Постанова

від 22.03.2018 по справі 702/514/17

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 22-ц/793/446/18Головуючий по 1 інстанції - Мазай Н.В. Категорія: 23, 47 Головуючий (суддя - доповідач) в апеляційній інстанції - Вініченко Б.Б.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 березня 2018 року Апеляційний суд Черкаської області в складі:

суддів Вініченка Б.Б., Бондаренка С.І., Новікова О.М.

за участю секретаря Чуйко А.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Черкаси апеляційну скаргу Фермерського господарства Матвіїха на рішення Монастирищенського районного суду Черкаської області від 28 грудня 2017 року (повний текст рішення виготовлений 29.12.2017 року) у справі за позовом ОСОБА_4 до Фермерського господарства Матвіїха , державного реєстратора Монастирищенської районної державної адміністрації в Черкаській області про визнання договору оренди землі недійсним, скасування його державної реєстрації, -:

в с т а н о в и в :

У червні 2017 року позивач звернулася до суду з даним позовом.

В обґрунтування своїх позовних вимог вказувала, що вона являється власником земельної ділянки 2,5927 га, яка знаходиться в адміністративних межах Леськівської сільської ради Монастирищенського району Черкаської області, кадастровий номер НОМЕР_1, Державний акт на право власності на право власності на земельну ділянку від 22 вересня 2004 року.

ОСОБА_4 вказує, що між нею, як орендодавцем та ФГ Матвіїха , як орендарем нібито укладено договір оренди землі належної їй земельної ділянки. Договір зареєстрований у Монастирищенському районному відділі Черкаської регіональної філії ДП Центр ДЗК , про що в державному реєстрі земель вчинено запис від 10.12.2010 року за №041079100100.

Враховуючи те, що позивач не мала наміру в подальшому здавати в оренду належну їй земельну ділянку, в грудні 2016 року звернулася по юридичну допомогу з метою з'ясування можливості дострокового розірвання вищевказаного договору оренди землі, після чого їй стало відомо, що договір є недійсним, оскільки нею не підписувався.

Таким чином, договір оренди землі між ОСОБА_4 та ФГ Матвіїха вчинений у неналежній формі, про що свідчить недійсність підпису зі сторони позивача.

На підставі викладеного, ОСОБА_4 просила суд визнати недійсним договір оренди землі, укладений між нею та ФГ Матвіїха , зареєстрований у Монастирищенському районному відділі Черкаської регіональної філії ДП Центр ДЗК , про що в державному реєстрі земель вчинено запис від 10.12.2010 року за №041079100100; зобов'язати Державного реєстратора Монастирищенської РДА в Черкаській області скасувати державну реєстрацію договору оренди землі, зареєстрований у Монастирищенському районному відділі Черкаської регіональної філії ДП Центр ДЗК , про що в державному реєстрі земель вчинено запис від 10.12.2010 року за №041079100100; стягнути судові витрати.

Рішенням Монастирищенського районного суду Черкаської області від 28 грудня 2017 року позов задоволено.

Визнано недійсним договір оренди землі укладений між ОСОБА_4 та Фермерським господарством Матвіїха , зареєстрований зареєстрований у Монастирищенському районному відділі Черкаської регіональної філії ДП Центр ДЗК , про що в державному реєстрі земель вчинено запис від 10.12.2010 року за №041079100100.

Зобов'язано Державного реєстратора Монастирищенської районної державної адміністрації в Черкаській області скасувати державну реєстрацію договору оренди землі укладеного між позивачем ОСОБА_4 та відповідачем Фермерським господарством Матвіїха , площею 2,5927 га, зареєстрований зареєстрований у Монастирищенському районному відділі Черкаської регіональної філії ДП Центр ДЗК , про що в державному реєстрі земель вчинено запис від 10.12.2010 року за №041079100100.

Стягнуто із Фермерського господарства Матвіїха на користь ОСОБА_4 судові витрати в сумі 5171, 20 грн.

В апеляційній скарзі ФГ Матвіїха , не погоджуючись з рішенням суду та вважаючи його незаконним і необґрунтованим, та таким, що ухвалено з недоведеністю обставин, що мають значення для справи, з порушенням норм матеріального та процесуального права, просить його скасувати та ухвалити нове, яким у задоволенні позову відмовити.

При цьому в апеляційній скарзі посилається на те, що позивач не надала до суд жодного доказу на підтвердження своїх доводів щодо часу, коли вона дізналася про наявність договору оренди землі та підпису від її імені у ньому, а лише обмежилася усними поясненнями. Крім того відповідач вказує на пропуск строку позовної давності на право звернення до суду, обґрунтовуючи це тим, що позивач систематично отримувала орендну плату на протязі 2009 -2016 років.

Крім того, ФГ Матвіїха зазначило, що факт того, що примірник договору оренди землі, який позивач просить визнати недійсним, був отриманий нею 28.03.2011 року, після його державної реєстрації, підтверджується відповідним записом у Журналі реєстрації та видачі договорів, який ведеться відповідачем, в якому ОСОБА_4 поставила підпис про отримання нею примірника договору.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволенню виходячи з наступного.

Частинами 1, 2, 5 ст. 263 ЦПК України визначено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотримання норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Оскаржуване рішення суду відповідає даним вимогам закону.

Згідно з вимогами ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Задовольняючи позовні вимоги позивача, суд першої інстанції виходив з того, що договір оренди землі відповідно до ч. 2 ст. 215 ЦК України підлягає визнанню недійсним, так як при його укладенні не дотримано вимог ч.ч. 2, 3 ст. 203 ЦК України, а саме позивач договір оренди землі не підписувала, що підтверджується виконаним висновком експертизи.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено матеріалами справи, що згідно Державного акту на право власності на земельну ділянку виданого 22.09.2004 року за №320 земельна ділянка площею 2,5927 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва в адміністративних межах Леськівської сільської ради належить на праві власності ОСОБА_4 (а.с. 11).

Згідно договору оренди землі без зазначення дати його укладення, ОСОБА_4 передала в оренду ФГ Матвіїха в оренду на 10 років, земельну ділянку в адміністративних межах Леськівської сільської ради розміром 2,5927 га, договір зареєстрований у Монастирищенському районному відділі Черкаської регіональної філії ДП Центр ДЗК , про що у державному реєстрі земель вчинено запис від 10.12.2010 року за №041079100100.

Згідно довідки відділу у Монастирищенському районі Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області №479 від 05.09.2017 року кадастровий номер земельної ділянки, що знаходиться на території Леськівської сільської ради згідно державного акту на право власності на земельну ділянку серії НОМЕР_2 площею 2,5927 га, та належить ОСОБА_4 згідно витягу з державного кадастру слід вважати НОМЕР_3. Попередній кадастровий номер НОМЕР_4 на вказану земельну ділянку слід вважати недійсним (а.с. 134).

Згідно ч. 3 ст. 203 ЦК України волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Відповідно до ч. 2 ст. 207 ЦК України право чин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Отже, підпис сторони договору є обов'язковим реквізитом правочину, вчиненого у письмовій формі. Наявність підпису підтверджує наміри учасника правочину, забезпечує їх ідентифікацію та цілісність документа, в якому втілюється правочин. Унаслідок вказаного, підписання правочину здійснюється кожною із сторін власноручно або власноручно уповноваженими на те стороною особами.

У разі відсутності власноручного підпису, слід вважати, що правочин не відповідає вимогам, які встановлюються до письмової форми правочину.

Статтею 208 ЦК України передбачено перелік правочинів, які належить вчиняти у письмовій формі. Одним з таких випадків зазначений у п. 2 ч. 1 вказаної статті -правочини між фізичною та юридичною особою, крім правочинів, передбачених частиною першою статті 206 цього Кодексу.

Згідно з вимогами ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

А згідно з ч. 3 цієї статті якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Спірні правовідносини врегульовано спеціальним законом, яким є Закон України Про оренду землі .

У ст. 13 вказаного закону надано визначення договору оренди. Договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Також передбачена законом і форма договору оренди землі, який укладається у письмовій формі і за бажанням однієї із сторін може бути посвідчений нотаріально.

Крім того, окремо у ст. 16 Закону України Про оренду землі укладення договору оренди земельної ділянки із земель приватної власності здійснюється за згодою орендодавця та особи, яка згідно із законом вправі набувати право оренди на таку земельну ділянку.

Отже, визначальним для договору оренди землі є форма договору, яка включає і підпис сторони договору.

Так, відповідно до Висновку експертів за результатам проведення комплексної судово-технічної експертизи документів та судово-почеркознавчої експертизи від 15.11.2017 року за №1132/1356/17-23, підпис в договорі оренди землі площею 2, 5927 га, розташованої на території Леськівської сільської ради Монастирищенського району Черкаської області укладеного між ОСОБА_4 та ФГ Матвіїха (в оригіналі без визначення дати укладення договору (реєстраційна справа земельної ділянки за кадастровим номером НОМЕР_5), зареєстрованого у Монастирищенському районному відділі Черкаської регіональної філії ДП Центр ДЗК , про що в державному реєстрі земель вчинено запис від 10.12.2010 за № 041079100100 у графі Підписи сторін виконаний не ОСОБА_4 (а.с. 159-164).

У жовтні 2017 року ФГ Матвіїха подало заяву про застосування строку позовної давності та зазначило, що ОСОБА_4 пропущено строк позовної давності для звернення до суду із позовом у зв'язку з тим, що вона не заперечує факту укладення нею договору оренди землі із відповідачем у вересні 2009 року та що з моменту укладення цього договору і до грудня 2016 року у неї було бажання здавати належну їй земельну ділянку в оренду відповідачу, що також підтверджується систематичним отриманням орендної плати.

Згідно зі статтею 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Для обчислення позовної давності застосовуються загальні положення про обчислення строків, що містяться у статтях 255 ЦК України.

Відповідно до статті 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Відповідно до частини першої статті 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

За змістом цієї норми початок перебігу позовної давності збігається з моментом виникнення в зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.

Судом першої інстанції встановлено, що про існування договору оренди позивач дізналася в 2016 році, а факт користування відповідачем належною позивачеві земельною ділянкою та отримання ОСОБА_4 плати за користування нею не є обґрунтованою підставою для початку обчислення перебігу строку позовної давності.

Колегія суддів погоджується з вказаними висновками суду першої інстанції, так як орендну плату ОСОБА_4 продовжувала отримувати, оскільки відповідач продовжував користуватися належною позивачу на праві власності земельною ділянкою.

В апеляційній скарзі ФГ Матвіїха вказує, що 28 березня 2011 року позивач отримала примірник договору оренди землі, що підтверджується відповідним записом у Журналі реєстрації та видачі договорів, який ведеться відповідачем. Вказаний запис у Журналі свідчить про те, що ОСОБА_4 було відомо як про наявність самого договору, так і про його зміст, в тому числі про дату його укладення, дату його державної реєстрації та всі істотні умови, а також те, чий підпис стоїть у договорі від імені орендодавця.

При цьому апелянт зазначає, що даний Журнал не був поданий до суду першої інстанції в якості доказу, оскільки вважався втраченим з другого півріччя 2014 року, у зв'язку з тим, що всі документи господарства були вивезені з його місцезнаходження до посадових осіб відповідача, так як існувала реальна загроза їх знищення та пошкодження у зв'язку із масовими заворушення в країні, та лише на початку січня 2018 року Журнал був виявлений серед архівних документів.

Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього.

З аналізу вказаних норм слідує, що суд апеляційної інстанції може прийняти докази, які не були подані до суду першої інстанції лише у виняткових випадках та у разі об'єктивної неможливості їх подання, проте апелянтом не наведено переконливих доводів того, які саме обставини унеможливлювали їх вчасне подання до районного суду.

Таким чином, колегія дійшла висновку, що оскаржуване судове рішення ухвалено у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права, тому підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга без задоволення.

Керуючись ст. ст. 374, 375, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд, -

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу Фермерського господарства Матвіїха залишити без задоволення.

Рішення Монастирищенського районного суду Черкаської області від 28 грудня 2017 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 23.03.2018 року.

Судді: