, особливості регулювання відносин за договором про надання споживчого кредиту встановлені законом.

Закон України "Про споживче кредитування" від 15 листопада 2016 року №1734-VIII, набрав чинності 10 червня 2017 року.

Відповідно до ч. 4 ст. 16 Закону України "Про споживче кредитування", якщо кредитодавець відповідно до умов договору про споживчий кредит вимагає здійснення платежів, строк сплати яких не настав, або повернення споживчого кредиту , такі платежі або повернення споживчого кредиту здійснюються споживачем протягом 30 календарних днів з дня одержання від кредитодавця повідомлення про таку вимогу. Якщо протягом цього періоду споживач усуне порушення умов договору про споживчий кредит, вимога кредитодавця втрачає чинність.

Суд зазначає, що зі змісту виконавчого напису від 27 червня 2017 року випливає, що строк за який проводиться стягнення - десять років шість місяців сім днів, а саме з 09.11.2006 року (а.с. 73), при цьому право сплату споживчого кредиту в повному обсязі кредитодавець отримав 09.11.2007 року - це визначений споживчим договором початок строку права вимоги (а.с. 81).

За загальним правилом статей 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес у один із способів, визначених частиною першою статті 16 ЦК України, або й іншим способом, що встановлений договором або законом.

При цьому, відповідно до статті 18 ЦК України, нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і в порядку, встановлених законом.

Відповідно до п. 19 ст. 34 Закону України "Про нотаріат", виконавчий напис є нотаріальною дією, що вчиняють нотаріуси.

Відповідно до ст. 87 Закону України "Про нотаріат", для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до ст. 88 Закону України "Про нотаріат", нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років , а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року. Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку.

Згідно з пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172 Про затвердження переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріуса стягнення заборгованості здійснюється за нотаріально посвідченими договорами, що передбачають сплату грошових сум, передачу або повернення майна, а також право звернення стягнення на заставлене майно (крім випадку, передбаченого пунктом 1-1 цього переліку). Для одержання виконавчого напису подаються: а) оригінал нотаріально посвідченого договору (договорів), б) документи, що підтверджують безспірність заборгованості боржника та встановлюють прострочення виконання зобов'язання.

Як вбачається з виконавчого напису, який є у матеріалах справи, строк, за який провадиться стягнення, було встановлено з 09.11.2006 року по 16.05.2017 року, тобто минуло більше трьох років з дня виникнення права вимоги, що є порушенням ст. 88 Закону України "Про нотаріат". Крім того, кредитний договір №PLV0RX00630006 від 09.11.2006 року не посвідчувався нотаріально.

Більш того, відповідно до встановлених обставин, судоми України двічі по даному договору виносилося рішення про стягнення заборгованості за споживчим кредитним договором №PLV0RX00630006 від 09.11.2006 року з ОСОБА_1 на користь ПУБЛІЧНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА ОСОБА_3 ПРИВАТБАНК , при цьому в рішенні від 17 жовтня 2014 року, яке набрало законної сили, суд прийшов до висновку, що заборгованість по тілу кредиту стягнута на користь ПАТ КБ ПРИВАТБАНК , відповідно до судового наказу від 31 січня 2008 року (а.с. 106, 107), а тому аргументи позивача по справі, що заборгованість розрахована неправильно підтверджуються вказаними судовими рішеннями.

Крім того, наявність судових рішень по між тими самими сторонами, щодо споживчого кредитного договору №PLV0RX00630006 від 09.11.2006 року вказує на неможливість врегулювання даного спору в досудовому порядку, тобто з винесення виконавчого напису нотаріусом, при цьому сторона відповідача не інформувала нотаріуса про наявність по даному споживчому кредитному договору рішень суду в 2008 та 2014 році.

Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами та посадовими особами органів місцевого самоврядування встановлюється Законом Про нотаріат та іншими актами законодавства, зокрема, Порядком вчинення нотаріальних дій нотаріусами України.

Як зазначалося вище, відповідно до ст. 87 Закону України Про нотаріат для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до підпункту 2.1 пункту 2 Глави 16 розділу II Порядку для вчинення виконавчого напису стягувачем або його уповноваженим представником нотаріусу подається заява, у якій, зокрема, мають бути зазначені: відомості про найменування і місце проживання або місцезнаходження стягувача та боржника; дата і місце народження боржника - фізичної особи, місце його роботи; номери рахунків у банках, кредитних установах, код за ЄДРПОУ для юридичної особи; строк, за який має провадитися стягнення; інформація щодо суми, яка підлягає стягненню, або предметів, що підлягатимуть витребуванню, включаючи пеню, штрафи, проценти тощо. Заява може містити також іншу інформацію, необхідну для вчинення виконавчого напису.

Відповідно до підпунктів 3.2, 3.5 пункту 3 Глави 16 розділу II Порядку передбачено, що безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172. При вчиненні виконавчого напису нотаріус повинен перевірити, чи подано на обґрунтування стягнення документи, зазначені у вказаному Переліку документів. При цьому цей Перелік документів не передбачає інших умов вчинення виконавчих написів нотаріусами ніж ті, які зазначені в Законі України Про нотаріат та Порядку вчинення нотаріальних дій.

При цьому стаття 50 Закону України Про нотаріат передбачає, що нотаріальна дія або відмова у її вчиненні, нотаріальний акт оскаржуються до суду. Право на оскарження нотаріальної дії або відмови у її вчиненні, нотаріального акта має особа, прав та інтересів якої стосуються такі дії чи акти.

Отже, вчинення нотаріусом виконавчого напису - це нотаріальна дія, яка полягає в посвідченні права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. При цьому нотаріус здійснює свою діяльність у сфері безспірної юрисдикції і не встановлює прав або обов'язків учасників правовідносин, не визнає і не змінює їх, не вирішує по суті питань права. Тому вчинений нотаріусом виконавчий напис не породжує права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна, а підтверджує, що таке право виникло в стягувача раніше. Мета вчинення виконавчого напису - надання стягувачу можливості в позасудовому порядку реалізувати його право на примусове виконання зобов'язання боржником. Отже, відповідне право стягувача, за захистом якого він звернувся до нотаріуса, повинно існувати на момент звернення. Так само на момент звернення стягувача до нотаріуса із заявою про вчинення виконавчого напису повинна існувати й, крім того, також бути безспірною, заборгованість або інша відповідальність боржника перед стягувачем.

Безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника - це обов'язкова умова вчинення нотаріусом виконавчого напису. Безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника для нотаріуса підтверджується наданими стягувачем документами згідно з Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів.

Нотаріус вирішує питання про вчинення виконавчого напису на підставі документів, наданих лише однією стороною, стягувачем, і не зобов'язаний запитувати та одержувати пояснення боржника з приводу заборгованості для підтвердження чи спростування її безспірності.

Таким чином, вчинення нотаріусом виконавчого напису відбувається за фактом подання стягувачем документів, які згідно із відповідним Переліком є підтвердженням безспірності заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем. Однак сам по собі цей факт (подання стягувачем відповідних документів нотаріусу) не свідчить про відсутність спору стосовно заборгованості як такого.

Відповідно до правової позиції Верховного суду України у справі №6-887цс 17 від 05 липня 2017 року з урахуванням приписів статей 15, 16, 18 ЦК України, статей 50, 87, 88 Закону України Про нотаріат захист цивільних прав шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису полягає в тому, що нотаріус підтверджує наявне у стягувача право на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. Це право існує, поки суд не встановить зворотного. Тобто боржник, який так само має право на захист свого цивільного права, в судовому порядку може оспорювати вчинений нотаріусом виконавчий напис: як з підстав порушення нотаріусом процедури вчинення виконавчого напису, так і з підстав неправомірності вимог стягувача (повністю чи в частині розміру заборгованості або спливу строків давності за вимогами в повному обсязі чи їх частині), з якими той звернувся до нотаріуса для вчинення виконавчого напису.

Тому суд при вирішенні спору про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, не повинен обмежуватися лише перевіркою додержання нотаріусом формальних процедур і факту подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника згідно з Переліком документів. Для правильного застосування положень статей 87, 88 Закону України Про нотаріат у такому спорі суд повинен перевірити доводи боржника в повному обсязі й установити та зазначити в рішенні чи справді на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису боржник мав безспірну заборгованість перед стягувачем, тобто чи існувала заборгованість взагалі, чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі, та чи не було невирішених по суті спорів щодо заборгованості або її розміру станом на час вчинення нотаріусом виконавчого напису.

Зокрема, спростовує безспірність заборгованості боржника той факт, що на час вчинення нотаріусом виконавчого напису в суді розглядається по суті спір щодо розміру цієї заборгованості.

Проте не свідчить про наявність спору щодо заборгованості лише та обставина, що у виконавчому написі зазначена більша сума заборгованості, ніж у повідомленні, надісланому стягувачем боржнику в процедурі звернення до нотаріуса за вчиненням виконавчого напису.

Разом із тим, законодавством не визначений виключний перелік обставин, які свідчать про наявність спору щодо заборгованості. Ці обставини встановлюються судом відповідно до загальних правил цивільного процесу за наслідками перевірки доводів боржника та оцінки наданих ним доказів.

Відповідно до розрахунку заборгованості, поданого нотаріусу для вчинення виконавчого напису (а.с. 83), заборгованість визначена з 2006 року, тобто розмір заборгованості визначено більше як за 3 роки, що як зазначалося вище є порушенням ст. 88 Закону України "Про нотаріат", при вчиненні напису приватним нотаріусом.

Як зазначалося вище, письмова вимога за споживчим кредитним договором про усунення порушення за споживчим кредитним договором надсилалася 20 червня 2017 року, а виконавчий напис вчинено 27 червня 2017 року, тобто до сплину тридцяти днів з моменту надіслання письмової вимоги про усунення порушень боржнику, чим порушено ч. 4 ст. 16 Закону України "Про споживче кредитування".

Крім того, суд приймає до уваги доводи позивача, що підтверджуються відповідними доказами по справі, про те, що погашення заборгованості по даному споживчому кредитному договору проводиться на підставі двох рішень суду, які набрали законної сили та звернуті до виконання, що підтверджує доводи позивача про спірність заборгованості визначеної позичальником.

Поданий до суду третьою особою висновок науково-правової експертизи з питання визначення нотаріусом під час вчинення виконавчого напису безспірності заборгованості, початку перебігу строку вчинення виконавчого напису та способу і суб'єктного складу справи щодо його оскарження у суді, який затверджений ОСОБА_5 науково-правових експертиз Інституту держави і права ім. В.М. Корецького, професором ОСОБА_6 від 12 грудня 2016 року, не встановлює та не спростовує жодних обставин, які встановлені в судовому засіданні, а тому висновки зазначені в поданому до суду висновку щодо загальних питань жодним чином не спростовуються аргументів сторони позивача та не змінюють висновків суду.

Враховуючи зазначені обставини, суд вважає, що вимоги позивача про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню підлягають до задоволення.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України, із відповідача слід стягнути на користь позивача судові витрати в сумі 640,00 гривень.

З огляду на те, що позивачем при подачі позовної заяви, сплачено судовий збір в більшому розмірі, а саме в сумі 1280,00 гривень, переплачену суму судового збору, слід повернути.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 2, 12, 13, 141, 263, 264, 265, 268, 273, 282, 284, Розділом ХІІІ Перехідних положень ЦПК України, суд, -

вирішив:

Позов ОСОБА_1 , місце проживання: ІНФОРМАЦІЯ_1, селище ОСОБА_7 Полтавської області, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1, до ПУБЛІЧНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА ОСОБА_3 ПРИВАТБАНК , місцезнаходження юридичної особи: вулиця Грушевського, 1Д, місто Київ, поштовий індекс 01001, ідентифікаційний код юридичної особи: 14360570, треті особи, які не заявляють самостійної вимоги - приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу ОСОБА_4 , місцезнаходження: вулиця Центральна, 6/9, місто Дніпро, ВІДДІЛ ДЕРЖАВНОЇ ВИКОНАВЧОЇ СЛУЖБИ ВЕЛИКОБАГАЧАНСЬКОГО РАЙОННОГО УПРАВЛІННЯ ЮСТИЦІЇ , місцезнаходження: вулиця Каштанова, 19-а, селище ОСОБА_7 Багачка Великобагачанського району Полтавської області, ідентифікаційний код юридичної особи: 26089769, про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню , задовольнити.

Визнати виконавчий напис приватного нотаріуса Дніпровського міського нотаріального округу ОСОБА_4 від 27 червня 2017 року, зареєстрований в реєстрі за №5880, про стягнення грошових коштів в сумі 24177,77 (двадцять чотири тисячі сто сімдесят сім) гривень 77 копійок з ОСОБА_1, як заборгованості за кредитним договором №PLV0RX00630006 від 09 листопада 2006 року, на користь ПУБЛІЧНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА ОСОБА_3 ПРИВАТБАНК , таким, що не підлягає виконанню.

Стягнути з ПУБЛІЧНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА ОСОБА_3 ПРИВАТБАНК , ідентифікаційний код юридичної особи: 14360570, на користь ОСОБА_1, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1, судові витрати в сумі 640,00 (шістсот сорок) гривень 00 копійок.

Управлінню Державної казначейської служби України у Великобагачанському районі Полтавської області повернути ОСОБА_1 переплачений за подання позовної заяви судовий збір в сумі 640,00 (шістсот сорок) гривень 00 копійок (сплачено згідно квитанції № 1Р2837 від 28 листопада 2017 року відповідно на рахунок 31219206700013, ЄДРПОУ 36744050 УДКСУ у Великобагачанському районі Полтавській області, код банку 831019).

Рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив за письмовою заявою відповідача про перегляд заочного рішення, яка може бути подана до суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду Полтавської області на протязі тридцяти днів з дня його проголошення, шляхом подачі апеляційних скарг через Великобагачанський районний суд Полтавської області.

Повний текст рішення виготовлено 23.03.2018 року.

Суддя Ю.І. Ячало